Організація пізнавальної діяльності учнів у процесі вивчення географії

Размещено на http://www.allbest.ru/

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОРГАНІЗАЦІЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ГЕОГРАФІЇ

Магістерська робота студента VI курсу історичного факультету

(група Г-6 спеціальності "географія")

пізнавальний  навчання інтерактивний географія

 

Зміст

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ

1. Психолого-педагогічні засади пізнавальної діяльності учнів
2. Мотивація пізнавальної діяльності
3. Активізація та організація пізнавальної діяльності на уроках географії
4. Самостійна пізнавальна діяльність учнів

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

2.1 Активні та інтерактивні  методи навчання

2.2 Методичні рекомендації  вчителям географії щодо організації  пізнавальної діяльності учнів  в процесі вивчення фізичної  географії Південної та Північної Америки

2.3 Зміст навчального  матеріалу до вивчення тем  географії Південної та Північної Америки

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

 

Вступ

 

Демократизація та гуманізація  суспільства, нові завдання, які ставить  життя, зумовлюють необхідність якісних змін в організації навчального процесу загалом та пізнавальної діяльності зокрема. На початку XXI століття вимоги до загальноосвітнього процесу постійно зростають і методичний апарат навчання географії повинен відповідати цим вимогам. Проте існує низка проблем пов’язаних із впровадженням сучасних досягнень психодидактики у шкільну практику.

Національна доктрина розвитку освіти ставить перед учителем завдання створити дитині умови для її максимального  самовизначення й самовираження. Навчання має бути максимально наближеним до запитів і можливостей дитини.

Умовою успіху в розвитку мислення є, висока пізнавальна активність учнів. Ефективне засвоєння знань  передбачає таку організацію пізнавальної діяльності учнів, за якої навчальний матеріал стає предметом активних розумових і практичних дій кожної дитини. Пошуки методів навчання, що активізували б вплив на процес навчання, призводять до підвищення актуальності розвивальних і проблемних методів, самостійної роботи, творчих завдань. При цьому психологічно обґрунтований вигляд має така організація уроку, за якої діти вчаться не з примусу, але з бажанням і за внутрішніми потребами.

Активно-пізнавальна  і практична діяльність учнів  — одна з головних турбот учителя  географії. Традиційний методичний апарат навчання географії не завжди забезпечує ефективне формування навичок самостійної пізнавальної діяльності учнів, що зумовлює необхідність його удосконалення, подальшої розробки методичних підходів до вирішення цього нагального питання. Завдання сучасного вчителя — знайти такі форми навчання, які зробили б урок цікавішим, підвищили інтерес учнів до вивчення предметів, активізували б їхню пізнавальну діяльність та зняли напруження. Важливість цієї проблеми і визначила вибір теми дослідження.

Аналіз фахової літератури свідчить, що досліджувану нами тему розробляти різні науковці та методисти. Психолого-педагогічні основи пізнавальної діяльності досліджували Т. Долбенко [16], Н. М. Островерхова [62, 63], В. К. Буряк [4]. Проблемою її мотивації займалися Т. Г. Басок [1], О. В. Губенко [14], Л. Ф. Тихомирова [52], В. П. Харковлюк [57]. Різні аспекти активізації та організації пізнавальної діяльності є в працях І. М. Варфоломєєва [5], М. О. Врублевської [8], С. С. Генкал [10], Ю. Герцик [11], В. М. Гнєдашева [12], Т. Долбенко [15], Н. Дудник [17], Б. О. Житник [19], В. А. Карсонова [20], Л. Кирилюка [21], П. Колісник [24], І.Я. Лернера П. [26], В. І. Лозова [28], В. В. Локтіонов [29], Н. В. Лубенська [30], В. В. Максимюк [31], Л. М. Назарець [36], Б. Пашнев [38], А. В. Порецький [46], А. Прихожан [47], О. Г. Фідрі [56], Г. С. Харханова [58], Г. Д. Чистякова [59], О. Шитник [60], Г. И. Щукиної [61]. Проблеми самостійної пізнавальної діяльності розробляли В. К. Буряк [3, 4], Й. Пейчева [39]. Інтерактивним навчанням та активними методами навчання загалом займалися М. Ю. Варшавська [6], Л. Гарус [9], Н. Гниліченко [13], І. Кривокінь [25], О. Є. Лісіч [27], О. Пометун [44, 45], О. Стефак [48], Л. П. Суховерхова [49], Л. Покась [43], Э. Л. Носенко [37]. Окреслене коло питань висвітлено і у роботах спеціалістів з методики навчання географії, а саме: О. Бугрій [2], С. Г. Коберника [34], Г. Коваленко [23], О. В. Петуніна [42], О. М. Топузова [54].

Проте слід зазначити, що у фаховій методичній літературі бракує грунтовних методичних рекомендацій з приводу організації самостійної пізнавальної діяльності учнів.

Мета  дослідження: узагальнення та систематизація психодидактичних засад організації пізнавальної діяльності учнів на уроках фізичної географії та розробка методики організації такої діяльності.

Для досягнення цієї мети ми зробили спробу вирішити наступні завдання:

1. з’ясувати теоретичні засади організації пізнавальної діяльності учнів;
2. обґрунтувати психодидактичне підґрунтя навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках фізичної географії;
3. створити методичні рекомендації щодо організації пізнавальної діяльності учнів на уроках фізичної географії;
4. відібрати навчальний матеріал та форми організації його вивчення до тем "Південна Америка" та "Північна Америка".

Об’єкт дослідження: процес навчання фізичної географії в загальноосвітніх навчальних закладах.

Предмет дослідження: організація пізнавальної діяльності учнів в процесі навчання фізичної географії.

Для розв’язання поставлених  завдань застосовувались такі методи дослідження:

• теоретичні (метод системного аналізу, синтезу, порівняння), які дозволили з’ясувати та уточнити основні поняття дослідження, зробити теоретичний аналіз психолого-педагогічної, методичної та наукової літератури;
• емпірічні (педагогічне спостереження, бесіди), що були спрямовані на обгрунтування ефективності методики організації пізнавальної діяльності учнів на уроках географії.

Наукова новизна даної роботи полягає в тому, що було підібрано найбільш доцільні методи та форми організації пізнавальної діяльності учнів на основі її психодидактичних засад, виходячи з реалій сучасної шкільної практики. Значна частина нашого дослідження має практичне значення, оскільки може використовуватись учителями в школі для підвищення продуктивності уроку.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел.

У першому розділі  ми охарактеризували теоретичні засади пізнавальної діяльності: дослідили психолого-педагогічні основи пізнавальної діяльності учнів, мотивацію, активізацію та організацію такої діяльності.

У другому розділі висвітлили методику організації пізнавальної діяльності учнів на прикладі вивчення тем "Південна Америка" та "Північна Америка".

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ

 

1. Психолого-педагогічні засади пізнавальної діяльності учнів

 

Аналіз психологічної  основи уроку передбачає вивчення і оцінку того, якою мірою організація, зміст навчання і дидактичні прийоми забезпечують розвиток учнів, цілісність і ефективність процесу пізнання, активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів. Методологічною основою навчально-пізнавальної діяльності є філософське вчення про єдність свідомості та діяльності особистості.

Оскільки психологічні особливості особистості учня залежать від біологічного фундаменту, який зумовлює динаміку психічної діяльності, психологи виділяють два основних показники динаміки психічних процесів і поведінки – активність та емоційність. Активність проявляється у швидкості та силі перебігу психічних процесів, а динамічність поведінки особистості зумовлюється темпераментом, тобто переважно природженим характером, але не характеризує її переконань, поглядів, інтересів.

Навчально-пізнавальна  діяльність є одним із найскладніших видів діяльності. Її специфіка полягає в тому, що її суб’єкт водночас є об’єктом, а певні зміни в суб’єкті є безпосереднім продуктом діяльності. Успішне навчання дітей у школі великою мірою залежить від усвідомлення мети навчання і мотивів, якими вони керуються. У навчанні помітно проявляється соціальна і пізнавальна мотивації: перша на основі усвідомлення ролі та необхідності знань для життя та праці, друга – у ставленні до змісту знань, в інтересі до них. Отже, навчання об’єктивно пов’язане з розвитком особистості. Навчаючись, дитина розвивається, а розвиваючись, засвоює складніші завдання [7].

У розвитку особистості  важливу роль відіграє активізація  розумової діяльності, уваги, сприймання, пам’яті, уяви тощо. Структура навчально-пізнавальної діяльності, її ефективність визначається рівнем сформованості самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів. У процесі навчання взаємодіють учитель та учні як основні його суб’єкти, поєднані спільною метою і предметом діяльності. Кожен з них – особистість, що проявляє себе у ставленні до інших, до своїх обов’язків, навколишнього світу. Тому в процесі навчання неминучим є спілкування як прояв фундаментальних якостей психіки особистості вчителя і кожного учня зокрема.

Отже, психологічний аспект уроку інтегрує такі основні його компоненти: психологічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів; пізнавальні психічні процеси і їх розвиток; емоційно-вольові процеси і їх формування; індивідуально-психологічні особливості учнів.

Зазначені вище компоненти психологічного аспекту уроку перебувають  в органічному взаємозв’язку та взаємозумовленості і в комплексі становлять психологічну основу розвитку особистості. Розвивальне навчання є важливою умовою просування учня вперед на шляху формування інтелектуальних, моральних, вольових та інших якостей. На уроці у нерозривному зв’язку здобуваються знання і формуються навчально-пізнавальні вміння учнів на теоретичному та емпіричному рівнях. Учитель навчає учнів прийомам мислення і способам навчальної роботи, формує в них інтелектуальні вміння. Ці та інші аспекти діяльності вчителя досліджувалися вітчизняними і зарубіжними психологами, зокрема розглядалися проблеми психологічного аналізу уроку.

Варто зауважити, що психологічні основи навчання не залежать, по-перше, від типу і структури уроку, специфіки  навчального предмета; по-друге, розвиток пізнавальних психічних процесів тією чи іншою мірою здійснюється на кожному етапі уроку, що дозволяє спостерігати їх стан "по вертикалі". За цих умов удосконалюється технологія спостереження та аналізу змісту, способів і засобів розвитку учнів на уроці. Знання сутності пізнавальних психічних процесів дозволяє оцінити як сам процес, так і його результат. Психічні процеси і їх результати співвідносяться з різними об’єктами: по-перше, з мозком, по-друге, – із зовнішніми предметами і явищами. Дослідження і практичний досвід підтверджують, що на уроці дуже складно оцінювати результат розвитку пізнавальних психічних процесів в учнів, тобто ступінь їхнього просування у розвитку [62].

Психологічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів включають мету, мотиви, різновиди діяльності, інтерес, увагу, мову, стиль спілкування, рефлексію. Характерною ознакою навчально-пізнавальної діяльності є її складність і специфіка, яка полягає в тому, що її об’єкт (учень) є водночас її суб’єктом, метою і результатом зміни самого об’єкта; завдання учень отримує ззовні, його навчально-пізнавальна діяльність розглядається з трьох сторін – мотиваційної, змістової, операційної.

Мотиваційна навчально-пізнавальна діяльність включає цілі, мотиви, ціннісні орієнтації та їх особливості. Ці фактори означено терміном "ціль-мотив". Мотивація – важливий компонент навчання. Завдання вчителя полягає в тому, щоб сформувати в учнів навчально-пізнавальні мотиви учіння, які пов’язані з бажанням і прагненням учнів оволодівати знаннями, вміннями і навичками з тим, щоб забезпечити власну життєдіяльність і бути корисними суспільству. При цьому варто зважати на відмінність мотивів учіння, які зумовлюються віковими психофізіологічними особливостями учнів.

Змістова сторона навчально-пізнавальної діяльності учнів включає знання, вміння і навички учнів, тобто все те, що визначає інтелектуальну сферу особистості і тлумачиться як інтелектуальні здібності. Сучасна психологічна наука надає великого значення змісту знань, які мають бути засвоєні учнями. На сьогодні дилема – що важливіше: озброїти учнів знаннями чи забезпечити їх психічний розвиток – відкидається як псевдопроблема. І те, й інше входить у навчальні цілі, причому домогтися відповідного розвитку учня можна лише у процесі вивчення конкретного дидактичного матеріалу. Зміст засвоюваних учнями знань має велике значення, адже процес формування мислення багато в чому залежить саме від нього. Тому зміст засвоюваних учнями знань розглядається як один із основних факторів, що визначає ефективність їхньої навчально-пізнавальної діяльності, а його модернізація – першочерговим завданням відповідних органів освіти.

Операційна сторона навчально-пізнавальної діяльності учнів вказує на те, за допомогою яких способів дій забезпечується засвоєння знань учнями. Розвивальний ефект знань суттєво залежить від того, на основі яких саме дій ці знання формуються. Нагадаємо, що під способом дій варто розуміти систему операцій, яка дає змогу розв’язувати навчальні завдання. У способі дій виділяються три функціонально відмінні частини: а) виконавча; б) орієнтувальна; в) контрольна. Виконавча частина способу дії забезпечує відображення об’єктів і явищ навколишнього середовища; орієнтувальна − відображення об’єктів і явищ навколишнього середовища на основі виділення тих якостей і властивостей, які є суттєвими для цих об’єктів; контрольна включає оцінку учнем виконаної операції, порівняння результатів з їх передбаченим еталоном. Серед дій, які входять до контрольної частини способу дій, виділяються такі: а) оцінка виконаної операції, тобто "вимірювання" певних показників навчальної діяльності учнів; б) порівняння результатів навчально-пізнавальної діяльності з еталонними значеннями показників, передбачених відповідними критеріями [63].