Організація пізнавальної діяльності учнів у процесі вивчення географії

Розвиток пізнавальних інтересів учнів проходить ряд  етапів. Перший, скажімо, характеризується тим, що спочатку інтереси бувають нестійкі, ситуативні. Для наступного — властиві елементи відбору. Учні обирають навчальні  предмети, до яких мають підвищений інтерес. Виконання різноманітних завдань сприяє розвитку і поглибленню пізнавальних інтересів, що проявляються вже в молодших класах

Відомо, що інтерес виникає  з потреби щось знати, бачити, чимось оволодівати. Виникаючи як первинне орієнтування в пізнанні і проявляючись в активній самостійній діяльності, інтерес набуває значення нового стимулу, коли учні прагнуть до більш глибокого пізнання. Саме тому потреби в знаннях і пов'язані з ними пізнавальні інтереси духовно збагачують особистість людини [36].

Пізнавальні інтереси розвиваються в навчальній діяльності, яка має об'єктивні закономірності і впливає на її інтенсивність. Оволодіваючи знаннями, учні розв'язують пізнавальні завдання різної складності. Вони осмислюють навчальний матеріал, роблять висновки на основі викладеного вчителем, виконують різні практичні і лабораторні роботи. Така діяльність сприяє оновленню первинних знань. Учні розв'язують, систематизують, аналізують, узагальнюють. У результаті логічних операцій вони одержують нові для них факти, висновки, набувають прийоми пізнавальної діяльності, на основі евристичного пошуку вчаться розв'язувати нестандартні завдання, розвивають свої творчі здібності. Описаний рівень навчальної діяльності характеризується самостійним застосуванням одержаних знань.

У навчальній діяльності важливими показниками вважаються розумовий розвиток усіх учнів, їхнє безперервне проникнення в суть предметів, які вивчаються, процесів і явищ, зростання пізнавальних інтересів [46].

У педагогічній літературі зустрічається думка про те, що вчитель повинен виробляти в учнів осмислене ставлення до учіння, навчати їх шукати і знаходити, бо самостійний пошук породжує інтерес. Наприклад, учень уважно розглянув і запам'ятав контур Південної Америки, що надрукований у підручнику на лівій стороні листка, потім уявив, що цей контур розташований на правій стороні і у думці побачив гори Анди, ріку Амазонка. Тобто, змінив, перетворив образ, що тримав у голові. Уявляючи, учень удосконалює розумові дії. Так само перетворюються поняття, образи, якщо до них додаються певні суттєві ознаки. Наприклад, "айсберг — крижана гора" і "айсберг — плаваюча крижана гора". Останнє поняття набуває нового звучання. Відповідно і учні одержують ширшу інформацію про поняття "айсберг". Якщо дитина оперує образами, поняттями, значить, уміє мислити, а її пізнавальний інтерес досяг рівня теоретичного інтересу.

Наявність пізнавального  інтересу в учнів визначається відповідними критеріями. На основі вивчення досліджень багатьох авторів можна зробити  висновок про те, що такими критеріями вважаються:

а) наявність таких  запитань до вчителя, які потребують передусім вияснення причинно-наслідкових  зв'язків і розкриття закономірностей;

б) пошукова активність, що проявляється в ініціативності і  самостійності;

в) уміння учнів самостійно розв'язувати пізнавальні завдання, виконувати тренувальні вправи, знаходити вихід з проблемних ситуацій;

г) підвищений інтерес  до теоретичних знань. Прагнучи оволодіти  цими знаннями, учні не заспокоюються  почутим на уроці, а самостійно поповнюють свої знання з різних джерел [21].

У сучасний період бурхливий  розвиток інформації поставив людський розум перед великим утрудненням  — засвоїти її, а потім переробити. Навіть окрему галузь знань важко  охопити. А між тим ідеал усебічно розвиненої людини уявляється як людина перш за все освічена.

Тому і є важливим процес активізації інформаційно-телекомунікаційних технологій у навчальному процесі за допомогою формування пізнавальних інтересів учнів під час вивчення географії. Це формування пов'язують з. процесом учіння, коли головний зміст життя учня полягає в обов'язковому поступовому переході з одного ступеня знань на інший, з одного рівня оволодіння пізнавальними і практичними вміннями до іншого, більш високого. В самій структурі навчального процесу при використанні інформаційно-телекомунікаційних технологій багато об’єктивних основ для формування пізнавальних інтересів учнів. Далі ми намагатимемося показати, як складний і багатогранний феномен, яким є пізнавальний інтерес, формується в учнів при комп'ютерному навчанні, з яких джерел він бере засоби для свого розвитку, що стимулює його становлення в учнів при комп'ютерному навчанні і який характер зміни інтересу учнів на різних уроках.

Комп'ютерне навчання набуло сьогодні широкого розповсюдження, й  інтерес до нього весь час зростає. Воно зацікавлює учнів своєю оригінальністю, отриманням задоволення від самого процесу спілкування з комп'ютером і результативності в здобутті географічних знань. Головна перевага комп'ютерів як засобів навчання полягає в тому, що вони при формуванні пізнавальних інтересів учнів дають їм велику і різноманітну інформацію; демонструють прийоми передачі географічних знань за короткий час, що зацікавлює учнів [24].

Головне у формуванні пізнавальних інтересів учнів за допомогою комп'ютера полягає у створенні цікавих навчальних програм для комп'ютерів та їх упровадженні в навчальний процес, що вважається одним з найактуальніших питань сучасної методики навчання географії.

Що таке навчальна  комп'ютерна програма з метою формування пізнавальних інтересів учнів з географії? Це й методичні рекомендації з цікавим текстом і запитаннями до нього, й цифрові показники, і фактичні дані про географічні об'єкти. Текст програми повинен мати не описовий, а аналітичний характер, який би націлював учнів відповідати на запитання, які вимагають розглядати явища природи в причинно-наслідкових зв'язках, а не просто переказувати прочитане або почуте.

В цілому сьогодні спеціальних  навчальних програм з географії  з питань формування пізнавальних інтересів  не існує, а ті, що є, це — звичайні навчальні програми за розділами або темами уроків; вони не завжди формують інтерес, лише констатують географічний фактаж, схематично орієнтують, що треба знати і як зрозуміти навчальний матеріал, отримати певний результат. Усе ще триває пошук.

І все ж таки за допомогою  комп'ютера вчителі формують в  учнів інтерес до вивчення географії. До уроків з їх використанням повинна  здійснюватися відповідна підготовка вчителя. Це спеціально розроблений  поурочний план з використанням  комп'ютерної техніки; відбір відповідної навчальної програми; попереднє навчання учнів роботі з комп'ютером і ознайомлення їх з особливостями програми.

Розгляд співвідношення проблеми формування пізнавальних інтересів  і комп'ютерного навчання має сьогодні вирішальне значення не тільки у викладанні географії. Тут головне, щоб за допомогою використання комп'ютера в учнів сформувати і розвинути пізнавальний інтерес до географії. Це нова методична проблема, пов'язана з упровадженням досягнень науково-технічного прогресу в навчальний процес з географії. Цьому допоможуть створення комплексних навчальних програм для комп'ютерів, зміст яких вже сприяє формуванню пізнавальних інтересів учнів. Але з усіх програм для комп'ютерів з географії у формуванні пізнавальних інтересів найпереконливішими є:

а)організація географічних дидактичних ігор;

б)банк даних, що містить  різноманітну інформацію, необхідну  для розв'язання навчальних проблем.

До всього цього необхідно  додати всебічну (у тому числі й  психологічну) підготовку самого вчителя  до роботи з комп'ютером.

Щоб досягти успіху з  даної проблеми, необхідно:

• розв'язати проблеми, пов'язані з технологією комп'ютерного навчання;
• ефективно використовувати комп'ютер у конкретних ситуаціях, що виникають у навчальному процесі з географії; розробити навчальні програми з проблеми формування пізнавальних інтересів з географії для учнів. Основне тут — підібрати цікавий матеріал для програм, побудова їх така ж сама, як і без машинних навчальних програм, а саме:
1. Вступна частина (вступ). У змісті вступу подається мотиваційна і організаційно-практична характеристика всіх тем курсу 6—8 класів (фізична географія).
2. Основний текст. Пропонується характеристика проблеми "Формування пізнавальних інтересів учнів" за допомогою використання комп'ютера. Наголос робиться на ролі навчальних програм з питань формування пізнавальних інтересів, про визначення поняття "інтерес", а також на створенні самих програм як основного важеля формування інтересу до географії. Програма з питань формування пізнавальних інтересів до географії вважається лише частиною всієї системи навчання. Вона стосується окремих курсів фізичної чи економічної і соціальної географії, але пов'язана з усім географічним матеріалом.

Можливості використання навчальної інформації на комп'ютері  дозволяють збагатити зміст географічного матеріалу, який вчитель подає учням на уроках і за допомогою якого формує в них пізнавальний інтерес до географії.

Значну роль комп'ютер відіграє й у здійсненні проблемного  навчання. Учителі географії, котрі  користуються комп'ютером у навчанні учнів, реалізують основні етапи їх пізнавальної діяльності під час розв'язання проблем, а саме:

• усвідомлення проблемної ситуації;
• формулювання завдання;
• відбір інформації та її аналіз;
• висунення припущення та його перевірка;
• формулювання висновків.

За проведеним І. М. Варфоломієвою [5] анкетуванням учнів 6 й 7 класів, можна зазначити, що понад 80% опитаних висловили позитивне ставлення до використання комп'ютерів на уроках географії: працювати цікаво, швидко отримують очікуваний результат, виникає інтерес до уроків і в цілому до географії.

Звичайно, комп'ютер —  це велике досягнення сучасної науки, але вчителя він не замінить.

Інформаційні і телекомунікаційні  технології у формуванні пізнавальних інтересів учнів до географії  активізують їх пізнавальну діяльність, розвивають мислення та підвищують загальний рівень інформаційної культури [5].

Суттєвим стимулом пізнавальної діяльності є оцінка, яка також являється одним із інструментів впливу на особистість у навчально-виховному процесі. Форми і методи оцінювання навчальної діяльності школяра можуть служити гуманізації навчального процесу, якщо вони сприяють розкриттю особистості, активізації її творчого та духовно-психічного потенціалу, але за певних умов і навпаки, можуть призводити до дегуманізації та відчуження особистості.

Система оцінювання знань  пов'язана із стимулюванням пізнавальної та інтелектуальної активності, емоційно-вольової та мотиваційної сфер дитини. У цьому  зв'язку можемо згадати, що стара п'ятибальна  оцінка знань дозволяла реєструвати та заохочувати у школяра переважно репродуктивні якості – здатність запам'ятовувати та відтворювати навчальний матеріал, правильно застосовувати засвоєні пізнавальні стандарти, виявляти старанність, поводити себе "зразково", мати необхідний рівень концентрації, розподілу та вибірковості уваги в навчанні тощо. Традиційна 5-бальна оцінка добре зарекомендувала себе в системі репродуктивного навчання, тому що без репродуктивної стадії, стадії простої інтеріоризації пізнавальних та поведінкових стереотипів, неможливий більш високий ступінь розвитку інтелекту та поведінки, а саме творчий ступінь. Але на певному етапі зростання та розвитку особистості вона обмежувала її прогресивні зміни, в деяких випадках навіть деформувала її. Це відбувалося з ряду причин, а саме:

1. традиційна оцінка не відбивала багатоманітність особистісних якостей та поведінкових мотивів;
2. була розрахована на уніфіковану усереднену дитину;
3. не враховувала природу та закони розвитку особистості, зокрема потребу у спонтанній пошуково-творчій активності, а також потребу в наданні діяльності особистісного змісту;
4. в традиційній оцінці не були виражені нові досягнення дидактики та психології, в тому числі здобутки теорії розвивального навчання;
5. крім стимулювання навчальної активності, оцінка в руках педагога виконувала функцію соціального контролю-заохочення або покарання за поведінку; вона була інструментом соціального тиску, за допомогою якого вчитель стимулював не тільки навчальну активність, але й належну поведінку дитини в класі. Іноді він змушений був надавати оцінці каральних функцій, бо не мав інших засобів наводити порядок у класі. Коли дитина не здатна до самоконтролю або має авторитарні особистісні тенденції, тобто поважає силу і не реагує на слово, педагог використовує авторитарний тиск як метод контролю поведінки. Тим самим авторитарність в психічній структурі дитини підживлювалась і розвивалась ще інтенсивніше, бо виховувався конформізм, стимулювались шкільні фобії та неврози;

6) оцінка відбивала  не стільки рівень розвитку  інтелекту та творчих здібностей дитини, скільки рівень засвоєння знань, тобто рівень репродуктивних здібностей.

Тому велінням часу був  перехід від традиційної п'ятибальної шкали до нової системи оцінювання знань, яка б передбачала поряд  із контролем за репродуктивним засвоєнням знань та навичок, стимулювання та моніторинг психічних якостей, пов'язаних із вищими творчими проявами особистості.

Серед них можна назвати  такі:

• творчий інтелект та здібності, які виявляються у вмінні вирішувати нестандартні задачі, будувати гіпотези, створювати нові ідеї тощо;
• пізнавально-пошукова активність;
• висока самостійність та самоконтроль;
• ініціативність.

У новій дванадцятибальній  системі вищий рівень оцінки -11 та 12 балів – передбачає заохочення пошукової пізнавальної активності та творчих здібностей, зокрема в діяльності по написанню рефератів та науково-дослідних праць. Знімається також репресивність оцінки, бо будь-які оцінки вважаються позитивними і запроваджений полегшений перехід з одного класу в інший з будь-яким рівнем знань. Безперечно, що все це сприяє подоланню атмосфери страху, шкільних фобій, заохочує дитину до самостійності та творчості. Але звернемо увагу на деякі неоднозначні або навіть негативні моменти, пов'язані із шкільною реформою.