Методичні поради, щодо розвитку мовлення учнів допоміжної школи

     Кількість речень в усіх учнівських переказах була меншою, ніж в оповіданні. Конструкції речень учнями спрощувались. Фрази ставали коротшими, оскільки школярі пропускали другорядні члени речення. Складні речення замінялись простими, в результаті чого залишались нерозкритими просторові, часові,   цільові та інші відношення.

     Переказуючи зміст оповідання, учні порушували правила побудови речень. У багатьох переказах спостерігались невиправдані повтори сполучників, неправильний порядок слів у реченні, а також порушення узгодження слів.

     До 7 класу перекази розумово відсталих учнів стають повнішими за змістом, матеріал передається в них дещо логічніше і послідовніше. Проте в граматичній будові, в словнику учнів 5-х і 7-х класів суттєвих відмінностей не виявилось.

 

 

РОЗДІЛ ІІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯРОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ УЧНІВ ДОПОМІЖНОЇ ШКОЛИ.

 

3.1. Цілі, задачі та організація емпіричного  дослідження

     На основі вивчених літературних джерел, ми дослідили, що неправильна вимова звуків у учнів допоміжної школи, може бути різною за характером.

     Концептуальна гіпотеза: гурткова робота позитивним чином впливає на розвиток мовлення учнів допоміжної школи.

     Емпірична гіпотеза:

1. якщо в класі проводиться гурткові роботи, то у дітей краще розвивається мовлення;
2. якщо не проводити гурткові роботи, то в результаті у дітлахів нижчий рівень розвитку мовлення.

     Мета емпіричної частини: виявлення рівня розвитку мовлення учнів допоміжної школи.

     Завдання емпіричної частини:

а). добір методик із метою перевірки гіпотези;

б). якісний і кількісний аналіз отриманих даних емпіричного дослідження;

в). обговорення отриманих результатів і висновки за підсумками дослідження;

г). визначення подальших перспектив розробки заявленої проблематики.

     З метою  визначення рівня мовлення учнів  допоміжної школи нами було  проведено дослідження  з дітьми  молодшого шкільного віку в  Харківській Спеціальній школі-інтернат  №1, щоб з’ясувати, як гурткова  робота впливає на рівень розвитку  мовлення.

     Вибірку нашого  дослідження склала група дітей  віком від 6 до 10 років кількістю 20 осіб.

     Для експериментальної  перевірки нашої гіпотези ми  використали наступні методики:

1. Загальна характеристика мовлення дитини.

Складалася вона з трьох  вправ.

 – Дати відповіді на такі запитання:(по 2 бала за кожну вірну відповідь)

     а). Де ти  живеш?

     б). Як звати  твою маму(тата)?

     в). Ким працює  твоя мама(тато)?

 – Скласти розповідь за поданими запитаннями:(по 3 бала за кожну вірну відповідь)

     А). Що ти  робив(ла) у неділю?

     Б). Як діти  граються зимою на вулиці?

  – Дати переказ прослуханого тексту: (8 балів)

Новий м’яч

Вийшла Оля у двір з новеньким м’ячем. Одразу до неї дівчатка підбігли.

 – Давай пограємось, - кажуть.

А Оля притисла до себе м’яч, відповідає:

 – Я з ним ще  сама не гралась. Я тільки спробую.

І почала долонею бити м’яч об землю. А дівчаткам так і хочеться в м’яча погратись.

 – Ну, давай же, - нетерпляче  просять вони.

–  Я ще лівою рукою трошки пограюсь, - відповідає їм Оля.

Постояли дівчатка та й почали розходитись. Оля стало сумно гратися одній, погукала вона подруг.

А дівчатка й кажуть:

– Сама тепер грайся!

О.Буцень

Максимальна кількість можливих балів – 20 балів.

2. Обстеження активного словника дитини

Дітям показують малюнок, і задаються наступні запитання:(по 2 бали за кожну правильну відповідь від а до в, за г – 4 бали)

а). Хто зображений на малюнку?

б). Де вони знаходяться?

в). Що вони роблять?

г). Що ще можна сказати про цей малюнок?

3.2.Обробка  результатів емпіричного дослідження  та їх інтерпретація

     При проведенні  емпіричного дослідження брали  участь 20 дітей молодшого шкільного  віку, з яких 10 хлопчиків і 10 дівчаток, які навчаються в Харківській  Спеціальній школі-інтернат №1.

     Результати  за методикою «Загальна характеристика  мовлення».

     Таблиця 3.1 –  результати апробованої групи  за методикою «Загальна характеристика  мовлення»

Рівень	Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень
Кількість дітей	6	10	4

 

     Результати  опробованої групи оцінювались  за такою шкалою:

Низький рівень – 0-10 балів

Середній рівень – 11-16 балів

Високий рівень – 17-20 балів

     За даними  таблиці можна сказати, що рівень  розвитку учнів допоміжної школи  знаходиться на середньому рівні.

     Ці дані  ми зробили у вигляді діаграми, яка наглядно демонструє отримані  результати.

     Наступним  кроком в нашому дослідженні  було обстеження активного словникового  запасу.

     Таблиця 3.2. –  результати апробованої групи  за «Активним словниковим запасом»

Кількість дітей	9	5	4	2
Бали	6	7	8	9

 

 

 

Дані таблиці можна розглянути у вигляді діаграми.

     За даними  діаграми були отримані наступні  результати: найбільша кількість  дітей(9) отримали по 6 балів, відповівши  лише на перші три питання; наступна категорія дітей(5)  отримали  по 7 балів, давши відповіді на  перші три запитання і спробували  відповісти на четверте; 8 балів  отримали ті учні(4), які дали  складну відповідь на четверте  запитання і з легкістю справилися  з першими трьома; і 9 балів отримала  категорія дітей(2), яка дала конструктивні  відповіді.

 

 

3.3. Методичні  поради, щодо  розвитку мовлення  учнів допоміжної школи.

     Після проведення  дослідження та обробки результатів  виявилось, що учням допоміжної  школи характерний низький рівень  мовлення. На основі отриманих  даних дослідження ми з керівником  хотіли б дати методичні поради  щодо розвитку мовлення учнів.

     Для того  щоб логопед отримав правильний  хід обстеження кожної дитини, а потім почав успішну корекційну  роботу, йому необхідно скласти  загальне уявлення про її мовленнєвий  розвиток.

     У процесі  початкового обстеження дитини, логопед повинен спостерігати  за мовленням дитини, уточнювати  розуміння слів, якими та оперує: чи правильно вживає їх, чи  має відхилення у звуковикові. Педагогу слід  звертати увагу  на загальну виразність мовлення, види використання речень, аграматизми, якщо вони зустрічаються.

     При подальшому  обстеженні детально виявляються  усі порушення в розвитку компонентів  мови – фонетики, лексики, граматичної  будови.

     Під час  обстеження кожної зі сторін  мовлення логопеду варто пропонувати  дитині розглянути малюнки (чи  окремий малюнок), уважно послухати  інструкцію до завдання і зразок  його виконання, а потім давати  відповідь.

     Обстежуючи  стан звукового аналізу слова  дітлахів, логопеду слід запропонувати  їм завдання диференційовано, відповідно  до їхнього розвитку, віку і  з урахуванням того, чи відвідували  вони дошкільний заклад тощо.

     Для плідної  роботи по виявленню і корекції  дефектів мовлення учнів допоміжної  школи, логопеду радимо проводити  гурткові заняття, так  як вони  мають корисний вплив на рівень  розвитку мовлення дітей.

 

ВИСНОВКИ

 

     Вивчення мовлення учнів допоміжної школи показало, що дебіли, як і діти, що нормально розвиваються, знаходячись у постійному оточенні розмовляючих людей, самостійно оволодівають усним мовленням.

     Хоч формування мовлення розумово відсталих і дітей, що нормально розвиваються, має загалом єдиний напрямок, мовленнєвий розвиток олігофренів характеризується різко вираженою своєрідністю. Становлення мовлення у дебілів звичайно відбувається пізніше, ніж у нормі і надалі розвивається аномально.

     Діти-олігофрени засвоюють звукову систему рідної мови в певній послідовності, проте будова їхнього мовлення тривалий час виявляється спотвореною. Словниковий запас дебілів обмежений і особливо бідний словами, які мають специфічні і узагальнюючі значення і необхідними для визначення станів властивостей і якостей об'єктів. Вживані речення переважною більшістю прості, за побудовою далеко не завжди відповідають нормам мови. Разом з тим, дебілів часто буває значно важче спонукати до мовлення, ніж дітей, що нормально розвиваються, через знижену мовленнєву активність, бідність і нестійкість інтересів, недостатність емоційно-вольової сфери.

     Сприймання зверненого мовлення також не повною мірою доступне олігофренам. В одних випадках вони не розуміють почутого, в інших - виявляються неуважними.

     Таким чином, мовленнєве спілкування розумово відсталих дітей з оточуючими певною мірою обмежене. Проте можливості навіть такого неповноцінного спілкування при відповідному навчанні розкривають широкі перспективи для удосконалення мислення дебілів, для формування їхньої особистості і в кінцевому результаті для соціальної адаптації.

     Велику роль відіграє мовлення при здійсненні розумово відсталими дітьми практичної і трудової діяльності.

     Учні допоміжної школи можуть певною мірою оволодіти не тільки усним, а й писемним мовленням.

     Навчання розумово відсталих дітей писемному мовленню грунтується на вже відносно розвиненому усному мовленні. В подальшому писемне мовлення, оскільки воно є значно складнішою діяльністю, ніж усне, здійснює на останнє суттєвий вплив, організовуючи і впорядковуючи його.

 

     Під впливом корекційного навчання усне мовлення розумово відсталих дітей значно удосконалюється, проте не досягає нормального розвитку. Дійсно, словник, яким активно користуються школярі, по мірі переходу їх з класу в клас збагачується, проте переважно лише за рахунок конкретних за своїм значенням слів. Учні рідко вживають слова, які мають узагальнюючі і специфічні значення. Не часто зустрічаються в мовленні олігофренів прикметники, особливо ті, які характеризують особистіші якості людини, а також дієслова, які передають стани об'єктів, деякі види прислівників. Більшість речень, які вживають учні старших класів, відповідає нормам ... мови, проте складні, особливо складнопідрядні речення займають серед них незначне місце.

     Школярі досить точно переказують тексти, проте лише в тих випадках, коли вони прості за змістом і невеликі за обсягом.

    В учнів допоміжної школи виникають труднощі: якщо їм необхідно виконати за словесною інструкцією відносно складне завдання або спланувати майбутню діяльність.

     Багато дебілів не оволодівають писемним мовленням, навчаючись навіть за спеціальною методикою допоміжної школи.

 

 

 

Список використаної літератури

1.Давидова О. Вплив психофізичних  відхилень на стан мовленнєвого  розвитку дитини //Дефектологія. – 2007. - №11. – С. 49 – 51.