Фразеологічна робота на уроках української мови

П’яте колесо до лоба; надути носа; собака на вухо наступив; взяти п’яти в руки; замилювати пальці; зробити з комара слона;  ногами накивати;  задерти губи; дивитися крізь очі; заячі сльози;  теревені бити; придушити муху; крокодилова душа; байдики правити;  мозолити пальці.

Зазвичай  фразеологізми використовуються в художніх текстах або в цілісній формі, або у видозміненій, трансформованій. Якщо першим приділяють увагу, то другі, на жаль, найчастіше обходять у шкільній практиці. Учителеві необхідно вчити учнів ретельно досліджувати художні тексти, працювати над ними „під фразеологічним мікроскопом” (В. Ужченко). Наприклад:

Знайдіть авторські  видозміни усталених висловів, поясніть їх умотивованість і художню мету. До яких прийомів автор вдається?

– Денисе, відтепер кажи: пройшов Крим, Рим і будапештські труби…

– Вічний солдат, – посміхнувся Черниш, відходячи серцем. – То колись тільки вічні студенти були…

– В нашій мінометній нема таких, що вуха по землі тягають. В нас такий народ, що сам на чужі вуха наступає  (Iз творів О. Гончара) [13, 125].

Творчі вправи включають у себе побудову різних типів текстів з використанням фразеологізмів, у тому числі й багатозначних; з’ясування функцій фразеологізмів у мовленні; добір фразеологічних одиниць певної тематики, їх походження і застосування у запропонованих комунікативних ситуаціях: назвіть фразеологізми, до яких би входили числівники один, два, три, п’ять, сім, введіть їх у речення [13,  62]. Або: запишіть якомога більше фразеологізмів зі словами язик, зуб,  палець [14, 210]. Подібні завдання можна побудувати як гру „Хто більше!”, „Хто швидше!”.

До творчих вправ належить добір  і характеристика фразеологізмів із текстів української літератури; побудова зв’язних текстів різних типів, жанрів і стилів мовлення, як-от: складіть твір-мініатюру гумористичного характеру на одну з поданих тем: „Де раки зимують?”, „Бути чи не бути?”, „Чи є в ногах правда?”, „Як зробити з мухи слона?”

Запропонована система комплексних  вправ виконує ряд функцій, серед  яких комунікативна (підготовка до мовленнєвої  діяльності з урахуванням ситуації спілкування); мотиваційна (формування інтересу до засвоєння фразеологізмів, спонукання до використання їх у мовленні); пізнавальна (засвоєння нових знань з культури спілкування); формувальна (формування умінь вживати у мовленні фразеологізми); розвивальна (забезпечення розвитку здібностей мовленнєвої особистості); виховна (виховання особистості, здатної до комунікації); корекційна (сприяння попередженню й усуненню помилок) тощо.

Важливе місце в системі роботи з вивчення фразеології має посісти самостійна навчальна діяльність школярів (виконання творчих робіт у різних жанрах і стилях, підготовка повідомлень за результатами власного фразеологічного пошуку, доповідей, презентацій, проектна діяльність тощо). Учителеві слід практикувати активні форми роботи, які пробуджують думку учнів, спонукають їх до осмислення мовних явищ, передбачають вироблення в них умінь аналізувати, порівнювати, зіставляти мовні факти. Одне з головних завдань – вироблення в школярів стійких навичок роботи з першоджерелами, насамперед з фразеологічними словниками й довідниками різних типів. Тож учителеві слід обов’язково передбачити ефективні форми вироблення у школярів відповідних умінь, прищепити їм основи культури використання лексикографічних матеріалів, пробудити потяг до постійного збагачення свого мовного досвіду, зокрема, й цим шляхом.

Унаслідок систематичної роботи учні повинні добре знати місце  фразеології в системі мови, розряди  фразеологізмів, їх семантику, основні  фразеологічні словники й довідники, етимологію багатьох зворотів; уміти виділяти їх у тексті, пояснювати значення фразеологізмів і правильно використовувати їх у мовленні, визначати їх синтаксичну роль, виконувати посильні дослідницькі завдання, самостійно відшукувати матеріал для позакласних заходів.

Вивчення фразеології не можна  обмежити лише виконанням вправ, воно вимагає  певної системи роботи, яка охоплює уроки мови та літератури, позакласного читання, розвитку зв’язного  мовлення, факультативні заняття, класні години, позакласну роботу (гурток, конкурс, олімпіада, лінгвістична газета, самостійні дослідження). Адже знання фразеології рідної мови допомагають учням усвідомити основні правила культури спілкування, активізують і збагачують словниковий запас учнів, виховують у них увагу до  значення стійких сполучення слів, розвивають мислення, формують мовленнєві вміння й навички, сприяють розвиткові логічного і художнього мислення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Міжпредметні зв’язки як дидактична умова з підвищення рівня знань учнів із фразеології

На початковому етапі засвоєння  фразеологічного багатства мови учні сприймають фразеологізми як образно-експресивні  замінники слів чи словосполучень, зміст яких розпізнається у контексті. Причому контекст має особливе значення для розуміння семантики ідіом. З цієї точки зору українська художня література є невід’ємним джерелом вивчення фразеології і дає змогу я встановити три прийоми експресивного використання усталених виразів: уведення їх у контекст без зміни значення і структури, семантичне обігрування та перетворення їх складу.

На матеріалі художніх творів, передбачених програмою з літератури для 5-7 класів, варто розкрити пізнавальну цінність фразеологізмів та їх стилістичні функції: експресивну, оцінну, посилення висловлювання, або мовної характеристики персонажа, створення гумористичних та сатиричних ефектів тощо. Так, в оповіданні Панаса Мирного «Морозенко» ці функції виконують фразеологізми: налягає на ноги; волосся піднялось угору; серце як не вискочить; дух зупиняється в грудях. А з казки І. Франка «Фарбований лис» фразеологічний словник поповниться 16 фразеологізмами: не стало сили; заснув як по купелі; де не взявся; баньки витріщив; ні видано, ні чувано; дати драпака; судити по правді; робити порядки; мов у Бога за дверима; аж око в’януло. Понад двадцять фразеологізмів уживає М. Коцюбинський у «Ялинці», значно менше їх в оповіданнях А. Тесленка «Школяр» та В. Винниченка «Федько-халамидник».

Безумовно, учитель проводить роботу з висловами як на уроці літератури, так і на уроках мови. На цьому  етапі усвідомлюється тісний зв’язок між словом і фразеологізмом, відмінності між стійкими та вільними словосполученнями, пізнавальні особливості прислів’їв та приказок. І, як справедливо зауважує В. Мельничайко, робота з фразеологізмами сприятиме поглибленому розумінню лексичної системи мови [7, с. 43 ].

Реалізуючи між предметні зв’язки з літературою, пропуную учням виписувати з тексту фразеологізми, укладати з них словнички за певним твором чи тематикою, а також виконувати з ними найпростіші вправи: замінити одним словом чи вільним словосполученням, пояснити значення. Як дидактичний матеріал використовуємо їх на уроках української мови в процесі вивчення фонетики, лексики та будови слова.

Під час опрацювання повісті І. Нечуя-Левицького «Микола Джеря» для семикласників багато стійких словосполучень прозвучить уперше, напр.: не спитавшись броду, та в воду; сидіти згорнувши руки; ні живий ні мертвий; неначе знов на світ народилась; дав знати; стовбичити над душею; ясно, хоч голки визбируй; боятися гріха; жалю завдавати; порога оббивати; покласти честь на собі; взяв за серце жаль. До речі, тут є нагода ознайомити учнів із застарілими словосполученнями, що зникли з нашого мовлення, як і означувані ними поняття: стати в найми; виссати усю силу; найнятися на три копи грошей; ходити на панщину; голити лоба. Робота з такими фразеологізмами (їх записують у словнички) супроводжується історичною довідкою. Напр.:

Ходити на панщину – працювати на пана. Кожен селянин мусив кілька днів на тиждень працювати на панській землі: орати, сіяти, жати, молотити. Це була обов’язкова трудова повинність для кріпака.

Голити лоби – забирати в солдати. До 1847 р. всім новобранцям голили передню частину голови.

Уведені до тексту застарілі вирази створюють  реалістичний характер зображуваного, яскравіше передають колорит епохи.

З діалектними  фразеологізмами учні ознайомлюються під час вивчення повісті І. Франка «Захар Беркут». Спостереження над  ними і зіставлення їх із загальновживаними виразами посилюють лінгвістичне чуття учнів, свідчать про невичерпні ресурси рідної мови, дають можливість для дослідницької роботи.

Окрему  групу становлять народно-поетичні фразеологізми, які трапляються  у фольклорних жанрах: голову покладати; за рідного брата пробувати; добре дбати; щастя-долі не мати.

Пропоную  семикласникам такі вправи: добирати до фразеологізмів синоніми антоніми, а також паралельні форми у російській мові, укладати словнички фразеологізмів за творами окремих письменників. На матеріалі програмових творів визначати функції посилення висловлення та створення сатирично-гумористичного ефекту.

Робота  з фразеологізмами в школі  не вичерпується лише матеріалом з  української мови та літератури. Учителеві  слід добирати матеріал з історії, іноземних  мов, фізики, математики, географії, фізичної культури і спорту, музики та образотворчого мистецтва. Важливо довести учням, що фразеологізми широко використовуються у природничих і точних науках. Завдяки цілісності, нерозкладності, стійкості та відтворюваності фразеологізми часто виступають у ролі термінів і наукових понять. Вони краще запам’ятовуються , швидше відтворюються в пам’яті, стають доступними для інших поколінь, забезпечують міжнаціональне розуміння. Крім того, фразеологізми-терміни нерідко стають загальновживаними і обслуговують повсякденне спілкування: абсолютний нуль; наріжний камінь; хід конем тощо.

Значну  частину загальновживаних фразеологічних одиниць сучасної української мови становлять переосмислені професіоналізми-терміни. Складники їх настільки десемантизувалися, що їх первинне значення не має нічого спільного із значенням фразеологічних одиниць. Серед цієї групи фразеологізмів виділяють ті, що пов’язані з виробничою діяльністю, зокрема слюсарством: знімати стружку; підкручувати гайку; слабка гайка; ковальством – брати в лещата; довести до білого; твердого гарту.

У сучасній фразеології побутує велика кількість  фразеологізмів, пов’язаних з театральною та музичною справою: задавати тон; грати комедію; номер не пройде; виходити на арену; заміна декорацій; коронний номер; піднімати завісу; сходити зі сцени; як по нотах; у своєму репертуарі; грати першу скрипку; на повний голос тощо. Ряд фразеологізмів походить з військової справи – вислови на позначення певних дій, тактичних і стратегічних прийомів ведення бою: брати під обстріл; давати бій; між двох вогнів; взяти на озброєння; набирати висоту; брати з бою; вийти із строю; широким фронтом; вимушена посадка; приймати вогонь на себе; брати реванш; вийти в штопор; влучати в ціль.

Є в  мові фразеологізми, що виникли в  спорті і обслуговують здебільшого  фізичну культуру: стати на фініш; хід конем; узяти старт; вийти на фінішну пряму; бути у формі; передати естафету; один нуль на користь; бути в нокауті. Частина фразеологізмів походить з торговельно-фінансової сфери: зводити рахунки; видавати векселі; показувати товар лицем; підняти курс акцій; мати гарантію; перший сорт. З ткацько-прядильним ремеслом пов’язані такі вислови: нам’яти (витерти) ворсу; зав’язати вузол; три чисниці до смерті.

Окремі загальновживані фразеологізми  спочатку обслуговували точні науки  – фізику: ланцюгова реакція; мічений атом; питома вага; торрічеллієва пустота; математику – абсолютний нуль; підвести до спільного знаменника; розв’язати задачу; рівняння з кількома невідомими; хімію – лакмусовий папірець; нейтральна реакція; географію – на Північному полюсі; на різних широтах (полюсах); паралелі і меридіани тощо.

Значну кількість фразеологізмів учні засвоюють на уроках народознавства: троїсті музики; рушники подавати; на рушничок стати; клечальна неділя; хмелем зарости; піч колупати; покривати молоду; покуштувати гарбуза; косою світити; іти попідвіконню. Робота з цими фразеологічними одиницями має проводитись на уроках народознавства та української мови. Форма і прийоми можуть бути різноманітними: запис з уст народу, з народних пісень; укладання словничків та альбомів, складання таблиць, обладнання стендів та плакатів; добір синонімічних рядів та антонімічних пар; письмові роботи з фразеологізмами; виписування з художніх текстів тощо [12].

Знання фразеологічних термінів, основних одиниць фразеології та їх істотних ознак має особливе значення для формування в учнів образного мислення і розвитку творчих здібностей. Отож, на мою думку, необхідною умовою підвищення рівня засвоєння фразеологізмів є широке використання зв’язків з усіма предметами, що вивчаються в сучасній школі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Фразеологізми в позакласній роботі

Обмежитися тільки навчальною роботою  на уроках означає великою мірою  знекровити пізнавальну й виховну  діяльність учнів, увести її в тіснуваті  рамки одноманітності й загальнообов’язковості.

Позакласні заняття поглиблюють  знання, здобуті на уроках, підвищують інтерес в учнів до мови й літератури, розвивають творчі здібності школярів, створюють емоційно-інтелектуальний  філологічний фон у класі (школі), виробляють культуру наукової роботи.

Фразеологічна тематика пред’являє і свої специфічні вимоги. Оскільки усталені вирази самі по собі захоплюючі, то будь-які заняття з фразеологізмами йтимуть на вищому щаблі зацікавленості. Важливо її тільки бережно підтримувати.