Фразеологічна робота на уроках української мови

ПЛАН

ВСТУП…………………………………………………………………………………..

РОЗДІЛ І ФРАЗЕОЛОГІЯ У ШКІЛЬНОМУ  КУРСІ……………………………..

1. Фразеологічна робота на уроках української мови……………………………….
2. Міжпредметні зв’язки як дидактична умова з підвищення рівня знань учнів із фразеології…………………………………………………………………………...
3. Фразеологізми в позакласній роботі……………………………………………….

РОЗДІЛ ІІ МАТЕРІАЛИ, ЯКИМИ СЛІД ПОСЛУГОВУВАТИСЯ НА УРОКАХ ІЗ ФРАЗЕОЛОГІЇ……………………………………………………………………….

2.1 Конспект уроку на тему «Основні групи фразеологізмів, багатозначність, синонімія й антонімія фразеологізмів. Стилістичні засоби фразеології»……………

2. Тестові завдання ……………………………………………………………………
3. Роздатковий матеріал……………………………………………………………….

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………..

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………….

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Українська мова не залишається  сталою. Словниковий склад її постійно збагачується різними шляхами, наприклад, шляхом переосмислення слів, висловів або набуття ними нового образного  значення.

Знання фразеології, вміле її вживання є неодмінною складовою частиною високої мовної культури людини.

Фразеологія – це окраса мови і  разом з тим потужний стилістичний засіб влучної і дохідливої передачі думки.

Фразеологізми – це іскрометні скарби мовної образності й народного досвіду, одне з найважливіших джерел збагачення мовлення учнів. За словами І. Франка, у цих маленьких мовних одиницях збережена глибока істина про характер, мораль, етику, вірування нації.

Одне з найголовніших завдань  шкільного курсу української  мови полягає в глибокому й  міцному оволодінні учнями лексичним і фразеологічним багатством як стрижнем її самобутності, фундаментом буття  і свідченням духовно-культурного й творчого потенціалу її носіїв. В умовах національного відродження українського суспільства виникла нагальна потреба в збагаченні мовлення учнів українською фразеологією. Добірна, фразеологічно багата мова не лише навчає, а й виховує, відкриває глибини народної мудрості. Недаремно М. Рильський уважав, що у фразеології – „дух язика”. Знання скарбів нашої мови й народного досвіду, розуміння їх при читанні художніх творів, преси, при перегляді кінофільмів, спектаклів, правильне їх уживання є безсумнівним покажчиком емоційного освоєння рідного слова.

Актуальність теми полягає в пошуках нових шляхів і засобів піднесення ефективності вивчення фразеології в школі. А також відсутності спеціальних праць з проблеми вивчення фразеології сучасної української мови на міжпредметній основі.

Мета курсової роботи. Обґрунтувати ефективні методи і форми роботи при вивченні фразеології учнями у школі.

Завдання:

• проаналізувати дві найефективніші групи прийомів роботи з фразеологізмами, а також окреслити систему тренувальних вправ і різнотипних творчих завдань з фразеології української літературної мови;
• визначити роль вивчення фразеології в школі на міжпредметній основі;
• з’ясувати місце позакласної роботи з фразеології у шкільній програмі;
• подати відповідні матеріали, яким слід послуговуватися на уроках з фразеології;
• зробити висновки на основі виконаної роботи.

Методи дослідження: метод аналізу, синтезу.

Об’єктом дослідження є процес вивчення фразеології на уроках української мови.

Предмет дослідження – система формування знань, умінь і навичок із фразеології.

Практичне використання. Ця робота може бути використана вчителями під час роботи з учнями для вивчення розділу мовознавчої науки— фразеології.

Структура дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел . Обсяг роботи 45 сторінок. Список використаної літератури складає 14 найменувань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І ФРАЗЕОЛОГІЯ  У ШКІЛЬНОМУ КУРСІ 

1. . Фразеологічна робота на уроках української мови

 

Щоб осягнути фразеологію національної мови, слід довго, старанно й систематично працювати, витративши на це колосальні інтелектуальні ресурси. Але, водночас, фразеологія української мови – надто важливий розділ мовознавчої науки й надто великий пласт мовних одиниць, аби можна було вповні його освоїти на тих кількох уроках, які для цього виділяє чинна шкільна програма. Тому саме вивчення учнями української фразеології в усьому розмаїтті представлених у ній одиниць, освоєння ними типології фразеологізмів, їхньої семантики і походження, вироблення вмінь розпізнавати і розуміти їх у контексті й доречно та правильно використовувати у власних висловлюваннях, будуть ефективними тільки за умов налагодження постійної й безперервної роботи з фразеологізмами на уроках мови та в позаурочний час.

Головне, щоб така діяльність мала постійний, систематичний характер, а не була поодиноким вкрапленням  у навчально-виховний процес, спорадичною з’явою на уроках української мови та  літератури, де їх вивчення передбачено чинними програмами.

Чільне місце під час осмислення фразеологічних явищ займає метод спостережень та аналізу мовних явищ. Застосовування його сприяє активізації пізнавальної діяльності кожного учня при сприйманні та осмисленні нового теоретичного матеріалу. При цьому в процесі спостережень учням прищеплюються уміння знаходити суттєві ознаки фразеологізму, самостійно  пояснювати його значення, формулювати висновок, обґрунтовувати свої практичні дії. До цього методу належить звертатися у процесі вивчення ролі, функцій та сфери застосування фразеологізмів [8, 185].

На сучасному етапі виділилися 2 найефективніші групи прийомів роботи з фразеологізмами:

1. Прийоми семантизації фразеологічного матеріалу: а) порівняння (шляхом заміни фразеологізму лексичним синонімом); б) зіставлення (з’ясування значення фразеологізму шляхом зіставлення його з омонімічним словосполученням); в) розгорнутий опис фразеологізму; г) добір синонімічних варіантів фразеологізмів; ґ) використання контекстного оточення; д) етимологізація фразеологізмів; е) робота з фразеологічними словниками та збірками прислів’їв і приказок.

Семантизація фразеологізмів є  чи не найважливішою проблемою навчальної фразеології протягом усіх років навчання. Найбільш трудомістким, але, мабуть, і найбільш захоплюючим прийомом семантизації, на нашу думку, є етимологізація, коли відповідаємо на питання „чому ми так говоримо?” Найкраще при цьому відштовхуватися од художніх текстів. Так, в О. Гончара зустрічаємо: „Видно, людина має свою думку і вдачею не з полохливого десятка”. Російський дослідник фразеології XVIII ст. М. Палевська називає й інші „десятки”: замотайлова десятка, розбродливого десятка, небывалова десятка; у діалектах: не трусого десятка. Мабуть, східні слов’яни в процесі господарчої діяльності поділялися на десятки, що відзначалися якимись особливостями. Не з полохливого десятка означає „сміливий, рішучий”. Чим цікавіше вчитель розкриє образну основу виразу, тим краще засвоять його учні.

2. Прийоми формування умінь і  навичок використання фразеологічного  матеріалу у мовленні та мові: а) групування фразеологічних одиниць за тематичними та семантичними ознаками; б) аналіз функціональних властивостей фразеологізмів у художніх творах; в) стилістичний експеримент; г) відтворення тексту з фразеологізмами; ґ) конструювання речень з фразеологічними одиницями; д) включення фразеологізмів у творчі роботи; е) редагування; є) визначення синтаксичних функцій фразеологізмів, що виступають у ролі певного члена речення чи речення в цілому [8, 188].

Однією з провідних методичних форм роботи  слід визнати систему  тренувальних вправ і різнотипних  творчих завдань з фразеології  української літературної мови. Такі вправи й завдання мають охоплювати різні аспекти фразеології: тонкощі значення і подробиці походження, будову й особливості побутування, зв’язок із конкретним контекстом та лексико-фразеологічним фондом мови загалом, особливості використання в індивідуальному мовленні людини та загальнонаціональній мові тощо. Формулювання завдань слід спрямовувати на активне оволодіння школярами фразеологічними багатствами мови.

Традиційно окреслюють 2 групи вправ: власне фразеологічні  та комбіновані [8, 189].

Зупинимося детально  на першому  різновиді. За допомогою власне фразеологічних вправ визначається значення фразеологічної одиниці, її ознаки, будова, явища полісемії, синонімії, антонімії і т. ін. Наприклад:

Вправа „Є голова на плечах” (5 клас): до поданих фразеологізмів доберіть із довідки усталені вирази з протилежним значенням, у дужках поясніть лексичне значення.

Зразок. Бити байдики (ледарювати) – гнути спину (працювати).

Тримати язик за зубами, на всіх парах, душа в душу, без сьомої клепки в  голові, язик без кісток, хвіст бубликом тримати, хоч віником мети. (Довідка. Як у воду опущений, мати голову на плечах, дерти горло, хоч відбавляй, води в рот набрав, як сонна муха, як кішка із собакою).

В умовах яскраво вираженого білінгвізму  цілком виправдані і вправи на добір  фразеологізмів-відповідників (держать нос по ветру – тримати носа  за вітром; винтиков не хватает в голове – не має (не вистачає, бракує) однієї клепки в голові; большая шишка – велике цабе; ні в тин, ні в ворота – ни к селу, ни к городу; серед села дороги не знайти – заблудиться в трех соснах; як в око вліпив – не в бровь, а в глаз). 

У 10 класі при вивченні теми „Стилістичні засоби лексикології та фразеології” варто зосередити увагу на засвоєнні  основних груп фразеологічних одиниць, визначенні їх стилістичних функцій. Для  цього можна використати такі вправи, як-от:

Розподільний  диктант: розподіліть подані ФО у  три стовпчики: фразеологічне зрощення, фразеологічна єдність, фразеологічне  сполучення. Усно пояснити значення фразеологізмів.

Розводити антимонії; мілко  плавати; брати близько до серця; покласти зуби на полицю; врізати дуба; насупити брови; товкти воду у ступі; покласти край.

Дослідження-відновлення: доберіть відповідний до змісту висловлювання  фразеологізм. З’ясуйте його стилістичну роль.

Викличуть, … (покарають за якусь провину), а спробуєш … (виявляти впертість, стійкість), то й зовсім виженуть; доводь тоді, що ти не верблюд. О. Гончар „Собор” (шию намилять, характер показати).

Нас не злякають ці гори без шляхів і без стежок, ці глухі місця, де, може, ще … (ніхто ніколи не ходив) О. Гончар „Прапороносці” (не ступала людська нога).

Було це … (несподівано, раптово). Проте  батько й виду не показав, тільки втерся мовчки. О. Гончар „Тронка” (як грім серед ясного неба).

Другим різновидом вправ є комбіновані, при виконанні яких учням потрібні знання не лише з фразеології, але й з інших розділів програми. Досить широкі можливості використання фразеологізмів при вивченні морфології (6–7 класи), коли вже саме поняття „фразеологія” учням добре відоме. Так, при опрацюванні теми „Іменник” у 6-му класі можна запропонувати школярам виписати спочатку фразеологізми з іменниками – власними назвами, а потім – загальними; підкреслити фразеологізми з іменниками в однині однією лінією, а в множині – двома; визначити відмінок і відміну іменників тощо.

Під час вивчення синтаксису (8–9 класи) також доцільно поєднувати граматичну й фразеологічну роботу, адже подібно  до слів, фразеологізми об’єднуються в словосполучення з лексемами, виступають головними й другорядними членами речення, відокремленими словами і звертаннями, становлять собою двоскладні, односкладні і складні речення та ін. Ефективними є вправи на зразок:

Запишіть, розкриваючи  дужки. Укажіть спосіб зв’язку і  вид словосполучення. Із двома словосполученнями  складіть речення (8 клас. Словосполучення).

(Білий) ворона; викинути (коникові); глянути (скоса); (заключне) акорд; (гусячий)  шкіра; забивати (голова); (заячої) душа; забити (клину).

Випишіть із збірника прислів’їв і приказок по три узагальнено-особових речення про: а) любов до батьківщини; б) працю; в) правду і кривду (9 клас. Односкладні речення).

Засвоєння фразеологічних понять учнями відбувається в основному  під час виконання вправ розпізнавального (аналітичного) характеру. Такі вправи спрямовані на розвиток фразеологічного мислення й мовлення учнів, вироблення навичок самостійного аналізу фразеологізмів. Пропонуємо учням пошукову робота „Схованки”: знайти в наведеному тексті ФО, пояснити їх значення (за необхідності звертатися до фразеологічного словника).

І Шпачиха аж співала далі:

– Та він же тебе, дитинко, ніколи й пальцем не торкне, за холодну воду не дасть тобі взятися, діточки підуть, на руках тебе носитиме! Зів’єш гніздечко та й щаслива будеш, як Вірунька Баглаєва! Тут діло надійне, дитинко. Цей як візьме, то на весь вік… В машині їздитимеш на базар і з базару, клунків не тягатимеш, що аж очі з лоба вилазять!.. Не гребуй, дитинко, не гребуй, коли випадає, бо такі на дорозі не валяються, такого швидко підхопить яка-небудь вертихвістка з червоними нігтями… Подумай, дочко. Чого ждати? (О. Гончар „Собор”)

 Ефективним видом роботи є з’ясування типів фразеологізмів за семантичною класифікацією; добір фразеологізмів-синонімів і фразеологізмів-антонімів з наступним використанням їх у контексті (мовленні); аналіз фразеологічних одиниць; робота із використанням фразеологічних словників української мови.

На особливу увагу заслуговують трансформаційні вправи. Серед них слід відзначити вправи на заміну фразеологізмів синонімічними словами, а слів – відповідними фразеологізмами; визначення експресивно-стилістичних властивостей фразеологізмів; вправи на зіставлення відповідних фразеологічних одиниць в споріднених мовах; вправи на відновлення фразеологізмів, як-от: відновіть фразеологізми, поясніть їх значення.