Естетичне виховання дітей дошкільного віку

Дослідження Н. Карпінської акцентували на особливостях сприймання, методах використання творів художньої літератури в роботі з дітьми дошкільного віку.

Системний погляд на діяльність з естетичного виховання дітей у дитячому садку на основі щоденної життєвої практики із залученням засобів мистецтва запропонувала Н. Ветлугіна.

Аналізуючи особливості естетичного виховання, вчені зосереджуються на таких проблемах:

- розвиток самоконтролю дітей в образотворчій діяльності;

- ігрові методи у навчанні дітей образотворчої діяльності;

- ознайомлення дошкільників із творами живопису;

- вплив українських музично-хореографічних традицій на музично-руховий розвиток старших дошкільників [26; с.173].

Якісно нові проблеми естетичного виховання постали перед психолого-педагогічною наукою наприкінці XX - на початку XXI ст., спричинені інформатизацією комунікативної сфери, комерціалізацією, переорієнтацією на масову культуру таких потужних носіїв естетичної інформації, як електронні ЗМІ (засоби масової інформації), інтернет, поширенням контрмистецтва, деестетизацією мистецтва та ін. Усе це значною мірою породжує конфлікт естетичних установок, поглядів, смаків, певною мірою деформуюче впливає на естетичний світ підростаючого покоління.

Ігнорування чи осуд цих процесів непродуктивні. Назріла необхідність глибинного їх осмислення, відповідного коригування педагогічної теорії і практики, в тому числі й у сфері виховання дітей дошкільного віку. Слід так спрямувати виховання, щоб цінності класичної культури не були знищені комп'ютерною цивілізацією, новим темпоритмом, новою культурою дій. У нових явищах нашого життя наявне також і певне позитивне начало, яке варто досліджувати й органічно поєднувати з тим, що, будучи випробуваним часом, залишилося актуальним. Оволодіння і першим, і другим баченням світу можливе лише за умов повноцінного естетичного виховання, яке гармонізує особистість і сприяє розвитку її здатності до само гармонізації [24; с.23].

Отже, естетичне виховання формувалося та видозмінювалося протягом багатьох століть і зараз являється організацією життя і діяльності дітей, що сприяє розвитку естетичних почуттів дитини, формуванню уявлень і знань про прекрасне в житті і мистецтві, естетичних оцінок і естетичного ставлення до світу.

 

 1.2. Форми естетико-екологічної освіти

Екологічно-естетичне виховання сьогодні не повинно обмежуватися виключно розширенням поінформованості дітей. Реальним постає той факт, що заняття повинні базуватися на реалізації психоемоційних властивостей людини: співпереживанні, співчутті, радості, любові, відчутті гармонії. За умови врахування специфіки виховного процесу екологічна освіта буде здійснюватися через екологічне виховання, орієнтоване на формування екологічної культури дітей.

Форми естетико-екологічного виховання спрямовані на формування емоційно-почуттєвої сфери дошкільників, мотивації щодо їх активної природоохоронної діяльності.

Найбільш продуктивними формами, спрямованими на засвоєння дітьми екологічних знань виявилися: екскурсії, дидактичні ігри, робота з опорними схемами та таблицями; евристичні бесіди, відеоподорожі, демонстраційні досліди хімічного та біологічного експерименту тощо. При проблемних методах навчання діти оволодівають такими прийомами розумової діяльності, як аналіз, синтез та узагальнення.

Для розвитку мотиваційно-ціннісної сфери особистості дитини ефективними є такі форми і методи роботи, як метод екологічної емпатії; насичення навчального матеріалу фактами, стимулюючими етичне ставлення дошкільників до природних об'єктів; еколого-психологічний тренінг, тематика якого спрямована на розвиток в дітей емпатії до природних об'єктів, відчуття відповідальності за їх життя.

Для створення певного емоційного настрою на заняттях, поряд з інформацією наукового характеру, є доцільним використання літературних творів, творів образотворчого мистецтва та музики.

Для організації практичної екологічно спрямованої діяльності дошкільників використовувати такі форми роботи: практичні, лабораторні роботи, екологічний практикум, екологічні акції. А також широке використання екскурсій в природу, творчих завдань, ділових ігор тощо, здатних активізувати і позитивно впливати на дитину.

Форми естетико-екологічного виховання на заняттях:

- інтегрально-пошукові групові та рольові ігри - тип екологічних ігор, що базується на проектуванні соціального змісту екологічної діяльності. Їх специфікою виступає ототожнення людиною себе з іншими живими істотами або природними об'єктами;

- творча “терапія” - відображення людиною довкілля та почуттів, викликаних ним, засобами мистецтва;

- мозковий штурм - форма колективної роботи, яка характеризується спільною спрямованістю мислення на розробку ідей та підходів для вирішення певної проблеми, але не їх оцінку;

- імітаційне моделювання - прогнозування і демонстрація природних процесів та фрагментів екологічної реальності шляхом перетворення створеної моделі через особистісну включеність у неї [8; с.18].

Запропоновані форми можуть бути введені у вступну бесіду у вигляді мозкового штурму з подальшою дискусією, що забезпечує дошкільникам відчуття причетності до проблем, на яких наголошує вихователь, а також при закріпленні навчального матеріалу у формі своєрідного тренінгу та інших оригінальних прийомів. Важливим засобом екологічного виховання є творча “терапія” в процесі вивчення або закріплення навчального матеріалу. Це, перш за все, шлях від особистої до колективної творчості дитини, яка допомагає не тільки розкрити саму суть явища, що вивчається, але й “розкритися” самому в цьому явищі.

Сьогодні широкого поширення набувають групові методи (моделі) навчання, у яких реалізуються інтерактивні технології. О.Пометун, Л.Пироженко розподіляють інтерактивні технології навчання на 4 групи залежно від мети заняття та форм організації навчальної діяльності дошкільників:

- інтерактивні технології  кооперативного навчання;

- інтерактивні технології  колективно-групового навчання;

- технології ситуативного  моделювання;

- технології опрацювання  дискусійних питань [19; с.145].

Інтерактивна технологія навчання не залишає поза увагою жодного дошкільника і дає можливість брати участь у колективному взаємодоповнюючому процесі навчального пізнання. Перед кожною дитиною стоїть конкретне завдання, від виконання якого залежить успіх цілої групи. Досвід застосування таких моделей свідчить про значне підвищення ефективності навчання і виховання, узгодження дій, активізацію взаємодопомоги. Такі методи навчання вимагають, насамперед, додаткової глибокої та ґрунтовної підготовчої роботи вихователя.

Отже, форми естетико-екологічної освіти можуть бути різними: на заняттях, у самостійній діяльності, художньому працю, під час свят, розваг, екскурсії, прогулянки і т. д. Серед сформованих типів занять, що мають місце в дитячому садку, особливу увагу слід приділити комплексним заняттям, в яких виховні завдання реалізуються засобами різних видів мистецтва.

Форми естетико-екологічної освіти поділяються наступним чином: 

- За принципом управління діяльністю дітей: під прямим керівництвом дорослого; під непрямим керівництвом дорослого.

- За способом об'єднання дітей: спільна діяльність дітей і дорослого: фронтальна, підгрупами, з однією дитиною; індивідуальна, підгрупами.

- За видами діяльності: Заняття, екскурсії, розваги, ігри, працю; театралізовані ігри, повторення занять, свят.

 

1.3. Нетрадиційні форми  екологічної освіти

Ефективними формами екологічної освіти дітей дошкільного віку є «уроки доброти», «уроки мислення», екологічні експедиції, колекціонування, «зелений патруль», екологічні стежки, еколого-психологічні тренінги [48].

 «Уроки доброти» сприяють  розвитку інтересу дітей до  природи, вихованню чуйності, почуття  причетності, співпереживання. Тематика  «уроків» може бути найрізноманітнішою: «Хто може вважатися турботливим?», «Як можна піклуватися про кімнатні рослини?», «Що таке ощадливість?», «Що таке краса?», «Чим гарна квітка?», «Краса людини», «Як ти проявляєш любов до тварин?» та інші.

 «Уроки мислення» забезпечують  засвоєння дітьми залежностей  між явищами живої і неживої  природи. Пізнавальна діяльність  дітей на «уроках мислення»  поєднується з емоційним сприйняттям  природи, з включенням художніх  творів, що сприяє формуванню  «почуття» природи.

 Екологічні експедиції  дозволяють формувати уявлення про оточуючі природні умови, екологічні обстановки, наявність тварин і рослин в процесі обстеження прилеглої місцевості.

 Колекціонування - ще один спосіб залучити дитину до навколишнього світу. Колекціонувати можна не лише каміння, а й запахи, фарби, звуки. А потім організувати виставки: «Людина і його добрі справи на землі», «Комора чудес», «Лісова скульптура», «Ліс - друг людини».

 «Зелений патруль»  - форма, яка є школою формування активної життєвої позиції. Діяльність дітей поширюється на всі зелені насадження як на ділянці дитячого садку, так і в довколишніх околицях.

 Екологічні стежки  дозволяють залишати навколишню природу дієвою недоторканностю і милуватися її недоторканими красотами. Екскурсійними об'єктами можуть бути пам'ятники природи (рідкісні рослини для даної місцевості), лікарські рослини, куточки лісу, поля, луки, рослини, на яких видно вплив діяльності людини, навколишнього середовища (рослини біля дороги), місця, де можна побачити вплив тварин на рослини (погризи дерев, сліди, залишки їжі і так далі), роль тварин, гризунів, дощових черв'яків, різні види рослин, дерев, унікальні рослини, струмки, ключі, транспортні магістралі, комахи та їх вплив на рослини, сліди небажаних впливів людини на природу: наприклад, пакет целофановий на землі, вогнище та інше [22; с.32].

 Еколого-психологічний тренінг сприяє розширенню чуттєвого досвіду, розвитку перцептивних можливостей, формуванню екологічних установок особистості, активної життєвої позиції по відношенню до природи, навчання навичкам взаємодії з природою, розширенню індивідуального екологічного простору. У роботі з дітьми дошкільного віку доцільно використовувати вправи на тренування органів чуття. Виховання органів почуттів полягає не в тому, щоб дитина знала колір, форму і різні якості предметів, а в тому, щоб уточнював свої почуття, вправляючи увагу, вміння порівнювати і виносити судження про предмети [22; с.31].

 Велике значення для  формування у дітей дошкільного  віку екологічних знань і уявлень  грає така форма ознайомлення, як спостереження.

 Організація активного  спостереження і експериментування  має здійснюватися при дотриманні  основного правила: «Не нашкодь!». Категорично забороняються експерименти, що завдають шкоди рослинам, тваринам  і людині (заборонено збирати  колекції комах, розкривати тварин, робити опудала птахів, спостерігати, як одні тварини поїдають інших, позбавляти рослини поливу і  так далі).

 Спостереженню як важливому  методу пізнання природи надавали  великого значення всі педагоги  дошкільного виховання (Є. І. Тихеева, О. Йогансон, А.А. Бистров, П.М. Бассе, С.А. Веретенникова та інші).

 Цілеспрямовані спостереження  дають можливість сформувати  не лише конкретні, але й узагальнені  уявлення, навчити дітей орієнтуватися  на найбільш значимі ознаки  спостережуваних об'єктів і явищ.

Цикли спостережень за мешканцями куточка природи і ділянки дитячого садку - ще один регулярний захід в повсякденному житті, який проводиться впродовж навчального року. Кожен змістовний цикл включає ряд різних за змістом спостережень за одним об'єктом їх кількість залежить від віку дітей: у старших групах - 8-10 спостережень. Спостереження одного циклу проводяться послідовно один за одним з розривом у 2-3 дні.

 Окремо взяте спостереження  - це короткий (5-12 хвилин) педагогічний захід пізнавального характеру, який проводиться з невеликою групою (4-7) дітей у куточку природи або з усією групою на ділянці. Залежно від змісту спостереження можуть проводитися в різні режимні моменти: до і після сніданку, на прогулянці, перед обідом і у вечірній час. Наприклад, спостереження за особливостями харчування тварин проводяться завжди вранці, так найкраще спостерігати голодних тварин, і тримати їх без їжі до обіду - негуманно. Спостерігати за тим, як сплять рибки, птахи, звичайно, краще ввечері в сутінки. Спостерігати за тим, як морська свинка з радістю поїдає листя кульбаб, принесені їй дітьми з вулиці, слід після прогулянки.

 Протягом усього навчального  року проводяться наступні цикли  спостережень: за квітучими рослинами  ділянки та піском у пісочниці (вересень); за акваріумними рибками (жовтень - листопад); за ялиною, нічним небом (грудень); за зимуючими птахами на ділянці і птахами в клітці (січень - лютий); за зростанням цибулі на підвіконні, гілками дерев у вазі (лютий - березень); за пробудженням мати-й-мачухи і кульбаб на ділянці (квітень - травень); за сонечком (у весняно - літній час). Окреслені цикли спостережень типові для переважної більшості дошкільних установ, їх здійснення створює у дітей міцний фундамент конкретних знань про природу найближчого оточення, розвиває вміння взаємодіяти з нею [27; с.21].

Систематично в повсякденному житті проводяться спостереження за погодою - один тиждень на місяць діти щодня розглядають небо, уточнюють характер опадів, наявність вітру або його відсутність, по одягу визначають ступінь холоду і тепла.

 Доглядаючи і спостерігаючи  за пташкою, рибками, білкою, їжаком, діти вчаться дбайливому і  дбайливому відношенню до них, дізнаються, чим і як їх потрібно годувати. Відповідна реакція тварини на турботу і ласку дитини, його прихильність до дитини виховують в дітях доброту і сердечність. Звертаючись з тваринами, діти дізнаються багато нового, цікавого з їхнього життя.