Естетичне виховання дітей дошкільного віку

Зміст

Вступ.............................................................................................................3

Розділ І. Теоретичні основи естетичного виховання дітей дошкільного віку.............................................................................................7

1.1. Естетичне виховання: історія та становлення...................................7

1.2. Форми естетико-екологічної освіти.................................................12

1.3. Нетрадиційні форми  екологічної освіти.........................................15

Розділ ІІ. Педагогічні умови естетичного виховання дітей дошкільного віку у нетрадиційних формах  екологічної освіти................31

2.1. Вивчення стану естетичного виховання дітей дошкільного віку....31

2.2. Експериментальні дослідження.......................................................33

2.3. Аналіз і обробка результатів дослідження.......................................40

Висновки.................................................................................................39

Список використаних джерел................................................................44

 

Вступ

Актуальність дослідження. Сучасна екологічна ситуація, кризові явища в природі наштовхують учених на думку про необхідність вимагати нової ціннісної орієнтації у стосунках людини з природою, перегляду певних моральних норм, які регулюють поведінку людини в природі. У розв’язані цих завдань провідну роль має відігравати неперервний процес екологічної освіти і виховання, який має починатися в ранньому дитинстві (дошкільний рівень), коли закладаються основи свідомого ставлення до навколишнього середовища, і продовжуватися протягом усього життя людини - у школі, у ВНЗ, після закінчення ВНЗ - і охоплювати всі вікові професійні групи. Підґрунтям організації екологічної освіти і виховання мають бути ідеї гуманізму, природодоцільності, розробленні видатними мислителями-педагогами минулого (від Сократа, Я.А. Коменського, Г. Песталоцці до К.Д. Ушинського і В.О. Сухомлинського) [9. с. 66].

Результатом педагогічної освіти і виховання, як зазначається в Державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ ст.), Концепції національного виховання, повинен бути високий рівень екологічної свідомості, що відповідає життєвій позиції та навичкам безпечної діяльності в навколишньому середовищі. Проте на сучасному етапі розвитку екологічної освіти й виховання в Україні спостерігається низький рівень екологічної свідомості і екологічної культури молоді, суспільства.

В проекті «Концепції неперервної екологічної освіти та виховання в Україні» відзначено, що настав час виховувати підростаюче покоління не у згубній традиції якомога більше брати від природи, а в іншому, притаманному українському народові, гармонійному співіснуванні з природою, раціональному використанні та відтворенні її природних багатств, у психологічній готовності постійно оберігати природні цінності. У вирішенні цих завдань першочергову роль повинна відігравати екологічна освіта.

Основною її метою в галузі навколишнього середовища є формування екологічної культури особистості як форми регуляції взаємодії людини з природою.

Екологічна освіта спрямована на подолання споживацького ставлення до природи та її ресурсів, поєднання раціонального і емоційного у взаємовідносинах людини з природою, що ґрунтується на принципах добра краси, розуму, свідомості й патріотизму. Зміст її відображує соціальний досвід взаємодії людства з довкіллям, орієнтований на загальнолюдські цінності, ідеї гуманізму, демократії, вдосконалення самої людини.

Джерельна база дослідження. Варто відзначити, що проблема естетичного виховання дітей Мечник Л.А., Мечник І.І., Волошин О.М. [22], Лисенко Н.В. [18], Ковальчук Г.В. [14], Глухова Н. [8], Вербицький В. В. [6], Вавілова Г. М. [4] охарактеризували основні напрямки еколого-естетичної освіти.

Вербицький В. В. [6] вивчив еколого-натуралістичну освіту в Україні її історія, проблеми, перспективи.

Система спостережень у природі була предметом досліджень у Вавілова Г.М. [2].

Колесник М.О. [17] охарактеризував форми, засоби та методи екологічного виховання дошкільників.

Маркова І, Мечник Л. досліджувала питання системи пізнавальних завдань як засіб формування дієвих природничих знань дошкільників [20].

Дослідження, спрямовані на формування у дітей дошкільного віку екологічних знань, знайшли своє відображення у працях С.Н. Ніколаєвої [24], Плотникова Н. [25], Кожевникова Т. [15] та інших.

Та все ж залишилося ще багато невисвітлених аспектів даної проблеми тому саме цю тему ми взяли темою нашого дослідження.

Мета написання роботи: теоретично обґрунтувати й проаналізувати естетичне виховання дітей дошкільного віку у нетрадиційних формах  екологічної освіти.

Реалізація цієї мети зумовила постановку і вирішення таких взаємопов'язаних завдань:

• проаналізувати джерельну базу за темою роботи;
• розглянути суть естетичного виховання його історію та становлення;
• визначити форми естетико-екологічної освіти;
• охарактеризувати нетрадиційні форми  екологічної освіти;
• виявити стан естетичного виховання дітей дошкільного віку;
• науково обґрунтувати експериментальні дослідження;
• проаналізувати і обробити результати дослідження.

Об’єкт дослідження - естетичне виховання дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження - естетичне виховання дітей дошкільного віку у нетрадиційних формах  екологічної освіти.

Наукова новизна курсової роботи полягає у наступному:

- проведенні дослідження на тему: естетичне виховання дітей дошкільного віку у нетрадиційних формах  екологічної освіти

Методологічна основа дослідження. В методологічному апараті роботи фігурують принципи об'єктивності, плюралізму як загальні методологічні засади наукового пізнання. Використані також такі методи теоретичного дослідження, як аналіз та узагальнення.

Структура курсової роботи обумовлена метою та завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (27 позицій). Її загальний обсяг становить - 46 сторінок, основний зміст - 42 сторінки.

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, сформульовано його мету і завдання, визначено об’єкт і предмет, розкрито наукову новизну роботи, охарактеризовано структуру роботи.

Перший розділ - «Теоретичні основи естетичного виховання дітей дошкільного віку», присвячений розгляду естетичного виховання: історія та становлення, у ньому також охарактеризовано форми естетико-екологічної освіти взагальному та виокремлені нетрадиційні форми  екологічної освіти.

У другому розділі - «Педагогічні умови естетичного виховання дітей дошкільного віку у нетрадиційних формах екологічної освіти» охарактеризовується дослідження на тему: естетичного виховання дітей дошкільного віку проводиться аналіз і обробка результатів дослідження.

У висновках підведено підсумки курсової роботи, з’ясовано значення аналізованої у ній проблематики.

Список літератури уміщує перелік використаних праць, що становлять 27 джерел.

 

 

 

Розділ І. Теоретичні основи естетичного виховання дітей дошкільного віку

1.1. Естетичне виховання: історія та становлення

Певний час у сприйнятті людством дійсності панував космологізм - сприймання космосу як втілення гармонії, краси, а з V ст. до н. є. суспільна думка стверджувала, що джерелом прекрасного, крім космосу, природи, є творчість людини. Одним із перших таке бачення запропонував Сократ, який, намагаючись розкрити співвідношення між етичним і естетичним, послуговувався поняттям «калокагатія» на позначення єдності прекрасного і доброго, гармонії внутрішнього і зовнішнього. Саме з того часу фігурує вічна тема мистецтва і виховання, яка полягає в з'ясуванні співвідношення красивого і корисного. Ідею єдності добра і краси, тобто гармонії, обстоював Арістотель. Природу сприйняття прекрасного, джерела талановитості, проблеми естетичного виховання досліджував Платон, доводячи, що саме від впливу мистецтва залежить моральний світ дитини. Йому належать твердження про відносність краси, абсолютне прекрасне. Водночас митцеві він відводив посередницьку роль, вивищуючи над ним представників утилітарних професій (лікаря, ремісника), проголошуючи Бога творцем абсолютної краси.

Вважаючи естетичне пізнання, мистецтво відображенням світової (космічної) гармонії, Арістотель обґрунтував таку категорію естетики, як «мімезис» (грец. mimesis - наслідуваня) - наслідування, яке приносить людині особливе задоволення, доводячи, що ця здатність властива людині з дитинства. Без наслідування дитина не могла б опанувати свої перші знання, навички. Саме завдяки йому людина має окремішнє від тварин життя. Арістотель був переконаний у необхідності узагальнення і передавання художнього досвіду в процесі виховання [5; с.41].

Ці думки були по-різному трансформовані в практику естетичного виховання дітей у ранньому віці.

Приблизно у цей час на проблемах естетичного виховання зосереджувалися і мислителі Давнього Сходу. У Китаї, наприклад, теорія і практика естетичного виховання дітей розвивалася під впливом учення Конфуція, який був переконаний, що виховання мас починатися з поезії, а закінчуватися вивченням правил етики, музики, яка втілює в собі найвищі естетичні цінності. Саме музика, за твердженням Сюнь-цзи (298-238 до н. є.), відкриває шлях до досконалості.

За різних культурно-історичних епох домінували різні тлумачення прекрасного, йому відводилась відповідна роль у бутті людства, що позначалось на функціонуванні системи естетичного виховання.

В епоху середньовіччя (IX-XV ст.) естетичним ідеалом правив аскетизм, життєві цінності обмежувалися сферою релігійності, а мистецьке життя - вимогами церкви.

Джерелом естетичного життя вважались елементи богослужінь (церковний спів, музика), храмове мистецтво. Епоха Відродження (XIV-XVI ст.) ознаменувала повернення до античних традицій у мистецтві, естетичному житті, у системі виховання особистості. Мистецтво стало справжнім рушієм прогресу, що зумовило активне використання його у виховній практиці [5; с.44].

Новий час, що зазорів наприкінці XVI - на початку XVIII ст., сигналізував про зародження нових, капіталістичних відносин, які потребували духовно вільної, ініціативної особистості. Руйнування патріархально-феодальних устоїв прислужилося бурхливому розвитку мистецтв, їх різноманітних напрямів, течій, шкіл, що засвідчило їх небувалу роль у суспільних процесах, у формуванні особистості. Саме на цю пору припадає діяльність Я.-А. Коменського, яка започаткувала нову епоху в теорії навчання і виховання, в тому числі у сфері естетичного виховання дітей дошкільного віку.

Я.-А. Коменський пропонував розвивати у дітей музичні уміння, використовувати в розвитку мовлення вивчення напам'ять віршів або рим. У дидактичному посібнику «Видимий світ у малюнках» він рекомендував розвивати у дітей почуття краси «живої і звукової абетки» природи.

Великого значення естетичному вихованню дітей дошкільного віку надавав К. Ушинський, який стверджував, що дитя мислить формами, фарбами, звуками. Його успішність залежить від того, наскільки вихователі усвідомлюють сутність прекрасного, його роль у житті людини і формуванні особистості. Важливе значення у вихованні й навчанні дітей для збагачення їх естетичних вражень, формування виразної, влучної, повноцінної мови, на думку педагога, мають художня література, усна народна творчість. Прислів'я, приказки, скоромовки розвивають у дітей відчуття звукової краси рідної мови.

С. Русова пов'язувала теорію і практику естетичного виховання дітей з ідеями народності виховання і навчання, вважаючи ігри, усну народну творчість, свята, природу невичерпним джерелом для пробудження в дитині духовних сил. Естетичне виховання вона розглядала в єдності з моральним, які, за її твердженням, мають спільну основу - розвиток вищих почуттів.

Системний погляд на проблематику естетичного виховання запропонувала у своїх дослідженнях Є. Фльоріна, яка значну роль відводила художньому вихованню дітей на зразках мистецтва, розкрила своєрідність естетичного розвитку, охарактеризувала роль, місце, взаємозв'язок різних засобів естетичного виховання. На її думку, в художньому вихованні слід прагнути єдності емоційного і пізнавального сприймання змісту і форми, що допоможе уникнути надмірного захоплення формою, утилітарного використання мистецтва з пізнавальною метою, тобто втрати художнього компонента естетичного виховання. Їй належить багато цікавих спостережень, які стосуються особливостей дитячого естетичного сприймання, образотворчої діяльності, використання іграшки, художнього слова у вихованні дітей [14; с.11].

Суттєво розширили діапазон теорії і практики естетичного виховання дітей дошкільного віку дослідження психологів. Наприклад, Л. Виготський відзначав, що в дошкільному віці розвивається здатність іти від думки до дії, що відкриває простір для творчої діяльності: «Одне з найважливіших питань дитячої психології і педагогіки - це питання про розвиток творчості і про значення творчої роботи для загального розвитку і змужніння дитини. Вже у ранньому віці ми спостерігаємо творчі процеси, які найкраще виражаються в іграх. Уміння з елементів створювати ціле, комбінувати старе у нові поєднання і становить основу творчості» [16; с.15].

Аналізуючи особливості образотворчої діяльності дітей, Н. Сакуліна значну роль відводила сенсорному розвитку дитини, необхідному для створення зрозумілого і виразного зображення, сенсорним здібностям, потрібним для успішного оволодіння образотворчою діяльністю, обґрунтувала принципово новий зміст і методи навчання її. Запропоновані Н. Сакуліною ефективні способи педагогічної організації процесу сприймання дітьми реальних предметів допомагають дитині навчитися створювати зображення самостійно, без допомоги зразка, творчо освоювати навколишній світ, бачити прекрасне.