Регулювання розвитку малих підприємств засобами податкової політики

Згідно з Главою 26(2) Податкового  кодексу РФ, спрощена система оподаткування застосовується поряд із загальною. Перехід на сплату єдиного податку здійснюється добровільно. Його платниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність та відповідають певним вимогам Глави 26(2) Податкового кодексу РФ. Єдиний податок замінює собою сплату податку на прибуток або податок з доходів фізичних осіб, податок на додану вартість, податок з продажів, податок на майно, а також єдиний соціальний податок.

У Росії разом з іншими податковими платежами справляється і єдиний соціальний податок. У відповідності  до Глави 24 частини другої Податкового  кодексу РФ, з 1 січня 2001 р. страхові внески до Пенсійного фонду РФ, Фонду соціального страхування РФ, фондів обов’язкового медичного страхування замінили на сплату єдиного соціального податку. Цей податок має загальнообов’язкове та суто цільове спрямування [1].

В Литві, як і в Україні, оподаткування малих та середніх підприємств залежить від статусу  платника податків (юридична або фізична  особа), і в окремих випадках від  виду діяльності. Стандартний податок  на дохід складає 29% від оподаткованого прибутку. Фізичні особи-підприємці, які здійснюють свою діяльність без  ліцензії, сплачують тільки особистий  податок на дохід зі ставкою 29%. Ліцензія дає право займатися деякими  видами бізнесу (наприклад, виробництво  одягу, туризм, парикмахерські або фотопослуги  та інші). При цьому кількість  податків збільшується, а їх облік  та сплата ускладнюється [34].

В Республіці Беларусь застосування спрощеної системи оподаткування замінює сплату різних податків і зборів сплатою єдиного податку. Об’єктом оподаткування є валовий дохід від реалізації продукції, робіт та послуг за звітній період. Суб’єкти господарювання, що використовують спрощену систему оподаткування, сплачують податок у розмірі 10% від валового доход [2]. Як і в Україні, існують обмеження для застосування спрощеної системи для фінансових установ, учасників ринку цінних паперів, виробництва ювелірних виробів та інших.

На відміну від національних систем оподаткування різних країн, в податковому законодавстві  Республіки Казахстан передбачена  дуже важлива виховна норма, відповідно до якої перехід на спрощену систему  оподаткування можливий тільки після  двох років роботи на загальної системі оподаткування [13]. Також, на відміну від українського податкового законодавства, встановлена диференційована ставка спрощеного податку підприємств та підприємців в залежності від прибутку.

Диференційований підхід до обчислення ставки єдиного податку  застосовується також в деяких розвинутих країнах, наприклад в Великобританії. Шкала податку в залежності від прибутку складає від 10% до 40% [38].

Дослідження податкового законодавства зарубіжних країн дозволило зробити висновок, що в законодавстві більшості розвинутих країн діяльність малого бізнесу є особливим об’єктом державного регулювання. В теперішній час основною тенденцією розвитку оподаткування малого бізнесу в економічно розвинутих країнах можна вважати його максимальну раціоналізацію, спрощення, відхід від складних податкових схем обчислення податків.

 

3.2. Шляхи вдосконалення та рекомендації щодо посилення державної підтримки розвитку малого бізнесу в Україні

 

Не дивлячись на позитивні моменти  в стимулюванні розвитку малого бізнесу, його подальше функціонування в Україні  вимагає ще багато доопрацювань.

В умовах післякризового періоду розвиток малого підприємництва відіграє надзвичайно  важливу роль для досягнення в  Україні соціальної стабільності, збільшення робочих місць, зростання доходів  населення.

Стабільні темпи зростання національної (та регіональної) економіки України  – запорука для гарантованого  стабільного розвитку малого підприємництва. Адже суттєва активізація діяльності малого підприємництва спостерігається  в процесії його залучення до виробничо-інфраструктурних зв’язків із великим (та середнім) виробництвом; а також як відповідь на зростання доходів та збільшення платоспроможного попиту населення на товари та послуги (у т.ч. на місцевих ринках).

В Україні виникла нагальна потреба  у забезпеченні державної підтримки  розвитку малого підприємництва. Заходи держави у цьому напрямі мають  поєднувати як загальносистемне регулювання  ринкового середовища (конкурентна, податкова, зовнішньоекономічна, митна  та ін. політика), так і специфічні заходи державного регулювання та державної підтримки розвитку малого підприємництва, у т.ч. на регіональному рівні.

На сучасному етапі системної  модернізації економіки України особливого значення мають заходи в рамках Програми економічних реформ на 2010 – 2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» [47] щодо державної підтримки розвитку малого підприємництва. Водночас, формування нової державної політики щодо підтримки малого підприємництва тільки розпочалось.

У 2011 – початку 2012 рр. згідно з Національним планом дій щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 – 2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» з метою стимулювання розвитку малого підприємництва було здійснено кроки щодо:

1. Оптимізації дозвільної системи:

а) законодавчо затверджено вичерпний  перелік документів дозвільного  характеру (прийнято Закон України  «Про перелік документів дозвільного  характеру у сфері господарської  діяльності»);

б) внесено зміни до законодавчих актів щодо посилення відповідальності посадових осіб органів державної  влади та органів місцевого самоврядування за порушення законодавства у  сфері дозвільної системи.

2. Спрощення системи ліцензування:

а) з 78 до 57 скорочено перелік видів  діяльності, що підлягають ліцензуванню (прийнято Закон України «Щодо  обмеження державного регулювання  господарської діяльності»);

б) для спрощення процедури отримання  ліцензій суб’єктами господарювання розроблено проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

3. Оптимізації системи нагляду (розроблено проект Закону України «Про саморегулівні організації», яким передбачено передача саморегулівним організаціям частини функцій державного нагляду).

4. Спрощення процедури створення та ліквідації підприємств:

а) спрощено започаткування та ведення  бізнесу завдяки запровадженню  принципу необов’язковості свідоцтва про державну реєстрацію (прийнято Закон України «Щодо скасування свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та фізичної особи-підприємця»);

б) спрощено процедуру припинення діяльності суб’єктів господарювання шляхом зняття з них низки адміністративних обов’язків (прийнято Закон України «Щодо спрощення процедур припинення діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

5. Розроблення заходів сприяння розвитку малого підприємництва:

а) створюються умови для надання  суб’єктам малого підприємництва державної підтримки, у т.ч. фінансової (прийнято Закон України «Про розвиток та підтримку малого і середнього підприємництва в Україні»);

б) створюються умови для забезпечення оптимальної процедури використання бюджетних коштів, передбачених для  мікрокредитування суб’єктів малого підприємництва (постанова кабміну «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для мікрокредитування суб’єктів малого підприємництва»).

6. Упровадження заходів щодо прискореного перегляду регуляторних актів, прийнятих органами місцевого самоврядування.

7. У межах реалізації регіональних програм підтримки малого підприємництва реалізуються заходи щодо створення умов для залучення інвестицій:

а) удосконалюється нормативно-правове  середовище в напрямку стимулювання розвитку підприємництва та інвестиційної  діяльності;

б) формується інфраструктура підтримки  малого підприємництва;

в) проводяться конкурси бізнес-проектів.

Так, кроки державних органів  стосувались, перш за все, реформування нормативно-правової бази. Питання щодо надання малим підприємствам ресурсної, інформаційної та освітньої допомоги досі залишається поза увагою.

В Україні також відсутні чітко  сформульовані напрями (пріоритети) державної підтримки малого підприємництва на регіональному рівні (з урахуванням  особливостей кожної області).

З огляду на це, можна надати наступні рекомендації щодо першочергових заходів ефективної підтримки та визначення головних перспектив розвитку малого підприємництва на регіональному  та місцевому рівнях.

1. Сприяти формуванню сприятливого  підприємницького клімату:

а) привести чинні нормативно-правові  акти місцевих державних адміністрацій  та органів місцевого самоврядування у відповідність до принципів  державної регуляторної політики;

б) розробити механізм часткового відшкодування з місцевих бюджетів відсоткових ставок за кредитами, залученими суб’єктами малого та середнього підприємництва для реалізації інвестиційних проектів;

в) сформувати регіональні бази даних  щодо інвестиційних пропозицій малих  підприємств (особливу увагу слід звернути на розповсюдження інформації серед  іноземних інвесторів).

Проведення зазначених заходів  необхідно здійснювати на всій території  країн, тобто сприятимуть розвитку малого підприємництва у всіх трьох  отриманих кластерах.

2. Для створення нових робочих  місць та скорочення безробіття  та стимулювання розвитку підприємництва  місцевій владі необхідно:

а) сприяти самозайнятості безробітних  шляхом надання їм одноразової грошової допомоги для започаткування власної  підприємницької діяльності. Для  отримання такої допомоги безробітні повинні представити бізнес-план для вирішення актуальних на регіональному  рівні проблем;

б) при перепідготовці та підвищенні кваліфікації безробітних особливу увагу слід приділяти професіям, що не тільки користуються попитом  на ринку праці, але й дають  змогу започаткувати власну справу;

в) проводити семінари та курси  підвищення кваліфікації для всіх бажаючих розпочати підприємницьку діяльність.

В першу чергу, проведення цих заходів  є невідкладним в регіонах третього та другого кластерів.

3. Вжити заходів щодо розвитку  малого підприємництва у сільській  місцевості [51, c. 365]:

а) розробити механізми надання  матеріальної допомоги малим підприємствам, що виробляють екологічно чисту продукцію  сільського господарства, займаються її переробкою та експортом;

б) сприяти переорієнтації вивільненої  робочої сили на нові види діяльності у сільському господарстві та у сфері  розвитку «зеленого туризму»;

в) сприяти залученню безробітних, зареєстрованих у містах, до працевлаштування на новостворених робочих місцях у сільській місцевості.

Зазначені заходи треба проводити  по всій країні.

4. Стимулювати проведення регіональних  конкурсів (тендерів) щодо закупівлі  товарів та надання послуг  малими підприємствами за кошти  державних та місцевих бюджетів, а також участь підприємців  у виконанні регіональних замовлень. Створення конкуренції між регіонами є своєрідним стимулом для посилення розвитку малого бізнесу та викличе більшу зацікавленість з боку органів місцевого самоврядування щодо стимулювання такого розвитку.

5. Запровадити механізми державно-приватного  партнерства у сфері підтримки  малого підприємництва на місцевому  рівні:

а) для залучення суб’єктів малого підприємництва до участі у формуванні регіональної політики створити при облдержадміністраціях Регіональні ради підприємців;

б) стимулювати впровадження у регіонах інноваційних та енергозберігаючих  технологій шляхом спільного фінансування проектів у науково-технічній та інноваційній сферах, що реалізуються малими підприємствами;

в) налагодити здійснення щоквартального моніторингу наявності площ приміщень  виробничого та невиробничого призначення, які перебувають у комунальній  власності і можуть бути надані в  оренду суб’єктам підприємницької діяльності.

6. Для інформаційного забезпечення  малих підприємців та спрощення  їх доступу до необхідної інформації  створити у регіонах бази даних,  які будуть акумулювати (та  систематизувати) інформацію щодо  норм чинного законодавства України;  інформаційно-аналітичні матеріали  стосовно розвитку підприємництва  регіону, цінової ситуації, регуляторної  політики, наявних банківських установ  та кредитних спілок з переліком  їх послуг у сфері кредитування  суб’єктів малого підприємництва.

Заходи, зазначені в  пунктах 4 – 6 необхідно проводити  на всій території України.

Пріоритетного значення на регіональному (місцевому) рівні має  отримати стимулювання малого підприємництва до розвитку інноваційної діяльності (у т.ч. у сфері енергозбереження, освоєння альтернативної енергетики, виробництва конкурентоспроможних товарів та послуг, імпортозаміщення), що вимагає: