Регулювання розвитку малих підприємств засобами податкової політики

Виходячи  з цього основним завданням органів  місцевого самоврядування є створення  сприятливих, інвестиційно привабливих  умов для розвитку малого бізнесу. Держава  в свою чергу, повинна надати стабільне  нормативно-правове забезпечення питань функціонування малого підприємництва, яке не повинне йти всупереч інтересів  представників малого підприємництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ПОДАЛЬШОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ ПІДТРИМКИ РОЗВИТКУ МАЛОГО БІЗНЕСУ З БОКУ ДЕРЖАВИ

 

3.1. Міжнародний  досвід стимулювання розвитку  малого бізнесу

 

Світовий  досвід і практика господарювання показують, що найважливішою компонентою ринкової економіки є існування та взаємодія  великих, середніх та малих підприємств, їх оптимальне співвідношення.

Найбільш  динамічним елементом у структурі  ринкового господарства є мале підприємництво. Про роль і можливості малого підприємництва свідчить позитивний досвід країн з розвинутою ринковою економікою, таких, як США, Італія, Японія, Великобританія, Німеччина, Франція, Нідерланди та інших країн. Кількість малих підприємств у цих країнах становить до 90 – 95% від загальної кількості, на їх частку припадає 50 – 70 % виробництва валового національного продукту, в них зайнято більше ніж 60 % працездатного населення [59, с. 12].

Спрощена система оподаткування  широко застосовується у багатьох країнах  в світі. Вона знайшла своє місце  у формуванні бюджетних надходжень як у розвинутих країнах, так і  в країнах, де відбуваються глибокі  економічні перетворення. Наприклад, спрощена система оподаткування у вигляді  сплати єдиного податку існує  в таких розвинутих країнах світу, як Австрія, Канада, Нідерланди, Швейцарія  тощо. В цих країнах створення  привабливих умов ведення малого бізнесу є пріоритетним, і багаторічний досвід підтвердив економічну ефективність цієї стратегії.

Так, в Австрії всі види господарюючих суб’єктів, незалежно від їх юридичного статусу, обкладаються податком на підприємницьку діяльність, який складається з двох частин – податку на прибуток підприємства та податку у фонд заробітної плати. У Нідерландах з фізичних осіб стягується єдиний (комбінований) податок, до складу якого входять прибутковий податок і податок на соціальне страхування [19, c. 147]. В Японії на рівні місцевих податків стягується корпоративний муніципальний податок, до складу якого входять префектурний і міський або міський (як у випадку з Токіо) і районний [21, c. 95]. Деякі провінції Канади (Нью Брансуїк, Нова Шотландія, Ньюфаундленд) об’єднали свої місцеві податки з продажів з федеральним податком на товари і послуги, що вказує на появу об’єднаного непрямого податку, який включається до роздрібних цін [33].

В Швейцарії єдиний податок  за єдиною ставкою, що сплачується в  бюджети на рівні конфедерації, замінює  прибутковий податок, а в деяких кантонах і податок на власність [52, c. 49]. Усі кантони справляють податки з доходів іноземних громадян, тимчасово працюючих у Швейцарії. Проте деякі кантони стягують податок за єдиною (фіксованою) ставкою з іноземців, що мешкають у Швейцарії. Ці іноземні громадяни не повинні займатись жодною підприємницькою діяльністю як на момент визначення податку, так і протягом 10-ти попередніх років [39, c. 423]. У цьому випадку обчислення податку з використанням єдиної ставки може бути застосовано лише за зверненням платника. Якщо загальне оподаткування є більш вигідним для платника, він має право самостійного вибору – застосовувати йому єдину ставку оподаткування чи звичайну, що вказує на альтернативність та добровільність даного платежу.

Малий бізнес відіграє дуже важливу роль в економіці, його розвиток впливає на економічний  розвиток, на створення нових робочих  місць, на насичення ринку товарами, тобто вирішує багато економічних, соціальних і інших проблем. У  країнах із розвиненою ринковою економікою, де малий бізнес забезпечує 60-70 % ВВП, на його підтримку щорічно спрямовується 2 – 3 % видаткової частини бюджету [38]. Це зумовлено тим, що поряд із соціально-економічною значущістю, малий бізнес має низький ступінь життєздатності та є найбільш вразливим до таких явищ, як інфляція, обмеженість фінансових ресурсів, конкуренція великих корпорацій тощо. Натомість у нашій країні малими та середніми суб’єктами підприємництва виробляється лише 11 % ВВП [14].

У сучасних економічних умовах розвитку малого та середнього підприємництва України варто звернути увагу  на досвід колишніх соціалістичних країн, зокрема Польщі. Досить часто польські реформи наводять як еталон економічних перетворень, що і дало змогу країні вступити в Європейський Союз. Ця країна має беззаперечний результат – розвиток приватного сектору, а саме малого та середнього бізнесу, що став вагомою рушійною силою на шляху до формування нового соціального та економічного простору.

Тенденції до посилення значущості малих і  середніх підприємств (МСП) спостерігаються  з 2003 р. На кінець 2009 р. частка МСП у  загальній кількості зайнятого  населення – 60 %, частка МСП в ВВП  країни – 46-47 %, а часка МСП у  загальній чисельності всіх підприємств  – 99 % [61]. Сучасні позитивні тенденції в економіці Польщі пояснюються послідовною реалізацією державою низки реформ для підтримки малого бізнесу. У 1995 – 1997 рр. уряд прийняв програму розвитку МСП, у межах якої були створені базові організаційні структури, зокрема:

у 1995 р. «Польський фонд підтримки та розвитку МСП», що забезпечив взаємодію 240 агентств та інститутів підтримки МСП. Фонд працює з урядом та парламентом, надаючи достовірну та аналітичну інформацію про стан МСП та перспективи розвитку;

в 1997 р. «Національний фонд кредитних гарантій», що гарантував надання кредитів МСП, з часом було створено мережу регіональних фондів для підтримки та розвитку аграрних та депресивних районів;

в 1997 р. почало діяти «Агентство розвитку техніки та технологій», що сприяє розвитку інноваційних технологій та їх застосуванню в малому та середньому бізнесі [45].

Уряд  у 2003 р. запровадив пільгові податкові  тарифи для щойно створених підприємств  та підприємств, що надають нові робочі місця; процедури банкрутства; зміцнення  системи гарантування кредитів для  МСП та системи фондів кредитування малих підприємств. Програма «Капітал для підприємців» (2002 – 2006 рр.) була спрямована головним чином на полегшення та поліпшення умов залучення зовнішнього фінансування для бізнесових потреб сектором МСП.

Внаслідок ратифікації Європейської Хартії малого підприємництва, вступу країни до ЄС, малий бізнес опинився у сприятливих умовах щодо розширення ринку збуту виробленої продукції, а також для розвитку міжнародних бізнесових інтересів. У підсумку всіх вжитих державою заходів у проекті Світового банку «Ведення бізнесу – 2011» Польща опинилася на 70 місці із 183 країн, які було досліджено (у 2009 р. – 82 місце) [56].

Угорщина у цьому світовому рейтингу посідає 46 місце. Одним із факторів успішного на сьогодні становища Угорщини є також державна політика розвитку МСП, що зорієнтована переважно на досягнення стратегічних цілей соціально-економічного розвитку країни і задоволення попиту населення [25].

Цьому сприяло  ухвалення закону про розвиток та підтримку МСП, який чітко визначив категорію мікро-, малих та середніх підприємств. Для покращення співпраці  між суб’єктами малого підприємництва та держави було створено низку організаційних структур із чіткою ієрархією, зокрема:

Національна Рада розвитку підприємництва та Міністерство економіки Угорщини (визначають напрямки державної політики в країні стосовно МСП та контролюють її реалізацію);

Агентство з розвитку інвестицій та торгівлі та холдинги регіонального розвитку (контролює розподіл фінансової підтримки  МСП);

Угорський державний банк розвитку (видає та контролює фінанси для МСП);

Державне  акціонерне товариство гарантій (надає  державні гарантії організаціям, які  видають кредити);

Державний фонд підтримки інновацій та науково-дослідницької  діяльності (сприяє розвитку інноваційної діяльності у підприємницьких структурах, освоєнню нових технологій і винаходів) [12, с. 49].

До опосередкованих  економічних стимулів можна віднести зниження податкового навантаження, спрощення звітності, пільгове кредитування, принцип «одного вікна» у разі відкриття підприємств.

США є країною з найвищим рівнем підприємницької активності у світі. Досвід адміністрації малого підприємництва у сфері податкового стимулювання полягає в поетапному зменшенні податкових ставок та пониженні прогресивних податкових стягнень за достатньо вузької податкової бази та широкої сфери застосування податкових пільг, що спонукає забезпечити прилив інвестицій у промисловість, сферу послуг, торгівлю. Зменшення ставки податку залежно від розмірів підприємництва є одним з повсякденно використовуваних методів податкових стягнень у малому підприємництві. У США діють пільгові ставки податку на доходи до 16 тис. дол., 15 % – податок на перші 50 тис. дол. і 25 % – на наступні 25 тис. Понад цю суму діє максимальна ставка – 34 %. Також діє прогресивне оподаткування прибутку: до 25 тис. дол. – 15 %; 25 – 30 тис. дол. – 18 %; 50 – 75 тис. дол. – 30 %; 75 – 100 тис. дол. – 40 % [22, с. 199]. Таким чином, реалізується роздільний підхід до малого підприємництва за принципом – чим менше підприємство, тим більше податкових пільг.

Сенат США  схвалив 17 вересня 2010 р. законопроект про  підтримку малого бізнесу вартістю 30 млрд. дол. [60]. Законопроект не тільки надаватиме підтримку банкам у наданні кредитів, але і забезпечуватиме американських підприємців різними податковими пільгами. При цьому, основною метою Вашингтона є створення нових робочих місць і боротьба з безробіттям шляхом стимулювання малого бізнесу. Світовий банк оцінив старання уряду США п’ятим місцем у проекті «Ведення бізнесу – 2011» [61].

Щодо  інших країн, чий досвід заслуговує уваги, варто згадати Грузію, яка прийняла восени 2010 р. новий Податковий кодекс, за яким малий бізнес з обігом до 17 тис. дол. взагалі не оподатковується [34]. У «Doing business – 2011» країна посідає почесне 12 місце і має всі шанси покращити цей показник за підсумками року після набуття чинності нових податкових правил. У Грузії відкриття бізнесу триває три дні, в Україні – майже місяць.

Українські  ж реалії не залишають підстав  для оптимізму. Уряд чинить із точністю до навпаки. У «Doing business – 2011» країна посідає 145 місце, а після прийняття  скандального нового Податкового кодексу  ситуація зміниться не в кращий бік  за прогнозами експертів. У структурі  підприємств найбільшу частку займають саме малі – 85,1 % [44], натомість у малому бізнесі зайнято лише 15 % усіх працездатних громадян, а частка сектору у ВВП країни не перевищує 8 % [44].

Пропоновані урядом суворі обмеження на ведення  малого бізнесу – збільшення суми єдиного податку, скорочення максимальної величини виторгу і видів діяльності, яким дозволено користуватися спрощеною  системою, а також розширення прав податківців – знищать платників  єдиного податку, а значить і  малий бізнес. Він і зараз ледь зводить кінці з кінцями. Якщо ж уряд переведе підприємців на загальну систему оподаткування із збільшенням  витрат і податків, використанням  касових апаратів і обтяжливим штатом бухгалтерів, то армія представників  малого бізнесу «протягне руки» за державною допомогою [53, с. 18].

Після нетривалого  періоду збільшення податкових надходжень внаслідок прийняття кодексу  неминуче настане період стагнації  економіки із чисельним згортанням малого бізнесу. Далі нас чекають  дефіцит товарів і послуг, соціальні  потрясіння, скорочення ВВП. Пропоноване  кодексом посилення контролю над  збиранням податків і розширення повноважень фіскальних органів  на тлі несприятливих умов роботи малого бізнесу, який змусять піти у  тінь, створять сприятливу базу для  повсюдного розквіту корупції.

Світова спільнота намагається всіляко  сприяти розвитку малого бізнесу, оскільки це – основна ланка економіки. Зокрема пропонують пільгові податкові  тарифи для підприємств, які створюють  робочі місця, полегшуються умови для  залучення зовнішнього фінансування, створюється чітка ієрархія організаційних структур, які є посередниками між державою та підприємствами, спрощується звітність, надається пільгове кредитування. В Україні ж суб’єктів малого підприємництва строго обмежують: збільшується частка єдиного податку, скорочується максимальний обсяг виторгу і види діяльності, яким дозволено користуватися спрощеною системою. Це свідчить про те, що влада та малий бізнес в Україні живуть у різних реаліях, що рано чи пізно приведе країну до економічної катастрофи.

Доцільним є також дослідити нормативно-правову базу, що стосується спрощеної системи оподаткування, в таких країнах колишнього СРСР, як Росія, Літва та Републіка Беларусь.

У Росії з метою спрощення  оподаткування доходів певного  кола суб’єктів або відповідних видів діяльності запроваджено єдиний податок, який передбачає окремі спеціальні податкові режими. Кожен з них є пов’язаним з заміною сукупності основних податків, що сплачував платник до переходу на відповідний податковий режим, одним податком. Порядок обчислення єдиного податку врегульовано такими главами Податкового кодексу Російської Федерації, як: 26(1) «Система оподаткування для сільськогосподарських товаровиробників (єдиний сільськогосподарський податок)»; 26(2) «Спрощена система оподаткування»; 26(3) «Система оподаткування у вигляді єдиного податку на отриманий дохід» [9].