Звіт про практику в ТОВ «Агрофірма Крюківщина»

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 6. ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ МЕНЕДЖМЕНТУ

6.1. Цілі, задачі та зміст організаційного проектування системи управління

Головна мета організаційного проектування полягає в побудові раціональних схем поєднання в просторі і часі всіх складових виробничого процесу — праці, предметів праці і засобів праці — у заданих виробничих умовах із найкращими техніко-економічними показниками вирішення завдань, поставлених перед системою, що проектується.

Цілі організаційного проектування полягають у забезпеченні виробництву, що проектується, максимально можливої ефективності на стадії його експлуатації, використовуючи для цього засоби організації.

Реалізація мети оргпроектування потребує вирішення комплексу проектних завдань організації виробництва, праці та управління, що спрямовані на надання виробництву сукупності властивостей, які зумовлені вимогами зовнішнього середовища.

Об’єктами оргпроектування є промислові виробничі системи з повним технологічним циклом та реалізовані в них виробничі процеси, а також їх детерміновані елементи: технологічні процеси, їх стадії, операції і переходи, включаючи допоміжні; адміністративно-виробничі підрозділи різноманітного організаційного рівня (рис. 14.2): підприємство як сукупність робочих центрів, цех, дільниця (лінія), робоче місце (модуль), а також їх функціональні підсистеми (служби, господарства).

Предметом оргпроектування є зв’язки та взаємовідносини, які визначають особливості процесу виробництва, його організацію та інтеграцію складових елементів виробничої системи, праці й управління, у тому числі в умовах комплексної автоматизації виробництва.

Зміст оргпроекту складають організаційно-технічні та інші рішення, а також заходи щодо їх реалізації, які спрямовані на раціональну організацію й оптимізацію структури та процесу функціонування ВС.

Цілі організаційного проектування:

• створення нової системи;

• часткове удосконалення наявної організаційної системи;

• радикальне перетворення наявної організаційної системи.

Реалізація мети організаційного проектування потребує вирішення комплексу проектних завдань організації виробництва, праці та управління, спрямованих на надання виробництву сукупності властивостей, які зумовлені вимогами зовнішнього середовища. При цьому використовується блочно-ієрархічний підхід до структурування виробничої системи у функціональному аспекті, виходячи з вимог ринку.

Зміст оргпроекту становлять організаційно-технічні та інші рішення, а також заходи щодо їх реалізації, спрямовані на раціональну організацію й оптимізацію структури та процесу функціонування виробничої системи.

Основні проектні рішення та заходи передбачають:

— визначення кількісного, якісного складу та співвідношення елементів виробничої системи, їх розміщення в просторі, формування виробничої структури підприємства;

— розробку регламентів організаційних процесів у виробничій системі та їх формалізацію під час створення комплексу організаційно-планових документів;

— створення нормативної бази організації виробництва для конкретних виробничих систем, підсистем та елементів;

— визначення характеру інформаційних зв'язків і потоків елементів виробничої системи, формування структури документообігу та створення інформаційного забезпечення;

— установлення економічних відносин між учасниками виробничого процесу;

— підрозділами підприємства та окремими виконавцями.

Вихідними даними для оргпроектування є проектні рішення, отримані на попередніх етапах комплексного та організаційного проектування, а також результати комплексного техніко-економічного обстеження виробництва і вивчення аналогів.

Проектування організації виробництва в загальному вигляді можуть проходити такі етапи: передпроектна підготовка; технічне проектування; робочий проект та освоєння (впровадження) проекту й коригування за його результатами.

Кожний з етапів мас свої особливості, що вказують на конкретні напрями та роботи. Передпроектна підготовка охоплює розробку загальної концепції організації виробництва; здійснення комплексного діагностування об'єкта проектування; розроблення техніко-економічного обґрунтування виробничої системи; формування та затвердження технічного завдання на проектування. Технічне проектування передбачає розробку основних положень системи організації виробництва, принципів її функціонування, методів узгодження з іншими підсистемами; прийняття рішень з інформаційного забезпечення і системи документообігу. Під час виконання робіт на цих етапах використовують імітаційні та математичні моделі для вибору та обґрунтування принципових проектних рішень, дають опис спеціального програмного забезпечення, що призначене для реалізації функцій організації виробництва. На етапі робочого проекту розробляються комплекс робочої документації, структурні схеми, організаційно-планові розрахунки; формуються нормативна та інформаційна бази; розробляються організаційні процедури та документи, що їх відображають, посадові інструкції та положення про підрозділи; стандарти підприємств, програмне забезпечення.

Побудова оргпроекту як системи проектних рішень здійснюється па принципах цільової спрямованості, поступовості, нарощування, безперервності, інтегрованості, паралельності, модульності, багатоваріантності та оптимальності.

 

 

 

6.2. Оцінка ефективності управлінських рішень

Оцінка ефективності є важливим елементом розроблення проектних рішень, що уможливлює визначення рівня їх прогресивності. Підхід до оцінки ефективності різних варіантів організаційних рішень визначається їх роллю як характеристики системи управління виробництвом. Комплексний набір критеріїв ефективності формується з урахуванням двох напрямів оцінювання його функціонування:

— за ступенем відповідності отриманих результатів цілям виробничо-господарчої діяльності;

— за ступенем відповідності процесу функціонування виробничої системи об'єктивним вимогам до її змісту, організації та результатам.

Критерієм ефективності під час порівняння різних варіантів організаційних рішень є можливість повного і сталого досягнення кінцевої мети з відносно меншими витратами на виробництві.

Оргпроектування здійснюється групою (групами) фахівців — системних організаторів виробництва (економістів-менеджерів з інжинірингу, виробничих операційних менеджерів), які працюють у тісному контакті з інженерами-технологами, системотехніками, програмістами та ін.

Досвід показав доцільність залучення на контрактних засадах (зовнішніх консультантів з-поміж висококваліфікованих фахівців консалтингових фірм для проведення загальної діагностики підприємства та надання методичної допомоги в системному і комплексному організаційному проектуванні виробничих систем. При цьому безпосередньо на підприємствах для здійснення аналізу за напрямами та підсистемами виробничої системи, проведення робіт з удосконалення організації виробництва, праці та управління або технічного переозброєння, реконструкції, механізації та автоматизації виробництва, розроблення організаційних проектів рекомендується утворювати на базі підрозділів проектно-конструкторської, технологічної та організаційно-планової підготовки виробництва тимчасові групи спеціалістів, на які також покладається відповідальність за впровадження чи вдосконалення (розвиток) виробничої системи. Оргпроектування може здійснюватися на основі договору силами спеціалізованих проектно-конструкторських організацій як у рамках комплексного проектування виробничої системи, так і цілеспрямовано за конкретними об'єктами.

Зазначимо, що важливу (якщо не визначальну) роль під час розробки та реалізації організаційних проектів відіграє персонал підприємства. Його активність, зацікавленість, готовність до змін та професійна підготовка до розв'язання нових завдань, здатність працювати в єдиній команді дає змогу проводити швидко та ефективно проектні заходи з реформування, реорганізації та реструктуризації.

Умовою успішної роботи та розвитку ТОВ «Агрофірма Крюківщина» в конкурентному середовищі вважається здійснення програм безперервної підготовки і перепідготовки всіх керівників, спеціалістів та робітників, адже цьому питанню майже не приділялась увага, і підготовки працівників недостатньо для успішного функціонування підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6.3. Діагностика організаційної системи та менеджменту

Управлінська діагностика - це дослідницько-аналітична діяльність, що спрямована на встановлення, аналіз та оцінку проблем підвищення ефективності і розвитку системи менеджменту підприємства, а також виявлення головних напрямків їх рішень.

Основні напрямки такої діагностики передбачають:

· аналіз системи цілей підприємства та стратегій їх досягнення;

· аналіз організаційної структури управління підприємством;

· оцінку якості управління персоналом;

· аналіз системи процесів управління та інформації, що циркулює по цим процесам;

· діагностику організаційної культури.

· оцінку загальних результатів діяльності підприємства.

Таким чином, в процесі оцінки організаційної структури управління підприємством передбачається розгляд наступниххарактеристик:

· тип ОСУ - лінійна, функціональна, комбінована, матрична, проектна і т.ін.;

· відповідність ОСУ цілям підприємства;

· раціональність ОСУ;

· стиль і методи управління;

· гнучкість та адаптаційні можливості ОСУ і підприємств в цілому.

В умовах змінних стереотипів управлінських критеріїв, пов’язаних з розвитком ринкових відносин, першорядне значення необхідно надавати не питанням завантаження виробничого устаткування, а питанням віддачі від всіх видів ресурсів підприємства. Сьогодні все більш помітну роль починають грати узагальнюючі показники ефективності як виробництва, так і управління, які розглядають рівень використання всіх ресурсів з урахуванням їх взаємозалежності.

На підставі опитування проведеного серед управлінського персоналу підприємства ТОВ «Агрофірма Крюківщина» і власного дослідження виявлено причини, що перешкоджають розвитку ОСП. Для наочності результати дослідження представлено в таблиці 1.

Таблиця 1. Причини, перешкоджаючі розвитку ОСП

№ з/п	Причини	Рейтинговаоцінка (max = 5)
Організаційні:
1	Інертність складних організаційних структур	5
2	Неможливість оцінити ефект від впровадження проекту	4
3	Брак часу	4
4	Відсутність необхідних фахівців і досвіду в проведенні даної роботи	4
5	Дана проблема вважається другорядною	4
6	Опір змінам, нав’язаним консультантами ззовні	3
7	Брак коштів	3
8	Взаємозалежність підсистем, ведуча до того, що одна «не синхронізована» зміна гальмує реалізацію всього проекту	2
9	Минулий негативний досвід, пов’язаний з проектами змін	2
10	Відсутність уявлення про напрям розвитку	2
Особисті:
1	Страх перед невідомим, коли перевага віддається звичному	5
2	Загроза соціальним відносинам, що склалися на робочому місці	5
3	Заперечення необхідності змін і побоювання явних втрат	4
4	Потреба в гарантіях, коли під загрозою виявляється власне робоче місце	4
5	Незалученість в перетвореннях осіб, яких зачіпають зміни	3

 

 

Розглянувши основні проблеми розвитку ОСП, варто загострити увагу на причини з максимальним рейтингом і направити всі зусилля на їх усунення. Не можна погодитися з позицією керівництва, яка заснована на твердженні, що проблема ОСП другорядна, і якщо розвивати якусь систему підприємства, то, перш за все виробничу. Традиційність мислення керівництва, яке схильне застосувати, наприклад, нові технології у виробництві продукції, робить згубний вплив на процес розвитку підприємства як системи. Ефективніше, чим раніше, використовувати нові можливості підприємства, звичайно, необхідно в більшості випадків, але стратегія оновлення виробничих технологій має на увазі, що підприємство продовжить стратегічний розвиток на ринку.

На підставі вищесказаного можна зробити висновок, що в нестабільному середовищі оцінка ОСП повинна базуватися на наступних принципах: розширення меж аналізованого об’єкту; комплексність; безперервність; перспективність; орієнтація на ухвалення рішень по структурному вдосконаленню.

З урахуванням названих вище принципів, пропонується наступний методологічний підхід до аналізу ефективності (результативності) ОСП. Виходячи з того, що в дослідженні ОСП аналізується в межах організаційного розвитку підприємства, який може розглядатися тільки в динаміці, треба використовувати відносні показники, а не абсолютні. Будь-які зміни об’єктів вимірювання, знаходять віддзеркалення в динаміці відповідних показників ефективності (результативності). Саме тому пропонується як ознаку впорядкування показників використовувати ступінь їх динаміки, тобто темпи зростання.

Відповідно до цих вимог для вимірювання результативності ОСП і визначення заходів щодо її поліпшення я пропоную використовувати модель індексної оцінки результативності ОСП. Представлений компонент дослідження проведено використовуючи термін «результативність», що, згідно стандарту ISO 9000-2001, означає ступінь реалізації запланованої діяльності та досягнення запланованих результатів, на відміну від терміну «ефективність» – співвідношення між досягненим результатом і використаними ресурсами.

 

ВИСНОВКИ

Отже, під час проходження виробничої практики на ТОВ «Агрофірма Крюківщина», я мала змогу ознайомитись з  сільськогосподарським підприємством, його історією створення, виробничою та організаційною структурою, системою господарських зв’язків , тощо, і за допомогою даної інформації можна було проаналізувати слабкі та сильні сторони підприємства, його місця в АПК району, його потенційні можливості та шляхи підвищення ефективності його функціонування на ринку.