Звіт про практику в ТОВ «Агрофірма Крюківщина»

 

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

ЗВІТ

ПРО ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ ПРАКТИКИ

 

Студентки 3 курсу 5 групи денної форми навчання

Богданової Анастасії Сергіївни

 

База практики: ТОВ «Агрофірма Крюківщина»

Освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр

 

Керівник практики:

Від бази практики:

Тимченко А.                                                                           _______________

Директор ТОВ «Агрофірма Крюківщина»                                  (підпис)

М.П.

Від навчального закладу:

Гуцул Тетяна Анатоліївна                                                _______________

К.е.н, доцент кафедри аграрної економіки                               (підпис)

                                      

Звіт захищений з оцінкою

                                                                                      

                                                                                             _________________

 

Київ-2015

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. Особливості управління в сільськогосподарських формуваннях.4

1.1. Особливості управління  за різних форм господарювання………………4

1.2. Основні форми власності  і господарювання в АПК у  Київській області.9

1.3. Кадрове забезпечення  в Київській області………………………………14

РОЗДЛ 2.Організаційна структура і структура управління підприємством.16

2.1. Принципи побудови  і функціонування системи управління………….16

2.2. Організаційна структура  управління ТОВ Агрофірма «Крюківщина».18

2.3. Апарат управління  підприємством. Штатний розпис управлінського  персоналу……………………………………………………………………………21

2.4. Організація процесу  управління і оцінка його ефективності………….24

РОЗДІЛ 3. Господарський механізм управління. Економічний механізм управління…………………………………………………………………………..26

3.1.Структура і поняття механізму управління.Основні склдові елементи.26

3.2. Комерційні зв’язки між виробниками та споживачами……………….28

РОЗДІЛ 4.Організаціний і соціально-психологічний механізм управління30

4.1. Організаційний механізм  господарювання, його суть і зміст…………30

4.2. Роль і особливості  соціально-психологічних методів  управління……32

РОЗДІЛ 5. Технологія і техніка управління…………………………………34

5.1. Суть і зміст управлінської  праці, особливості її організації……………34

5.2. Ефективність організації  управлінської діяльності…………………….36

5.3. Комунікації в системі  менеджменту…………………………………….38

5.4. Шляхи підвищення ефективності  розумової праці керівника…………40

РОЗДІЛ 6. Вдосконалення системи менеджменту………………………….42

6.1.Цілі,задачі та зміст  організаційого проектування системи управління.42

6.2. Оцінка ефективності  управлінських рішень……………………………45

6.3. Діагностика організаційної  системи та менеджменту…………………47

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...50

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………..52

ВСТУП

Сільське господарство – одна з головних галузей  виробництва, що має важливе значення в постачанні матеріальних ресурсів для населення та сировини для промисловості. У світі спостерігається безперервний приріст сільскогосподарського виробництва, але це відноситься перш за все до економічно розвинених країн. В державах, що розвиваються, сільське господарство не в змозі прогодувати власне населення. Це пояснюється тим, що через низку соціально-політичних факторів науково-технічна революція поки ще слабко вплинула на сільське  господарство економічно мало розвинутих країн.

В агропромисловому комплексі України відбуваються глибокі перетворення, які пов'язані з переходом до нової соціально-економічної системи.

Тому важливо дослідити діяльність ТОВ «Агрофірма Крюківщина», всі слабкі та сильні сторони, недоліки в організаційній структурі та технології, оцінити зовнішнє та внутрішнє середовище, в якому функціонує підприємство задля вирішення питання ефективності, досягнення лідируючого місця серед своїх конкурентів.

Важливо оцінити структуру господарюючого механізму, його основні методи впливу на об’єкт управління, а також обрати оптимальну техніку та технологію прийняття управлінських рішень, визначити основні напрямки удосконалення системи управління ТОВ «Агрофірма Крюківщина».

Дане підприємство було створене 2000 року на базі колективного сільськогосподарського підприємства і знаходиться в Київській області, Києво-Святошинського району в селі Крюківщина. Основний дохід від реалізації приносить молочне скотарство. За досліджуваний період рівень рентабельності підприємства знизився, а отже, потрібно змінювати ситуацію.

Інформаційна база звіту з виробничої практики включає нормативно - правові акти, статистичні матеріали, праці провідних вітчизняних і зарубіжних авторів, присвячені проблемам розподілу і кооперації управлінської праці : Базарова Т.Ю., Галузо Е.А., Мамонтова М.Ю. та ін. статті, опубліковані в періодичних виданнях, а також Інтернет - ресурси.

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ФОРМУВАННЯХ

1.1. Особливості управління за різних форм господарювання

В залежності від типу і форми власності сільськогосподарські підприємства можуть бути державними, колективними та індивідуальними (фермерськими).

Державні с/г підприємства залежно від способу утворення та формування статутного фонду поділяються на унітарні та корпоративні.[17, с.230]

За ст. 63 ГК унітарне підприємство створюється одним засновником, який надає потрібне для цього майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки, затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який сам призначає, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їхнім спільним рішенням, діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників, їхнього спільного управління справами; на основі корпоративних прав, зокрема через органи, що ними створюються, участі засновників у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Держгоспи - державні сільськогосподарські підприємства, які відокремлені економічно, мають у своєму розпорядженні виділені основні та оборотні засоби і відшкодовують свої витрати за рахунок власного прибутку в результаті виробничо-фінансової діяльності. Основою їх діяльності є принципи повного господарського розрахунку і самофінансування.

Державне підприємство засноване на державній, загальнодержавній або комунальній власності. Державне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями коштами та іншим майном (крім основних фондів).

У складі держгоспів працюють виробничі підрозділи - цехи, відділки, ферми, бригади, ланки, орендні колективи. Вони діють на засадах внутрішньогосподарського розрахунку, колективного або орендного підряду.

Очолює держгосп директор, який наймається власником або обирається на посаду власниками. З ним може укладатися контракт. Підприємство самостійно визначає структуру управління і встановлює штати. Керівник підприємства звільняє з посади своїх заступників, керівників і фахівців апарату управління і структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділів, відділень, дільниць, ферм тощо).

Основні питання організації щоденної діяльності трудового колективу держгоспу регламентуються типовими правилами внутрішнього розпорядку.

Виробничі й трудові відносини у держгоспі, а також питання охорони праці, соціального розвитку колективу і здоров'я його членів регулюються колективним договором (закони України «Про підприємства в Україні», «Про колективні договори та угоди»), який щороку укладається між трудовим колективом і адміністрацією.

Мале підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, що діє на засадах повного господарського розрахунку, самофінансування і самоокупності, має права юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання прибутку. Воно має самостійний баланс, розрахунковий та інші розрахунки в установах банків, гербову печатку, фірмовий бланк, штамп із своїм найменуванням і товарний знак, користуватися яким є винятково правом підприємства і підлягає юридичному захисту.

У своїй роботі мале підприємство керується законами України, Статутом, затвердженим його власниками, і засновницьким договором. Вищим керівним органом підприємства є загальні збори трудового колективу.

Малий бізнес мобілізує значні фінансові й виробничі ресурси населення (в тому числі трудові й сировинні), які за його відсутності не були б використані. Про можливості малого бізнесу в цьому плані свідчить досвід промислове розвинутих країн. На малий бізнес тут припадає до 90-95% усіх підприємств і до 20-60% валового національного продукту. Особливу роль відіграє мале підприємництво у сфері послуг і торгівлі (варто зазначити, в найзанедбаніший у нас галузі господарського життя).

Збори трудового колективу розглядають Статут підприємства, обирають директора строком на п'ять років, затверджують правила внутрішнього розпорядку, заслуховують звіти про господарську діяльність, затверджують річний звіт підприємства.

Досить поширеною організаційною формою підприємства в сільському господарстві України стали фермерські господарства.

Фермерське господарство - це сімейно-трудове об'єднання, засноване на приватній власності і переважно особистій праці членів господарства, функціонує на засадах самоврядування, самостійно визначає напрям своєї діяльності, структуру і масштаби виробництва, вирощує, переробляє і реалізує продукцію. Фермерські господарства створюються однією або групою осіб, його членами можуть бути подружжя, діти, батьки, родичі та інші особи, які спільно ведуть господарство.

Фермерське господарство – одна з перспективних організаційно-прававих форм ведення с/г, яка сприяє самостійності й зацікавленості виробника в кінцевих результатах роботи.

Фермерське господарство є юридичною особою, має свій Статут, повну самостійність, печатку, рахунок у банку. Законом України «Про фермерське господарство» передбачено виділення фермам земельних ділянок у розмірі не більш 50 га с.-г. угідь і 100 га всіх земель.

Фермерське господарство працює на повному госпрозрахунку. Порядок сплати с/г податку здійснює у тих самих розмірах як і для держгоспі та інших підприємств аграрного сектору. Протягом перших трьох років після створення фермерське господарство звільняється від сплати сільськогосподарського податку взагалі.

Головою фермерського господарства є засновник або його правонаступник, який представляє інтереси господарства перед державними, кооперативними, громадськими, зарубіжними та іншими підприємствами і організаціями, окремими громадянами. На ім'я голови видається Державний акт на право довічного успадкування володіння землею або приватної власності.

Акціонерним визначається товариство (підприємство), що створюється за угодою юридичними особами і громадянами (у тому числі іноземними) шляхом об'єднання їх коштів для здійснення господарської діяльності і одержання прибутку.

Акціонерне товариство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, основні й оборотні засоби, круглу печатку встановленого зразка, штампи і бланки зі своєю назвою, власний фірмовий і товарний знаки, емблему та інші реквізити, може бути позивачем у суді, держарбітражі і третейському суді, а також від свого імені відкривати і закривати розрахункові та інші рахунки в банках України і за кордоном, при необхідності здійснює фінансові операції через ощадні каси Ощадбанку або Комерційного банку.

Вищим органом управління акціонерним підприємством є загальні збори акціонерів. Загальні збори вважаються правочинними, коли акціонерам належить більше 60% голосів.

Види акціонерних товариств:

* відкрите акціонерне  товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах;

* закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між  засновниками і не можуть розповсюджуватися  шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

Розвиток ринкових відносин зумовлює необхідність широкого використання кооперативної форми організації праці в аграрному секторі економіки.

Правовою основою функціонування с/г кооперативів в Україні є закони України від 17 липня 1997 р. «Про с/г кооперацію» та від 10 липня 2003 р. «Про кооперацію».

Сільськогосподарські виробничі кооперативи створилися на базі колективних сільськогосподарських підприємств (КСП). До сільськогосподарського кооперативу можна віднести кооператив, який займається виробництвом, переробкою, реалізацією (збутом) сільськогосподарської продукції та обслуговуванням с/г виробництва.