Звіт про практику в ТОВ «Агрофірма Крюківщина»

Як будь-яка система, внутрішній економічний механізм підприємства будується при дотриманні чітко визначених та науково обґрунтованих принципів.

Принцип цільової сумісності та зосередженості передбачає створення цілеспрямованої системи управління, в якій усі її ланки складають єдиний механізм, спрямований на вирішення загального завдання.

Принцип безперервності і надійності виявляється у створенні таких організаційно-господарських та технічних умов, за яких досягається стійкість і безперервність заданого режиму виробничого процесу.

Принцип планомірності, пропорційності та динамізму означає, що система управління має бути націлена на вирішення не тільки поточних, а й довгострокових завдань розвитку підприємства.

Демократичний принцип розподілу функцій управління ґрунтується на методах і правилах суспільного поділу праці.

Принцип науковості та обґрунтованості методів управління виходить з того, що методи, форми та засоби управління мають бути науково обґрунтовані та перевірені на практиці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2. Комерційні зв’язки між виробниками та споживачами

Комерційні зв'язки представляють комплексне єдність економічних, організаційних, правових, соціальних комунікацій для реалізації акту купівлі-продажу з метою отримання наміченої прибутку.

Організація комерційних зв'язків повинна здійснюватися з урахуванням таких принципів:

- Стратегічного маркетингу. Підвищення ролі стратегічного  планування та управління в  маркетинговій діяльності забезпечує  стабільність виробництва і споживання  продукції, сприяє ефективності національної економіки.

- Соціальної орієнтації. Виділення економічних пріоритетів у стимулюванні матеріальних і фінансових потоків у найбільш ефективні галузі з урахуванням соціальних завдань, розв'язуваних країною, сприяє підвищенню якості життя нашого суспільства.

- Економічної доцільності. Всебічна мобілізація внутрішніх резервів, забезпечення раціонального використання фінансових, матеріальних, інтелектуальних, інформаційних ресурсів у кожній ланці російської економіки сприяє її авторитету та ефективності. Створення економічних умов і використання маркетингових інструментів дозволять якісної ефективно задовольняти запити споживачів, гнучко маневрувати матеріальними ресурсами і прискорити їх оборотність в інтересах стабілізації та зростання економіки.

- Партнерства. Підвищення відповідальності за виконання договірних зобов'язань, дотримання матеріальної зацікавленості кожного учасника комерційної зв'язку створює атмосферу злагоди та порозуміння у сфері бізнесу.

Комерційна робота по оптовим закупівлям товарів в ринкових умовах повинна базуватись на принципах сучасного маркетингу. За допомогою методів маркетингу на ТОВ “Агрофірма Крюківщина” комерційні працівники, керівники, менеджери отримують необхідну інформацію про те, які вироби і чому хочуть купляти споживачі, про ціни, які споживачі готові заплатити за товари, про те в яких регіонах попит на дані вироби (тобто місткість ринку) найбільш високий, де збут чи закупка продукції може принести найбільший прибуток.

Вивчення господарських зв’язків з постачальниками по ТОВ “Агрофірма Крюківщина” включає організаційні, економічні, адміністративно правові, фінансові та інші відносини, що виникають між покупцями і постачальниками в процесі поставок товарів.

На мою думку, щодо вдосконалення системи господарських зв’язків з постачальниками потрібно, насамперед, провести ретельну роботу по вивченню цих підприємств, а також, в майбутньому працювати з найбільш надійними і перевіреними партнерами, але і глибоко вивчати комерційні пропозиції нових постачальників для поповнення асортименту товарів більш дешевими продуктами.

Важливу роль ТОВ “Агрофірма Крюківщина” надає організації продажу товарів та засобам стимулювання збуту. Цьому етапу передує етап маркетингового дослідження цієї сфери діяльності підприємства, глибоке дослідження ринкових можливостей шляхом застосування цілого комплексу методів по вивченню попиту населення і кон'юнктури торгівлі.

По оптовому продажу товарів на ТОВ “Агрофірма Крюківщина” проходить виконання наступних операцій:

• встановлення господарських зв’язків з покупцями товарів;
• організація і технологія оптового продажу товарів;
• надання послуг роздрібній торгівлі;
• організація обліку і виконання договорів з покупцями;
• рекламно-інформаційна діяльність.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 4. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ І СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ

4.1. Організаційний механізм господарювання, його суть і зміст

Організаційний механізм господарювання – це сукупність правил, організаційно-правових нормативів і стандартів, що визначають та регулюють структуру фінансового управління.

Він також включає в себе:

• обов’язки, права та відповідальність органів управління і управлінських працівників, організацію процесу їхньої діяльності;
• розподіл робіт між різними виконавцями;
• оснащення управлінської праці засобами оргтехніки, чисельність працівників в управлінні, матеріальне і моральне стимулювання їхньої праці.

Отже, організаційний механізм охоплює організацію структури управлінської системи і організацію процесу функціонування системи, якою управляють.

Централізованим елементом організаційного механізму є структура управління, за допомогою якої поєднуються різні центри фінансового управління, регламентуються внутрішні зв’язки і досягається стійка система службових взаємовідносин між структурними підрозділами і працівниками апарату управління.

Структура фінансового управління – це упорядкована сукупність взаємопов’язаних елементів системи, що визначає поділ праці і службових зв’язків між фінансовими підрозділами і працівниками апарату управління з підготовки, прийняття і реалізації управлінських рішень. Вона організаційно закріплює функції за структурними підрозділами та працівниками і регламентує потоки інформації у систему управлінської структури.

Відповідає за організацію фінансової роботи на підприємстві фінансова служба.

Під фінансовою службою підприємства розуміють самостійний структурний підрозділ, який виконує визначені функції в системі управління підприємством. Як правило, таким підрозділом є фінансовий відділ. Його структура і чисельність залежать від організаційно-правової форми підприємства, характеру господарської діяльності, обсягу виробництва та загальної кількості працівників підприємства.

Характер господарської діяльності та обсяг виробництва визначають величину грошового обігу, кількість платіжних документів, пов’язаних з розрахунками з іншими підприємствами, постачальниками і замовниками, комерційними банками, бюджетом. Кількість працівників впливає на обсяг касових операцій та розрахунків з працівниками і службовцями.

Основні напрями фінансової роботи на підприємствах – фінансове планування, оперативна і контрольно-аналітична робота.

Фінансовий менеджмент – це організація управління фінансовими потоками з метою найбільш ефективного використання власного і залученого капіталу і одержання максимального прибутку.

Апарат управління фінансами – важлива частина загального апарату управління господарюючого суб’єкта. На великих підприємствах може бути створена фінансова дирекція на чолі з фінансовим директором чи головним фінансовим менеджером. Вона створюється за рішенням правління акціонерного товариства чи дирекції підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.2. Роль і особливості  соціально-психологічних методів управління

В ринкових умовах при інтелектуалізації всіх видів праці значною мірою зростає роль соціально-психологічних факторів управління. Раціональна технічна організація забезпечує високу продуктивність праці лише в тому випадку, якщо ефективно використовуються індивідуальні й психологічні особливості кожного робітника.

Під впливом соціально-психологічних факторів в управлінні формуються суспільна свідомість, психологічні зв'язки в колективі, відношення до праці. Психологічний стан працівника може сприяти підвищенню продуктивності й ефективності праці, і навпаки, знижує трудову активність людей (втома, роздратування, апатія тощо).

Соціально-психологічні методи управління — це сукупність конкретних прийомів впливу на процеси формування та розвитку трудових колективів, соціальні процеси, що відбуваються всередині них, структуру зв'язків споживачів, інтереси, стимули, соціальні завдання. Соціально-психологічні методи управління являють собою єдність двох аспектів управлінського впливу на працівників — соціального і психологічного. Соціальний вплив проявляється через сукупність конкретних способів і прийомів, спрямованих на формування і розвиток виробничого колективу, трудову і творчу активність його працівників, формування духовних інтересів людей і їх світогляд.

Психологічний вплив полягає в регулюванні взаємовідносин між членами виробничого колективу з метою створення в ньому сприятливого психологічного клімату.

В процесі управління ці способи і прийоми впливу різним чином поєднуються, завдяки чому підвищується їх ефективність.

Формою соціального і психологічного впливу є естетизація виробничого середовища, тобто реалізація принципів і методів прекрасного у виробництві.

Зростання ролі соціально-психологічних факторів на сучасному етапі пояснюється змінами змісту суспільної праці: покращанням його творчого і інтелектуального початку, а також зростанням культурного й професійного рівня працівників. Зростають вимоги до соціальних і психологічних умов виробництва, з одного боку, і до психологічних якостей працівника (пам'ять, фантазія, мислення тощо) — з іншого.

Стимулювання у суспільному виробництві — не тільки функція і метод впливу, але й важливий елемент механізму управління. Його ціль — досягнення високої ефективності виробництва і якості продукції, прискорення науково-технічного прогресу, вирішення соціальних проблем.

Психологічні методи управління покликані забезпечити формування первинних трудових колективів відповідно до індивідуальних здібностей, нахилів, інтересів працівників і дотримання їх психологічної сумісності та шляхи регулювання відносин між людьми, впливаючи на індивідуальну психологію окремих робітників. Тому знання аспектів психології та правильне використання кадрів управління має важливе значення. Вони повинні розуміти особливості поведінки людини, враховувати його темперамент, тип вищої нервової діяльності.

Міжособисті ролі проявляються у вигляді конкретного виконання прав і обов'язків в залежності від індивідуальних особливостей і здібностей людини. Від того, як вони виконуються, формується і соціальний статус людини. Одні люди при цьому набувають популярності, авторитету, визнання і повага. Інші виявляються "відторгненими". Між цими полюсами знаходяться "середняки", частина з яких у рівній мірі прагнуть до того чи іншого полюсу. Таким чином, за кожною людиною закріплюється певний соціальний статус.

Завдання будь-якого керівника полягає в тому, щоб виховувати і підтримувати високі почуття власної гідності у своїх підлеглих. Люди з високим рівнем такого почуття відрізняються послідовністю дій, легше справляються зі своїми внутрішніми конфліктами, проявляють високий самоконтроль. Це — врівноважені, тактичні, спокійні і незалежні люди. Вони постійно підвищують свій рівень загального розвитку, ретельно виконують покладені на них обов'язки.

 

 

РОЗДІЛ 5. ТЕХНОЛОГІЯ І ТЕХНІКА УПРАВЛІННЯ

5.1. Суть і зміст  управлінської праці, особливості її організації

Управлінська праця в суспільному виробництві - процес управління колективом, здійснюваний керівниками, фахівцями та технічними виконавцями, спрямований на узгодження, регулювання, облік і контроль виробничої діяльності. (1)

Далі розглянемо особливості праці працівників апарату управління:

1. велика ступінь самостійності  працівників апарату управління  в порівнянні з працівниками  фізичної праці в питаннях  встановлення послідовності робіт  протягом робочого дня;

2. наявність елементів  творчої праці, які майже неможливо  виміряти;

3. сезонність сільськогосподарського  виробництва зумовлює певні труднощі  в плануванні і оперативному  управлінні, а також у рівномірному  завантаженні працівників апарату  управління по календарних строках;

4. велике різноманітність  за характером і змістом виконаних  одним керівником або фахівцем  управлінських робіт, незначну повторимость  багатьох операцій і різноманіття  вирішуваних завдань;

5. необхідність використання  безперервно надходить інформації, яка не дозволяє заздалегідь  передбачати і встановити весь  комплекс управлінських операцій, їх чітке зміст і порядок  виконання;

6. трудність визначення  ступеня інтенсивності праці, відсутність  різко виражених ознак витрати  енергії праці;

7. велика складність управлінської  праці, яка вимагає в окремих  випадках колективного рішення;