Управління якістю продукції на підприємстві

 

 

Міністерство освіти і науки України

Житомирський державний технологічний університет

 

 

 

 

 

Кафедра менеджменту

 

 

 

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

 

З циклу дисциплін

на тему :

«Управління якістю продукції на підприємстві»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:                                                                 студентка IV курсу гр.МО-50

Ткачук Д.Ю.

 

 

 

Перевірив:                                                                            К.е.н., доцент кафедри менеджменту.

 Бурачек І.В.

 

 

 

 

 

Житомир – 2012

Тема курсового проекту: «Управління якістю продукції на підприємстві»

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1. Якість продукції: зміст, основні показники оцінки

1.2. Принципи та фактори управління якістю продукції

1.3. Методи управління якістю продукції

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ

2.1. Загальна організаційно –  економічна характеристика підприємства 

2.2. Аналіз фінансово – господарської діяльності підприємства

2.3. Оцінка якості продукції досліджуваного підприємства

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПАТ «Біо мед скло»

3.1. Шляхи удосконалення якості  продукції в умовах підприємства

3.2. Резерви підвищення якості  продукції досліджуваного підприємства

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ 
          ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………..4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1. Якість продукції: зміст, основні  показники оцінки………………………..7

1.2. Методи управління якістю продукції…………………………………..….10

1.3. Загальна теорія управління та управління якістю………………………...16

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ

2.1. Загальна організаційно –  економічна характеристика підприємства……22

2.2. Аналіз фінансово – господарської діяльності підприємства…………….29

2.3. Оцінка якості продукції досліджуваного підприємства………………….35

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПАТ «Біо мед скло»

3.1. Шляхи удосконалення якості  продукції в умовах підприємства………..47

3.2. Резерви підвищення якості  продукції досліджуваного підприємства…..54

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ………………………………………………...58

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ…………………..63 
          ДОДАТКИ………………………………………………………………………64

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 В умовах розвитку міжнародної  торгівлі і споріднених їй  видів діяльності, усіх окремих  підприємств та галузей економіки  на зовнішньому і внутрішньому  ринках повністю залежить від  того, наскільки їх продукція  або послуги відповідають стандартам  якості. Тому я вважаю що проблема забезпечення і підвищення якості продукції актуальна для всіх країн і підприємств. Від ЇЇ вирішення в значній мірі залежить успіх і ефективність національної економіки. При цьому необхідно враховувати те, що підвищення якості продукції - задача довгострокова і безперервна. Рівень якості продукції не може бути постійною величиною. Вироби залишаються технічно прогресивними, зручними, красивими, модними до тих пір, доки їм на зміну не прийдуть нові, ще більш досконалі, що обумовлено науково-технічним прогресом в науці і техніці. Але на кожному часовому етапі якість продукції повинна бути оптимальною, тобто такою, що максимально задовольняє потреби споживачів при відносно мінімальних затратах на її досягнення.

 З розвитком науково технічного прогресу проблема якості не спрощується, а, навпаки, стає складнішою. Тому вирішувати її традиційними методами, тобто лише шляхом контролю якості готової продукції, практично неможливо. Повинен бути комплексний, системний підхід, реалізація якого можлива лише в рамках системи управління якістю. Відомий американський спеціаліст Едвард Демінг ще в 1950 р. Писав, що на 85% вирішення проблеми якості залежить не від людей, а від системи управління якістю.

 Значну роль в підвищенні  якості продукції відіграють стандарти, які є організаційно-технічною основою систем якості. На перших порах мала місце практика внесення в контракти вимог до систем якості, що доповнювали вимоги до продукції, а також до перевірки систем якості на підприємстві у виробника. Для регулювання процесу перевірки систем якості в ряді країн (США, Канада, Великобританія та інших) були створені національні стандарти, що встановлюють вимоги до систем якості, а в 1987 р. Міжнародною організацією із стандартизації ІSО були розроблені і впроваджені міжнародні стандарти серії 9000, 9001, доповнені в подальшому стандартами 10000, які сконцентрували досвід управління якістю, нагромаджений в різних країнах, і в багатьох із них були впроваджені як національні.

 В останні десятиліття одним  із важливих механізмів гарантії якості стала сертифікація, яка переросла в норму торгових відносин будь-якого рівня. Якщо на ранніх етапах появи і розвитку сертифікації в її проведенні був зацікавлений головним чином виробник (з метою одержання гарантій відповідності певних характеристик виробів) і споживач, то зараз до вирішення задач сертифікації залучені громадські і приватні виробники, споживачі та науково-технічні організації, уряди більшості країн і навіть міжурядові організації. При цьому сертифікація з продукції поширилась на системи якості.

 Сертифікація продукції пов’язана  з оцінкою показників її якості, тобто вимірюванням їх з використанням  певних засобів вимірювання, достовірність  і точність яких вивчає метрологія. Тому значно зростає роль метрологічного  забезпечення якості продукції.

 Таким чином, проблема забезпечення  якості продукції є комплексною: науковою, технічною, економічною і  соціальною, і у вирішенні її  повинні приймати участь висококваліфіковані  спеціалісти, які вільно володіють  сучасними методами управління якістю, незалежно від того, в якому секторі вони працюють: державному чи приватному, на великих підприємствах чи в малому і середньому бізнесі, тому що загальні принципи організації і забезпечення високої якості продукції та послуг не залежать від розміру підприємства.

 Зараз виготовляється багато  продукції яка б могла стати  конкурентоспроможною на світовому  ринку, але їй не вистачає забезпечення  якості. Це може бути обумовлено  тим, що підприємці не знають  як досягти більш високої якості  без великих витрат, або допускаються деяких помилок при забезпеченні якості своєї продукції.

 На сьогоднішній стан економіки  України впливають багато чинників, причому у більшості ступені  суб’єктивні чи об’єктивні: не  сформованість ефективних менеджерів  та керівників підприємств, як державних так і приватизованих.

 Актуальність теми заключається  в тому, що визначення якості  продукції є однією з найважчих  задач, що стоять перед будь-яким  підприємством.

 Мета роботи – здійснити аналіз якості продукції, що виготовляється на підприємстві та розробити шляхи її удосконалення.

Завдання:

• дослідити технологію виробництва продукції;
• дослідити асортимент продукції, що випускається підприємством;
• порівняти дану продукцію з товарами конкурентів;
• провести аналіз стандартів та норм виробництва;
• виявити основні причини зниження якості продукції;
• запропонувати шляхи удосконалення якості продукції;

 Об’єктом дослідження виступає виробничо-господароська діяльність підприємства.

Предметом – асортимент продукції, що є результатом діяльності підприємства.

Основними методами, які використовувались при написанні курсового проекту є експертний метод, кабінетні дослідження, метод порівняння.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВІ

 

 

1.1. Якість продукції: зміст, основні показники оцінки

На сучасному етапі розвитку виробництва особливе значення приділяється підвищенню якості продукції. Саме якість впливає на конкурентоспроможність підприємства та його положення на ринку.

Це питання серйозно контролюється державою шляхом атестації та стандартизації продукції, сертифікації якості.

Якість товару - це сукупність його властивостей і характеристик, які додають йому здатність задовольняти обумовлені або передбачувані потреби покупця. Якість містить у собі не всі властивості товару, а тільки ті, що пов'язані із задоволенням конкретних потреб відповідно до призначення товару. Крім споживчих властивостей, якість включає й інші властивості товару, які забезпечують задоволення потреб проектувальників, виробників, працівників сфери обігу, які мають відношення до товару.[11]

Важливе завдання – якнайповніше виявляти закладені в товарі властивості, які формують його якість. Ці властивості можуть виявлятися на всіх стадіях життєвого циклу товару. Якість товару не можна пояснити і виміряти у відриві від його споживчої вартості і корисності. Не можна ототожнювати якість і споживчу вартість. Споживча вартість - це сам товар, який володіє корисністю і є конкретним благом. Товар як споживча вартість є носієм його якості. Підвищення якості невіддільне від прискорення науково-технічного прогресу, тому що тільки в сукупності рішення цих питань можна забезпечити конкурентноздатність товару на світовому ринку.

Показник якості товару - це кількісна характеристика одного чи декількох властивостей товару, які становлять його якість. Показник якості кількісно характеризує ступінь придатності товару задовольняти певні потреби. Номенклатура показників якості конкретного товару залежить від його призначення. У товарів, які виконують декілька різнорідних функцій, номенклатура показників може бути дуже широка, у товару одноцільового призначення вона буде значно звуженою. Класифікація показників якості наведена на рисунку 1.1.

Рис. 1.1. Класифікація показників якості продукції

Джерело: [ 17]

Залежно від характеру властивостей показники якості поділяються на такі групи: показники призначення (функціональні); показники надійності, ергономічні показники; естетичні, показники технологічності, показники транспортабельності; показники стандартизації й уніфікації; патентно-правові показники; екологічні показники; показники безпеки; економічні показники і показники однорідності. На стадії товарного обігу на внутрішньому ринку показники технологічності, стандартизації й уніфікації і патентно-правові, як правило, не використовуються.

Залежно від кількості властивостей показників, які характеризуються, їх поділяють на одиничні і комплексні. Одиничний показник кількісно характеризує одну просту властивість. Комплексний показник характеризує одним числом одночасно декілька властивостей товару або складну властивість.

Розрізняють показники фактичні, базові і відносні. Фактичний показник - це конкретний одиничний або комплексний показник, встановлений для даного товару. Базовий показник - це показник, прийнятий як вихідний при порівнянні з фактичним при оцінюванні якості. Відносний показник характеризує співвідношення фактичного і базового показників.

За способом вираження показники бувають розмірними, які виражаються в різних одиницях виміру, і безрозмірними, які виражаються в частках одиниці або у відсотках. Особливий вид - інтегральний показник, який виражає співвідношення корисного ефекту товару і сумарних витрат на його розробку, виготовлення, обіг і споживання. Отже, це співвідношення споживчої вартості і вартості.

Надійність - здатність товару зберігати функціональне призначення в процесі збереження або експлуатації впродовж установленого терміну. Залежно від критерію надійності розрізняють такі підгрупи: довговічність, безвідмовність, ремонтопридатність та зберігання.

Довговічність - здатність товарів зберігати працездатність до наступного стану або встановленого терміну технічного обслуговування і ремонту.

Довговічність - властивість непродовольчих товарів довгострокового використання. Воно не характерне для товарів продовольчих, а також непродовольчих, призначених для безпосереднього вживання, в ході якого вони частково або повністю безповоротно втрачаються (наприклад, парфумерно-косметичні товари).

Безвідмовність - здатність товарів виконувати функціональні призначення без появи дефектів, які заважають подальшій експлуатації. Безвідмовність характеризується термінами, впродовж яких товари експлуатуються безвідмовно з нормою передбачених дефектів. Показниками безвідмовності можуть бути середнє напрацювання до першої відмови, інтенсивність відмов.