Автор работы: Пользователь скрыл имя, 02 Ноября 2014 в 19:28, дипломная работа
Метою дослідження даної дипломної роботи є вивчення системи менеджменту на конкретному туристичному підприємстві, проведенні аналізу діяльності ПП «Сігуенья» та пошук шляхів підвищення ефективності роботи підприємства.
Основна увага при дослідженні системи менеджменту приватного підприємства «Сігуенья» буде приділятися вивченню основних принципів та функцій менеджменту.
Вступ ......................................................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічна оцінка
системи менеджменту на підприємстві.……..…………................................ 5
1.1. Функція менеджменту „планування".......................................................................... 11
1.2. Функція менеджменту „організація"........................................................................... 19
1.3. Функція менеджменту „мотивація".............................................................................. 35
1.4. Функція менеджменту „контроль"................................................................................ 50
РОЗДІЛ 2. Аналіз системи менеджменту
на ПП «Сігуенья»……………………….................................................................................... 58
2.1. Загальна характеристика підприємства. ...........................................................58
2.1.1. Історія заснування і розвитку підприємства.………..…………………………58
2.1.2. Загальні відомості і опис готелю „АУСКОПРУТ”***…………………....59
2.2. Реалізація основних функцій менеджменту
на ПП «Сігуенья»………………………………………………………..…………………………....83
2.2.1. Функція «планування» ……………………………………………………..………..…....83
2.2.2. Функція «організація» ……………………………………………………..……………...84
2.2.3. Функція «мотивація». ……………………………………………………..………….…...86
2.2.4. Функція «контроль» ……………………………………………………..………………...87
РОЗДІЛ 3. Шляхи удосконалення системи
менеджменту на ПП «Сігуенья» ……………………………………………………91
3.1. Рекомендації по вдосконаленню функцій
менеджменту на ПП «Сігуенья». ………………………………………………………..…91
3.1.1. Вдосконалення функції планування. ………………………………………………91
3.1.2. Вдосконалення функції організації…………………………………………………93
3.1.3. Вдосконалення функції мотивації…………………………………………..……….93
3.1.4. Вдосконалення функції контроль…………………………………………………...100
Висновки .............................................................................................……………............................. 101
Список використаної літератури ........................................................................... 103
Планування розпочинається із розробки загальних цілей, далі визначаються конкретні, деталізовані цілі на заданий період, визначаються шляхи та засоби їх досягнення, і нарешті, здійснюється контроль за досягненням поставлених цілей. При цьому планування, передбачаючи майбутнє, завжди ґрунтується на визначених гіпотезах стану оточуючого середовища.
Оскільки на будь-якому підприємстві планування базується на неповних даних, навіть якщо на ньому чітко налагоджена система бухгалтерського і статистичного обліку, існує проблема в тому, що деякі аспекти функціонування економічної системи не піддаються оцінці, а залежать від зовнішнього середовища, яке характеризується швидкою мінливістю. В західній економіці ця мінливість пояснюється, в першу чергу, високою насиченістю споживчого попиту, його індивідуальним і швидкозмінним характером [16].
Вимоги з боку попиту диктують зрушення інших факторів зовнішнього середовища: технологій, комунікацій, соціальних відносин тощо. Показники ринку стають вихідними для складання плану підприємства. Тому при прийнятті рішень потрібно опиратись на постійне поновлення даних про зовнішнє середовище, їх аналіз, пошук нових стратегій і підходів. Оскільки прийняття рішень може здійснюватися за невизначеності умов, тобто враховувати декілька гіпотез зміни навколишнього середовища, коли може бути задана ймовірність тієї чи іншої ситуації, то рішення можуть бути прийняті з ризиком. Якщо ж немає можливості навіть оцінити ймовірність настання подій, то рішення приймаються за правилами так званого "феномену невизначеності" [14].
Оцінка зовнішнього середовища здійснюється для того, щоб:
1) виявити зміни, що існують у середовищі;
2) визначити, які фактори зовнішнього середовища можуть становити загрозу для підприємства. Наприклад, контроль діяльності конкурентів дозволить керівництву підприємства постійно бути готовим до всіляких дій конкурентів;
3) оцінити, які фактори зовнішнього середовища можуть сприяти досягненню цілей діяльності підприємства.
При аналізі зовнішнього середовища можна отримати наступні важливі результати: спрогнозувати непередбачувані обставини, розробити заходи щодо їх запобігання, перетворити потенційні загрози та ризики у вигідні можливості.
Новим явищем у теорії та практиці сучасного управління, економічного аналізу, планування, управлінського обліку та менеджменту є контролінг. Термін "контролінг" походить від англійського "to control" - контролювати, керувати [23]. Контролінг переводить підприємства на якісно новий рівень управління, направляючи діяльність різних служб та підрозділів підприємства на досягнення оперативних та стратегічних цілей.
Основними концепціями контролінгу є концепції, орієнтовані на систему обліку, на управлінську, інформаційну систему та систему управління з акцентом на планування, контроль та координацію. Суттю концепції, орієнтованої на систему управління з акцентом на планування і контроль, є участь у плануванні та контролі діяльності структурних підрозділів. Роль та завдання контролінгу в плануванні полягає в координації планів різного рівня та розробці консолідованого плану підприємства, розробці методів планування, графіків складання планів, надання інформації для складання планів, перевірці планів, складених підрозділами підприємства. Координуючи діяльність всієї системи управління підприємством на досягнення поставлених цілей, контролінг виконує функцію "управління управлінням". Розглядаючи планування як функцію контролінгу, можна зробити висновок про те, що ціллю цієї функції в системі контролінгу є координація окремих виробничих планів по відношенню до загального плану в рамках як короткострокового, так і довгострокового планування, складання бюджету та розробка планової та цільової інформації [24].
1.2. Функція менеджменту „організація"
Термін «організація» у менеджменті вживається у двох значеннях. У першому з них під організацією розуміють підприємство, відомство, а в другому - функцію організації людської діяльності.
Організація - соціальне утворення, яке об'єднує багато людей, діяльність яких має певну корисну для суспільства мету й певним чином координується.
Організації поділяють на формальні та неформальні. Формальні - в яких діяльність людей організована свідомо й регламентована певними законами, наказами, обов'язками і т.д. Неформальні організації виникають і функціонують спонтанно.
Організація - це система, до якої входить керівна й керована підсистеми, між якими існує прямий та зворотний зв'язок.
Будь-яка організація має внутрішнє і зовнішнє середовище. Внутрішнє середовище складається з цілей, завдань, технології та структури організації.
Зовнішнє середовище організації складають законодавчі акти, постачальники, споживачі, конкуренти, система економічних відносин у державі, міжнародні події, науково-технічний прогрес тощо.
Функція організації полягає в забезпеченні діяльності підприємства (організації) шляхом координації дій працівників трудового колективу, враховуючи формальні та неформальні її складники, формуючи корпоративний дух підприємства. У центр уваги менеджмент ставить людину, працівника.[4]
Здійснюючи організаційну діяльність, менеджер діє в умовах складної структури підприємства, головними компонентами якої є: а) формальна організація; б) неформальна організація; в) працівник; г) трудовий колектив. (мал.1.3.)
Наявність в організації найсучасніших техніки і технології, висококваліфікованого персоналу, вільних обігових коштів є необхідними, але не достатніми умовами забезпечення стійких конкурентоспроможних позицій на ринку. Без належного організування діяльності в організації виникатимуть проблеми неефективного використання ресурсного потенціалу та наявних можливостей.
Мал.1.3. Складники організаційної структури підприємства
Сутність та особливості функції „організація"
Наступним кроком після визначення перспективи і майбутніх параметрів діяльності організації є її побудова, яка закріплює повноваження, завдання та обов'язки працівників у різних підрозділах і на різних рівнях управління.
Організування — вид управлінської діяльності, який відображає процес формування структури управління організацією.
Сутність цієї функції менеджменту утворюють такі структурно-функціональні аспекти:
Повноваження, відповідальність і делегування. Організування ґрунтується на трьох категоріях: повноваженні, відповідальності й делегуванні.
Повноваження — обмежене право використовувати матеріальні, фінансові, трудові та інші ресурси підприємства і спрямовувати зусилля підлеглих працівників на виконання встановлених завдань.
Повноваження делегують відповідній посаді, а не особі, тобто при зміні роботи змінюються і повноваження працівника.
Відповідальність — покладений на посадову особу обов'язок виконувати поставлені завдання і забезпечувати їх позитивне виконання.
Відповідальність має подвійну властивість. З одного боку, посадова особа, приймаючи повноваження, одночасно бере на себе в повному обсязі й відповідальність. З іншого, за керівником, який делегує повноваження, цілком зберігається відповідальність. Такий подвійний характер відповідальності забезпечує якісну реалізацію повноважень. Насамперед відповідальним є менеджер, який делегує повноваження. Наприклад, начальник дільниці делегує бригадиру повноваження управління процесом складання телевізорів. Але відповідати за результати буде передусім сам менеджер. Навіть в організаціях, у яких широкий обсяг делегування є неминучим, найбільша відповідальність — за посадою менеджера найвищого рівня управління. Великий обсяг відповідальності зумовлює високі оклади. Делегування повноважень є основним процесом, завдяки якому керівництво встановлює формальні відносини працівників в організації.
Делегування — передавання завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання[11].
Загалом делегування є способом домогтися виконання роботи іншими людьми. Водночас воно є актом, який перетворює людину на керівника.
Концепції делегування повноважень. Американський менеджмент виокремлює дві концепції процесу передавання повноважень.
1. Класична концепція. Згідно з нею повноваження передаються від вищого до нижчого рівня (наприклад, головний технолог отримує повноваження від головного інженера).
2. Концепція обмежених повноважень. За цією концепцією підлеглий має право відхиляти вимоги керівника.
Повноваження визначаються політикою, процедурами, правилами тощо і розширюються з підвищенням рівня управління. Вони залежать також від традицій, моралі, культури, звичаїв, обрядів, особливостей структури організації тощо. Однак повноваження не є тотожними з владою, оскільки вони — це право, яке делегується, а влада — це можливість впливати, реальна здатність діяти і змінювати ситуацію.
За характером делегування розрізняють лінійні і функціональні повноваження. Лінійні повноваження передають безпосередньо від вищої посадової особи до підлеглого і далі до інших підлеглих. Вони передбачають узаконену владу. Керівник у межах лінійних повноважень може розв'язувати проблеми без погодження з вищими керівниками, керуючись при цьому наказами, розпорядженнями, настановами, законами, звичаями тощо. Делегування лінійних повноважень формує ієрархію рівнів управління підприємством, процес створення якої називається скалярним. Завершена ієрархія є скалярним ланцюгом, тобто ланцюгом команд. Прикладом може бути ієрархія звань військових, ступенів і звань науковців, рангів (категорій) державних службовців тощо.
Ефективність лінійних повноважень залежить від:
— вибору ефективного стилю керівництва.
Функціональні (штабні) повноваження делегуються менеджером вищого рівня управління, який керує певною функцією менеджменту, менеджеру нижчого рівня управління, який керує аналогічною функцією. Наприклад, начальник планового відділу підприємства делегує функціональні повноваження в галузі планування начальнику планового бюро цеху, хоча останній перебуває в лінійному підпорядкуванні начальника цеху[16].
Зважаючи на різноманітні особливості функціональних повноважень, виділяють кілька їх видів:
Делегування лінійних і функціональних повноважень вимагає ефективної мотивації, впливу, керівництва (лідерства), комунікацій, контролю тощо. Тому в підпорядкуванні керівника можуть бути 4 типи апарату:
Недоліки у менеджменті часто зумовлені, з одного боку, небажанням керівників делегувати свої повноваження, з іншого — небажанням підлеглих брати на себе відповідальність. Американський економіст Ньюмен наводить 5 причин небажання керівників делегувати повноваження та 6 причин відмови підлеглих від відповідальності.
Причини небажання керівників делегувати повноваження:
— перебільшення власних можливостей, коли спрацьовує принцип «Я це зроблю краще»;
— відсутність вибіркового контролю для попередження керівництва про можливу небезпеку.
Причини відмови підлеглих від відповідальності та блокування делегування:
— відсутність ініціативи, боязнь самостійно розв'язувати проблему;