Удосконалення системи менеджменту на туристичному підприємстві (на прикладі ПП «Сігуенья»)

 

 

 

 

 

 

Дипломна робота

Тема: “Удосконалення системи менеджменту на туристичному підприємстві”

(на прикладі ПП «Сігуенья»)

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

Вступ ......................................................................................................................................................... 3

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічна оцінка

системи менеджменту на підприємстві.……..…………................................ 5

1.1. Функція менеджменту „планування".......................................................................... 11

1.2. Функція менеджменту „організація"........................................................................... 19

1.3. Функція менеджменту „мотивація".............................................................................. 35

1.4. Функція менеджменту „контроль"................................................................................ 50

 

РОЗДІЛ 2. Аналіз системи менеджменту

на ПП «Сігуенья»……………………….................................................................................... 58

2.1. Загальна  характеристика підприємства. ...........................................................58

2.1.1. Історія заснування і розвитку  підприємства.………..…………………………58

2.1.2. Загальні відомості і опис готелю „АУСКОПРУТ”***…………………....59

2.2. Реалізація основних функцій менеджменту

на ПП «Сігуенья»………………………………………………………..…………………………....83

2.2.1. Функція «планування» ……………………………………………………..………..…....83

2.2.2. Функція «організація» ……………………………………………………..……………...84

2.2.3. Функція «мотивація». ……………………………………………………..………….…...86

2.2.4. Функція «контроль» ……………………………………………………..………………...87

 

РОЗДІЛ 3. Шляхи удосконалення системи

менеджменту на ПП «Сігуенья» ……………………………………………………91

3.1. Рекомендації  по вдосконаленню функцій

менеджменту на ПП «Сігуенья». ………………………………………………………..…91

3.1.1. Вдосконалення функції планування. ………………………………………………91

3.1.2. Вдосконалення функції організації…………………………………………………93

3.1.3. Вдосконалення функції мотивації…………………………………………..……….93

3.1.4. Вдосконалення функції контроль…………………………………………………...100

 

Висновки .............................................................................................……………............................. 101

Список використаної літератури ........................................................................... 103

Додатки………………………………………………………………………………………………….105

 

 

 

 

Вступ

У наш час значними темпами відбувається розвиток туристичної галузі. Все це дає змогу констатувати той факт, що Україна з її можливостями має всі підстави для того, щоб називатись туристичною державою, яка володіє значним туристично-рекреаційним потенціалом: сприятливими кліматичними умовами, різноманітними рівнинними та гірськими ландшафтами, багатством флори і фауни, розвинутою мережею транспортних сполучень, тисячами культурно-історичних пам’яток, які перебувають під охороною держави, розвинутою індустрією подорожей та туризму. Україна має усі передумови для того, щоб увійти до числа країн-лідерів світового туризму.

Зважаючи на роль та місце туризму в житті суспільства, держава проголошує його одним з пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки і створює сприятливі умови для туристичної діяльності. За ці декілька років, які Україна є незалежною державою, зроблено реальні кроки на шляху законодавчого забезпечення та комплексного планування розвитку вітчизняної туристичної галузі.

Все це було б неможливо без застосування ефективної системи менеджменту, адже на сьогоднішній день існує багато різних компаній, організацій та установ, які функціонують в різних сферах економіки, але чи всі вони є процвітаючими, прибутковими та мають сталий дохід. Звичайно ні. Одні організації досягають успіху і інтегрують, виходячи на світовий ринок, чи розширюють сферу діяльності тим самим збільшуючи свій капітал, але ж є компанії та організації, які знаходяться в занепаді, чи взагалі на грані банкрутства. Організації, що добиваються успіху, відрізняються від протилежних їм головним чином тим, що мають більш динамічне і ефективне керівництво, вмілих і талановитих робітників, а також правильно обраний стиль управління. Все це є ознакою правильно вибраної і впровадженої системи менеджменту, яка полягає у розробленні і втіленні ефективних заходів щодо функціонування основних функцій менеджменту: планування, організація, мотивація і контроль. 

Саме туристська індустрія з її інноваційно-стратегічним потенціалом може створити необхідні умови для досягнення виробничо-економічної стабільності, активізації інвестиційних потоків, підвищення ефективності використання інвестицій і формування реальних передумов для поступового росту та якісного вдосконалення найважливіших соціально-економічних процесів.

Механізмом, здатним ініціювати широкий розвиток туристської індустрії, активізувати діяльність у ній, який забезпечує досягнення її результативності в динамічних умовах ринкової кон’юнктури, є впровадження в управлінську практику принципів і методів сучасного менеджменту.

Метою дослідження даної дипломної роботи є вивчення системи менеджменту на конкретному туристичному підприємстві, проведенні аналізу діяльності ПП «Сігуенья» та пошук шляхів підвищення ефективності роботи підприємства.

Об’єктом дослідження у нас виступає ПП «Сігуенья». Приватне підприємство «Сігуенья», надалі "Підприємство", є господарською одиницею, яка заснована на  приватній  власності, з правом найму робочої сили, функціонує на принципах повної економічної і правової  самостійності.

Предметом дослідження у дипломній роботі є система менеджменту, якої дотримується підприємство.

Основна увага при дослідженні системи менеджменту приватного підприємства «Сігуенья» буде приділятися вивченню основних принципів та функцій менеджменту.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічна оцінка системи менеджменту на підприємстві.

Термін «менеджмент» поширений у всьому світі. В основі цього слова лежить англійське слово «to manage» (управляти, керувати), яке походить від латинського «manus» (рука). Звідси термін «менеджмент» буквально означає «керування людьми». Можна сказати, що менеджмент – це система управління організацією, з метою досягнення цілей за посередництвом інших людей.

Основна мета цього розділу – показати верховенство людського чинника в управлінні ринковою економікою, на розвиток якої спрямований менеджмент. У суворих умовах ринкової конкуренції лише ставка на людину дає змогу постійно підтримувати високий темп виробництва. За суттю менеджмент – це система управління, яку вибрала людина і яка найбільше підходить для ринкових умов розвитку економіки.

Нерідко нам доводиться чути, що поняття «управління» та «менеджмент» за своїм змістом тотожні, що це лише своєрідні «примхи» наших економістів у «копіюванні» Заходу призвели до підміни управління менеджментом[10].

Управління - це цілеспрямована дія на об'єкт, щоб змінити його стан або поведінку у зв'язку зі зміною певних обставин (матеріальні, енергетичні, фінансові, трудові ресурси тощо). Але ефективний результат буде досягнутий лише за умови правильного, розумного, наукового керівництва всім залученим до цього персоналом, узгодженими його діями. Отже, управління - це процес пов'язування всіх неодмінних компонентів для досягнення певного результату, а менеджмент - це інструмент, система організації праці, яка забезпечує існування такого пов'язування. Менеджмент є частиною управління. Його реалізовують лише люди, керівники, тоді як управління можливе й за допомогою технічних засобів (роботів, електронних систем, наприклад, коли мова йде про управління певним технологічним процесом, машиною тощо).

Наведімо слова Пітера Друкера (США) - „ Менеджмент – це особливий вид діяльності, який перетворює неорганізований натовп в ефективну й продуктивну групу..."[6]

Отже, якщо управляти можна всіма елементами виробництва, то керувати можна лише людьми, персоналом.

Менеджмент – це поняття багатомірне і характеризується організаційним, функціональним та особовим складником.

Організаційний складник менеджменту – це ієрархія управління підприємством, в якій виділяють вищу, середню та низову ланки. 

Функціональний складник – це поточний процес виконання функцій менеджменту: планування, організації,  мотивації та контролю за реалізацією цих функцій.

Особовий складник - це мистецтво керівника управляти виробничими процесами через конкретних людей, його власні морально-психологічні якості та рівень знань.

Отже, узагальнивши різноманітні визначення та складники менеджменту, можна дійти такого висновку: менеджмент - це частина процесу управління, яка забезпечує координацію дій персоналу підприємства (організації) на всіх його рівнях раціонального використання ресурсів із застосуванням наукового підходу, психологічних та етичних норм керівництва.

Щоб змінити економічну ситуацію в Україні, потрібно виховати керівників нового типу, які б діяли за ринковими законами. І тут не завадить звернутися до закордонного досвіду підготовки менеджерів, використання їхніх технологій управління ринковим механізмом господарювання. На західних підприємствах розрізняють:

• топ-менеджмент, тобто вищу ланку керівництва (генеральний директор та інші члени керівництва);
• мідл-менеджмент - середню ланку керівництва (керівники самостійних відділів);
• ловер-менеджмент - нижню ланку керівництва (керівники підвідділів та інших підрозділів).

Отже, менеджмент - це радше практична діяльність, ніж наука чи професія, хоч він охоплює як одне, так й інше.

Водночас варто зауважити, що значення менеджменту полягає в тому, що він задовольняє потреби споживачів товарів та послуг через ринок. Будь-які рішення приймаються з використанням менеджменту та мають у собі економічний зміст.

Тому ефективність менеджменту та діяльності менеджерів вимірюється економічними успіхами та результатами.

Найважливіше в менеджменті – ставити перед собою цілі, які б відповідали інтересам підприємства.

У чому ж конкретно полягає завдання менеджменту?

1. Основне завдання менеджменту  – існування підприємства на  ринку. Відповідно до цього завдання, менеджмент має забезпечувати рентабельність фірми на основі людських та матеріальних ресурсів.

2. Менеджмент виходить із того, що робітники та службовці  – це найцінніший капітал фірми. Тому одне із завдань – це  розв’язання проблем співробітництва.

3. Одне із завдань менеджменту - створення нових ринків для фірми та забезпечення швидкого реагування на всі зміни в соціальній сфері ринку. Це завдання реалізується через функцію маркетингу та функцію інновації (розробка нових товарів та послуг).

4. Завдання менеджменту і в  глибокому аналізі діяльності фірми. Аналізувати діяльність підприємства слід передусім з позицій споживача та ринку.

5. Доведення до співробітників  фірми конкретних завдань, надання  їм можливості контролювати свою  роботу, а також бачити, який внесок  у загальні результати діяльності мала їхня праця. Співробітник, незалежно від того, чи є він звичайний робітник чи директор, має розуміти, що від його роботи залежить подальша доля підприємства.[2]

Наведені вище завдання менеджменту не є вичерпаними, але вони доводять його важливість у діяльності будь-якого підприємства, організації.

Після того, як встановлені цілі управління, потрібно знайти найефективніші шляхи та методи їх досягнення. Це досягається використанням методів менеджменту.

Методи менеджменту – це сукупність способів і прийомів впливу на колектив працівників та окремих виконавців з метою досягнення місії організації та її цілей.

Ефективність застосування методів менеджменту залежить від ріння кваліфікації керівних кадрів, що зумовлює потребу їхньої систематичної та цілеспрямованої підготовки й повсякденного використання цих методів.

Усі методи менеджменту поділяють на:

• економічні;
• організаційно-розпорядні (адміністративні);
• соціально-психологічні.

Група економічних методів об'єднує ті методи, за допомогою яких здійснюється вплив на економічні інтереси колективів і окремих його членів. До них належать: довго-, середньо- та короткострокові техніко-економічні плани, ціни, фінанси, податки, кредити, економічні стимули, бюджет.

Економічні методи ґрунтуються на використанні матеріальних стимулів (тарифних ставок, посадових окладів, доплат, надбавок, премій), дивідендів, цінних подарунків, дотацій, компенсацій, пільг тощо.

Організаційно-розпорядні методи спрямовані на використання мотивів трудової діяльності як почуття обов'язку, відповідальності. Ці методи визначаються прямим характером впливу: будь-який регламентуючий чи адміністративний акт належить до обов'язкового виконання.