Структура капіталу торгового підприємства

У процесі керування господарськими ризиками, зв'язаними з їхнім зовнішнім страхуванням, основна увага повинна бути приділена узгодженню розміру страхових платежів, що сплачуються. У страховому договорі повинний бути погоджений розмір франшизи, тобто мінімальної некомпенсованої страховиком частини збитку, понесеного страхувальником. Розрізняють умовну і безумовну франшизи. Умовна франшиза означає, що страховик не несе відповідальності за збиток, якщо його розмір не перевищує розміру франшизи. Безумовна франшиза означає, що страховик у всіх випадках виплачує страхувальнику відшкодування за мінусом розміру франшизи, залишаючи її суму в себе.

При здійсненні зовнішнього страхування необхідно визначити його ефективність. Розрахунок ефективності заснований на зіставленні показників рівня господарського ризику, суми страхового відшкодування (за мінусом безумовної франшизи) і суми страхових платежів, що сплачуються. Економічна доцільність здійснення зовнішнього страхування господарських ризиків виправдана за умови:

                                                                                             (2.5)

де УР - рівень господарського ризику (формула приведена раніше); СВ - повна сума страхового відшкодування за договором страхування; ФБ - розмір безумовної франшизи (якщо вона передбачена договором страхування); СП - сума страхових платежів за весь період страхування.

Використання різноманітних форм профілактики і страхування господарських ризиків дозволяє істотно знизити розмір можливих фінансових втрат особливо в умовах нестабільної економіки і змін кон'юнктури споживчого ринку.

 

ВИСНОВКИ

 

Внаслідок нестабільності й непередбачуваності сучасної економічної ситуації однієї з найважливіших завдань контроллінга є оцінка й керування ризиками підприємства.

Розуміння сутності ризику пов'язане з визначенням функцій, виконуваних при здійсненні господарської діяльності в умовах невизначеності. До числа таких функцій ставляться регулююча й захисна.

Регулююча функція ризику може виступати у двох формах - конструктивної й деструктивної. Конструктивність ризика проявляється в тім, що при здійсненні економічних завдань він виконує роль своєрідного каталізатора, тому що стимулює активність, спрямованість у майбутнє, пошук новаторських рішень.

Деструктивність ризику полягає в тому, що прийняття й реалізація рішень із необґрунтовано високим ризиком є авантюризмом. У цьому випадку ризик виступає як дестабілізуючого фактора, що заважає реалізації намічених цілей.

Методи керування ризиком можна розділити на наступні групи:

• одержання додаткової інформації:
• розподіл ризику між учасниками проекту;
• страхування ризику (майнове, від нещасних випадків);
• резервування засобів (створення грошових резервів на покриття непередбачених витрат, створення резервних запасів матеріальних засобів й ін.);
• диверсифікованість (вкладення засобів у різні проекти з різними характеристиками ризиків);
• заходу активного впливу на фактори ризику (наприклад, вхідний контроль якості, інвестиції в створення системи якості в постачальників й ін.).

Сутність ризику складається в можливості відхилення отриманого результату від заздалегідь запланованого рішення. При цьому отриманий результат може відхилятися як у позитивну, так негативну сторону. Отже, можна говорити не тільки про ризик втрат, але і ризик вигоди. Таким чином, можна виділити дві позиції щодо сутності ризику. Перша полягає в тому, що ризик розглядається у виді можливого збитку від реалізації того чи іншого рішення, у виді фінансових, матеріальних і інших утрат. Друга позиція виражається в тім, що ризик розглядається з погляду можливої удачі, одержання доходів або прибутку в результаті реалізації рішення.

Господарські ризики є об'єктивним явищем у діяльності будь-якого торгового підприємства і виявляються як сукупність окремих видів ризиків. Види господарських ризиків торгового підприємства дуже різноманітні. До числа основних ризиків, відносяться:

• ризик випадкової загибелі або псування майна;
• комерційний ризик;
• економічний ризик;
• ціновий ризик;
• валютний ризик;
• процентний ризик;
• інфляційний ризик;
• інвестиційний ризик;
• податковий ризик;
• ризик неплатоспроможності;
• ризик утрати фінансової стійкості;
• інші види ризиків.

В економічній системі ризики виконують подвійну роль, як позитивну, так і негативну. У першому випадку вони є сигналами, що звертають увагу на необхідність конструктивної реакції або дій, спрямованих на погашення сигналу тривоги. В другому, якщо відсутня своєчасна реакція, вони здатні накопичуватися і перетворюватися в потенційні погрози економічної безпеки самої системи.

Оцінка рівня господарських ризиків являє собою найбільш відповідальний і методично складний етап керування ризиками. Від якості такої оцінки залежить доцільність здійснення тієї чи іншої господарської операції; визначення рівня необхідного доходу по ній, що відповідає даному рівню ризику; формування адекватних витрат по страхуванню господарських ризиків.

Система профілактики господарських ризиків, знижуючи імовірність їхнього виникнення, не може нейтралізувати всі зв'язані з ними негативні фінансові наслідки. Частково цю роль може взяти на себе внутрішнє страхування господарських ризиків (самострахування), здійснюване в рамках самого торгового підприємства. Здійснюється це за допомогою забезпечене:

• компенсації можливих фінансових втрат за рахунок відповідної "премії за ризик";
• компенсації можливих фінансових втрат за рахунок системи штрафних санкцій;
• подолання негативних фінансових наслідків за рахунок попереднього резервування частини фінансових засобів;
• формування резервного (страхового) фонду;
• формування цільових резервних фондів (уцінка товарів);
• формування резервних обсягів фінансових засобів;
• нерозподілений залишок прибутку.

У процесі керування господарськими ризиками, зв'язаними з їхнім зовнішнім страхуванням, основна увага повинна бути приділена узгодженню розміру страхових платежів, що сплачуються. У страховому договорі повинний бути погоджений розмір франшизи, тобто мінімальної некомпенсованої страховиком частини збитку, понесеного страхувальником.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Бланк И.А. Управление формированием капитала. - К.: "Ника-Центр", 2000. - 512 с.

2. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. - К.: Ника-Центр, Эльга, 2001. - 528с.

3. Воробьев С.Ю. Стратегия финансирования деятельности предприятия на основе показателей риска. Научные труды IV Международной научно-практической конференции "Фундаментальные и прикладные проблемы приборостроения, информатики, экономики и права". Секция "Экономика", ч. 2 / МГАПИ. - Москва, 2001. - С.10.

4. Дж К. Ван  Горн. Основы управления финансами. - М.: Финансы и статистика, 1996. - 800с.

5. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - М.: Финансы и статистика, 2007.

6. Ковалёв В.В. Введение в финансовий менеджмент / Пер. с англ. - М.: Информационно-издательский дом "Филинь", 2006. - 400с.

7. Кондраков Н.П. Бухгалтерский учет. - М: "Финанси и статистика", 2007 г

8. Лысенко Ю.Г., Макаров К.Г., Петренко В.Л., Филипов А.В. Леверидж. Экономические приложения. ДонГУ, Юго-Восток, 2005. - 104с.

9. Негашев Е.В. Анализ финансов предприятия в условиях ринка: Учеб. пособие. - М.: Висш.шк., 2007. - 192с.:ил.

10. Економика предприятия: Учебник / под ред.проф. Н.А. Сафронова. - М.: "Юристь", 2007. - 584с.

11. Стоянова Е.С. Финансовый менеджмент. Российская практика. - М.: изд. "Перспектива", 2005.

12. Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник / Под редакцией Е.С. Стояновой. - 4-е изд., перераб и доп. - М.: Изд-во "Перспектива", 2005. - 656с.

13. Т. В. Теплова  Финансовые решения: стратегия и тактика: Учебное пособие. - М.: ИЧП "Издательство Магистр", 2003. -284с.

15. Шим Джей К., Сигел Джоэл Г. Финансовый менеджмент / Пер. с англ. - М.: Информационно-издательский дом "Филинь", 2005. - 400с.

16. Батурин  В.М., Керимов В.Э. Финансовый леверидж как эффективный инструмент управления финансовой деятельностью предприятия // Менеджмент в России и за рубежом. - 2005. - №2.

17. Воробйов  Ю.М. Особливості формування фінансового  капіталу підприємств // Фінанси  підприємства, № 2, 2002

18. Воробйов  Ю.М. Формування власного фінансового  капіталу підприємств // Фінанси  підприємства, № 6, 2002

19. И Дихал Бухгалтерский учёт уставного капитала. // Баланс. - 2005. - № 50.

20. Степанов Д. Эффект финансового левериджа и специфика его расчета в российских условиях – М., 2005

21. Парамонов  А.В. Учет и анализ предпринимательского капитала – М., 2007.