Структура капіталу торгового підприємства

                                                СФРЗОВН=ПСФР-СФРВНУТР                                (1.13)

де ПСФР - загальна потреба у власних фінансових ресурсах у планованому періоді; СФРВНУТР - сума власних фінансових ресурсів, планованих до залучення за рахунок внутрішніх джерел.

Забезпечення  потреби у власних фінансових ресурсах за рахунок залучення зовнішніх джерел планується методом використання додаткового пайового капіталу (власників або інших інвесторів). А також додаткової емісії чи акцій за рахунок інших джерел.

5. Оптимізація співвідношення внутрішніх  і зовнішніх джерел формування  власних фінансових ресурсів  ґрунтується на наступних критеріях:

а) для забезпечення мінімальної сукупної вартості залучення власних фінансових ресурсів необхідно використовувати правило: якщо вартість залучення власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел перевищує плановану вартість залучення позикових засобів, то від такого формування власних ресурсів варто відмовитися;

б) забезпечення збереження керуванням підприємством первісними його засновниками теж є правило: ріст додаткового пайового чи акціонерного капіталу за рахунок засобів, сторонніх інвесторів може привести до втрати керованості підприємства його засновниками.

Ефективність розробленого плану формування власних фінансових ресурсів оцінюється за допомогою коефіцієнта самофінансування розвитку підприємства, у майбутньому періоді. Його рівень повинен відповідати поставленій меті.

Залучення позикових коштів. Основна мета складається в забезпеченні найбільш ефективних умов і форм залучення цих коштів і раціонального їхнього використання.

1. Аналіз залучення і використання  позикових коштів, у плановому  періоді необхідний, для виявлення  складу і форм залучення позикових  коштів і їхнього ефективного  використання.

На першій стадії аналізу, вивчається динаміка загального обсягу залучення позикових коштів, у передплановому періоді. Темпи цієї динаміки зіставляються з темпами приросту суми власних фінансових ресурсів, обсягу реалізації товарів і суми активів підприємства.

На другій стадії аналізу визначаються основні форми залучення позикових коштів, аналізуються в динаміці питомої ваги фінансових кредитів, товарних кредитів і стійких пасивів у загальній сумі позикових коштів торгового підприємства.

На третій стадії аналізу визначається період залучення позикових коштів. У цих цілях проводиться їхнє угруповання по залученню на коротко - і довгостроковій основі, вивчається динаміка складу позикових коштів за цією ознакою і їхня відповідність обсягу оборотних і необоротних активів.

На четвертій стадії аналізу вивчається склад конкретних кредиторів і умови надання ними фінансового і товарного кредитів. Ці умови аналізуються з позицій їхньої відповідності поточній кон'юнктурі фінансового і споживчого ринків.

На п'ятій стадії аналізу вивчається ефективність використання позикових коштів, у цілому й окремих їхніх формах на підприємстві. У цих цілях використовуються показники середнього періоду обороту і рівня рентабельності позикових коштів. Перший з цих показників зіставляється в процесі аналізу із середнім періодом обороту власного капіталу.

2. Визначення цілей залучення  в плановому періоді, якими є:

а) поповнення планованого обсягу постійної частини оборотних активів, так як більшість торгових підприємств у даний час не мають можливості фінансувати цілком цю частину оборотних активів, то значна частина цього фінансування здійснюється за рахунок позикових коштів;

б) забезпечення формування перемінної частини оборотних активів, тому що у всіх випадках перемінна частина оборотних активів частково або цілком фінансується за рахунок позикових коштів;

в) формування відсутнього обсягу інвестиційних ресурсів. Цей ресурс необхідний для прискорення реалізації окремих реальних проектів торгового підприємства (нове будівництво, реконструкція) в основному на довгостроковій основі;

г) забезпечення соціально-побутових потреб своїх працівників, так як позикові кошти використовуються для видачі позичок своїм працівникам на індивідуальне житлове будівництво, облаштованість садових і городніх ділянок і інші аналогічні цілі;

д) інші тимчасові витрати, реалізують принцип цільового залучення позикових засобів забезпечується й у цьому випадку, хоча таке їхнє залучення здійснюється на короткі терміни й у невеликому обсязі.

3. Визначення граничного обсягу  залучення позикових коштів. Максимальний  обсяг залучення позикових коштів  диктується двома основними умовами.

а) Граничним ефектом фінансового левериджа. Тому що обсяг власних фінансових ресурсів формується на попередньому етапі, загальна сума використовуваного власного капіталу може бути визначена заздалегідь. Стосовно неї розраховується коефіцієнт фінансового левериджа, при якому його ефект буде максимальним. Необхідно планову суму власного капіталу і коефіцієнт фінансового левериджа визначають з врахуванням граничного обсягу позикових коштів, що забезпечує ефективне використання власного капіталу.

б) Фінансову стійкість підприємства в умовах граничного обсягу позикових засобів, що формують найбільший ефект фінансового левериджа визначається співвідношенням власного і позикового капіталу, які забезпечують достатню фінансову стійкість підприємства в майбутньому періоді не тільки з позицій самого торгового підприємства, але і з позицій можливих його кредиторів. Це забезпечує згодом зниження вартості залучення позикових засобів. З врахуванням цих вимог і раніше визначеного показника фінансової структури капіталу торгове підприємство встановлює ліміт використання позикових засобів, у своїй господарській діяльності.

1.3. Аналіз залучених засобів

Незважаючи на значні обсяги позикового капіталу, залученого в торгову діяльність, структуру його джерел не можна вважати оптимальною. У загальній сумі використовуваного позикового капіталу обсяг кредитів, що надані підприємствам торгівлі і ресторанного господарства, складали на початок 2011 р. лише 6,6 млрд. грн., або 8 %. При цьому частку довгострокових кредитів склало лише 955 млн. грн., або 14 % від загального обсягу банківського кредитування підприємств цієї сфери. Основна частина використовуваного позикового капіталу приходиться на товарний кредит, що надається постачальниками в різних формах, і на інші види кредиторської заборгованості.

Низький рівень банківського кредитування торгової діяльності (особливо довгострокової) пов'язаний з його високою вартістю й ускладненнями, що виникають при використанні традиційної схеми банківського кредитування. Невисока питома вага власного капіталу, а значить і відповідна фінансова стабільність і платоспроможність торгових підприємств, обумовлює, на погляд банківських установ, дуже високий рівень фінансових ризиків, що і позначається на вартості кредиту. Значна кількість малих торгових підприємств, що створені за останні роки, не мають відповідної майнової застави і відповідної кредитної історії для одержання довгострокових кредитів. Цю негативну тенденцію можна змінити шляхом створення широких можливостей мікрокредитування (надання кредитів розміром до 15 тис. євро в гривневому еквіваленті на термін до одного року без обов'язкового забезпечення заставою), що було б орієнтоване на широке коло малих підприємств торгівлі. Такий засіб фінансування може бути покладений на спеціалізовані небанківські фінансово-кредитні установи, як запропоновано в проекті відповідного Закону України "Про мікрокредитування суб'єктів малого підприємництва спеціалізованими установами", що вже підготовлене і внесено на розгляд Верховної Ради України.

Розвитку товарообігу і місткості внутрішнього споживчого ринку України взагалі значний імпульс може також дати відновлення споживчого кредиту, що сьогодні, в умовах відсутності власних оборотних коштів підприємств роздрібної торгівлі, майже цілком зникне. З огляду на те, що споживчий кредит, що надається покупцям на придбання дорогих товарів, має довгостроковий характер, на сучасному етапі гальмом широкого впровадження є проблеми його фінансування. У цьому питанні активна роль може належати комерційним банкам, що надають цільові довгострокові кредити підприємствам роздрібної торгівлі або здійснюють пряме цільове кредитування населення.

1. На довгостроковий період (понад  один рік) позикові засоби залучаються  для розширення обсягу власних  основних засобів і формування  відсутнього обсягу інвестиційних  ресурсів. На короткостроковий період  для всіх інших цілей.

Розрахунок необхідного розміру позикових коштів здійснюється як по періодах, так і по цілям. Повний термін використання позикових засобів, являє собою період часу з початку їхнього надходження до остаточного погашення всієї суми і містить у собі термін корисного використання, пільговий термін погашення. Термін корисного використання - це період часу безпосереднього використання для господарської діяльності. Пільговий термін - це з часу закінчення корисного використання до початку погашення. Термін погашення - це повна виплата боргу і відсотків по боргу. Середній термін використання позикових засобів визначається за формулой:

                                                                                       (1.14)

де СПЗ — термін корисного використання позики; ЛП - пільговий період; ПП - термін погашення.

2. Основне місце серед форм  кредиту для торгових підприємств  займає товарний кредит, тому  що є самою маневреною формою  фінансування за рахунок позикових  коштів і найменш ліквідною  частиною їхніх оборотних коштів - товарних запасів. При цьому  він дозволяє автоматично згладжувати  сезонну потребу у фінансуванні  оборотних активів, зв'язану із  сезонним розширенням обсягу  реалізації товарів. Особливо зростає  роль товарного кредиту при  імпорті товарів у процесі  здійснення торговим підприємством  зовнішньоекономічних операцій. У  сучасних умовах виділяють наступні  основні види товарного кредиту:

а) товарний кредит з відстрочкою платежу за умовами контракту. Це найбільш розповсюджений вид кредиту, не потребуючий спеціальних документів його оформлення;

б) товарний кредит з оформленням векселю - це один з найбільш перспективних видів товарного кредиту. Одержав значне поширення в країнах з розвитий ринковою економікою. Активно впроваджується в нашу господарську практику. Вексельний оборот по товарному кредиту обслуговується простими і перекладними векселями (третій особі). Векселя по товарному кредиті видаються за узгодженням сторін з наступними термінами виконання: по пред'явленню; у визначений термін після пред'явлення; на визначену дату.

в) товарний кредит по відкритому рахунку використовується в господарських відносинах з постійними постачальниками при багаторазових постачаннях заздалегідь погодженого асортименту товарів дрібними партіями (хлібобулочні, молочні вироби). Постачальник відносить вартість відвантаженої продукції на дебет рахунка, відкритого торговому підприємству, що погашає свою заборгованість в обумовленим контрактом термін (звичайно раз на місяць).

г) товарний кредит у формі консигнації являє собою вид зовнішньоекономічної комісійної торгової операції, при якій постачальник (консигнант) відвантажує товари на склад торгового підприємства (консигнатора) з дорученням реалізувати їх. Розрахунки після реалізації. Це самий безпечний товарний кредит у фінансовому відношенні для торгового підприємства.

Фінансовий кредит, здійснюваний у прямій грошовій формі, використовується в даний час в обмежених розмірах, тому що вартість його залучення звичайно перевищує рівень рентабельності активів підприємства. Цей кредит надається банками, податковими органами, державними і недержавними фондами і т.п. Основними кредиторами виступають комерційні банки і надають у наступних видах:

а) Бланковий (незабезпечений) кредит. Надається банком, що здійснює розрахунково-касове обслуговування. Формально кредит незабезпечений, але фактично забезпечується розміром дебіторської заборгованості, і засобами на розрахунковому рахунку. Має короткостроковий характер.

б) Контокорентний кредит ("овердрафт"). Цей вид кредиту надається банком під забезпечення, але це не обов'язково. Банк відкриває контокорентний рахунок, на якому враховуються як кредитні, так і розрахункові операції. Використовується в обсязі, що не перевищує в кредитному договорі, максимальне, негативне сальдо.

в) Відкриття кредитної лінії. У цьому договорі обумовлюються терміни, умови і гранична сума надання фінансового кредиту. Звичайно на термін до одного року.

г) Ломбардний кредит. Оформляється під заставу високоліквідних активів (векселів, державних короткострокових облігацій і т.п.), що на період кредитування передаються банку. Має короткостроковий характер.

д) Іпотечний кредит. Цей вид кредиту надають банки при видачі довгострокових позик під заставу основних коштів або майнового комплексу в цілому. При цьому закладене в банку майно продовжує використовувати підприємство.

е) Інші види кредиту. У складі цих видів можна відзначити авальний, консорціальний, кредит під поступку зобов'язань кредиторів і інші, до яких у даний час не прибігають [57 с. 271].

3. У складі кредиторів є постійні постачальники, що обслуговує комерційний банк.
4. Формування ефективних умов для залучень кредиту є: термін, ставка відсотка, умови виплати основної суми боргу, виплата відсотків та інші умови.

На який термін надається кредит-одне з визначальних умов. Оптимальний термін - це цілком реалізована ціль залучення кредиту.

Ставка відсотка за кредит характеризується трьома основними параметрами: формою, видом, розміром. По застосовуваних формах розрізняють процентну ставку (для нарощування суми боргу і дисконтну ставку для дисконтування боргу). Якщо розмір цих ставок однаковий, то віддається перевага процентній ставці, тому що в цьому випадку витрати по обслуговуванню будуть меншими. По застосовуваних видах розрізняють фіксовану ставку відсотка (на весь термін кредиту) і облікової ставки, що плаває в залежності від зміни, національного банку, темпів інфляції, кон'юнктури фінансового ринку. Розмір ставки відсотка за кредит-це визначальна умова при оцінці його вартості. По товарному кредиті, він приймається при оцінці, у розмірі цінової знижки продавця за здійснення негайного розрахунку за поставлені товари. Умови виплати суми відсотка здійснюються по трьох варіантах. Виплаті всієї суми в момент надання кредиту, рівномірними частинами й у момент сплати основної суми боргу.