Структура капіталу торгового підприємства

8. Фінансовий менталітет власників  і керівників підприємства. Цей  менталітет виявляється в їхньому  відношенні до припустимих рівнів  господарських ризиків, у даному  випадку до ризиків, зв'язаним  з фінансовою стійкістю і платоспроможністю  торгового підприємства. Чим прийнятніше  для них можливість високого  рівня ризиків для досягнення  більш високих розмірів прибутку, тим більшу частку позикового  капіталу вони можуть використовувати  в процесі господарської діяльності  і навпаки.

У складі зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить залученню додаткового пайового або акціонерного капіталу. У число інших зовнішніх джерел входять безоплатна фінансова допомога, безкоштовно, отримані матеріальні і нематеріальні активи, що включаються до складу балансу торгового підприємства.

У складі внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить прибутку, що залишається в розпорядженні торгового підприємства. Визначну роль у складі внутрішніх джерел грають також амортизаційні відрахування. У число інших внутрішніх джерел входять суми дооцінки основних засобів, нематеріальних активів, товарних запасів і інших матеріальних цінностей і деякі інші джерела.

Джерела залучення позикових коштів також підрозділяються на зовнішні і внутрішні. До складу зовнішніх джерел залучення позикових коштів основна роль належить фінансовим і товарним кредитам. Перший з них включає надання коштів на певний строк під установлені відсотки. Другий - полягає в постачанні товарів на умовах відстрочки платежу за них. У число інших зовнішніх джерел входять випуск облігацій підприємства, надання на безпроцентній основі кошти державних і недержавних програм і фондів і деякі інші.

У складі внутрішніх джерел залучення позикових коштів, головне місце займає на підприємстві приріст так званих "стійких пасивів". Цей приріст позикових засобів складається з приросту заборгованості по оплаті праці, приросту заборгованості по розрахунках з бюджетом, приросту заборгованості по страхуванню і деяким іншим видам внутрішньої заборгованості підприємства. Механізм утворення стійких пасивів заснований на тім, що нарахування відповідних засобів здійснюється щодня, а виплати цих засобів з визначеною встановленою періодичністю.

Основною метою аналізу капіталу підприємства є:

• виявлення тенденцій динаміки обсягу і складу капіталу в передплановому періоді, а також їхнього впливу на фінансову стійкість і ефективність використання капіталу.

На першій стадії аналізу розглядається динаміка загального обсягу й основних складових частин капіталу в зіставленні з динамікою реалізації товарів, визначаються співвідношення власного і позикового капіталу і його тенденції. У складі позикового капіталу вивчається довго- і короткострокові фінансові зобов'язання, визначається розмір прострочених фінансових зобов'язань, з'ясовуються причини прострочення.

На другій стадії аналізу розглядається фінансова стійкість підприємства, обумовлена структурою його капіталу. У процесі проведення такого аналізу розраховуються і вивчаються такі показники:

а) коефіцієнт автономії, що показує, у якому ступені, використовувані торговим підприємством активи, сформовані за рахунок власного капіталу, по вираженню:

                                                                                                   (1.1)

де КА - коефіцієнт автономії; СК- сума власного капіталу; А- сума активів (чи усього використовуваного капіталу).

б) коефіцієнт фінансування, що показує, яка сума позикових засобів, притягнута торговим підприємством у розрахунку на одиницю власного капіталу:

                                                                                                              (1.2)

де КФ - коефіцієнт фінансування; ЗК - сума використовуваного позикового капіталу; СК- сума власного капіталу.

Цей аналіз дозволяє оцінити ступінь стабільності фінансового розвитку підприємства і рівень погрози його банкрутства.

На третій стадії аналізу оцінюється ефективність використання капіталу в цілому й окремих його складових частин по показниках:

а) період обороту капіталу, що показує число днів, протягом яких здійснюється один оборот капіталу на підприємстві

                                                                                                             (1.3)

де ПОк - період обороту капіталу, днів; - середня сума капіталу підприємства в розглянутому періоді; РО - одноденний обсяг реалізації товарів у розглянутому періоді.

б) рівень рентабельності усього використовуваного капіталу, %:

                                                                                                        (1.4)

де П - сума прибутку в розглянутому періоді.

в) рівень рентабельності власного капіталу, %:

                                                                                                      (1.5)

де СК - власний капітал.

г) капіталовіддача характеризує обсяг реалізації товарів, що приходиться на одиницю капіталу:

                                                                                                                 (1.6)

де Р - сума реалізації товарів у розглянутому періоді.

д) капіталоємність товарообігу. Середній розмір капіталу для реалізації одиниці товарообігу:

                                                                                                      (1.7)

3. Оптимізація структури капіталу  за критерієм політики фінансування  активів. Для диференційованого  вибору, джерел фінансування різних  частин активів підприємства, активи  підрозділяються на три групи:

а) необоротні активи;

б) постійна частина оборотних активів - це незнижуваний мінімум оборотних активів, необхідний для господарської діяльності;

в) перемінна частина оборотних активів, що необхідна для окремих періодів діяльності. У складі цієї перемінної частини виділяють максимальну і середню потребу в них.

Існує три підходи до фінансування різних груп активів підприємства:

а) консервативний підхід диктує за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу фінансувати необоротні активи, постійну частину оборотних активів і половину перемінної частини оборотних активів. Така модель забезпечує високий рівень фінансової стійкості підприємства;

б) помірний підхід до фінансування активів. За рахунок власного і довгострокового позикового капіталу фінансуються необоротні активи і постійна частина оборотних активів;

в) агресивний підхід до фінансування припускає, що за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу повинні фінансуватися тільки необоротні активи.

4. Оптимізація структури капіталу  за критерієм його вартості. Вартість  капіталу являє собою середню  ціну, що торгове підприємство  платить за залучення з різних  джерел. Вартість залучення капіталу  за рахунок власних внутрішніх  джерел оцінюється відношенням  суми чистого прибутку до суми  власного капіталу у відсотках. Вартість залучення капіталу  за рахунок власних зовнішніх  джерел - це відношення суми виплат  доходів (дивідендів, відсотків) до  суми вкладеного капіталу у  відсотках. При оптимізації структури  капіталу треба зробити мінімізацію  середньо зваженої вартості капіталу  підприємства. Показник розраховується  за формулой:

                                                 (1.8)

де ССК - середньозважена вартість капіталу торгового підприємства; СКВН - вартість залучення за рахунок власних внутрішніх джерел, у %; УСВН- питома вага капіталу, притягнутого за рахунок власних внутрішніх джерел, у %; СКВШ - вартість залучення власного капіталу за рахунок зовнішніх джерел, у %; УСВШ - питома вага власного капіталу, залученого за рахунок власних зовнішніх джерел, у %; ЗКФ - вартість залучення фінансового кредиту, у %; УЗФ - питома вага позикового капіталу за рахунок залучення фінансового кредиту, у %; ЗКТ - вартість залучення товарного кредиту, у %; УЗТ - питома вага позикового капіталу за рахунок залучення товарного кредиту.

Структура капіталу, що забезпечує мінімізацію його середньозваженої вартості, буде характеризувати її оптимальність за цим критерієм.

5. Оптимізація капіталу за критерієм  ефективності його використання  проводиться за рівнем рентабельності  власного капіталу. Для виміру  ефективності використання капіталу  при різному співвідношенні його  власної і позикової частини  використовується показник "фінансовий  леверидж". З його допомогою  виміряється ефект, що полягає  в підвищенні рентабельності власного капіталу при збільшенні частки позикового капіталу в загальній його сумі по вираженню:

                                                                                     (1.9)

де ЕФЛ - ефект фінансового левериджу, що полягає в прирості рентабельності власного капіталу, у %; РА - рівень рентабельності активів торгового підприємства, у %; ПС - середня ставка відсотка за кредит; ЗК - сума або питома вага позикового капіталу; СК - сума або питома вага власного капіталу [57 c. 259].

Складові вище приведеного вираження носять назви:

1. Диференціал фінансового левериджа (РА - ПС ), що характеризує різницю між рівнем рентабельності активів підприємства і середнім рівнем ставки відсотка за використовуваний кредит.
2. Коефіцієнт фінансового левериджа або коефіцієнт фінансування , що характеризує обсяг позикового капіталу, що приходиться на одиницю власного капіталу торгового підприємства.

Ці складові дозволяють цілеспрямовано керувати збільшенням ефекту фінансового левериджа при формуванні структури капіталу. Якщо диференціал фінансового левериджа має позитивне значення, то будь-яке збільшення коефіцієнта фінансового левериджа буде приводити до росту ефективності. Відповідно, чим вище диференціал фінансового левериджа, тим вище за інших рівних умов буде його ефект. Однак ріст ефекту фінансового левериджа має визначені межі. Зниження рівня фінансової стійкості підприємства в процесі підвищення частки використовуваного позикового капіталу приводить до збільшення ризику банкрутства.

Збільшення коефіцієнта фінансового левериджа (коефіцієнта фінансування) доцільно за умови, що його диференціал більше нуля. Ріст коефіцієнта фінансового левериджа при негативному значенні його диференціала веде до зниження рентабельності власного капіталу. Різноманітний розрахунок ефекту фінансового левериджа дозволяє визначити оптимальну структуру капіталу з позицій найбільш ефективного його використання, тобто границю граничної частки використання позикового капіталу для кожного конкретного торгового підприємства.

З обліком розглянутих трьох критеріїв оптимізації формується остаточний варіант фінансової структури капіталу торгового підприємства в майбутньому періоді.

 

1.2. Аналіз власних фінансових  ресурсів

 

Метою аналізу формування власних фінансових ресурсів у передплановому періоді є виявлення потенціалу і його відповідності темпам розвитку торгового підприємства. На першій стадії аналізу вивчається загальний обсяг приросту власних фінансових ресурсів, відповідність темпів приросту власного капіталу темпам приросту активів і товарообігу, динаміка питомої ваги власних ресурсів у всьому обсязі формування фінансових ресурсів підприємства в передплановому періоді.

На другій стадії аналізу розглядаються джерела формування власних фінансових ресурсів. У першу чергу вивчається співвідношення зовнішніх і внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів; потім у розрізі кожної групи розглядається питома вага конкретних джерел їхнього формування, розраховується вартість залучення власного капіталу з різних джерел.

На третій стадії аналізу оцінюється достатність власних фінансових ресурсів, сформованих на підприємстві в передплановому періоді. Критерієм такої оцінки виступає показник "коефіцієнт самофінансування розвитку підприємства", що визначається по формулі:

                                                                                                                 (1.10)

де СФР - загальна сума власних фінансових ресурсів у розглянутому періоді; ФР - загальна сума усіх фінансових ресурсів, сформованих у розглянутому періоді.

Динаміка цього показника буде відбивати тенденцію забезпеченості розвитку торгового підприємства власними ресурсами.

2. Визначення загальної потреби  у власних фінансових ресурсах  розраховується за формулою:

                                                                (1.11)

де ПК - загальна потреба в капіталі на кінець планованого періоду; УСК - планована питома вага власного капіталу в загальній його сумі (відповідно до оптимізованої фінансової структури капіталу); СКН - сума власного капіталу на початок планованого періоду; ПР - сума прибутку, що направляється на споживання в плановому періоді.

3. Забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел. Так як основними планованими внутрішніми джерелами формування власних фінансових ресурсів є сума чистого прибутку й амортизаційні відрахування, то необхідно передбачити можливості їхнього росту за рахунок різних резервів. Основним резервом буде прискорена амортизація активної частини основних засобів, що збільшує амортизаційний фонд. Однак варто враховувати при цьому зменшення чистого прибутку. Тому необхідно виходити з максимізації їхньої сукупної суми.

                                                        ЧП+АО→СФРMAX                                     (1.12)

де ЧП - планована сума чистого прибутку підприємства; АО - планована сума амортизаційних відрахувань; СФРMAX - максимальна сума власних фінансових ресурсів, сформованих за рахунок внутрішніх джерел.

4. Забезпечення необхідного обсягу залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел направляється на ту частину засобів, що не вдалося сформувати за рахунок внутрішніх джерел. Потреба в залученні власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел визначається за формулою: