Структура капіталу торгового підприємства

б) розрахунково-аналітичні методи оцінки дозволяють одержати відносно точне кількісне представлення про ступінь імовірності господарських ризиків на основі використання внутрішньої інформативний, бази самого торгового підприємства. Вони встановлюють ступінь імовірності ступінь виникнення окремих ризиків у залежності від значень планових показників господарської діяльності. Найбільше поширення вони одержали при оцінці економічного ризику, ризику неплатоспроможності і ризику утрати фінансової стійкості;

в) аналогові методи оцінки дозволяють визначити ступінь імовірності господарських ризиків по окремим найбільш масового операціям торгового підприємства. Найчастіше ці методи використовуються в процесі оцінки ступеня імовірності комерційного ризику, економічного ризику, цінового ризику;

г) експертні методи оцінки ступеня імовірності, окремих господарських ризиків застосовуються в тому випадку, якщо торгове підприємство не має необхідних інформативних і статистичних даних для здійснення розрахунків і порівнянь. Ці методи базуються на опитуванні кваліфікованих фахівців з наступною математичною обробкою результатів цього опитування. З метою одержання, більш розгорнутої характеристики ступеня імовірності ризику по розглянутій господарській операції опитування варто орієнтувати на окремі види ризиків, ідентифікованих по даній операції. Експертні методи оцінки широко використовуються при визначенні ступеня імовірності цінового, інфляційного, процентного, валютного, податкового, інвестиційного і деяких інших видів господарських ризиків.

3. Визначення можливих фінансових  утрат, зв'язаних з окремими господарськими  ризиками. Обсяг можливих фінансових  утрат визначається характером  здійснюваних господарських операцій, сумою задіяних у них активів  або капіталу, ступенем імовірності  настання відповідних господарських  ризиків. За рівнем можливих фінансових  утрат, зв'язаних з господарською  діяльністю виділяють чотири  групи операцій:

а) господарські операції без ризику. У зв'язку з без ризиковим характером таких операцій можливі фінансові втрати по них не прогнозуються. До таких господарських операцій може бути віднесене хеджирування (один з видів біржових операцій по попередженню цінового ризику), придбання державних короткострокових облігацій (при низьких темпах інфляції) і деякі інші;

б) господарські операції з припустимим рівнем фінансових втрат. Критерієм такого рівня є можливість фінансових втрат по розглянутій господарській операції в розмірі розрахункової суми прибутку;

в) господарські операції з критичним рівнем фінансових втрат. Критерієм такого рівня є можливість фінансових втрат по розглянутій господарській операції в розмірі розрахункової суми доходу. У цьому випадку збиток торгового підприємства буде обчислюватися сумою понесених витрат обігу;

г) господарські операції з катастрофічним рівнем фінансових втрат. Критерієм такого рівня виступає можливість фінансових втрат по розглянутій господарській операції в розмірі усього власного капіталу або його істотної частини. Такі господарські операції при невдалому результаті приводять звичайно торгове підприємство до банкрутства.

На основі визначення рівня можливих фінансових утрат по окремих господарських операціях виробляється їхнє угруповання по відповідних зонах ризику. Таке угруповання дозволяє визначити, які господарські операції торгового підприємства перебувають за межами припустимого ризику для того, щоб ще раз зважити доцільність їхнього проведення. Результати такого згрупування дозволяють оцінити також рівень концентрації ризиків по окремих господарських операціях. Для цього визначають, яка питома вага в кожній із зон ризику, займають окремі господарські операції з високим рівнем концентрації ризиків у всіх зонах з можливими фінансовими втратами, дозволить у процесі подальших етапів керування ризиками, зробити необхідну їхню диверсифікованість і додаткове страхування.

4. Установлення граничного значення  рівня ризиків по окремих господарських  операціях. Такий рівень ризиків  встановлюється в розрізі окремих  видів господарських операцій  з обліком відповідного

фінансового менталітету власників і менеджерів торгового підприємства, тобто їхньої прихильності до здійснення консервативної, помірної агресивної або фінансової політики по окремих видах господарських операцій.

При здійсненні помірної фінансової політики граничними значеннями рівня ризиків по окремих господарських операціях по оцінці фахівців є:

• по господарських операціях із припустимим рівнем ризику - 0,1;
• по господарських операціях із критичним рівнем ризику - 0,01;
• по господарських операціях з катастрофічним рівнем ризику - 0,001.

Це означає, що запланована господарська операція торгового підприємства повинна бути відхилена, якщо:

• в одному випадку з десяти по ній може бути загублений весь прибуток;
• в одному випадку зі ста загублений весь дохід;
• в одному випадку з тисячі загублений весь власний капітал або його істотна частина, а підприємство може бути оголошено банкрутом.

2.3. Профілактика і страхування  господарських ризиків

У системі превентивних заходів для керування господарськими ризиками основна роль належить їхній профілактиці. До форм профілактики ризиків можна віднести:

1. Запобігання господарських ризиків  являє собою найбільш ефективний  спосіб їхньої профілактики. Полягає  він у розробці таких заходів, що цілком виключають конкретний  вид господарського ризику. До  числа основних заходів у цьому  випадку відносяться:

а) відмовлення від здійснення господарських операцій, рівень ризику по яких надмірно високий і не відповідає критеріям фінансової політики. Незважаючи на високу ефективність цієї міри, її використання носить обмежений характер, тому що більшість господарських операцій зв'язано зі здійсненням прямої торгово-виробничої діяльності підприємства, що забезпечує регулярне надходження доходів і формування його прибутку;

б) зниження частки в господарському обороті позикових засобів. Відмовлення від надмірного використання позикового капіталу дозволяє уникнути одного з найбільш істотних господарських ризиків - утрати фінансової стійкості торгового підприємства;

в) забезпечення необхідного рівня ліквідності активів дозволяє уникнути ризику неплатоспроможності підприємства;

г) здійснення операцій "хеджирування". Така операція дозволяє уникнути цінового й інфляційного ризиків при здійсненні угод на товарних чи фондових біржах. Принцип операції "хеджирування" полягає в тому, що здобуваючи товар (цінні папери) з постачанням у майбутньому періоді одночасно здійснюється продаж ф'ючерсних контрактів на аналогічну кількість товарів (цінних паперів). Якщо підприємство понесе фінансові втрати через зміну ринкових (біржових) цін як покупець реального товару (конкретних видів цінних паперів), то воно одержить виграш у таких же розмірах як продавець ф'ючерсних контрактів на нього;

д) здійснення операції "своп", в основі якої лежить паритетний обмін різними видами валют в обумовленому співвідношенні на початку господарських операцій із зобов'язанням сторін обміняти її в такім же співвідношенні при завершенні операції. Така операція необхідна у випадку здійснення зовнішньоекономічної діяльності, що дозволяє цілком уникнути валютного ризику.

2. Мінімізація господарських ризиків  здійснюється в тому випадку, якщо їх не можна уникнути  цілком. У цьому випадку можна  використовувати наступне:

а) одержання від покупців визначених гарантій (у формі страхування, поруки і т.д.) при наданні їм споживчого кредиту. При здійсненні оптової торгівлі, аналогічні гарантії можуть бути отримані від контрагентів при наданні їм товарного кредиту;

б) продаж товарів при наданні споживчого кредиту по дорогих виробах на умовах фінансового лізингу. При цій формі споживчого кредиту товар відразу ж надходить у користування покупця, однак стає його власністю тільки після повного завершення розрахунків за нього. Така операція дозволяє знизити ризик виникнення безнадійної дебіторської заборгованості, тобто найбільш масової форми прояву комерційного ризику торгового підприємства;

в) скорочення переліку форсмажорних обставин у контрактах з контрагентами. У сучасній українській практиці цей перелік необґрунтовано розширюється, проти загальноприйнятого положення в міжнародній комерційній практиці;

г) використання опціонних угод при біржових операціях. Ці угоди передбачають покупку права або продаж зобов'язання укласти біржовий контракт на обумовлену кількість конкретного товару по заздалегідь установленій ціні в межах взаємно погодженого періоду. За покупку такого права покупець опціону сплачує премію. При відмовленні премія залишається в продавця. Ризик, таким чином, мінімізується до розмірів премії.

3. Диверсифікованість господарських  ризиків. Ця форма профілактики  господарських ризиків реалізує  відомий принцип - "ніколи не  тримаєте всі яйця в одному  кошику". Здійснюється по видах  господарської діяльності, по постачальниках  товарів, по портфелю цінних паперів, по депозитному портфелі.

4. Установлення ліміту господарських  ризиків шляхом відповідних економічних  і фінансових нормативів. Це може  включати максимальний обсяг  угоди з одним контрагентом, максимальний  розмір сукупних товарів, максимальний  розмір споживчого кредиту. А  також граничний розмір використання  позикових засобів, мінімальний  розмір оборотних активів у  високоліквідній формі.

Система профілактики господарських ризиків, знижуючи імовірність їхнього виникнення, проте, не може нейтралізувати всі зв'язані з ними негативні фінансові наслідки. Частково цю роль може взяти на себе внутрішнє страхування господарських ризиків (самострахування), здійснюване в рамках самого торгового підприємства. Здійснюється це за допомогою:

1. Забезпечення компенсації можливих фінансових втрат за рахунок відповідної "премії за ризик", що полягає у вимозі від контрагентів додаткового доходу по ризикових операціях поверх того рівня, що можуть забезпечити господарські операції без ризику.
2. Забезпечення компенсації можливих фінансових втрат за рахунок системи штрафних санкцій являє собою одну з найбільш розповсюджених форм внутрішнього страхування господарських ризиків. Воно передбачає розрахунок і включення в умови контрактів необхідних штрафів, пені, неустойок і інших форм фінансових санкцій у випадку порушення контрагентами своїх зобов'язань. Рівень штрафних санкцій повинний повною мірою компенсувати фінансові втрати в зв'язку з неотриманням доходу, інфляцією, зниженням майбутньої вартості грошей і інших негативних наслідків господарських ризиків.

3. Забезпечення подолання негативних  фінансових наслідків за рахунок  попереднього резервування частини  фінансових засобів дозволяє  забезпечити внутрішнє страхування  господарських ризиків по тим  операціям торгового підприємства, по яких відшкодування негативних  наслідків не може бути покладене  на контрагентів. Таке резервування  фінансових ресурсів здійснюється  в наступних формах:

а) формування резервного (страхового) фонду. Відповідно до вимог законодавства і статуту підприємства цей фонд створюється за рахунок відрахування не менш 5 % суми прибутку, отриманої в звітному періоді;

б) формування цільових резервних фондів (уцінка товарів). Число таких фондів визначається статутом підприємства;

в) формування резервних обсягів фінансових засобів, у виді спеціальних статей бюджету;

г) нерозподілений залишок прибутку.

Найбільш серйозні господарські ризики страхуються за допомогою зовнішнього страхування. Страховий захист таких ризиків забезпечують спеціальні страхові компанії, що залучають засоби страхувальників і використовують їх для відшкодування понесених ними збитків при виникненні обумовлених обставин. Обов'язкове страхування охоплює основні виробничі фонди. Відповідно до законодавства платежі по цьому виді страхування відносяться на витрати обігу - це страхування  в обов'язковому порядку в межах балансової вартості страхованого майна. Мінімальна страхова сума встановлюється на рівні залишкової вартості об'єктів страхування. Добровільне страхування здійснюється в широкому діапазоні.

1. Страхування необоротних активів у всіх формах. На відміну від обов'язкового, цей вид добровільного страхування має наступні особливості:

а) страхування цих активів, поряд з виробничими основними фондами, охоплює невиробничу їхню частину, незавершене будівництво, невстановлене устаткування, нематеріальні активи;

б) страхування цих активів може бути здійснене в розмірі реальної, а не балансової їхньої вартості при наявності експертної оцінки;

в) страхування може бути здійснене в декількох страховиків, що гарантує більш міцний страховий захист;

г) при страхуванні активів ризик може бути врахований, як майно, так і інфляція.

2. Страхування вантажів при їхньому транспортуванні. Це найбільш масовий вид добровільного страхування. Виконується в тому випадку, якщо оптовий постачальник цей вид ризику не приймає на себе.
3. Страхування реальних інвестицій.
4. Страхування фінансових інвестицій.
5. Страхування прибутку по торговій діяльності.
6. Страхування інших господарських ризиків