Структура капіталу торгового підприємства

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 02 Июля 2014 в 16:18, лекция

Краткое описание

Підприємництво у сфері торгівлі відіграє значну роль в активізації економічних процесів, зокрема: забезпечує встановлення збалансованого ринку, сприяє формуванню оптимальних пропорцій між виробництвом та суміжними сферами, виявляє попит на товари, стимулює виробниче підприємництво, здійснює ефективний товарний оборот, задовольняє потреби населення у товарах та послугах, стимулює діяльність суб'єктів ринку, робить відповідний внесок у формування доходів державного і місцевого бюджетів за рахунок сплати податків. Крім того, підприємництво у сфері торгівлі дозволяє всім учасникам комерційного обороту вигідно співпрацювати на основі планування, реалізації торгових операцій, закладає основу для формування виробничих програм та перспективних напрямів щодо випуску продукції за кількісними та якісними параметрами, асортиментною структурою.

Содержание

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. КАПІТАЛ ТОРГОВОГО ПІДПРИЄМСТВА 5
1.1. Структура капіталу торгового підприємства 5
1.2. Аналіз власних фінансових ресурсів 18
1.3. Аналіз залучених засобів 23
РОЗДІЛ. 2. ГОСПОДАРСЬКІ РИЗИКИ ТОРГОВОГО ПІДПРИЄМСТВА 29
2.1.Аналіз інформаційних потоків 29
2.2. Оцінка рівня господарських ризиків 42
2.3. Профілактика і страхування господарських ризиків 48
ВИСНОВКИ 54
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 57

Прикрепленные файлы: 1 файл

ДеМарк.docx

— 100.06 Кб (Скачать документ)

Умови виплати основної суми боргу зводяться до трьох варіантів. Частковому поверненню основної суми боргу протягом загального періоду функціонування кредиту. Повному поверненню всієї суми боргу після закінчення терміну використання кредиту. Повернення основної частини або суми боргу з наданням пільгового періоду після закінчення терміну корисного використання кредиту. Маються та інші умови, зв'язані з одержанням кредиту. Це необхідність страхування, виплата додаткової комісійної винагороди банку і різному рівню розміру кредиту стосовно суми застави і т.п.

  1. Критерієм ефективного використання кредиту є різниця між періодом використання кредиту і періодом обігу активів, на формування яких він залучався. Чим вище позитивне значення цієї різниці, тим ефективніше використання і вище можливість прискорення його повернення.
  2. Забезпечення своєчасних розрахунків по отриманим найбільш великому кредитам у торговому підприємстві може заздалегідь резервуватися в спеціальному поворотному фонді.

Платежі по обслуговуванню кредитів і поверненню основної суми боргу включаються в графік грошового потоку ("платіжний календар") і контролюються в процесі поточного моніторингу фінансової діяльності торгового підприємства. Кредит у всіх його формах і видах дуже небезпечний інструмент і користатися їм потрібно дуже вміло й обережно.

 

РОЗДІЛ. 2. ГОСПОДАРСЬКІ РИЗИКИ ТОРГОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

 

2.1.Аналіз інформаційних потоків

 

Важливий аспект діагностики підприємств - аналіз інформаційних потоків, він допомагає контролеру зрозуміти механізм роботи підприємства. У процесі вивчення інформаційних зв'язків й інформаційних потоків служба контроллінга вивчає процеси виникнення, рухи й обробки інформації, а також спрямованість й інтенсивність документообігу на підприємстві.

Ціль аналізу інформаційних потоків на підприємстві - виявлення місць дублювання надлишку й недоліку інформації, причин її збоїв і затримок.

Найпоширеніший й, очевидно, самий практичний метод аналізу інформаційних потоків - складання графіків інформаційних потоків. Але для побудови графіків інформаційних потоків варто знати (або виробити самим) певні правила їхнього складання й умовні позначки окремих елементів.

Кожна організація може сама встановити правила складання графіків інформаційних потоків, але необхідно використовувати досвід який напрацьовано організаціями й ознайомитися з існуючими методиками.

Кожен інформаційний потік - одиничне переміщення інформації - має наступні ознаки:

  • документ (на чому фізично втримується інформація);
  • проблематику (до якої сфери діяльності підприємства ставиться інформація: до закупівель, до збуту продукції, до закриття місяця й одержанню зведених витрат, до планування й т.д.);
  • виконавця (людини, що цій інформації передає);
  • періодичність (частота передачі щомісяця, щокварталу, щодня й т.д.).

Крім цього, на підприємстві існують два основних рівні деталізації інформаційних потоків:

  • на рівні всього підприємства, де деталізація виробляється до рівня підрозділу, тобто інформація передається між підрозділами й службами підприємства;
  • на рівні підрозділу підприємства, де деталізація виробляється до рівня робочого місця, тобто інформація передається між працівниками цеху й пов'язаними службами.

Дотримання єдиних правил дає можливість аналітичній службі розмовляти на одній мові з іншими учасниками процесу аналізу інформаційних потоків (фінансово-економічними службами, відділом автоматизації й ін.), оперувати в одному форматі даних. На рівні підприємства доцільно будувати графіки інформаційних потоків по окремим проблемам, тому що кількість інформаційних потоків (зв'язків) дуже велика, і важко виявити алгоритм. На рівні ж окремих підрозділів допускається побудова загального графіка інформаційних потоків по всіх проблемах, тому що тут кількість потоків (зв'язків) не занадто великі. Ну а якщо й на цьому рівні інформаційних потоків багато, те необхідно побудувати окремий графік по кожній проблемі.

До графіка інформаційних потоків додають опис, розшифровку інформаційних зв'язків на підприємстві або в підрозділі.

Складений графік інформаційних потоків має істотний недолік - велика кількість інформаційних зв'язків затрудняє його читання й аналіз, але саме аналіз інформаційних потоків і був метою складання графіка.

Тому в сучасних умовах найбільшою популярністю користуються графіки, що зображують не статичні зв'язки між відділами, а потік документів, пов'язаний з виконанням якогось певного робочого завдання. Такі графіки інформаційних потоків схожі на сіткові графіки, які активно використаються вже більше двох десятиліть для планування складних проектів. Складання таких графіків тісно вв'язано з теорією реінжинірингу бізнес-процесів - самою популярною теорією керування компаніями в останні роки.

Бізнес-процес - це послідовність робіт, спрямованих на рішення однієї із завдань підприємства, наприклад, матеріально-технічне постачання, планування. Реінжиніринг бізнес-процесів займається аналізом й оптимізацією бізнес-процесів для досягнення цілей підприємства. Для моделювання різних бізнес-процесів в організаціях використається спеціалізоване програмне забезпечення (CASE - засоби).

Аналіз бізнес-процесів дозволяє виявити й усунути "вузькі місця" в інформаційних потоках підприємства: усунення ризику неповної, неточної інформації, дублювання інформації. Але крім цих ризиків, існують й інші фактори, що загрожують нормальному функціонуванню підприємства. Тому тільки лише оптимізації інформаційних потоків недостатньо: необхідний комплексний й універсальний підхід до керування ризиками підприємства.

Внаслідок нестабільності й непередбачуваності сучасної економічної ситуації однієї з найважливіших завдань контроллінга є оцінка й керування ризиками підприємства.

Ризик - можливість виникнення несприятливих ситуацій у ході реалізації планів і виконання бюджетів підприємства. В економіці існують дві найпоширеніші точки зору на сутність ризику:

  • ризик як можливість втрат у формі фактичних збитків або упущеної вигоди;
  • ризик як ступінь нестабільності, непередбачуваності результатів.

У першому випадку ризик можна оцінити обчисленням значення очікуваних втрат, а в другому - як міру ризику використати дисперсію результатів.

Дисперсія (δ2) - міра мінливості випадкової величини, що дорівнює середньому квадрату відхилення випадкової величини від її математичного очікування:

                                                      (2.1) [57, с. 297] де x - випадкова величина, xi; - її математичне очікування, n - число можливих значень випадкової величини.

У цілому трактування ризику залежить від особистісних особливостей керівника й контролера, від обставин, у яких приймається рішення, від фінансових можливостей підприємства й ін.

Фактична цінність очікуваних результатів для підприємства залежить від ступеня ризику, тому з'являється необхідність у побудові графіка корисності ризику. По осі абсцис відкладається математичне очікування результатів, а по осі ординат - оцінка корисності такого результату з урахуванням ризику (указується особою, що приймає рішення). Оцінка може збігатися, а може й не збігатися з очікуваним результатом. Якщо оцінка корисності ризику збігається з математичним очікуванням результату, особа, що приймає рішення, уважається нейтральним до ризику. Якщо корисність результату на погляд особи, що приймає рішення, вище математичного очікування, то є схильність до ризику: така позиція гравця, що ставить на карту весь свій стан у надії на виграш. Якщо корисність результату виявляється нижче математичного очікування, то особа, що приймає рішення, не схильна до ризику й готова піти на ризик тільки в обмін на одержання додаткових очікуваних доходів - така позиція більшості обережних людей.

Розуміння сутності ризику пов'язане з визначенням функцій, виконуваних при здійсненні господарської діяльності в умовах невизначеності. До числа таких функцій ставляться регулююча й захисна.

Регулююча функція ризику може виступати у двох формах - конструктивної й деструктивної. Конструктивність ризика проявляється в тім, що при здійсненні економічних завдань він виконує роль своєрідного каталізатора, тому що стимулює активність, спрямованість у майбутнє, пошук новаторських рішень.

Деструктивність ризику полягає в тому, що прийняття й реалізація рішень із необґрунтовано високим ризиком є авантюризмом. У цьому випадку ризик виступає як дестабілізуючого фактора, що заважає реалізації намічених цілей.

Захисна функція ризику має також два аспекти: історичний і соціально-правовий. Історичний аспект - з початку розвитку цивілізації люди шукають засоби й форми захисту від небажаних наслідків своєї або чужої діяльності: у сучасних умовах така передбачливість проявляється у формі вироблення мір керування ризиком (страхування, перерозподіл ризиків). Соціально-правовий аспект захисної функції складається у визнанні права новатора на ризик: ініціативним, заповзятливим людям потрібні захист і гарантії, що виключають у випадку невдачі покарання працівника, маючого зробити крок на ризик. Крім гарантій, необхідне стимулювання розумного ризику, підтримка новаторських ідей.

Ризики можуть бути чистими й спекулятивними. Спекулятивний ризик може привести як до позитивних, так і до негативних наслідків (прикладом може служити попит на продукцію, він може виявитися вище або нижче запланованого значення). Чистий ризик може привести тільки до втрат (наприклад, ризик втрати або збитку майна).

Використовуючи класифікацію ризиків, можна скласти перелік ризиків і визначити, якими факторами вони викликані.

Ризики можуть бути викликані наступними причинами:

  • відсутністю повної інформації (у цьому випадку підприємець намагається одержати необхідні відомості, а якщо це неможливо - керується інтуїцією);
  • випадковістю;
  • протидією.

Виявивши ризики, можна перейти до наступного етапу - їхньому аналізу й оцінці.

Аналіз ризиків може бути якісним і кількісним. Якісний аналіз займається виявленням факторів, областей і видів ризиків. Кількісний аналіз ризику дозволяє в чисельній формі оцінити розміри окремих ризиків і ризику проекту в цілому. Існує безліч методів кількісного аналізу ризиків;

  • метод аналогій;
  • аналіз чутливості;
  • аналіз сценаріїв;
  • метод Монте-Карло;
  • експертні методи.

Це найпоширеніші методи кількісного аналізу, розглянемо їх докладніше.

Метод аналогій полягає у використанні інформації про інші (раніше виконані) проекту, про діяльність конкурентів і т.п. Однак, якщо діяльність підприємства є унікальною, такої інформації може й не бути.

Для оцінки ступеня стійкості планів до різних ризиків проводиться аналіз чутливості: наприклад, як зміняться прибуток, грошові потоки, чиста поточна вартість проекту, якщо обсяг реалізації виявиться нижче запланованого на 10 або на 20%? Що відбудеться, якщо підвищаться ціни на основні використовувані ресурси? Такий аналіз легко провести за допомогою електронних таблиць.

У ході аналізу чутливості можна "навпомацки" знайти граничні значення факторів ризику, при яких результати ще залишаються прийнятними (наприклад, який обсяг продажів забезпечить нульову чисту наведену вартість)

Аналіз чутливості допомагає визначити:

    • фактори, що найбільше сильно впливають на результати діяльності підприємства (а отже, що вимагають найбільш пильної уваги);
    • варіанти досягнення поставлених цілей, найбільш стійкі до ризиків.

Аналіз сценаріїв припускає складання повного переліку всіх можливих варіантів розвитку подій й оцінку ймовірності здійснення кожного з них. Перевага методу - можливість обліку кореляції між різними ризиками й оцінки одночасного впливу декількох факторів ризику на результати проекту (метод орієнтований на специфіку конкретного підприємства). Оскільки заздалегідь оцінити розподіл ймовірностей складно, використають спрощений підхід: визначають для кожного ключового показника три значення - оптимістичне (Х0), песимістичне (Хn) і найбільш імовірне (ХB). Математичне очікування в цьому випадку розраховують по формулі:

                                                                                  (2.2)

Метод Монте-Карло - метод формалізованого опису ризику, що найбільше повно відбиває всю гаму невизначеностей, з якими може зустрітися підприємство. В основі методу - аналіз великої кількості випадкових сценаріїв. Його найменування походить від міста, де розташовані численні ігорні заклади. На практиці для розрахунків по методу Монте-Карло використають спеціальні комп'ютерні програми.

Алгоритм розрахунку по методу Монте-Карло наступний:

  • побудова імітаційної моделі, що відбиває залежність результатів діяльності підприємства від вихідних умов;
  • виявлення ключових факторів ризику;
  • знаходження параметрів імовірнісного розподілу факторів ризику й виявлення кореляційної залежності між цими параметрами;
  • генерування безлічі випадкових сценаріїв (за допомогою комп'ютера) і розрахунок результатів для кожного сценарію;
  • статистичний аналіз результатів (знаходження математичного очікування результату, середньоквадратичного відхилення й т.д.).

Информация о работе Структура капіталу торгового підприємства