Структура капіталу торгового підприємства

Експертні методи припускають використання думок фахівців-експертів для оцінки ймовірностей прояву ризиків, а також значимості кожного ризику для результатів проекту. На основі експертних оцінок розраховують комплексний показник ризику (у балах), наприклад:

                                                                                       (2.3)

де R-ступінь ризикованості проекту; i-кількість ризиків; W- значимість ризику для результатів проекту; р- імовірність прояву ризику.

Чим більше показники R, тим більш ризикований проект.

По закінченні аналізу ризику відділ контроллінгу розробляє заходи щодо керування ризиком.

Методи керування ризиком можна розділити на наступні групи:

• одержання додаткової інформації:
• розподіл ризику між учасниками проекту;
• страхування ризику (майнове, від нещасних випадків);
• резервування засобів (створення грошових резервів на покриття непередбачених витрат, створення резервних запасів матеріальних засобів й ін.);
• диверсифікованість (вкладення засобів у різні проекти з різними характеристиками ризиків);
• заходу активного впливу на фактори ризику (наприклад, вхідний контроль якості, інвестиції в створення системи якості в постачальників й ін.).

Отже, метою аналізу й оцінки ризиків у контроллінгу є вироблення оптимальних управлінських рішень.

По сутності ризиків взагалі не склалося дотепер однозначного тлумачення. Це пояснюється складністю даного явища і його недостатнім теоретичним вивченням. Сутність ризику складається в можливості відхилення отриманого результату від заздалегідь запланованого рішення. При цьому отриманий результат може відхилятися як у позитивну, так негативну сторону. Отже, можна говорити не тільки про ризик втрат, але і ризик вигоди. Таким чином, можна виділити дві позиції щодо сутності ризику. Перша полягає в тому, що ризик розглядається у виді можливого збитку від реалізації того чи іншого рішення, у виді фінансових, матеріальних і інших утрат. Друга позиція виражається в тім, що ризик розглядається з погляду можливої удачі, одержання доходів або прибутку в результаті реалізації рішення. Ризик у даному визначенні розглядається як ситуація або як сукупність обставин, положень, обстановки. Ситуація включає як сукупність подій, що призвели до даного результату в результаті діяльності людини, так і об'єктивно діючих факторів.

Функціонування і розвиток усіх процесів економічного характеру неминуче відбувається з елементами невизначеності. Це обумовлює появу ситуацій, що не мають однозначного результату. Тому поняття «ситуація ризику» можна визначити як сполучення, сукупність різних обставин і умов, що створюють визначену для того або іншого виду діяльності. Якщо існує імовірність кількісно і якісно визначити ступінь імовірності того або іншого варіанта, то це і буде ситуація ризику. Ситуації ризику супроводжують три умови:

1. Наявність невизначеності;
2. Необхідність вибору альтернативи (у тому числі і відмовлення від вибору);
3. Можливість оцінити імовірність здійснення обираних альтернатив.

Ситуацію ризику варто відрізняти від ситуації невизначеності. Остання характеризується тим, що імовірність настання результатів рішень або подій у принципі не встановлювана. Ситуацію ризику можна характеризувати як різновид невизначеності, коли настання подій ймовірно і може бути визначено, тобто об'єктивно існує можливість оцінити імовірність подій, що приблизно виникають у результаті здійснення господарської діяльності.

Під господарськими ризиками, зокрема, розуміється імовірність виникнення не передбачених майнових чи фінансових втрат у ситуації невизначеності, умов господарської діяльності торгового підприємства. Господарські ризики є об'єктивним явищем у діяльності будь-якого торгового підприємства і виявляються як сукупність окремих видів ризиків. Види господарських ризиків торгового підприємства дуже різноманітні. До числа основних ризиків, відносяться.

1. Ризик випадкової загибелі  або псування майна. Цей ризик  зв'язаний з можливою втратою  матеріальних активів у всьому  їхньому різноманітті будь-якого  торгового підприємства від стихійних  лих, техногенних катастроф, а також  недотримання належних умов збереження  матеріальних активів і т.п. Масштабність  втрат активів торгового підприємства  в процесі реалізації цього  ризику визначає його високу  значимість у загальному портфелі  господарських ризиків.

2. Комерційний ризик. Цей ризик визначається несумлінністю комерційних партнерів торгового підприємства або недотриманням ними узятих на себе зобов'язань. А також не поверненням активів у виді авансових платежів за товар постачальником, депозитних внесків комерційними банками, товарів або грошей по споживчому кредиті і неплатоспроможністю клієнтів. У сучасних умовах практично кожне торгове підприємство зіштовхується з проявами цього виду ризику.
3. Економічний ризик. Цей ризик визначається порушенням ходу економічної діяльності і не досягненням запланованих основних економічних показників. Цей ризик генерується як ситуацією на споживчому ринку у виді несприятливої кон'юнктури, так і економічними прорахунками менеджерів самого підприємства. Проявами цього виду ризику виступає невиконання запланованого обсягу реалізації товарів, перевищення запланованої суми витрат обігу і т.п. Цей вид ризику є найбільш розповсюдженим у сфері господарської діяльності торгового підприємства.
4. Ціновий ризик. Це один з найбільш небезпечних видів ризику в діяльності підприємств торгівлі, тому що він впливає на можливість втрати доходів і прибутків від торгової діяльності. Він виявляється в підвищенні рівня цін закупівлі товарів, при незмінному рівні ціни їхньої реалізації на споживчому ринку, тарифів на послуги сторонніх організацій, устаткування, малоцінних і швидкозношуваних предметів і т.п. Ціновий ризик постійно супроводжує господарську діяльність торгового підприємства.
5. Валютний ризик. Цей вид ризику присутній торговим операціям у сфері зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Він виявляється в недоодержанні прибутку в результаті безпосереднього впливу зміни обмінного курсу іноземної валюти, використовуваної в зовнішньоекономічних торгових операціях підприємств і на очікувані грошові потоки від цих операцій. Так, імпортуючи товари, торгове підприємство програє від підвищення обмінного курсу відповідної іноземної валюти стосовно національного. Зниження ж цього обмінного курсу визначає фінансовий програш торгового підприємства при експорті товарів.
6. Процентний ризик. Він складається в непередбаченій зміні процентної ставки на фінансовому ринку. Причиною виникнення цього виду господарського ризику торгового підприємства, що не залежить від його діяльності, є зміна кон'юнктури грошового ринку під впливом державного регулювання дисконтної ставки. А також обсягу пропозиції вільних грошових ресурсів комерційними банками, зниженням попиту суб'єктів, що господарюють, на ці ресурси і т.п. Процентний ризик виявляється у фінансових втратах від зниження надходження коштів, у процесі використання фінансових активів, в емісійній діяльності торгового підприємства й у ряді інших випадків.
7. Інфляційний ризик. В умовах високих темпів інфляції він виділяється в самостійний вид господарських ризиків. Цей вид ризику характеризує можливість знецінення реальної вартості капіталу торгового підприємства у формі збережених грошових активів і формованих у грошовій формі амортизаційного фонду, фонду майбутньої уцінки товарів і інших. Тому що цей вид ризику на сучасному етапі носить постійний характер і супроводжує практично всі фінансові операції торгового підприємства, йому повинно приділятися особлива увага.
8. Інвестиційний ризик. Він характеризує можливість виникнення непередбачених фінансових втрат у процесі інвестиційної діяльності торгового підприємства. Відповідно до видів цієї діяльності виділяють і види інвестиційного ризику. При реальному інвестуванні - це порушення календарного плану робіт, низька якість здійснюваного виконання робіт, порушення проектної документації, що часто приводить до перевищення розмірів запланованого бюджету капітальних вкладень. Ризик фінансового інвестування виявляється в зниженні курсової вартості акцій і інших фондових інструментів, зниження ліквідності цих активів, банкрутство або неплатоспроможність окремих емітентів. Тому що ці види інвестиційних ризиків зв'язані з можливої втрати частини капіталу, вони також входять у групу найбільш небезпечних господарських ризиків.
9. Податковий ризик. У теорії керування ризиками він включається в групу політичних ризиків, але його винятково важлива роль у господарській діяльності торгових підприємств визначає необхідність виділення в самостійний вид господарських ризиків. Цей вид господарських ризиків має ряд характерних проявів. Це імовірність введення нових податкових платежів. Можливість збільшення рівня ставок діючих податкових платежів. Зміна умов і термінів сплати окремих податкових платежів і надання податкового кредиту. Імовірність скасування діючих податкових пільг. Будучи зовсім непередбаченим, як свідчить вітчизняна фіскальна практика, він робить істотний негативний вплив на результати господарської діяльності торгового підприємства.
10. Ризик неплатоспроможності. Цей ризик генерується в основному діяльністю самого торгового підприємства. Причиною його виникнення є низький рівень ліквідності оборотних активів.

Нестиковка термінів надходження і витрати коштів, при плануванні їхніх потоків. Перевищення планових обсягів інвестиційних ресурсів і т.п. По своїх фінансових наслідках цей вид господарського ризику може викликати порушення справи про банкрутство торгового підприємства і тому відноситься до найбільш небезпечних.

11. Ризик утрати фінансової стійкості. Цей вид господарського ризику генерується недосконалою структурою капіталу торгового підприємства, найчастіше надмірною часткою позикових коштів, через що має занадто високий коефіцієнт фінансового левериджа. Його небезпека полягає в тім, що він формує умови неплатоспроможності й одночасно перекриває шлях до кредитних ресурсів, необхідних для виходу зі стану неплатоспроможності. За рівнем погрози банкрутства, цей вид господарського ризику, необхідно віднести, до найбільш небезпечним, для діяльності торгового підприємства.
12. Інші види ризиків. Група інших господарських ризиків досить велика. Однак по своїх фінансових наслідках, інші види ризиків не настільки значні для торгового підприємства, як розглянуті вище. До них відносяться ризик утрати товарів у магазинах, що зв'язано з розкраданнями покупців, особливо у відділах самообслуговування. Ризик фінансових утрат через несвоєчасне здійснення розрахунково-касових операцій у зв'язку з невдало обраним комерційним банком. Ризик підробки фінансових документів співробітниками, емісійний ризик і ін.

По джерелах свого виникнення ризики можуть бути розділені на дві основні групи. Це ризики, що залежать і не залежні від господарської діяльності торгового підприємства.

1. Систематичний або ринковий  ризик виникає для всіх учасників  споживчого, фінансового й іншого  видів ринків. Ця форма ризику  визначена окремими сторонами  економічного розвитку країни, прийняттям  політичних рішень по окремих  питаннях економіки, змінами кон'юнктури  цих ринків і інших аналогічних  факторів, на які торгове підприємство  вплинути не може. До цієї групи  господарських ризиків можуть  бути віднесені валютний ризик, процентний ризик, інфляційний ризик, податковий ризик і частково  інвестиційний ризик у частині  зміни макроекономічних показників.

2. Несистематичний або специфічний  ризик присутній господарській  діяльності конкретного торгового  підприємства і визначається  рівнем його торгового менеджменту. Вона може бути зв'язана з  недосконалістю функціонального  поділу праці менеджерів. Низькою  кваліфікацією окремих з них, надмірною прихильністю власників і головних менеджерів до агресивних ризикових операцій, неоптимальною структурою активів чи підприємства недооцінкою комерційних партнерів і конкурентів і ін.

2.2. Оцінка рівня господарських  ризиків

В економічній системі ризики виконують подвійну роль, як позитивну, так і негативну. У першому випадку вони є сигналами, що звертають увагу на необхідність конструктивної реакції або дій, спрямованих на погашення сигналу тривоги. В другому, якщо відсутня своєчасна реакція, вони здатні накопичуватися і перетворюватися в потенційні погрози економічної безпеки самої системи. У сформованих умовах визначення границь імовірності виникнення ризиків, їхня правильна оцінка і попередження являють собою тяжко розв'язувану задачу через їхнє різноманіття і неясність походження. їх вирішення, проте, представляє нагальну потребу і може бути здійснена на основі актуальної економічної теорії, здатної створити передумови успішного аналізу і визначення загальної природи ризиків, їхньої структури, специфіки кожного з них, діапазону поширення і тих противагах, що можуть їх нейтралізувати.

Найбільш оптимальною для рішення зазначених задач є сучасна, інституціональна теорія, що містить необхідний для цього науковий інструментарій. Спочатку інституціоналізм виник як один з напрямків західного державознавства і правознавства. Основою розгляду проблем суспільства, держави і права інституціоналізм вважає "інституцію" або будь-яке стійке об'єднання людей для реалізації тих чи інших цілей. Це може бути родина, партія, церква, профспілка, держава. У цій якості інституціоналізм протиставляє свої підходи як марксистської теорії класів, так і західного лібералізму.

Держава, з погляду інституціоналістів, є впливовим, але не єдиним політичним інститутом, як і право, що воно створює, є одним з безлічі прав, тому що кожна інституція має свої права. Ідеї інституціоналізму мали відношення в основному до політичної структури суспільства. Під його впливом і на основі його ідей став розвиватися "економічний інституціоналізм", що переборює вузькі рамки неокласичної теорії. Як відомо, у період кризи початку 30-х років XX століття витрати ринкового саморегулювання, або трансакційні витрати, чекали введення в економічні системи формальних і неформальних обмежень, тобто інститутів

Інститути - це правила, механізми, норми поводження людей в економіці. Це структурні форми людського спілкування, обумовлені взаємодією політичних і економічних інститутів. Інститути, що розуміються як соціальні норми і правові встановлення, а також забезпечують їхню реалізацію відповідні установи й організації визначають структуру сучасного суспільства і його найважливіший компонент, чи підсистему - економіку.

Таким чином, інституціональний підхід виявляється тісно зв'язаним зі структурним, системним підходом. Поняття суспільства як системи, економіки як малої системи, чи підсистеми, є вихідними, від яких закономірним є перехід до змішаних систем, інституціонально організованим за принципом взаємодії економіки і права, регулювання і саморегулювання. Тому реалізація інституціонального підходу для з'ясування і визначення природи ризиків у сучасній економіці спирається на всебічний аналіз взаємодій формальних і неформальних інститутів. Інституціональний аналіз дозволяє максимально близько підійти до визначення природи ризику на основі обліку взаємодії безлічі факторів, що впливають на поводження людей як ринкового, так і неринкового походження. І це на відміну від стандартної класичної теорії, що обмежується аналізом попиту та пропозиції, хоча й у ринковій економіці, узятої в ретроспективі, діють неринкові інститути, наприклад релігія.

Проблема політичних, економічних і, у першу чергу, фінансових ризиків придбала в даний час особливу актуальність з ряду причин, головна з який - нестабільність сучасного світу в умовах глобалізації. У цих умовах конфлікти і кризи в окремій країні або в регіоні відзиваються на інших країнах і регіонах, причому відбувається це в режимі реального часу, з тією швидкістю, що забезпечують сучасні комунікації. Зв'язані з цим ризики розносяться по усьому світі, і збиток від них часто оплачується далекими від джерел їхнього походження фізичними, юридичними особами і цілими країнами.

З огляду на це варто ретельно розглянути різні етапи оцінки рівня господарських ризиків на підприємстві.

Оцінка рівня господарських ризиків являє собою найбільш відповідальний і методично складний етап керування ризиками. Від якості такої оцінки залежить доцільність здійснення тієї чи іншої господарської операції; визначення рівня необхідного доходу по ній, що відповідає даному рівню ризику; формування адекватних витрат по страхуванню господарських ризиків. Рівень господарських ризиків оцінюється за формулою:

                                               УР = ВР × РП                                           (2.4)

де УР - рівень відповідного господарського ризику; ВР - імовірність виникнення даного ризику; РП - розмір можливих фінансових утрат по даному ризику.

Незважаючи на відносну простоту цієї формули, обчислення рівня господарських ризиків являє собою досить складний процес, що послідовно здійснюється по наступним етапах:

1. Ідентифікація окремих видів  господарських ризиків, зв'язаних  з діяльністю підприємства. Основною  задачею цього етапу оцінки  є встановлення переліку основних  видів господарських ризиків, властиві  діяльності конкретного торгового  підприємства. На першій стадії  ідентифікації в розрізі кожного  напрямку господарської діяльності, і основних, господарських операцій, визначаються властиві їм види  господарських ризиків і, на цій  основі складається перелік можливих  несистематичних ризиків торгового  підприємства. На другій стадії  ідентифікації визначається перелік  систематичних ризиків, зв'язаних  з господарською діяльністю торгового підприємства в цілому. На третьому етапі ідентифікації формується загальний портфель господарських ризиків, зв'язаних з майбутньою діяльністю торгового підприємства.

2. Оцінка ступеня імовірності, окремих  видів господарських ризиків. Використовується  велика система, методів оцінки  імовірності, виникнення окремих  ризиків. Вони підрозділяються на  чотири групи:

а) економіко-статистичні методи оцінки дозволяють одержати найбільш точну кількісну уяву про ступінь імовірності господарських ризиків і є найбільше часто уживаними в цих цілях на практиці. Однак ці методи можуть бути використані тільки при наявності досить великої статистичної інформації. Основу цих методів оцінки складає математичний апарат теорії імовірності;