Оборотний капітал

• по-перше, тривалість експлуатаційного і збутового циклів: чим швидше сировина перетворюється на готову продукцію, а готова продукція – в гроші, тим менше іммобілізація грошових коштів в запасах сировини і готової продукції;
• по-друге, темпи зростання виробництва: оскільки поточні фінансові потреби витікають безпосередньо з величини обороту, остільки і величина їх зраджується паралельно динаміка обороту; більший обсяг випуску вимагає і великих засобів на сировину, матеріали, енергоносії і інше. Крім того, в умовах інфляції підприємства вважають за краще створювати солідні запаси сировини, щоб не переплачувати за нього після чергового зльоту цін;
• по-третє, сезонність виробництва і реалізації готової продукції, а також постачання сировиною і матеріалами. Неспівпадання термінів надходжень і платежів може довести підприємство до відсутності засобів для здійснення розрахунків у виконання своїх зобов'язань – так званої технічної неплатоспроможності (розриву ліквідності);
• по-четверте, стан кон'юнктури: при “розігрітому” і висококонкурентному ринку недоцільним та небезпечним для продавця є залишитися без товару для найшвидшої поставки покупцю. Щоб випередити конкурентів, потрібно підтримувати запаси готової продукції на розумному рівні. Загальновідомо також, що нарощування обороту приводить звичайно до розбухання дебіторської заборгованості підприємства, оскільки конкуренція вимушує продавця привертати покупців все більш вигідними умовами комерційного кредиту;
• по-п'яте, величина і норма доданої вартості: чим менше норма доданої вартості, тим більшою мірою комерційний кредит постачальників здатний компенсувати клієнтську заборгованість. Проблема полягає в том, що при високій нормі доданої вартості і, здавалося б, невеликого ступеня залежності підприємства від закупівель сировини, фірмі доводиться просити своїх постачальників про більш тривалі відстрочки платежів [15].

Чим більше норма доданої вартості, тим більше поточні фінансові потреби. Більш  того, у підприємств з підвищеною нормою доданої вартості зазначені  потреби зростають швидше, виручки  від реалізації.

Проте немає  сенсу без крайньої необхідності штучно знижувати норму доданої  вартості: це може перекреслити всі  зусилля по підйому рівня рентабельності; по-друге, щоб “обернутися” по термінах виплат і надходжень, підприємство може вдатися до банківського кредиту (зокрема, у формі овердрафту), або  до обліку векселів, або до нової, прогресивної форми фінансування поточних потреб – факторингу.

Головною задачею управління ефективністю оборотних коштів є скорочення періодів оборотності запасів і дебіторської заборгованості і збільшення середнього терміну оплати кредиторської заборгованості (в межах ділової етики), з метою зниження поточних фінансових потреб, аж до перетворення їх в негативну величину. Тут ми розглядаємо в основному ті можливості маневру по скороченню поточних фінансових потреб підприємства і термінів оборотності оборотних коштів, які знаходяться на межі фінансів і збуту:

• принцип дорогої закупівлі і дешевого продажу товару, повністю відповідний формулі Дюпона;
• знижки покупцям за скорочення термінів розрахунку (спонтанне фінансування);
• облік векселів і факторинг.

Використання  моделі Дюпона передбачає перетворення чистої рентабельності до наступного вигляду:

 

, (3.1)

 

де КМ – комерційна маржа;

КТ –  коефіцієнт трансформації.

Перший фактор – другий дріб – у формулі показує, який чистий прибуток дає кожна гривна обороту (звичайно виражають у відсотках). По суті, це чиста економічна рентабельність обороту, або чиста рентабельність продажів, чиста рентабельність реалізованої продукції. У підприємств з високим рівнем прибутку КМ перевищує 20 і навіть 30%, у інших ледве досягає 3% – 5% [16].

Другий фактор – другий дріб – показує, скільки гривень виручки знімаються з кожної гривни активів, тобто в яку виручку трансформується кожна гривна активів. Другий фактор у даній моделі можна також сприймати як оборотність активів. В такому трактуванні він показує, скільки разів за даний період обертається кожна гривна активів.

Регулювання економічної рентабельності зводиться  до дії на обидві її складові, обидва фактори. При низькій прибутковості  продажу необхідно прагнути прискорення  обороту капіталу і його елементів  і, навпаки, визначена тими або іншими причинами низька ділова активність підприємства може бути компенсована тільки зниженням витрат на виробництво  продукції або зростанням цін  на продукцію, тобто підвищенням  рентабельності продажу [23].

На перший фактор впливають такі чинники, як цінова політика, обсяг і структура витрат тощо. Другий фактор складається під впливом галузевих умов діяльності, а також економічної стратегії самого підприємства. Урівноважити високі темпи обох факторів складно, оскільки виручка присутня в чисельнику одного співмножника і в знаменнику іншого. Тому при нарощуванні обороту вдається збільшити економічну рентабельність тільки тоді, коли під збільшений дохід підставляють “не роздуті” активи, і чистий прибуток починає рости швидше за виручку [22].

В аналізі  чинників зміни рентабельності головне  – вирішити питання, який з показників змінюється сильніше і швидше, надаючи  тим самим більш сильну дію  на загальний рівень економічної рентабельності активів. Наочно така ситуація представлена на рисунку 3.1.

IV

Низька КМ

Низька КТ

І

Висока КМ

Низька КТ

ІІІ

Висока КМ

Висока КТ

ІІ

Низька Км

Висока КТ

КМ, %

КТ, %

ROA

Рис. 3.1. Економічна рентабельність як добуток комерційної  маржі та коефіцієнта трансформації

 

Ідеальна  позиція тяжіє до зони III, але на практиці з'єднати високу КМ з високим КТ буває, як правило, дуже важко, оскільки при нарощуванні виручки КТ збільшується, а КМ знижується якщо тільки, як було відзначено вище, чистий прибуток не зростає швидше за чистий дохід від реалізації.

У більшості  підприємств показники розташовуються між зонами І і II. При цьому будь-яке зниження до зони IV небезпечно, оскільки загрожує падінням економічної рентабельності.

Для підприємства завжди важливо вибрати галузь, сферу  діяльності. Дійсно, відмінності у  фондомісткості і цінові чинники  можуть зробити вирішальний вплив  на рівень економічної рентабельності. Але, незалежно від галузевої  приналежності, підприємства мають  в свій розпорядженні все-таки певну  свободу маневру, щоб посилить КМ (впливаючи на собівартість, знижуючи витрати по реалізації продукції, упорядкувавши  адміністративно-управлінські витрати) і поліпшити КТ. Останнє, втім, вимагає  більш тонких інструментів. Тобто  треба “поглинати” машини, запаси, товарну заборгованість, щоб не відволікати надмірні кошти. Кожна зайва гривня активу може стати гальмом для розвитку підприємства [16].

чим більше коштів задіяно для досягнення заданої  величини виручки, тим більше зусиль затрачуватимуть на їх конверсію  у разі переорієнтації діяльності підприємства;

якщо  підприємство звертається до нових  видів і сфер діяльності, керуючись  лише максимізацією КМ і недооцінюючи КТ, наслідки загрожують бути плачевними.

Спонтанне фінансування передбачає надання знижок покупцям за скорочення строків розрахунків. Спонтанне фінансування уявляє собою  відносно дешевий спосіб отримання  коштів; таке кредитування не вимагає  від клієнту забезпечення та приваблює  достатньо довгими строками пільгового періоду.

Суторміна В.М., в свою чергу, виділяє такі основні  умови, які впливають на окремі статті працюючого капіталу [29].

Таким чином, враховуючи велике народногосподарське  значення прискорення оборотності  оборотних активів, кожне підприємство при плануванні потреби в них  на наступний (черговий) рік, повинно  передбачити прискорення їх оборотності. Основними шляхами скорочення часу обігу виробничих запасів є: рівномірне завезення товарно-матеріальних цінностей; формування запасів необхідних цінностей  у межах можливого мінімуму для  постійного забезпечення безперервності процесу виробництва; недопущення  придбання непотрібних і реалізації надлишкових матеріалів. Прискорення  оборотності оборотних активів  на стадії виробництва досягається  в основному за рахунок скорочення виробничого циклу. У сфері обертання  прискорити обіг оборотних активів  можливо шляхом прискорення реалізації продукції, розрахунків за реалізовану  продукцію та надані послуги, недопущення  створення дебіторської заборгованості тощо.

Таблиця 3.1

Економічні  умови, що впливають на ефективність оборотних коштів

Стаття	Вплив
Дебітори	Обсяг продажу Термін продажу в кредит Ефективність кредитного контролю та інкасації
Товарно-матеріальні запаси		Час, необхідний для підготування до випуску продукції Мінливість у попиті на продукцію  підприємства Виробничий цикл Кількість виробничих потоків Обсяг планового реального випуску  і продажу
Кредитори		Обсяг купівлі Тривалість кредиту
Короткострокове фінансування		Усі перелічені вище Інші умови платежів ( надходження  коштів, доступність кредиту, процентні  ставки)

 

3.2. Підвищення ефективності використання оборотного капіталу.

Як  згадувалося у попередніх розділах роботи, в процесі господарської  діяльності підприємства його оборотні кошти здійснюють кругообіг, змінюючі свою форму в залежності від стадії, в якій вони знаходяться. Саме в процесі  такого кругообігу і відбувається розміщення оборотних коштів підприємства за стадіями кругообігу, яке здійснює значний  вплив на загальну ефективність управління ними в цілому та, як наслідок цього, і на загальний фінансовий стан підприємства.

Це  пояснюється тим, що через розміщення оборотних коштів підприємство має  змогу впливати на їх кругообіг шляхом управління ними на кожній із стадій. Крім того, воно може впливати на ліквідність  оборотних коштів, а значить і  на ліквідність  активів  підприємства,  а через ліквідність  останніх, і  на  платоспроможність  підприємства.

Дуже  важливим аспектом удосконалення управління оборотними коштами підприємства є  пошук шляхів покращення використання їх, як індикатор ефективності управління оборотними коштами підприємства.

Центральне  місце серед показників використання оборотних коштів посідає група  показників обертання оборотних  коштів як в цілому, так і на певних стадіях їх кругообігу. Як засвідчили ці дані, ефективність використання оборотних  коштів задовільна, це підтверджується  середнім рівнем їх обертання. А тому можна зробити висновок про те, що для збільшення ефективності використання оборотних коштів потрібно прискорити швидкість їх обертання.

Проте, на практиці досягти такої мети досить складно через те, що вони знаходяться  у постійному русі, змінюючи свою форму  під час кругообігу. Тому управління оборотними коштами на кожній стадії кругообігу потребує індивідуальних підходів. Іншим аспектом диференціації управління оборотним коштами є те, що на загальну їх оборотність впливає крім зовнішніх та внутрішніх факторів, оборотність кожної стадії їх кругообігу.

Отже, можна стверджувати  те, що загальна оборотність оборотних коштів складається  з часткових оборотностей, що дає  можливість виявити ті з них, на яких саме і відбувається затримка кругообігу і які здійснюють вплив на загальний  показник оборотності оборотних  коштів.

Значною мірою на уповільнення оборотності  оборотних коштів впливає низька оборотність дебіторської заборгованості підприємства, при чому середня тривалість одного обороту дебіторської заборгованості на протязі двох років зростала.

Таким чином, ще одним із шляхів збільшення ефективності використання оборотних  коштів є управління дебіторською заборгованістю підприємства.

Необхідність  такого управління можна пояснити і  значним впливом    стану  розрахунків з дебіторами на фінансове  становище підприємства в цілому, адже вони являють собою кінцеву  стадію кругообігу оборотних коштів. Саме після закінченн цієї стадії підприємство формує свої грошові доходи і отримує прибуток від своєї  діяльності. Від швидкості проходження  цієї стадії оборотними коштами залежить швидкість отримання доходів  підприємством. Саме цим і пояснюється  намагання будь-якого підприємства до скорочення терміну проходження  оборотними коштам цієї стадії кругообігу.

По  визначенню і місцю розташування в балансі підприємства, дебіторська  заборгованість є більш ліквідним  активом, ніж, наприклад, виробничі  запаси і це в першу чергу, пов'язано  з тим, що дебіторська заборгованість належить до сфер грошових розрахунків, які мають високу ліквідність. Саме тому її наявність, в принципі, повинна  бути більш доцільною для підприємства, ніж наявність на цю суму виробничих запасів.