Оборотний капітал

Даний коефіцієнт показує, скільки разів за рік  обернулися кошти, вкладені у розрахунок, чим вищий коефіцієнт, тим швидше обертаються запаси, в нашому випадку цей коефіцієнт є не високим, що свідчити про те, що підприємство не швидко отримує оплату по рахунках. Зменшення коефіцієнта, розрахованого на кінець звітного періоду, порівняно з коефіцієнтом, розрахованим на початок звітного періоду, свідчить про зменшення швидкості оборотності запасів, тобто зниження ефективності їх використання.

5. Коефіцієнт оборотності дебіторської  заборгованості показує, скільки разів за рік обернулися кошти, вкладені в розрахунки:

К_о.д.з.²⁰¹¹=77,1/(8,4+35,4)=1,76;

К_о.д.з.²⁰¹²=64,6/(3,8+35,4)=4,647.

У розумних межах чим більша кількість оборотів, тим краще, у цьому випадку підприємство швидше отримує оплату по рахунках. В нашому випадку підприємство не дуже швидко отримує оплату по рахунках.

6. Коефіцієнт оборотності кредиторської  заборгованості:

_Ко.к.з.²⁰¹¹=137,5/3290=0,417;

_Ко.к.з.²⁰¹²=62,2/171,4=0,362.

Порівняння  термінів погашення дебіторської і  кредиторської заборгованості дозволить  зробити висновок про платоспроможність  підприємства. Перевищення терміну  погашення дебіторської заборгованості над кредиторською свідчить про погіршення платоспроможності підприємства. Чим більша кількість оборотів, тим краще підприємство розраховується за зобов’язаннями, що не є характерним для наших розрахунків.

Чистий робочий капітал:

Р_к²⁰¹¹=329,0-1125,5=-796,5;

Р_к²⁰¹²=171,4-972,2=-800,8.

Наявність чистого робочого капіталу свідчить про те, що підприємство здатне не тільки оплатити поточні борги, але й  має у своєму розпорядженні фінансові  ресурси для розширення діяльності та здійснення інвестицій, і динаміка цього показника у нашому випадку  спадає, що є негативним для господарства.

7. Коефіцієнт концентрації власного  капіталу визначає частку коштів власників підприємства в загальній сумі коштів, вкладенних у майно підприємства. Характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні забов"язання за рахунок використання власних коштів, незалежність його функціонування від залучення позикових коштів:

К_квк²⁰¹¹=-303,6/(492,9+329,0)=-0,369;

К_квк²⁰¹²=-315,0/(485,8+171,4)=-0,479.

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим  більш фінансово стійке й незалежне  від кредиторів підприємство. Якщо значення дорівнює 1, то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство. А, взагалі, підприємство вважається фінансово  стійким за умови, що частина власного капіталу у загальній сумі становить  не менше 50%. І у нашому випадку ми можемо сказати, що підприємство не є фінансово стійким.

8. Коефіцієнт концентрації позичкового  капіталу характеризує частку позикових коштів у загальній сумі коштів,вкладенних у майно підприємства:

К_кпк²⁰¹¹=1125,5/(492,9+329,0)=1,537;

К_кпк²⁰¹²=972,2/(485,8+171,4)=1,479.

Чим нищий  цей показник, тим менша заборгованість підприємства, тим стійкіший його стан. Зростання цього показника  в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства. В нашому випадку цей показник є низьким, тому заборгованість на підприємстві є невеликою.

9. Коефіцієнт співвідношення позичкового  і власного капіталу дає найбільш узагальнену оцінку фінансової стійкості підприємства:

К_спв²⁰¹¹=1125,5/(-303,6)=-3,707;

К_спв²⁰¹²=972,2/(-315,0)=-3,086.

Зростання показника в динаміці свідчить про  посилення залежності підприємства від інвесторів і кредиторів, тобто  про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки. Наприклад, значення цього коефіцієнта дорівнює 0,25. це означає, що на кожну гривню власних коштів припадає 25 копійок позичкових коштів. Зменшення цього показника свідчить про зменшення залежності від інвесторів і кредиторів. Тобто про збільшення фінансової стійкості, у нашому випадку ми бачимо зменшення показника, що свідчить про підвищення фінансової стійкості.

10. Коефіцієнт забезпеченості за  кредитами оцінюється потенційна можливість підприємства погасити позику:

Зменшення значення цього коефіцієнта порівняно  з аналогічним показником попереднього періоду свідчить про збільшення витрат підприємства на виплату відсотків  за кредит

11. Рентабельність продажу:

Р_п²⁰¹¹=-76,2/77,1=-0,988;

Р_п²⁰¹²=-11,4/64,6=-0,176.

Збільшення  цього коефіцієнта свідчить про  ефективне використання активів  підприємства.

12. Рентабельність активів:

Р_а²⁰¹¹=-76,2/(492,9+329,0)=-0,092;

Р_а²⁰¹²=-11,4/(485,8+171,4)=-0,17.

Показує, наскільки ефективно підприємство використовує свої активи для отримання  прибутку, тобто, який прибуток приносить  кожна гривня, вкладена в активи підприємства. Збільшення коефіцієнта  говорить про збільшення ефективності використання активів, у нашому випадку  ми бачимо зростання цього показника.

13. Рентабельність капіталу:

Р_к²⁰¹¹=-76,2/(-303,6)=-0,25;

Р_к²⁰¹²=-11,4/(-315,0)=-0,033.

Показує, наскільки ефективно підприємство використовує свій капітал, ми можемо спостерігати зменшення цього показника, що свідчить про зменшення ефективності власного капіталу.

14. Фондовіддача:

Ф_в²⁰¹¹=77,1/353,2=0,218;

Ф_в²⁰¹²=64,6/353,2=0,182.

Показує, наскільки підприємство використовує основні фонди. Зменшення показника  свідчить про зменшення ефективності використання основних фондів, в нашому випадку цей показник зменшується.

Однак фінансисту підприємства доцільно знати основні  критерії, за допомогою яких можна  було б самостійно зробити висновок щодо визнання оборотного капіталу підприємства на підставі даних його балансу.

Коефіцієнт оборотності  власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства:

К_овк=ф.2ряд.030/(ф.1ряд.380гр.3+ ф.1ряд.380гр.4)

К_овк²⁰¹¹=51,7/303,6=0,17

К_овк²⁰¹²=61,7/315=0,2

Отже, низький показник означає бездіяльність частини власних коштів. У цьому випадку показник оборотності власного капіталу вказує на необхідність вкладення власних коштів до іншого більш відповідний джерело доходів.

Отож, провівши розрахунки у ІІ розділі ми можемо зробити ряд висновків. Так, загалом  чистий збиток  у 2012 році  зріс і  становив 76,2 тис.грн., що на 64,8 тис.грн.  більше у порівнянні з попереднім. Таке зменшення чистого прибутку, а в свою чергу  збільшення збитку було спричинене збільшенням собівартості та інших витрат.

Провівши  аналіз пасиву балансу за 2012 рік  загальному він зменшився на 20,01%. Власний капітал був незмінним  протягом цілого року, що негативно  впливає на діяльність господарства.  Щодо поточних зобов’язань, то кредиторська заборгованість зменшилася  в 1,17 разі, що є досить позитивним для подальшої  діяльності господарства. Дуже зросли поточні зобов’язання, з бюджетом а саме в 12 разів; з позабюджетних  платежів зменшилися в 0,5 раз; з страхування  також спостерігається незначне збільшення, але в загальному поточні  зобов’язання зменшилися на 31,03%.

Аналізуючи  актив балансу за 2012 рік необоротні активи активи становили основну  частину активу і вони зросли за рік на 13,9 %., і таке збільшення в  основному залежало від збільшення основних засобів, тому що всі інші показники нематеріальних активів  спали. Оборотні активи займають майже 40%  активу балансу, і за рік вони зменшилися на 13,9

Також значний  вплив на висновки про діяльність господарства мають і коефіцієнти, які ми визначали. Так, коефіцієнти  ліквідності є несприятливим, адже він становить менше 1 і зменшується; чистий робочий капітал також  зменшується. Підприємство не є фінансово  стійким, адже частина власного капіталу становить менше 50 %. Рентабельність продажу зростає, що свідчить про  ефективне використання активів  підприємства. Рентабельність активу  також зростають, що говорить про  збільшення ефективності використання активів; нажаль знижується ефективність використання основних фондів що негативно  позначається на діяльності господарства.

 

 

 

РОЗДІЛ  III

 ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ОБОРОТНОСТІ ОБОРОТНОГО КАПІТАЛУ

3.1 Методи управління оборотним капіталом на підприємстві

Наявність у господарському обігу підприємства власних обігових коштів у розмірах, які покривають нормативні потреби  в них, а також залучення кредитних  та інших позичених ресурсів ще не є гарантією створення умов для  нормального господарювання. Підприємство має забезпечити раціональне  розміщення цих ресурсів за призначенням.

Про не раціональне  використання власних і позичених  оборотних коштів свідчать відволікання їх у:

• понаднормативні запаси товарно-матеріальних цінностей і витрат виробництва, якщо вони не прокредитовані банком;
• дебіторську заборгованість за товари, роботи і послуги не оплачені в строк покупцями;
• іншу дебіторську заборгованість (за претензіями, за розрахунками з підзвітними особами тощо);
• різні витрати, що перевищують наявні джерела їх фінансування.

Діюча система  оподаткування прибутку підприємств  спонукає до недопущення накопичення  запасів сировини, матеріалів, комплектуючих  виробів як на складах підприємств, так і в залишках незавершеного  виробництва і готової продукції: якщо за звітний квартал підприємство допустило приріст цих запасів, на відповідну суму збільшується об’єкт оподаткування – балансовий прибуток (через зменшення суми валових  витрат). Тому безконтрольне завезення  матеріальних ресурсів ведуть до прямих матеріальних збитків у вигляді  збільшення податкових платежів до бюджету.

Значний обсяг фінансових ресурсів, що інвестуються в оборотні активи, різноманіття їх видів і конкретних різновидів, визначальна  роль в прискоренні обороту капіталу і забезпеченні постійної платоспроможності, а також ряд інших умов, визначають складність задач фінансового менеджменту, пов'язаних з управлінням ефективністю використання оборотних активів.

Боротьба  за прискорення оборотності оборотних  активів повинна проводитись  одночасно на всіх трьох стадіях  їх кругообігу шляхом скорочення часу виробництва та часу обертання.

Крім  того з метою управління ефективністю використання оборотних коштів на підприємстві проводиться політика управління поточними  фінансовими потребами.

При цьому  потрібно вирішувати наступні завдання:

• перетворення поточних фінансових потреб підприємства в негативну величину;
• прискорення оборотності оборотних коштів підприємства;

Поточні фінансові потреби – це різниця між поточними активами (без грошових коштів) і кредиторською заборгованістю, або, різниця між засобами, іммобілізованими в запасах сировини, готової продукції, а також в дебіторській заборгованості, і сумою кредиторської заборгованості. З другого боку поточні фінансові потреби – це не покрита ані власними засобами, ані довгостроковими кредитами, ані кредиторською заборгованістю частина чистих оборотних активів, або нестача власних оборотних коштів, тобто потреба в короткостроковому кредиті.

Враховуючи  гостроту проблеми нестача власних  оборонних засобів, приділимо увагу  природі поточних фінансових потреб і способам їх регулювання.

Для фінансового  стану підприємства сприятливо: отримання  відстрочки платежу від постачальників (комерційний кредит), від працівників  підприємства (якщо має місце заборгованість по зарплаті), від держави (якщо в  короткостроковому періоді є  заборгованість по сплаті податків) тощо. Відстрочки платежу дають джерело  фінансування, породжуване самим  експлуатаційним циклом.

Несприятливим для підприємства є:

• заморожування певної частини засобів в запасах (резервних і поточних запасах сировини, запасах готової продукції). Це породжує першочергову потребу підприємства у фінансуванні.
• надання відстрочки платежу клієнтам. Такі відстрочки відповідають, проте, комерційним звичаям. Підприємство утримується при цьому від негайного відшкодування витрат — звідси друга найважливіша потреба у фінансуванні [16].

Для підприємства важливим є, щоб комерційний кредит постачальників перекривав клієнтську заборгованість. Тоді у підприємства в кожний даний момент виявляється  грошових коштів навіть більше, ніж  необхідно для забезпечення безперебійності  виробництва (величина поточних фінансових потреб виявляється при цьому  негативною). Задача тоді зводиться  до розрахунку розумної тривалості відстрочки платежів по поставках сировини (послугам інших організацій) і реалізації готової продукції (послуг). Величина поточних фінансових потреб неоднакова для різних галузей і навіть для  підприємств однієї і тієї ж галузі. На поточні фінансові потреби  роблять вплив: