Оборотний капітал

Зміст

Вступ

Розділ I. Теоретичні основи управління динамікою, складом та структурою

оборотного капіталу підприємства………...................……………………………….

1.1. Економічна сутність, цілі та задачі управління оборотним капіталом…………..

1.2. Управління складом  та структурою оборотного капіталу…………………..…… 

1.3. Основні показники аналізу оборотності капіталу підприємства………………….

Розділ II. Аналіз фінансового стану підприємства……………………………………

2.1 Аналіз фінансових ресурсів  та структурно-динамічний аналіз  майна підприємства………………………………………………………………………………..

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства за допомогою коефіцієнтів……………

Розділ III Шляхи підвищення кредитоспроможності підприємства………..........

3.1 Методи покращення оборотності оборотного капіталу……………………..

3.2 Підвищення ефективності використання оборотного капіталу на ФГ «Тихомир»…………………………………

3.3 Рекомендації  з підвищення ефективності використання  оборотних коштів ФГ  «Тихомир»……………………

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ I

 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ДИНАМІКОЮ, СКЛАДОМ ТА СТРУКТУРОЮ ОБОРОТНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

1. Економічна сутність, цілі та задачі управління оборотним капіталом

В системі  основних економічних ресурсів, що визначають потенціал і темпи  поступового розвитку окремих господарських  систем і суспільства в цілому, важлива роль належить капіталу. Визначення поняття „Капітал", яке дає сучасна енциклопедія „Кирила і Мефодія" таке: „Капітал (нім. Каріtаl, від лат. Саріtаlіs головний) -економічна категорія; створені людиною ресурси, що використовуються для виробництва товарів і послуг, ресурси які приносять дохід, виступають в вигляді грошових і реальних ресурсів: на рівні підприємства вся сума матеріальних благ (речей) і грошових коштів, що використовуються в виробництві; ділиться на основний і оборотний. В марксизмі вартість, що приносить додаткову вартість в результаті експлуатації найомних робітників класом капіталістів." [28,с.221]

В сучасних наукових поглядах більше різноманітності  і розбіжностей в визначеннях  капіталу. Великою мірою це пов'язано  з прочним входженням капіталу в  сучасне життя людей і використання його як ефективного інструменту  управління. Для короткого узагальненого  опису існуючих сучасних поглядів на капітал використаємо групування за загальними характеристиками сутності, яку вкладають вчені в поняття  Капітал.

По-перше, його розглядають як гроші, багатство. У повсякденному житті під капіталом найчастіше розумілася грошова сума, що приносить доход власнику. Ця точка зору на капітал висловлювалася багатьма мислителями, що, як правило, виходили з окремого приватного господарства, а не загального господарства як цілого. Нерідко зверталася увага на одну найбільш розповсюджену форму, у якій грошова сума доставляє доход, і тільки ця форма визнавалася капіталом.

По-друге, є матеріально-речове трактування  капіталу. У господарському житті зв'язок між минулим і сьогоденням виражається в тому числі і за допомогою капіталу. У такому аспекті сутність капіталу полягає в тім: 1) що він є результат попередньої діяльності і 2) що накопичені предмети використовуються не для особистого споживання, а для виробництва нових речей. Фізична слабість людини обумовлює використання знарядь і засобів праці, що багатьма мислителями були узагальнені під тим же  назвою "капітал".

По-третє, капітал розглядають  як виробничі відношення. Цієї точки зору дотримувалися класики марксизму й у тім чи іншому ступені їхні послідовники, тобто різні течії соціалістичної, соціал-демократичної і демократичної думки. Марксисти підкреслювали соціально-економічну сутність капіталу, ототожнюючи його з виробничими відносинами капіталістичного способу виробництва, коли капітал і праця розділені власністю на засоби виробництва. При цьому категорії "праця" віддавалася пальма першості. Сам капітал представлений згустком неоплаченої праці. Він живе за рахунок праці. Відносини, що випливають з монополізації власності на засоби виробництва в руках підприємців і відсутності оних у пролетаріату, — от що мається на увазі під капіталом.

Таким чином, можна зробити висновок, що різнобічний  підхід до класифікації оборотного капіталу дозволяє глибоко розкрити його економічну сутність і дати більш обґрунтоване визначення самого поняття “Оборотний капітал”. Не менш значним в організації  управління оборотним капіталом  є питання визначення джерел його формуваня.

Управління оборотним капіталом  являє собою одне з найбільш складних завдань фінансового менеджменту, яке зумовлюється рядом причин. Однією з таких причин є те, що оборотний капітал на більшості виробничих підприємств і підприємств сфери обігу складають переважну більшість у загальному обсязі активів, що використовуються, тобто є найбільш капіталомісткими. Важливою причиною є також висока трудомісткість цього управління, бо воно здійснюється повсякденно. Дослідження показують, що процес цього управління займає близько 60 відсотків типового менеджерського часу [12, с. 372]. Крім того, слід зауважити те, що основні напрямки політики управління оборотними активами фінансові менеджери обирають не лише з огляду на внутрішні та зовнішні економічні умови функціонування підприємства, але й відповідно до свого менталітету - у формуванні принципів управління оборотними активами значною мірою визначається загальна філософія управління фінансами підприємства. Раціональне управління оборотними коштами будь-якого з підприємств необхідним для забезпечення його успішної діяльності, а саме для : 

1. виживання підприємства в умовах жорсткої конкурентної боротьби;
2. уникнення банкрутства та значних фінансових прорахунків;
3. зайняття конкурентних позицій на ринку;
4. максимізації ринкової вартості підприємства;
5. забезпечення прийнятних темпів зростання економічного потенціалу підприємства;
6. зростання обсягів виробництва та реалізації продукції;
7. максимізації прибутку;
8. мінімізації витрат;
9. забезпечення рентабельної діяльності і т.д.

Враховуючи  значні темпи інфляції, потреба підприємств  в оборотних коштах  постійно зростає, і це пов'язане зі зростанням цін на матеріальні ресурси, планові  запаси яких підприємства мають створювати. Саме цей чинник у нинішніх умовах функціонування економіки в Україні  в найбільшій мірі спричиняє хронічний  брак оборотних коштів на підприємствах, що погіршує їх фінансовий стан та платоспроможність. Найчастіше це має місце при недоотриманні  прибутку, а при збитковій діяльності - зменшення («проїдання») власних оборотних  коштів підприємства. Поряд з цим, наявність у господарському обігу  підприємства власних оборотних  коштів у розмірах, які покривають нормативні потреби в них, ще не є  гарантією створення умов для  нормального господарювання. Головне  те, що підприємство має забезпечити  раціональне розміщення цих ресурсів за призначенням. Про нераціональне  використання власних і позичених  оборотних коштів свідчать відволікання їх у:

- понаднормативні  запаси товарно-матеріальних цінностей  і витрати виробництва, якщо  вони не прокредитовані банком;

- дебіторську  заборгованість за товари, роботи  і послуги, не оплачені в  строк покупцями;

- іншу  дебіторську заборгованість (за  претензіями, за розрахунками  з підзвітним особами тощо);

- різні  витрати, що перевищують наявні  джерела їх фінансування.

Основним завданням політики управління оборотними коштами є визначення обсягу і структури поточних активів (оборотних коштів), джерел їх покриття і співвідношення між ними, достатнього для забезпечення довгострокової  виробничої і ефективної фінансової діяльності підприємства. Вказане завдання має стратегічний характер, проте, є не менш важливим в управлінні поточною діяльністю.

Найпростіший  варіант управління оборотними коштами, який зводиться до мінімізації ризику втрати ліквідності передбачає, що, чим більше перевищення поточних активів над поточними зобов'язаннями, тим менше ступінь ризику; тобто  слід прагнути до нарощування власних  оборотних коштів. 

Але цей варіант управління оборотним  капіталом не зовсім правильний. Політика управління оборотним капіталом  повинна забезпечити пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності  та ефективністю роботи, що зводиться  до вирішення двох  важливих задач:

1. Забезпечення платоспроможності : підприємство, яке не має достатнього рівня оборотного капіталу може зіткнутися з ризиком неплатоспроможності.  

2. Забезпечення прийнятного рівня  обсягу, структури та рентабельності  активів - кожне рішення, пов'язане з визначенням рівня грошових коштів, дебіторської заборгованості та виробничих запасів повинно розглядатися як з позиції рентабельності даного виду активів, так і з позиції оптимальної структури оборотних коштів.

 

2. Управління складом  та структурою оборотного капіталу

Сукупність  окремих елементів оборотних  виробничих фондів і фондів обігу  являє собою склад оборотних  коштів. У різних галузях господарства він може мати певні особливості. Так, у виробничій сфері основні статті оборотних коштів — це сировина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова продукція.

Структура оборотних коштів — це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції (виконаних робіт, наданих послуг), проведення розрахунків.

Оборотний капітал складається з двох частин – оборотних фондів і фондів обігу.

  Оборотні фонди у своїй речовій  формі утворюють предмети праці.  Вони змінюють свою натуральну  форму і фізико-хімічні властивості. 

  Оборотні фонди містять у собі:

  • предмети праці (сировину, основні  матеріали і напівфабрикати, допоміжні  матеріали, паливо, тару, запасні  частини тощо);

  • засоби праці з терміном  служби не більше ніж один  рік, звичайно. це малоцінні та  швидкозношувальні предмети (наприклад,  інструменти, господарський інвентар, оснащення, спецодяг) (Положення, 2000);

• незавершене виробництво;

  • витрати майбутніх періодів.

  До фондів обігу належать:

  • готова продукція, що зберігається  на складах підприємства;

  • товари, відвантажені споживачу,  але ним не оплачені;

  • кошти в розрахунках і  готівка. 

  Обігові кошти повинні забезпечувати  безперервність виробництва і  реалізації продукції підприємства.

  Оборотні фонди циркулюють у  сфері виробництва й у процесі  виготовлення продукції цілком  споживаються, отже, цілком переносять  свою вартість на створений  продукт. 

  Фонди обігу пов’язані з обслуговуванням  процесу обігу товарів. Вони  не беруть участі в утворенні  вартості, а є її носіями. Після  закінчення виробничого циклу  виготовлення продукції та її  реалізації вартість оборотних  фондів відшкодовується в складі  виручки від реалізації продукції  (робіт, послуг). Це створює можливість  систематичного відтворення процесу  виробництва, що здійснюється шляхом безперервного кругообігу засобів виробництва. Склад і класифікація оборотного капіталу подається на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Склад оборотного капіталу

1. Виробничі  запаси містять такі елементи:

 • сировину  й основні матеріали; 

 • куповані  напівфабрикати;

 • допоміжні  матеріали; 

 • паливо;

 • тару;

 • запасні  частини для ремонту машин  і обладнання;

 • малоцінний  і швидко зношувальний інструмент, оснащення, господарський інвентар.

2. Незавершене  виробництво утворює продукція,  що підлягає подальшій обробці.  У складі незавершеного виробництва  виділяють напівфабрикати власного  виробницва, тобто предмети праці,  що цілком закінчені в одному  цеху і підлягають подальшій  обробці в інших цехах того  самого підприємства.

3. Витрати  майбутніх періодів утворюють  зазнані підприємством витрати  на придбання необхідних для  виробництва активів, які поки  що не надійшли на підприємство. Прикладом є авансовані витрати  підприємства на сировину, матеріали, напівфабрикати тощо. Після одержання підприємством цих елементів у натуральній формі величина відповідних оборотних фондів переходить із групи «витрати майбутніх періодів» у групу «виробничі запаси».

 Фонди  обігу становлять частину засобів  підприємства, що перебувають в  сфері обігу. До фондів обігу належать:

1. Готова  продукція на складах підприємства.

2. Продукція,  відвантажена покупцю, але неоплачена.

3. Вільні  грошові кошти підприємства, що  значаться на розрахунковому  рахунку підприємства; грошові кошти,  які перебувають в незакінчених  розрахунках, готівка. 

 За джерелами  утворення обігові кошти підприємств  поділяють на такі групи: 

 • власні  і прирівняні до них; 

 • позичені (зокрема, у формі кредитів  банків);

 • залучені (зокрема, через акціонування).

Структура обігових кошів - це співвідношення між окремими елементами обігових виробничих фондів і фондів обігу, поділ коштів за місцем і значенням у процесі відтворення. Вона залежить від галузевої спеціалізації підприємства, від рівня спеціалізації і кооперування, від якості та конкурентоспроможності готової продукції, тривалості виробничого циклу, темпів науково-технічного розвитку підприємства. На підприємствах, із тривалим виробничим циклом (наприклад, у важкій машинобудуванні, суднобудуванні) велика частка незавершеного виробництва; у легкій і харчової промисловості, де виробничий цикл порівняно короткий, у структурі оборотних засобів переважають виробничі запаси за невисокої частці незавершеного виробництва; в електроенергетиці взагалі немає незакінчена продукція; на підприємствах гірничо-добувній галузі значна частка витрат майбутніх періодів.