Формування інвестиційної стратегії

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

Факультет менеджменту та маркетингу

Кафедра менеджменту

КУРСОВА РОБОТА

на тему :«Формування інвестиційної стратегії»

Студента ІV курсу, групи УВ-71

Романенко Тимура Олександровича

__________________________

              (підпис)

Науковий керівник:

Доцент, к. е. н.

Артеменко Л. П.

__________________________

              (підпис)

Курсова робота захищена

за шкалою ECTS _________

з оцінкою “______________”

Дата захисту _____________

Київ 2010

Зміст

Вступ……………………………………………..………………………………….1

Розділ 1. «Формування інвестиційної стратегії»………………………………….2

1.1 сутність інвестиційної стратегії………………………………………………...2

1.2 формування інвестиційної стратегії…………………………………………....7

1.3 сучасні проблеми формування інвестиційної стратегії підприємства……...14

Розділ 2. Стратегічний аналіз виробничо-господарської діяльності ЗАТ «Пивзавод на Подолі»……………………………………………………………17

2.1 основна характеристика діяльності …………………………………………..17

2.2 діагностика пивоварної промисловості;………………………………………18

2.3 аналіз зовнішнього середовища ………………………………………………21

2.4 діагностика внутрішнього середовища ……………………………………..23

2.5 SWOT- аналіз…………………………………………………………………..28

2.6 побудова та оцінювання стратегічного балансу потенціалу………………30

2.7 портфельний  аналіз…………………………………………………………..31

Розділ 3. Розробка рекомендацій щодо формування інвестиційної стратегії на ЗАТ «Пивзавод на Подолі»………………………………………………………...36

3.1 вибір інвестиційної стратегії ЗАТ «Пивзавод на Подолі»…………………...36

3.2 оцінка ефективності обраної стратегії………………………………………...39

Висновки…………………………………………………………………………….41

Список використаної літератури…………………………………………………..42

Додатки……………………………………………………………………………...43

1

Вступ

На думку перших вчених, які займалися дослідженням у сфері стратегічного менеджменту, стратегія ­– це раціональне прийняття рішень, в результаті яких ресурси компанії протиставляються можливостям, запропонованим умовами конкуренції. Інші вчені стверджують, що зовнішнє середовище має визначний вплив на процес формування стратегії в компанії. З іншого боку, прибічники думки про важливість ресурсів стверджують, що не оточення, а ресурси компанії є основою формування стратегії фірми. Не зважаючи на згадані розбіжності, всі концепції об’єднує одна спільна мета – оптимізація діяльності компанії по відношенню до інших в одному і тому ж конкурентному середовищі.

Мета написання даної роботи полягає у дослідженні питань пов’язаних з поняттям, сутністю та основними підходами до розробки інвестиційної стратегії підприємства. Також метою написання роботи є поглиблення теоретичних і практичних знань зі стратегічного менеджменту та уміння їх самостійно застосовувати при вирішенні прикладних проблем.

Основними завданнями при написанні роботи стали:

-         узагальнити теоретичні аспекти стратегічного управління підприємством;

-         здійснити стратегічний аналіз підприємства;

-         розробити та впровадити стратегію діяльності організації;

Об'єктом дослідження є фінансова звітність організації та її основні відомості.

Предметом дослідження є стратегічна  діяльність організації та планування на її діяльності на довгострокову перспективу.

В результаті опрацювання наявного наукового матеріалу та проведених досліджень повинно бути виокремлено основні моменти стратегічного управління підприємством та опрацьовано найважливіші аспекти розробки стратегії підприємства.

Розділ 1. «Формування інвестиційної стратегії»

1.1 Сутність інвестиційної стратегії

Ефективна діяльність підприємств в довгостроковій перспективі в сучасних ринкових умовах значною мірою визначається  рівнем їх інвестиційної активності. Інвестиційна діяльність забезпечує динамічний розвиток підприємства і нероздільно пов’язана з усіма основними видами  його діяльності і з усіма стадіями його життєвого циклу, що обумовлює актуальність даного питання. Водночас інвестиційна діяльність є інструментом реалізації інвестиційної стратегії підприємства.

Поняття «інвестиційна стратегія» в сучасній економічній літературі тлумачиться як формування системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності і вибір найефективніших шляхів їх досягнення. При цьому інвестиційна стратегія підприємства передбачає насамперед запровадження реальних інвестиційних проектів і формування портфелів такого типу. Рядом авторів запропонований алгоритм розробки інвестиційної стратегії підприємства з використанням портфельного підходу і єдиної системи показників ефективності інвестиційного проекту.

Інвестиційна стратегія є довгостроковим узагальненим планом управління капіталом. Вона обирається відповідно до стану та прогнозів щодо макроекономічного середовища, інвестиційного ринку, самого інвестора, сфери його бізнесу та ділових інтересів.

Стратегія дає відповіді на головні питання організації інвестиційної діяльності:

1. Глибина довгострокового планування інвестиційного процесу.

2. Поточний стан об'єкта, для якого розроблюється стратегія.

3. Джерела та обсяги коштів для інвестування.

4. Стратегічна мета та етапи просування до неї.

5. Проміжні цілі та суміжні завдання.

6. Пріоритетні сфери та об'єкти для інвестування.

7. Прогнозна оцінка зовнішнього середовища для інвестування.

8. Прогнозна оцінка розвитку фінансового ринку.

9. Альтернативні напрями використання коштів.

10. Цільові настанови щодо очікуваної дохідності інвестицій.

11. Фактори ризику та довгострокові заходи їх нейтралізації.

12. Прогнозні сценарії розвитку інвестиційного ринку та розвитку інвестора.

13. Бажані результати інвестиційної діяльності (стан активів інвестора, мережа підприємств, права власності і т. ін. ) на кінець стратегічного періоду.

Необхідно враховувати, що інвестиційна стратегія є важливою складовою загального стратегічного набору підприємства. ЇЇ необхідно розглядати  в тісному  взаємозв’язку з іншими функціональними стратегіями підприємства, тому що реалізація товаро-ресурсної, технічної, соціальної та інших компонент комплексної стратегії підприємства вимагає підтримки у вигляді сукупності базисних рішень в інвестиційній сфері. Інвестиційну стратегію доцільно розглядати перш за все як сукупність стратегічних рішень, що охоплюють вибір, пріоритети і розміри використання можливих джерел залучення і вкладення фінансових ресурсів. В межах інвестиційної стратегії можуть бути виділені основні напрямки інвестиційної діяльності підприємства: інвестиції на підтримання простого відтворення (переважно з амортизаційних фондів з залученням  додаткових коштів у випадку інфляції і знецінення накопичень); вкладення в капітальне будівництво; інвестиції в приріст оборотних коштів; фінансування інноваційних розробок та НДДКР. Ці напрямки представляють стратегічні орієнтири при формуванні інвестиційної стратегії підприємства в іншому, відмінному від проектного, розрізі. Формування інвестиційної стратегії підприємства повинно базуватися, з одного боку, на основних напрямках ділової активності підприємства і портфелі інвестиційних проектів, і з іншого боку, на аналізі головних джерел отримання фінансових ресурсів – їх доступності, рівні ризику та ефективності використання.

При цьому пріоритетним завданням розробки інвестиційної стратегії доцільно вважати не стільки максимізацію прибутку від інвестиційної діяльності, скільки забезпечення високих темпів економічного розвитку підприємства за умови достатньої його фінансової стійкості. Особливого значення набуває дотримання оптимальної структури інвестиційних ресурсів з позицій ефективності інвестиційної діяльності. Оптимальна структура інвестиційних ресурсів забезпечує фінансову рівновагу розвитку підприємства в процесі здійснення інвестиційної діяльності, в той час як неоптимальний її варіант генерує ризики порушення фінансової стійкості і неплатоспроможності підприємства. При цьому необхідно враховувати таке: підприємство, що використовує тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість, але обмежує темпи свого розвитку (оскільки не може забезпечити формування необхідного обсягу активів в періоди сприятливої кон’юнктури ринку) і не використовує фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал. Підприємство, що використовує запозичений капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку (за рахунок формування додаткового обсягу активів) і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, але в більшій мірі генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства (що зростають відповідно до зростання питомої ваги запозичених коштів в загальній сумі використовуємого капіталу). Критерій фінансової стійкості є одним з основних при виборі типу стратегії в умовах конкурентного середовища.

Підприємство, що функціонує в умовах внутрішньої інвестиційної замкненості, в кращому випадку приречено на відносно стабільне положення на ринку. Лідерства на ринку і зростання фірми можна досягнути тільки за допомогою інвестиційних засобів активізації, що поєднують теперішню тенденцію розвитку організації з потенційним її напрямком зростання.  При цьому існують чотири стратегічних напрямки інвестиційної діяльності, які дозволяють таку тенденцію здійснити. Вони відрізняються за певними параметрами: тривалість очікування базового інвестиційного ефекту, обсяг необхідних початкових і передбачуваних подальших вкладень, ступінь ризику і вірогідність досягнення стратегічних інвестиційних цілей, оптимальний очікуваний інвестиційний ефект. Інвестиційна стратегія оптимізації передбачає інвестування додаткових коштів в оптимізацію вже існуючих товарів (послуг). Інвестиційна стратегія інновації - за якої підприємство інвестує в придбання нових технологій, розробку нових товарів (послуг). Інвестиційна стратегія сегментації передбачає інвестування фінансових ресурсів з метою захоплення нових ринків. Інвестиційна стратегія диверсифікації полягає у вкладенні значних обсягів ресурсів у розширення об’єктів діяльності, номенклатури продукції тощо. Таким чином, стратегічна інвестиційна діяльність тісно пов’язана з такими функціями управління підприємством, як маркетинг, інновація, виробництво.

1.2 Формування інвестиційної стратегії

Формування стратегії є дослідженням довгострокових напрямів розвитку інвестора. Виконання цих робіт може бути представлено, наприклад, послідовністю дій, відображених на рис. 4.1.

Вибір інвестиційної стратегії є компромісом між багатьма чинниками, що впливають на рішення інвестора. Врахувати одночасно всі неможливо. Наведемо перелік найсуттєвіших чинників, які мають для інвестора стратегічне значення:

• достатність ресурсів інвестора;

• визначеність (гарантованість) результатів.

• ефективність — переважання доходів над витратами;

• максимізація дохідності і мінімізація ризику;

• визначеність із часовими параметрами інвестування;

• узгодженість із внутрішньою спроможністю інвестора;

• узгодженість із зовнішнім середовищем.

Залежно від співвідношення дохідності й ризику виокремлюють агресивну, ризиковану стратегію (орієнтовану на високу дохідність при високому ризику) і консервативну (малоризиковану) стратегію. За параметром часу може бути стратегія швидкого зростання і стратегія поступового розвитку.

Базовим моментом розробки стратегії є обсяги фінансових ресурсів для інвестування. Джерелами коштів можуть бути (рис. 4.2):

• власні фінансові ліквідні ресурси інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, доходи від реалізації майна, страхові надходження, грошові нагромадження і заощадження фізичних та юридичні осіб);

• позикові кошти (з оформленням боргових зобов'язань інвестора щодо повернення коштів: облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

• залучені кошти (із передачею частини прав щодо керування активами проекту, але без боргових зобов'язань інвестора);

• кошти іноземних інвесторів;

• кошти державного бюджету або місцевих бюджетів;

• кошти, надані в тимчасове користування на правах оренди у формі матеріальних активів.

Використані при інвестуванні фінансові ресурси мають ціну, яку інвестор платить за користування ними. Вартістю власних коштів інвестора є сума, що могла б бути отримана (зароблена) інвестором, якби він використовував свій капітал не в даному проекті, а вкладав його в інші фінансові інструменти (безризикові). Це так звана альтернативна вартість власного капіталу інвестора.

Власні фінансові ресурси підприємства-інвестора можуть складатися з нерозподіленого (невикористаного) прибутку, накопиченої частини амортизаційного фонду й коштів від мобілізації внутрішніх активів. До останнього належать засоби від продажу зайвого устаткування, продажу (для зниження запасів) частини зарезервованих матеріальних ресурсів, здачі майна в оренду, продажу дебіторської заборгованості інших підприємств тощо. Додаткова мобілізація внутрішніх ресурсів стає можливою завдяки, наприклад, тому, що у ході реалізації на підприємстві проекту капітальних вкладень може уповільнюватися виробничий процес і вивільняється частина оборотних коштів.