Особливості імпортної діяльності України

До міжурядових  організацій спеціальної компетенції  належать спеціалізовані установи, міжнародні урядові організації ООН, в яких одна з функцій є головною, а  решта — допоміжні. Такі міжнародні організації здійснюють регулювання  в сфері валютно-кредитного ринку, торгівлі, митного співробітництва, міжнародних перевезень тощо.

Інституційну  структуру міжнародного валютно-кредитного ринку складає сукупність міжнародних  банків, валютних бірж, валютних фондів, державних установ і міжнародних  організацій, через які здійснюється рух капіталу в зовнішньоекономічній сфері. Важливу роль у сфері валютно-кредитних  відносин відіграють Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Європейський банк реконструкції і розвитку.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) - спеціалізований орган ООН, основна функція якого полягає в зміцненні міжнародного співробітництва в галузі валютної політики, забезпечення життєздатності міжнародної системи платежів і стабілізація ринку іноземної валюти, надання кредитів країнам-членам. Надання допомоги цим країнам МВФ обумовлює низкою умов, підчас досить жорстких.

Метою діяльності Світового банку є сприяння міжнародному співробітництву у валютній сфері, регулювання валютно-розрахункових  відносин, підтримання рівноваги  платіжних балансів, стабільність паритетів  валют країн-учасниць тощо. Надання  кредитів Світовим банком супроводжується  низкою умов: скорочення державних  витрат на соціальні цілі, лібералізація  зовнішньоекономічної діяльності, заморожування  заробітної плати тощо. До групи  Світового банку входять Міжнародний  банк реконструкції та. розвитку (МБРР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Багатостороння агенція з гарантій інвестицій (БАЛ).

Розглянемо  основні функції деяких з цих  організацій. МБРР надає фінансову  допомогу на відновлення, реконструкцію  та розвиток країн-учасниць Світового  банку через довготермінові кредити, стимулювання припливу іноземних приватних  інвестицій. МФК створена для сприяння економічному зростанню країн, що розвиваються, через заохочення приватного підприємництва у виробничому секторі. Діяльність МАР спрямована на допомогу країнам, що розвиваються, через заохочення розвитку приватного сектора, мобілізацію  внутрішніх і зовнішніх джерел капіталу. Основною метою БАГІ є сприяння збільшенню притока інвестицій в країни, що розвиваються, через надання гарантій, страхування по некомерційним ризикам. Групою Світового банку надаються кредити підприємствам приватного сектора в різних галузях економіки, здебільшого довготермінові кредити. Такі кредити заборонено використовувати для реструктуризації зовнішніх боргів. До групи Світового банку належить також Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС). МЦУІС сприяє притоку іноземних капіталів шляхом створення умов для примирення й урегулювання спорів між урядами й іноземними інвесторами. МЦУІС не є кредитною організацією в прямому розумінні слова. Через це його не завжди включають до Групи Світового банку, хоча за цілями й організаційно він з нею пов'язаний.

Регулюючу роль в системі валютної інтеграції Західної Європи відіграють Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), Європейський фонд розвитку (ЄФР), Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС), Європейський центральний банк (ЄЦБ), Європейський валютний фонд (ЄВФ). Так, основна політика ЄБРР спрямована на підйом і структурну перебудову країн  Центральної та Східної Європи. Діяльність ЄБРР в цьому напряму включає  надання кредитів на розвиток виробництва; інвестування в капітал; гарантоване  розміщення цінних паперів; надання  позик під реконструкцію й  розвиток інфраструктури. Пріоритетними  сферами кредитування є фінансовий сектор, енергетика, телекомунікації, транспорт і агробізнес. ЄБРР здійснює великі програми по охороні навколишнього  середовища в регіоні Балтійського моря, дельти Дунаю, водного середовища Чорного моря.

Міжнародними  спеціалізованими організаціями, що здійснюють регулювання сфери торгівлі, є  Світова організація торгівлі (СОТ), Конференція ООН з торгівлі й  розвитку (ЮНКТАД); Комісія ООН з  прав міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ); Міжурядові організації з регулювання  товарних ринків; Світова організація  інтелектуальної власності (СОІВ).

Світова організація торгівлі (СОТ) - головний міжнародний регулятор світової торгівлі. Оскільки вона перетворена з Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) у 1995 р., іноді організацію означають спільною абревіатурою ГАТТ/СОТ. Головною метою СОТ є лібералізація міжнародної торгівлі, усунення дискримінаційних перешкод на шляху потоків товарів та послуг, вільний доступ до національних ринків і джерел сировини. Сфера діяльності СОТ охоплює митно-тарифне урегулювання; антидемпінгове урегулювання; використання субсидій і компенсацій; нетарифні обмеження; діяльність митних союзів і зон вільної торгівлі; торговельні аспекти захисту прав інтелектуальної власності; торгівлю окремими товарами (текстиль, сільгосппродукція, авіатехніка тощо); торговельні аспекти інвестиційних заходів та ін. Багатосторонні переговори - основний вид діяльності ГАТТ/СОТ. У структурі СОТ діє Третейський суд для розв'язання суперечок між країнами-учасницями організації. Україна є членом СОТ з 2008 р., що відкриває її резидентам гарантований доступ до ринків країн-учасниць цієї організації, забезпечує надійніший захист резидентів від антидемпінгових процесів, поліпшення інвестиційного клімату в країні, більш цивілізований розвиток зовнішньоекономічних відносин тощо.

ЮНКТАД - орган Генеральної Асамблеї ООН, головною метою якого є сприяння розвиткові міжнародної торгівлі для прискорення міжнародного розвитку країн, що розвиваються. ЮНСІТРАЛ є головним правовим органом ООН в галузі прав міжнародної торгівлі.

Міжнародні  організації з урегулювання світових товарних ринків мають за мету нормалізацію ситуації на ринках товарів, в основному, ринків сировини й сільськогосподарської  продукції. Головною їх метою є запобігання  різких коливань цін на товар як в бік підвищення, так і в  бік падіння. Вони регулюють такі ринки: какао, каву, натурального каучуку, цукру, зерна, тропічної деревини, джуту. Найбільш відомими з них є: Організація  країн-експортерів нафти (ОПЕК), асоціація  країн-експортерів залізної руди (АІЕК), Асоціація країн-виробників олова (АТПК); Асоціація країн-виробників натурального каучуку (АНРПК), Рада виробників какао-бобів, Організація з кави, Міжафриканська організація з кави (ІАКО), Федерація  кави Америки, Міжнародна асоціація  країн-виробників й експортерів  чаю, Союз країн-експортерів банани" (УПЕР), Група країн-експортерів цукру  Латинської Америки й Карибського  басейну (ГЕПЛАСЕА), Організація країн-експортерів  джуту.

Митне співробітництво  є головною функцією Всесвітньої  митної організації. Метою Всесвітньої  митної організації е вирішення  питань, пов'язаних з прискоренням та підвищенням ефективності процедур митного контролю та митного оформлення, сприяння розвитку міжнародної торгівлі.

Регулювання міжнародних перевезень є основною функцією Європейської конференції  міністрів Транспорту (ЄКМТ). Мета ЕКМТ - ефективне використання й розвиток загальноєвропейської транспортної мережі міжнародного значення.Україна самостійно набуває членства в міжнародних міжурядових організаціях на основі відповідних міжнародних договорів та/або установчих актів зазначених організацій за умов, що вони не суперечать цілям та принципам Конституції України.

До міжнародних  неурядових організацій входять організації, що утворюються на основі індивідуального або колективного членства суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Такі установи не є офіційними представниками своїх урядів, формуються як інституційні одиниці міжнародних відносин, передбачають колективне та індивідуальне членство, не ставлять перед собою комерційних цілей і не затверджуються міжурядовими угодами. Сьогодні функціонують декілька десятків крупних міжнародних об'єднань і асоціацій, направлених на представлення загальних галузевих і професійних інтересів підприємств, що займаються різноманітними напрямами економічної діяльності, забезпеченням своїх членів нормативно-методичною, практичною та аналітичною інформацією тощо. До таких міжнародних об'єднань належать Міжнародна торгова палата, Європейська асоціація нумерації, Міжнародна федерація асоціацій перевізників, Міжнародна федерація асоціацій експедиторів тощо.

Міжнародна  торгова палата (МТП) об'єднує національні  організації ділових кіл, передусім  Торгові палати різних країн, у т.ч. України, комерційні та не комерційні організації, а також фізичних осіб. Міжнародна торгова палата охоплює  понад 80 країн. Метою МТП є: сприяння налагодженню міжнародних контактів  і розширенню міжнародного торговельного  обміну через організацію виставок, ярмарок, семінарів, рекламних компаній; видання нормативних актів; надання  консультації з комерційного представництва, запобігання хабарництву в комерційних угодах, адаптації договорів.

Міжнародна  асоціація товарної нумерації EAN International - добровільна некомерційна та неурядова  міжнародна Асоціація, яка складається  з національних організацій. Членами EAN International є понад 95 національних організацій EAN, які представляють біля 100 країн  світу. Членами національних організацій EAN є більше 800 тисяч підприємств  в усьому світі. Призначення EAN International - створення глобальної багатогалузевої  системи ідентифікації і комунікації  у виробництві, постачанні, торгівлі, медицині, на транспорті, в матеріально-технічному забезпеченні збройних сил тощо. На національному рівні система EAN/UCC адмініструється національними  організаціями EAN-членами EAN International, які  уповноважені використовувати систему EAN на національному або регіональному  рівнях у якості офіційних представників EAN в окремо взятій країні або регіоні. На території України таким представником EAN International є Асоціація "ЄАН-Україна", якій надано право користування товарним знаком "EAN" через присвоєння Україні  національного коду - 482.

Міжнародна  федерація асоціацій експедиторів (FIATA) - впливовіша недержавна організація, яка представляє транспортно-експедиційну галузь в зовнішньоекономічній сфері.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ II. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ  УКРАЇНИ

2.1. Аналіз та оцінка  зовнішньоторговельної активності  України

Економічне зростання країни протягом 2000-2007 рр. та сприятлива зовнішньоекономічна кон’юнк тура знайшли своє відображення в динаміці зовнішньої торгівлі. Товарообіг товарів та послуг у 2008 р. був у 4,5 рази більший порівняно з 1996 р. Найбільша частка цього зростання була

забезпечена розвитком торгівлі в 2003-2008 рр.: протягом цього періоду експорт товарів та послуг виріс у 2,8 рази, а імпорт – у 3,8 рази.

    Економіка країни є відкритою. Протягом 2005-2009 рр. експорт товарів та послуг становив близько 47% від ВВП, імпорт – близько 50%, що зумовлює високу чутливість динаміки реального ВВП від коливань світової кон’юнктури, обмінних курсів та тенденцій економічного розвитку країн-партнерів.

До 2005 р. баланс зовнішньої торгівлі товарами та послугами був додатним. Проте, з розвитком кредитування споживчих потреб та за відсутності істотних змін у структурі виробництва та експорту (близько 75% всього експорту припадає на товари проміжного споживання) з 2005 р. обсяги імпорту товарів почали переважати над обсягами експорту, що зумовило формування від’ємного балансу торгівлі товарами та послугами. При цьому профіцит торгівлі послугами спостерігався протягом усього періоду спостереження.

Світова криза мала істотний негативний вплив на розвиток зовнішньої торгівлі. В 2009 р. експорт товарів та послуг скоротився на 37,4% у доларовому еквіваленті, а імпорт – на 45,0%. Скорочення експорту товарів та послуг відбувалося, перш за все, через зменшення продажів металів, оскільки зовнішній попит різко скоротився на фоні згортання інвестиційних проектів у розвинених країнах. Імпорт товарів та послуг також знизився, перш за все, через зменшення попиту на товари інвестиційного (тривалого) споживання та мінеральні продукти. Оскільки структурні зміни протягом кризового 2009 р. здійснені не були, поступове відновлення зовнішньої торгівлі в 2010 р. відбувалося за рахунок відновлення експорту та імпорту відповідних категорій товарів.

Основними торговельними партнерами України є СНД та країни ЄС.     Причому частка СНД в зовнішній торгівлі України невпинно скорочується:

в 1996 р. частка СНД в загальному товарообігу становила 58,8%, в 2011 р. – 37,8%. Це відбувається на фоні збільшення частки країн ЄС та, останніми роками, Азії в зовнішній торгівлі України товарами та послугами. Необхідно зауважити, що Україна про тягом усього періоду спостереження була нетто-

імпортером в торгівлі з країнами СНД, передусім, через істотні обсяги імпорту енергоносіїв, а з 2005 р. і нетто-імпортером у торгівлі з країнами ЄС на фоні збільшення попиту на товари тривалого споживання та обладнання. Додатне сальдо в торгівлі товарами та послугами склалося з країнами Африки та Азії внаслідок високого експорту металів та продукції сільського господарства. Станом на середину 2011 р. на країни СНД припадало 33,9% українського експорту товарів та 43,3% імпорту товарів, на країни ЄС 23,9%

та 33,9%, відповідно.

     Незважаючи на те, що левову частку в зовні ній торгівлі України займають товари, частка послуг в експорті та імпорті послідовно зростала на фоні загальної тенденції збільшення ролі сектору послуг в економіці країни.(Таблиця 1.1)

                                                                                                   Таблиця 1.1