Міжнародне публічне право

Прибережна держава самостійно вирішує питання про характер порту, зокрема його закритість або відкритість для міжнародного судноплавства. Закритими є військові порти, а також порти, що призначені виключно для власних морських суден, які не є військовими кораблями, наприклад для рибацьких суден.

Прибережна держава не повинна проте відмовляти у дозволі на вхід до закритого порту судну, яке знаходиться в небезпеці у випадку аварії або штормової погоди (судну, що зазнає лихо).

З метою забезпечення власної безпеки, прибережна держава може. встановити заборону на вхід до відкритих портів певної категорії суден, наприклад, суден з ядерними установками. Відкриті морські порти мають бути відкритими для суден усіх держав на однакових умовах, у тому числі для суден держав, що не мають виходу до моря.

До відкритих морських портів іноземні торгівельні судна можуть заходити без будь-якого спеціального дозволу. Торгівельне судно в іноземному порту підлягає юрисдикції (кримінальній, цивільній, адміністративній) прибережної держави, виконання владних повноважень якої не має перешкоджати морському судноплавству. Прибережна держава, зазвичай, не втручається у відносини між капітаном, екіпажем та пасажирами. Щодо кримінальної юрисдикції, то прибережна держава здійснює її у випадках, коли наслідки злочину поширюються на її територію, коли злочин порушує спокій або добрий порядок прибережна держави, або коли капітан судна, дипломатичний агент чи консульська посадова особа держави прапору судна звернеться до влади прибережної держави з проханням про надання допомоги.

Захід військових кораблів до іноземних портів залежить від дозволу прибережної держави, що надається кожного разу. Прибережна держава не має юрисдикції над іноземними військовими кораблями, що знаходяться у її портах. Як частина збройних сил держави прапору, військові кораблі користуються імунітетами, що належать державам. Вони не підлягають ані кримінальній, ані цивільній юрисдикції прибережної держави. Прибережна держава проте може вимагати вій військового корабля, який порушив її право, залишити порт.

66. Поняття і межі територіального моря. Право мирного проходу. Правовий режим територіальних вод

Територіальне море - це пояс морських вод шириною до 12 морських миль, що розташований між берегом (чи безпосередньо за внутрішніми морськими водами або архіпелажними водами держави) та відкритим морем або водами спеціальних зон.

Власне територіальне море мають острови, прибережні установки та штучні острови територіальних вод не мають. Внутрішня межа територіального моря називається вихідною лінією і від неї відміряється його ширина. Територіальне море, як й внутрішні морські води, є частиною території прибережної держави. Зовнішня межа територіального моря є державним кордоном.

Нормальною вихідною лінією є лінія найбільшого відливу впродовж берега. При сильній звивистості та зрізаності берегу, наявності ланцюга островів,прибережна держава може використовувати систему прямих вихідних ліній, які з'єднують відповідні точки найбільш виступаючої у море лінії найбільшого відливу, морських островів, збільшуючи тим самим внутрішні морські води, що знаходяться у сторону

берегу від цих ліній.

Допустима ширина територіального моря становить 12 морських миль, що відраховуються від вихідної пінії. Лінія, кожна точка якої знаходиться від вихідної лінії на відстані,що дорівнює ширині територіального моря, утворює зовнішню межу територіального моря.

В межах територіального моря прибережній державі належить територіальне верховенство над ним, його дном та надрами. Єдиним обмеженням її верховенства є право мирного проходу, що належить суднам іноземних держав. На підставі цього права торгівельні судна можуть проходити через територіальне море іноземної держави без спеціального дозволу лише за умови дотримання права прибережної держави. Прохід військових кораблів також є допустимим, якщо це не загрожує спокою, доброму порядку чи безпеці прибережної держави. Підводні човни пропливають територіальне море у надводному стані та з піднятим прапором своєї держави.

Під проходом розуміється перепливання через територіальне море з метою перетнути це море без заходу у внутрішні морські води,пройти у внутрішні морські води або вийти з цих вод у відкрите море. Прохід повинен бути безперервним та швидким. Однак, прохід може включати зупинку та стоянку на якорі, коли це повязано зі звичайним плаванням або є необхідним внаслідок непереборної сили або лиха.

Мирність проходу означає, що судно або корабель у межах територіального моря уникають таких дій, як використання будь-якої зброї, збирання інформації на шкоду безпеці прибережної держави, порушення її митних, міграційних або санітарних правил або здійсненні рибальства.

Торгівельні судна (недержавні та державні), що знаходяться у територіальному морі, підлягають кримінальній і цивільній юрисдикції прибережної держави.

Кримінальна юрисдикція прибережної держави може здійснюватися на борту іноземного судна, що проходить через територіальне море, лише в наступних випадках: якщо наслідки злочину поширюються на прибережну державу; якщо злочин порушує спокій в країні або добрий порядок в територіальному морі; якщо капітан судна, дипломатичний агент або консульська посадова особа держави прапора звернеться до місцевої влади з проханням про надання допомоги; або це необхідно для припинення незаконної торгівлі наркотичними засобами чи психотропними речовинами.

Прибережна держава не повинна зупиняти прохід через територіальне море іноземного судна з метою здійснення цивільної юрисдикції щодо особи, яка перебуває на його борту.

З-під юрисдикції прибережної держави виключаються військові кораблі та неторговельні (наприклад, дослідницькі) судна іноземної держави,які розглядаються як органи держави і тому користуються повним імунітетом. Проте у разі порушення законів прибережної держави їм може бути пред'явлена вимога докинути територіальне море.

67. Поняття та правовий режим прилеглої зони

Прилегла зона - це пояс морських вод, що примикає до територіального моря, в межах якого прибережна держава здійснює контроль з метою недопущення порушень певних правил (митних, фіскальних, імміграційних, санітарних).

Прилегла зона не входить до державної території і за своєю правовою природою є частиною відкритого моря зі спеціальним режимом:) межах даної зони прибережна держава має право здійснювати контроль з метою запобігання або покарання за порушення її приписів із зазначених питань. Із цих питань вона здійснює юрисдикцію над іноземними суднами так само, як і у територіальному морі.

Режим прилеглої зони має виключно цільовий характер: вона встановлюється задля забезпечення дотримання митних, фіскальних, імміграційних чи санітарних законів та правил прибережної держави. Розширення цих цілей за змістом Конвенції 1982 р. є неприпустимим. Відповідно розрізняють чотири види прилеглої зони: митну, фіскальну, імміграційну та санітарну.

Конвенція про територіальне море та прилеглу зону 1958 р. встановлює, що прилегла зона не може пролягати далі, ніж на 12 морських миль від вихідної лінії, від якої відміряється ширина територіального моря, проте Конвенція з морського права 1982 р. містить положення, що прилегла зона не може пролягати за межі 24 морських миль від цієї лінії

Розвитком інституту прилеглої зони стала практика встановлення прибережними державами - за межами свого територіального моря-зон виключного рибальства. Така зона представляє собою морський пояс, у межах якого прибережна держава у справах рибальства мас такі самі повноваження, як і у територіальному морі. Допуск рибалок іноземних держав до вилову у цій зоні є можливим лише за згодою прибережної держави, яка закріплюється у міжнародних договорах або односторонніх актах. Ширина морських зон виключного рибальства в практиці держав різниться. Інколи вона встановлюється у межах 12 морських миль, а в деяких випадках досягає навіть 200 морських миль Це с припустимим в світлі визнання за прибережною державою права встановлення виключної економічної зони такої ширини.

68. Виключна економічна  зона та її правовий режим

Виключна економічна зона є районом, який знаходиться за межами територіального моря і прилягає до нього. Ширина виключної економічної зони не повинна перевищувати 200 морських миль, що відраховуються від вихідних ліній, від яких відмірюється ширина територіального моря. Прибережна держава в межах виключної економічної зони має суверенні права на розвідку, розробку і збереження природних ресурсів, як живих, так і неживих, що знаходяться у її водах, на морському дні або його надрах.

Прибережна держава в межах своєї виключної економічної зони користується не тільки економічними повноваженнями, але й юрисдикцією щодо створення і використання штучних островів,установок і споруд; морських досліджень та захисту і збереження морського середовища.

Суверенні права прибережної держави у межах виключної економічної зони не відміняють свобод відкритого моря, що належать всім державам. Тому у виключній економічній зоні всі держави користуються свободою судноплавства і польотів, свободою прокладки кабелів і трубопроводів. Держави при здійсненні своїх прав повинні враховувати суверенні права прибережної держави.

Виключна економічна зона може бути піддана делімітації між державами з протилежними або суміжними узбережжями на підставі міжнародних домовленостей з дотриманням принципу справедливості.

69. Континентальний шельф і його правовий режим. Межі континентального шельфу.| Делімітація континентального шельфу

Відповідно до Конвенції ООН з морського права 1982 р. континентальний шельф прибережної держави включає морське дно і надра підводних районів, що простираються за межі територіального моря на всьому протязі природного продовження її сухопутної території до зовнішньої межі підводної околиці материка або на відстань 200 морських миль від вихідних ліній, від яких відмірюється ширина територіального моря, коли зовнішня межа підводної околиці материка не тягнеться на таку відстань.

Підводна околиця материка включає продовження континентального масиву прибережної держави, що знаходиться під водою,і складається з поверхні і надр шельфу, схилу і підйому. Вона не включає дна океану на великих глибинах, зокрема його океанічні хребти або його надра.

Виходячи з визначення, наданого у Конвенції 1982 р., внутрішнім кордоном континентального шельфу є зовнішня межа територіального моря (лінії на відстані 12 морських миль від вихідної лінії). Зовнішнім же кордоном континентального шельфу є зовнішня межа підводної околиці материка або лінія, що знаходиться на відстані 200 морських миль від вихідних ліній, від яких відмірюється ширина територіальною моря, коли зовнішня межа підводної околиці материка не тягнеться на таку відстань.

У випадку, коли підводна частина материка простирається за межі 200 морських миль від вихідних ліній, прибережна держава за погодженням з Комісією з кордонів континентального шельфу може подовжити свій континентальний шельф, але зовнішній кордон континентального шельфу повинен знаходитися не далі 350 морських миль від вихідних ліній, від яких відмірюється ширина територіального моря, або не далі 100 морських миль від 2 500-метрової ізобати, яка є лінією що поєднує глибини в 2 500 метрів.

Прибережна держава здійснює ресурсний суверенітет над континентальним шельфом: вона має виключні суверенні права на розвідку та розробку природних ресурсів континентального шельфу. Це означає що якщо прибережна держава не здійснює розвідку континентальной) шельфу або не розробляє його природні ресурси, ніхто не може цього робити без її на те згоди.

Можна говорити про два режими експлуатації континентальной) шельфу: один - у межах 200-мильної зони, в якій прибережна держава користується виключними суверенними ресурсними правами. Другий - на континентальному шельфі за межами 200 морських миль від вихідних ліній. Особливістю режиму експлуатації континентальної шельфу за межами 200 морських миль є те, що, по-перше, продовження континентального шельфу за такі межі погоджується з Комісією з кордонів континентального шельфу; по-друге, прибережна держава проводить відрахування або внески натурою у зв'язку з розробкою неживих ресурсів континентального шельфу за межами 200 морських миль, що відраховуються від вихідних ліній, від яких відмірюється ширина територіального моря.

Відрахування і внески проводяться щорічно відносно всієї продукції на ділянці після закінчення перших п'яти років добичі на цій ділянці.

Розмір відрахувань або внеску за шостий рік складає один відсоток вартості або об'єму продукції на даній ділянці. Цей розмір збільшується на один відсоток кожен подальший рік до закінчення дванадцятого року і потім зберігається на рівні семи відсотків. Відрахування або внески робляться через Міжнародний орган з морського дна, який розподіляє їх між державами-учасниками Конвенції 1982 р. на основі критеріїв справедливості, зважаючи на інтереси і потреби держав, що розвиваються, особливо тих з них, які найменше розвинені і не мають виходу до моря.

Делімітація континентального шельфу між державами з протилежними або суміжними узбережжями здійснюється шляхом угоди на основі міжнародного права, як це вказується в статті 38 Статуту Міжнародного Суду ООН, в цілях досягнення справедливого рішення. Континентальний шельф розмежовується за принципом рівної віддаленості від ближчих точок вихідних ліній, від яких відмірюється ширина територіального моря.