Формування в учнів 7-9 класів прийомів евристичної діяльності в процесі вивчення геометрії

Форма № Н-6.01

Полтавський національний педагогічний університет імені  В.Г. Короленка

Кафедра загальної  фізики і математики

 

 

 

 

Курсова робота

з математики 
на тему: ” Формування в учнів 7-9 класів прийомів евристичної діяльності в процесі вивчення геометрії” 

 

Студента(ки)    4    курсу групи      М-41                  

напряму підготовки     6.040201

спеціальності Математика___________

                   Чайки В.В.                              _

Керівник  доцент, кандидат педагогічних наук

                   Москаленко О.А.                                  

Національна шкала ______________________

Кількість балів: ________ Оцінка: ECTS ____

 

 

 

 

                            Члени комісії ___________   ______________________

_{(підпис)   (прізвище та ініціали)}

___________   ______________________

_{(підпис)   (прізвище та ініціали)}

___________   ______________________

_{(підпис)   (прізвище та ініціали}

 

 

 

 

 

 

 

м. Полтава – 2013 рік

 

 

Зміст

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕВРИСТИЧНОГО НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ГЕОМЕТРІЇ……………………………………………………………….5

1.1. Історія виникнення  евристичного навчання…………………………………..5

1.2. Сутність  поняття евристичного навчання……………………………………..7

1.3. Методи евристичного  навчання………………………………………………..9

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ ПРИЙОМІВ ЕВРИСТИЧНОГО НАВЧАННЯ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ГЕОМЕТРІЇ……………………………15

2.1. Формування  прийомів евристичної діяльності  в процесі вивчення геометрії в умовах упровадження сучасних технологій навчання…………………………15

2.2. Педагогічний експеримент……………………………………………………17

ВИСНОВКИ………...………………………………………………………………30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….32

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність  проблеми дослідження. У педагогічній науці сьогодні триває пошук нових ефективних шляхів удосконалення навчального процесу. Підвищення якості навчання школярів реалізується за допомогою розробки і впровадження нових педагогічних технологій і методик, а також удосконалення вже існуючих. Важливо навчити людину самостійно орієнтуватися в інформації, успішно її використовувати. Для цього необхідно формувати здатність особистості творчо, нешаблонно мислити, самостійно поповнювати свої знання, бо прогрес залежить у великій мірі від інтелектуального потенціалу суспільства, освіти і науки. Як писав Г.Ващенко, людина мислить і творить остільки, оскільки вона вільна й активна. З падінням активності занепадає й процес мислення і творчої фантазії». До ключових проблем педагогіки, які вимагають постійного творчого аналізу та експериментальних перевірок, відноситься і проблема формування пізнавальної активності особистості школяра, тому що «тут, як у фокусі, − відзначає І. Харламов, − тісно переплітаються ті соціальні, психологічні і педагогічні вимоги, які пред’являються до формування особистості».

На перше  місце у формуванні активності виходить питання виховання потреб особистості в інтелектуальному, культурному, моральному аспектах та її саморозвитку.

Отже, „виховання пізнавальної активності в шкільний період життя людини є основою підготовки молодого покоління до продуктивної професійної діяльності, яка сприяє науково-технічному прогресу суспільства, його соціально-економічному розвитку”, тому що „активну особистість відзначає вміння ставити і розв’язувати нові проблеми, ініціатива, оригінальність мислення, протидія шаблону, здатність до критичного аналізу умов, фактів, підходів тощо” [11, С. 56-59].

Отже, проблема використання прийомів евристичного навчання – багатогранна кардинальна проблема не лише дидактики, а й всього процесу виховання особистості. У розв’язанні питань формування активності -- витоки багатьох інших питань: виховання потреб у знаннях; навчання школярів умінням навчатися, мислити; розвиток пізнавальних інтересів, самостійності, творчості; забезпечення глибини і міцності знань; визначення рівнів розумового розвитку учнів та ін.

Об’єкт дослідження – процес навчання учнів 7-9 класів геометрії.

Предмет дослідження – педагогічні основи використання евристичної бесіди у процесі формування пізнавальної активності у навчально-виховному процесі.

Мета дослідження – розробити та експериментально перевірити методику використання прийомів евристичного навчання на уроках геометрії.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати  психолого-педагогічну, навчально-методичну  літературу та педагогічний досвід  з досліджуваної проблеми.

2. Описати сутність, види та основні ознаки прийомів евристичної діяльності.

3. Розробити методику формування у школярів пізнавальної активності засобами евристичної бесіди.

4. Експериментально перевірити ефективність розробленої методики у навчально-виховному процесі.

Практичне значення дослідження полягає у розробці методики формування пізнавальної активності учнів 7-9 класів засобами евристичного навчання. Розроблена система завдань і вправ для формування пізнавальної активності учнів може використовуватися учителями 7-9 класів у практичній діяльності.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи складає 30 сторінок.

 

 

 

 

РОЗДІЛ І.

1. Історія виникнення евристичного навчання.

Евристика –  методологія наукового дослідження, і навіть методика навчання, джерело  якої в відкритті: 1) у Стародавній  Греції – система навчання шляхом навідних питань; 2) сукупність логічних прийомів і методичних правил теоретичного дослідження та відшукання істини; метод навчання дітей і відшукання істини; метод навчання, який сприяє розвиткові винахідливості, активності. Великий Енциклопедичний Словник, на одній із трьох трактувань евристики, визначив її так: „ Висхідний до Сократові метод навчання ‟.

Розмова належать до найбільш старих методів дидактичної роботи. Її майстерно використав Сократ, від чийого імені і сталося поняття „сократична розмова‟. Вважаючи, що саме вона має бути істиною, Сократ допомагав народитися їй у душі свого співрозмовника. Свій метод він уподібнював повивальному мистецтву — професії його матері, називаючи його маєвтикою. Приблизно так, як та допомагала народжуватися дітям, Сократ допомагав народжуватися істині. “Істина не народжується і перебуває у голові окремої людини, вона народжується для людей, спільно шукачами істини у процесі їх діалогічного спілкування” [3, C. 212-213].

Метод Сократа  розвивався і вдосконалювався в  працях великих мислителів і сучасних педагогів. Різні аспекти евристичного навчання знайшли себе у працях Я.А. Коменського, І.Г. Песталоцці й інше.

Ян Амос Коменський писав, що правильно навчати –  це вбивати в голови якусь корисну інформацію, отже “розкрити здібності розуміти речі, щоб з цього здібності, точно з живого джерела, потекли струмочки”, струмочки живої думки [6, C. 12-65].

Вважається, що складність учительської праці в тому, щоб знайти шляхи до кожного учня, створити умови для розвитку здібностей закладених кожному. Ми вважаємо, що це найбільш можливо тоді, коли в навчанні використовується евристичний метод.

Ідеї про  евристичне навчання у сучасній дидактиці  розроблялися в працях А.В. Хуторського, М.М. Льовиній і багатьох інших. Серед робіт, присвячений питанням розвитку евристичного методу навчання геометрії потрібно відмітити роботи У. А. Крутецкого, Д. Пойа, Л. М. Фрідмана.

Евристичний підхід використовується не лише у педагогіці, а й у психології, інженерії, фізиці, інформатики, кібернетиці, філософії та інших наукових областях. Фахівці кожної з яких розглядають евристику із своїх позицій, надають своєрідне тлумачення її основним поняттям і положенням. Психологи вважають евристику розділом психології, що вивчає творче мислення. Педагоги вважають евристикою науку, що вивчає методи вирішення завдань. Філософи термін „евристичний‟ приписують таким правилам чи твердженням, що сприяють відкриттю нового [13, C. 78-92].

Щоб розкрити істотність цього поняття, необхідно пам'ятати, що термін „евристичний‟ вживають щодо явища двоякого роду. По-перше, можна розглядати як евристичну діяльність людини, що призводить до вирішення складного, нестандартного завдання, по-друге, евристичними можна вважати й специфічні прийоми, які людина сформувала в себе у ході розв’язання одних завдань і більш свідомо переносить їх на розв’язання інших задач.

Початок застосування евристичного методу можна знайти ще книзі відомого французького педагога-математика А. Лезана „Розвиток математичної ініціативи‟. У цій книзі евристичний метод немає ще сучасної назви й виступає як поради  вчителю. А. Лезан наводить чимало прикладів, наочно показуючи, як зробити навчання геометрії, щоб воно було ефективним, спираючись на явну зацікавленість учнів процесом навчання [4, C. 11-107].

Тривалий час  основна увага вчителів була прикута до першої функції методів – засвоєнню знань. Друга функція – розвиток пізнавальних здібностей – залишалася затінена. У результаті в школах склався певний тип процесу, який характеризується прагненням вчителя піднести все знання в готовому вигляді. Така методика навчання призводить до того, що пізнавальна діяльність учнів набуває одностороннього вигляду, який відтворює характер: основні зусилля учнів спрямовані для сприйняття готових знань, їх запам'ятовування і наступне відтворення [16, C. 37-42].

 

2. Сутність поняття евристичного навчання.

Організація навчання у школі залежить як від обсягу та змісту навчального матеріалу, так і від правильного вибору методів його навчання. Відомо, що тільки правильно дібрані методи навчання, які відповідають змістові навчального матеріалу і вікові учнів, забезпечують ефективне засвоєння знань, підвищують їх якість, посилюють виховну функцію засвоєних знань.

Виходячи з  того, що навчально-виховний процес у школі є поєднанням педагогічної діяльності вчителя і навчальної діяльності учнів, під методом навчання логічно слід розуміти „спосіб передачі знань вчителем і одночасно спосіб засвоєння їх учнями” [2, C. 72-73].

Методи навчання розділяють на три групи: словесні, наочні і практичні. У першій групі методів джерелом знань є слово, у другій – показ, а в третій – практична робота.

У процесі застосування словесних методів навчання учні набувають знань у словесній формі з повідомлень учителя або з книг. У разі потреби використовуються відповідні види наочних засобів навчання. До даної групи можна віднести розповідь, бесіду, пояснення, читання підручника, науково-популярної літератури тощо. Діяльність учнів полягає переважно в слуханні, осмисленні знань і наступних усних або письмових відповідях. Отже, слово в даній групі методів має вирішальне значення.

Евристичне навчання є „діалогом між учителем і учнем, який підпорядковується конкретній меті‟. Цей метод широко застосовується у процесі навчання учнів 7-9 класів і має великі можливості в керуванні їхньою пізнавальною діяльністю [9, C. 43-79].

Евристичне  навчання – це „складний спосіб організації пізнавальної діяльності учнів. Особливість цього методу навчання полягає у тому, що інформація відтворюється або сприймається школярами частинами, у формі запитання – відповідь‟ [1, C. 28-31]. Якщо „поза увагою дітей залишається хоч одна частина змісту, знання стають фрагментарними, втрачається їхня сутність, у дітей зникає інтерес і бажання працювати‟.

У дидактиці  визначено такі функції евристичного навчання:

• створення психологічної установки на засвоєння нового матеріалу, мотивація пізнавальної діяльності учнів під час вивчення певної теми, постановка перед учнями проблемної ситуації;
• розкриття змісту фактичного матеріалу; опис певного об’єкта, повідомлення про події, явища;
• розкриття причинно-наслідкових та інших зв’язків між предметами та явищами навколишнього середовища;
• зведення знань у певну систему;
• інструктування учнів щодо їхньої діяльності [9, C. 14-22].

Евристика може застосовуватися на всіх етапах навчання: під час підготовки до засвоєння  нового матеріалу, в процесі його пояснення, засвоєння, застосування та узагальнення.

Дидактична суть евристичної бесіди як методу полягає в тому, що „цей метод навчання передбачає розмову вчителя з учнями, організується за допомогою продуманої системи запитань і передбачає не пряме повідомлення знань учням, а їх власне знаходження зв’язків із уже відомим і виведенням закономірностей” [2, C. 72-73].

У процесі застосування евристичної бесіди вчитель уміло  поставленими запитаннями спрямовує  думку учнів на розуміння ними суті виучуваного матеріалу. Розумову роботу, яку при цьому виконують  учні, можна розглядати в такій послідовності:

·- перед учнями ставиться проблема, питання, предмет  для спостереження, порівняння, що примушує їх мислити, дає поштовх думці;

·- аналізуються різні відповіді, висловлені при  розгляді питання, відкидаються неправильні, доповнюються або уточнюються неповні й неточні, виводиться правильна відповідь;

·- установлюються логічні зв’язки між окремими положеннями, виводяться висновки і  узагальнення, установлюється система нових знань.