Конкурентоспроможність товару

 

Крок  6. Розрахунок групових параметричних індексів

Тепер  є  всі  підстави  оцінити  конкурентоспроможність  моделі  “Факір”  і  моделей-конкурентів з еталоном за всіма технічними характеристиками,  визначивши груповий параметричний індекс. Для цього скористаємося формулою (4).

Для  моделі  “Факір”  груповий  параметричний  індекс  за технічними  параметрами дорівнює:

Іт.п «факір»  = 0,45·60  + 0,20·100 +  0,15·92 + 0,10·80 + 0,05·94  +  0,05·85 = 77,75% або 0,77.

Іт.п Siens = 0,45·80  + 0,20·80 +  0,15·63 + 0,10·60 + 0,05·100  +  0,05·90 = 76,95% або 0,76

Іт.п Uno Momento = 0,45·80  + 0,20·80 +  0,15·92 + 0,10·80 + 0,05·94  +  0,05·100 = 83,5 або 0,84

За такою самою схемою можна розрахувати  одиничний  і груповий  параметричні  індекси  за економічними  параметрами.

Оскільки економічний параметр у цьому випадку лише один — ціна, груповий параметричний індекс за економічними показниками для моделі “Факір" дорівнює:

Тобто модель за ціною порівняно з ідеальним  пилососом є дорожчою,  отже, неконкурентоспроможною.

Крок  7. Розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності.

Цей показник для моделі “Факір", розрахований за формулою (6), дорівнює:

Крок  8. Підготовка  висновків  щодо рівня  конкурентоспроможності

виробу.

Як  бачимо,  модель  “Факір”  неконкурентоспроможна,  оскільки  інтегральний показник конкурентоспроможності  порівняно з еталоном  Кінт<1.

Крок  9. Розробка заходів щодо підвищення конкурентоспроможності

Товару.

Фірма “ПОБУТТЕХНІКА” може підвищити конкурентоспроможність моделі пилососа  “Факір” двома шляхами:

• вдосконаливши  модель  з  метою  поліпшити  такі  її  властивості,  як очищення  покриття та екологічність, тобто поліпшити рівень якості пилососа до його ціни;
• знизивши  ціну до  рівня,  за якого споживачеві буде однаково,  яку з представлених на ринку моделей  пилососа  купувати.

Оцінка  конкурентоспроможності  моделі  пилососа  “Факір”  за  інтегральним показником конкурентоспроможності свідчить про те,  що Ті рівень не відповідає  вимогам  ринку  (К.нт < 1).  Для  закріплення  позиції  на  регіональному  ринку пилососів фірмі  “ПОБУТТЕХНІКА” слід вдосконалити модель “Факір”, зосередивши  зусилля  конструкторів  на  поліпшенні  її  характеристик  “очищення  покриття” та  “екологічність”.

  У короткостроковій перспективі слід переглянути ціну, оскільки ціна 750 грош. од. не  відповідає  вимогам  споживачів  на  даному  регіональному  ринку.  Відділу маркетингу необхідно  визначити  ціну моделі  “Факір”  при  збуті з огляду на її технічний рівень, аби  порівняно з товарами-конкурентами  вигідніше було купувати  саме  “Факір”.

 

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТОВАРУ

 

3.1. Якість товару – основний важіль забезпечення його конкурентоспроможності

 

Назва розділу “Якість товару – основний важіль забезпечення його конкурентоспроможності” говорить сама за себе, оскільки узагальнено конкурентоспроможність товару може бути представлена наступним рівнянням:

Конкурентоспроможність товару = Якість + Ціна + Обслуговування

Канонічне визначення поняття “якість продукції” є таким: якість – це сукупність властивостей та характеристик продукту, котрі надають йому здатність задовольняти встановлені або передбачувані потреби. Встановлені потреби зафіксовані у правових нормах, стандартах, замовленнях, угодах, технічних умовах поставок та інших документах. Передбачувані потреби – це ті очікування, які споживач зазвичай не формулює конкретно, але відносить до стійких побажань; до них можна віднести, наприклад, відповідність продукту моді, звичкам споживачів, національним або культурним особливостям споживання тощо.

На міжнародному ринку в поняття якості включається  все, що сприймається споживачами і, зокрема:

• фізичні властивості,
• функціональні характеристики,
• конструктивні й ергономічні параметри,
• безпека користування товаром,
• упаковка,
• дозування й т.д. (рис. 3.1)

У поняття якості входить також і безпека користування товаром, що включає у широкому сенсі  й показники екології. Безпроблемна утилізація - теж сучасна вимога до якості.

Рис. 3.1. Показники якості товару

  

Рівень якості являє собою відносну характеристику якості продукції, що базується на порівнянні значень показників якості оцінюваної продукції з базовими значеннями відповідних показників. Іншими словами рівень якості продукції - це кількісна характеристика міри придатності того або іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї у порівнянні з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання.

Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного і оптимального її рівня.

  Абсолютний рівень якості того чи іншого виробу знаходять шляхом обчислення вибраних для його вимірювання показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів. Визначення абсолютного рівня якості є недостатнім, оскільки самі по собі абсолютні значення вимірників якості не відображають ступінь його відповідності сучасним вимогам.

  Відносний рівень якості визначають, порівнюючи показники продукції з абсолютними показниками якості кращих аналогічних вітчизняних та зарубіжних зразків виробів.

Рівень якості продукції під впливом науково-технічного прогресу і вимог споживачів повинен  мати тенденцію до підвищення. У  зв'язку з цим виникає необхідність оцінки якості виробів, виходячи з її перспективного рівня, що враховує пріоритетні напрямки і темпи розвитку науки і техніки.

  По нових видах продукції доцільно визначати також оптимальний рівень якості, тобто такий рівень, за якого загальна величина суспільних витрат на виробництво і використання продукції у певних умовах її споживання була б мінімальною.

  На рівень якості продукції впливає значна кількість факторів, які діють як самостійно, так і у взаємозв’язку між собою, як на окремих етапах життєвого циклу продукції, так і на кількох. Всі ці фактори можна об’єднати в чотири групи: технічні, організаційні, економічні та суб’єктивні (табл. 3.1).

Таблиця 3.1.

Групи факторів, що впливають на рівень якості продукції

Фактори	Складові  факторів
1. Технічні	Конструкція; схемні вирішення; технологія виготовлення; засоби технічного обслуговування і ремонту; технічний рівень бази проектування, виготовлення та експлуатації; система  резервування тощо.
2. Організаційні	Розподіл праці  і спеціалізація; форми організації виробничих процесів; ритмічність виробництва; форми і методи контролю; форми і способи транспортування, зберігання, експлуатації (споживання), технічного обслуговування, ремонту та інші.
3. Економічні	Ціна; собівартість; форми і рівень зарплати; рівень затрат на технічне обслуговування і ремонт; ступінь підвищення продуктивності праці та інше.
4. Суб'єктивні	Професійна  підготовка робітника; його фізіологічні та емоційні особливості.

 

Організаційним  факторам іноді не приділяють стільки уваги, скільки технічним, тому дуже часто добре спроектовані і виготовлені вироби в результаті поганої організації виробництва, транспортування, експлуатації і ремонту достроково втрачають свою високу якість.

Економічним факторам одночасно властиві контрольно-аналітичні і стимулюючі властивості. До перших відносять такі, що дозволяють виміряти затрати праці, засобів, матеріалів на досягнення і забезпечення певного рівня якості виробів. Дія стимулюючих факторів призводить як до підвищення рівня якості, так і до його зниження. Найбільш стимулюючими факторами є ціна і зарплата. Правильно організоване ціноутворення стимулює до підвищення якості. При цьому ціна повинна покривати всі витрати підприємства на заходи по підвищенню якості і забезпечувати необхідний рівень рентабельності. В той же час вироби з більш високою ціною повинні бути більш високої якістю.

В забезпеченні якості значну роль відіграє робітник з його професійною підготовкою, фізіологічними та емоційними особливостями, тобто суб'єктивний фактор, який по-різному може впливати на розглянутий вище ряд факторів. Від професійної підготовки робітників, які зайняті проектуванням, виготовленням і експлуатацією виробів, залежить рівень використання технічних факторів. Більш значну роль суб'єктивний фактор зараз починає відігравати в організаційних факторах.

Кількісна оцінка рівня якості продукції (як нормативного, так і фактичного), може здійснюватися різними методами. Деякі автори для визначення розміру кількісних показників рівня якості і їх оцінки пропонують використовувати наступні методи:

1) експериментальний – заснований на застосуванні технічних вимірювальних засобів і дає фізико-хімічну характеристику продукту;

2) розрахунковий – характеризується обчисленнями з використанням параметрів, знайдених іншими методами; слугує для визначення значень показників продуктивності і зберігання; використовується головним чином при проектуванні продукції, коли остання ще не може бути об’єктом експериментальних досліджень;

3) органолептичний – заснований на сприйнятті органів відчуттів (зору, слуху, смаку) без застосування технічних вимірювальних або реєстраційних засобів; дозволяє оцінити ергономічні та естетичні показники якості продукції;

4) експертний – метод, що враховує думки групи фахівців-експертів;

5) соціологічний – полягає в зборі і аналізі думок споживачів продукції;

6) реєстраційний – характеризується використанням інформації, яку отримують шляхом підрахунку кількості визначених подій, предметів або витрат (наприклад, рекламацій, витрат на створення та експлуатацію виробів).

Дані методи можна застосовувати при визначенні кількісних показників якості продукції  не тільки окремо, але і комбінуючи їх між собою. У господарській  практиці, у зв'язку із складністю і багатофункціональністю призначення більшості різновидів продукції, при оцінці її якості необхідно застосовувати саме комбінування різних методів.

Велику роль у забезпеченні якості і, як наслідок, конкурентоспроможності продукції  відіграють стандартизація, сертифікація та системи управління якістю.

Основною метою управління конкурентоспроможністю товару виступає оптимізація співвідношення його ціни та якості.

Численні маркетингові дослідження показали, що, здійснюючи покупку, більшість покупців орієнтується на критерій „ціна - якість”. Розуміння  “гарної якості” у різних людей суттєво відрізняється: для одних – надійність, для інших – краса, для третіх – екстравагантність і т.п. Але алгоритм вибору в більшості випадків однаковий. Людина зважує, чи “досить якості” йому запропонували за дану ціну.

При виборі товару, споживач свідомо або несвідомо враховує експлуатаційну якість товару, порівнює його граничну корисність (цінність) з витратами, пов'язаними з експлуатацією виробу.

Якість => Задоволеність споживача => Цінність / Вартість

Отже, для того, щоб товар був конкурентоспроможним, необхідно оптимізувати всі ланки виробничого циклу товару так, щоб ціна продукції відповідала її якості, а також рівню сервісу, та щоб товар був доступним для споживача.

Згідно традиційного уявлення про процес підвищення якості, для забезпечення переваг товару, що поставляється, за рівнем ціни, якості, умовами поставки й сервісу виробник змушений, як правило, витрачати додаткові кошти, що виділяються ним із прибутку, і, як результат, підвищувати ціну продукції.

Ланцюжок  збільшення витрат в зв’язку з покращенням якості товару і в результаті підвищення його ціни зображено на рис.3.2.

Рис.3.2. Традиційне уявлення про зв'язок рівня якості продукції, витрат на його забезпечення та обсягів реалізації

Отже, зі зростанням вимог споживачів до якості продукції, неминуче зростає її ціна та собівартість. Ця залежність зображена на рис.3.3.

Частина діаграми між кривими собівартості й ціни виробу, яка обмежена точками їхнього  перетину Q₁ й Q₂, відображає величину прибутку. Точку найбільшого віддалення кривих Q₀ можна назвати якістю продукції, що забезпечує найбільший прибуток, тобто оптимальним рівнем якості.