Проведення судових експертиз в Україні

Виявлену сукупність чи розбіжність  ознак потрібно оцінювати з погляду їх закономірності чи випадковості. Збіги ознак оцінюється як окремо, так і у своїй сукупності з врахуванням того, чи достатні вони для категоричного встановлення тотожності.

Формування висновку експерта. Ця стадія є синтезуючою в методиці експертного дослідження. Висновок – це головний, обдуманий, коротко і логічно викладений результат проведеного дослідження, до якого дійшов експерт і в якому він внутрішньо переконаний.

Підставою для висновку про  тотожність, як вже було вище нами зазначено, є індивідуальна (неповторна) сукупність ідентифікаційних ознак.

Складання висновку експерта і фототаблиці. Це – заключна стадія, що підбиває підсумки всього процесу експертного дослідження. Вона має технічний характер – оформлення результатів отриманих матеріалів і складання фототаблиці, що є додатком до висновку експерта.

На цій стадії весь матеріал, отриманий в процесі експертного дослідження, узагальнюється, що дозволяє видати один вихідний документ як джерело доказів – висновок експерта.

 

2.3. Висновок експерта. Оцінка та використання висновку експерта

у кримінальному процесі

 

Згідно положень § 5 Глави 4 Кримінального процесуального кодексу України, кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи³⁸.

Висновок експерта надається в  письмовій формі, але кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз’яснення чи доповнення його висновку.

Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали  йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. Висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.

Експерт, який дає висновок щодо психічного стану підозрюваного, обвинуваченого, не має права стверджувати у висновку, чи мав підозрюваний, обвинувачений такий психічний стан, який становить елемент кримінального правопорушення або елемент, що виключає відповідальність за кримінальне правопорушення.

Якщо для проведення експертизи залучається кілька експертів, експерти мають право скласти один висновок або окремі висновки.

Висновок передається експертом  стороні, за клопотанням якої здійснювалася  експертиза.

Висновок експерта не є обов’язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Таким чином, висновок експерта - це документ, складений у результаті виконаного експертом дослідження, якому в передбаченому КПК порядку було доручено провести судову експертизу і дати відповіді на поставлені йому питання. Якщо на підставі проведених досліджень експерт установлює певні належні, допустимі й достовірні фактичні дані та викладає їх у своїх відповідях, то ці дані за відповідного їх формулювання будуть доказами у справі, а висновок - джерелом цих доказів.³⁹

Вимоги щодо змісту висновку експерта викладені у ст. 102 КПК:

1. У висновку експерта повинно  бути зазначено:

1) коли, де, ким (ім’я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта) та на якій підставі була проведена експертиза;

2) місце і час проведення експертизи;

3) хто був присутній при проведенні експертизи;

4) перелік питань, що були поставлені  експертові;

5) опис отриманих експертом матеріалів  та які матеріали були використані  експертом;

6) докладний опис проведених  досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані  результати та їх експертна оцінка;

7) обґрунтовані відповіді на  кожне поставлене питання.

2. У висновку експерта обов’язково  повинно бути зазначено, що  його попереджено про відповідальність  за завідомо неправдивий висновок  та відмову без поважних причин  від виконання покладених  на нього обов’язків.

3. Якщо при проведенні експертизи  будуть виявлені відомості, які  мають значення для кримінального  провадження і з приводу яких  не ставилися питання, експерт  має право зазначити про них  у своєму висновку. Висновок підписується  експертом.

Висновок експерта складається  з трьох основних частин: вступної, дослідної і висновків.

У вступній частині містяться  відомості загального характеру: назва  експертної установи: прізвище, ім’я, по батькові експерта; його спеціальність; експертний стаж; посада; підписка про відповідальність перед законом; підстава для проведення експертизи; короткий опис обставин справи (фабула); відомості про отримані на експертизу матеріали; перераховуються поставлені перед експертом питання тощо. У висновках повторних експертиз, крім того, перераховуються висновки первинної експертизи, а у висновках комплексних - вказується, як були розподілені питання між експертами різних спеціальностей.

У дослідницькій частині  описують вид і стан об’єктів, що надійшли на експертизу; методику роздільного та порівняльного дослідження; результати порівняння об’єктів за їх загальними та індивідуальними ознаками; відзначають встановлені збіги та розбіжності ознак. При цьому опис дослідження повинен логічно підводити до висновків. У кінці викладається експертна оцінка результатів порівняння, що лягла в основу висновків експерта. У висновках комплексних експертиз перераховуються дослідження, проведені кожним експертом, і його висновки, які є проміжними стосовно загального висновку.

В останній частині цим документом викладаються висновки – дають чіткі відповіді на питання, що були поставлені перед експертом.

Висновки експерта можуть бути:

• достовірними (категоричними) – позитивними або негативними;

• ймовірними – позитивними  або негативними. Часом експерт не має можливості дати категоричний висновок, а лише висуває версію. Як правило, ймовірні висновки бувають у тих випадках, коли сліди виражені нечітко або відсутні достатні за якістю і кількістю порівняльні матеріали.

Якщо категоричний висновок експерта є джерелом доказів, а фактичні дані, викладені у ньому, – доказами по справі, то ймовірний висновок – це припущення, яке не має доказової сили. Ймовірний висновок лише визначає подальший напрям розслідування, свідчить про необхідність проведення додаткових слідчих дій та оперативних заходів для виявлення нових доказових фактів, отож, має оперативно-тактичне значення.⁴⁰

До свого висновку експерт  може додати фотознімки, схеми, креслення тощо. Висновок експерта та додатки до нього підписує і скріплює відбитком печатки експерт, який провів дослідження, оскільки тільки він особисто несе відповідальність (у тому числі й кримінальну) за їх автентичність.

Висновки комісійної й комплексної  експертиз підписуються всіма членами  комісії, якщо їхня думка збігається. Якщо думка якого-небудь експерта розходиться з думкою інших членів комісії, вона становить окремий висновок за своїм підписом. При комплексній експертизі, якщо хто-небудь із експертів не може оцінити ступінь взаємозв'язку й місце отриманих їм результатів у загальному висновку, він обмежується підписом своєї частини висновку, тобто проміжного висновку.

Оцінка висновку експерта проводиться за загальними правилами  оцінки доказів (ст. 94 КПК). Однією з  особливостей оцінки висновку експерта є необхідність спеціального мотивування підстав, за якими відкидається висновок.

Оцінка висновку експерта є складною розумовою діяльністю, яка включає⁴¹:

1) аналіз дотримання процесуального  порядку призначення та проведення  судової експертизи;

2) визначення відповідності висновку експерта завданню;

3) встановлення повноти  та наукової обґрунтованості  висновку експерта;

4) визначення відповідності  висновку експерта іншим зібраним  у справі доказам; 

5) перевірку віднесення  до справи даних, що містяться  у висновку.

Необхідно мати на увазі, що встановлені суперечності між висновком експерта та іншими даними у справі ще не свідчать про достовірність висновку. Суперечливі дані підлягають новій оцінці, під час якої можуть бути встановлені погрішності у результатах огляду місця події або обшуку, помилки у показаннях свідків або потерпілих та ін.

У результаті оцінки висновку експерта слідчий (суд) може прийняти одне з таких рішень: визнати висновок експерта повним та обґрунтованим, таким, що має значення у справі; визнати  висновок неповним або недостатньо зрозумілим та при необхідності призначити додаткову експертизу або допитати експерта відповідно до ст. 356 КПК;  визнати висновок експерта необґрунтованим або сумнівним щодо його правильності та при необхідності призначити повторну експертизу або провести інші процесуальні дії, спрямовані на перевірку висновків експерта⁴².

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Криміналістика вже вийшла за межі традиційного розслідування злочинів та кримінального судочинства, а  натомість почала все більш активно втручатись в регулювання різноманітних суспільно-правових відносин. Цей процес є закономірним, оскільки сучасна криміналістика, як слушно зауважив В.Г. Гончаренко, стала єдиним науковим утворенням, через яке природничо-наукові і технічні досягнення  трансформуються  і використовуватись для  встановлення юридично-значущих фактів у найрізноманітніших галузях науки і практичної діяльності⁴³. Така практика здійснюється завдяки розширенню меж судово-експертної діяльності та використання судових експертиз, як одного з найбільш ефективних способів встановлення істини з питань, що є предметом доказування в цивільних, кримінальних, адміністративних, господарських справах.

Провідне місце в цих процесах посідають  криміналістичні, судово-медичні, біологічні, грунтознавчі,  економічні, товарознавчі експертизи, а також відносно нові, але водночас поширені експертизи охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності, психологічні експертизи, мистецтвознавчі експертизи, експертизи ДНК.  

Належний рівень експертного забезпечення правосуддя в Україні неможливий без розвитку теоретичних основ судової експертизи, розроблення нових та вдосконалення існуючих методик експертних досліджень з метою впровадження результатів наукових робіт в експертну практику. Важливість роботи в цьому напрямі підтверджується рішенням розширеного засідання колегії Міністерства юстиції України від 18 лютого 2004 p., яким ухвалено підготувати матеріали до засідання колегії Мінюсту України щодо виконання науково-дослідними інститутами судових експертиз функції із забезпечення органів правосуддя судовою експертизою.

 Однією із найбільш важливих  та поширених форм використання  спеціальних знань у кримінальному  судочинстві є проведення попередніх  та судово-експертних досліджень  речових доказів. В сучасних умовах судова експертиза являє собою складну багатогранну діяльність, яка здійснюється в експертних установах відповідними висококваліфікованими фахівцями. Ця багатоаспектна діяльність має специфічні характеристики, які стосуються кримінально-процесуальної, пізнавальної, організаційної та інших її сторін. Цілком зрозуміло, що результативне використання можливостей судової експертизи у боротьбі зі злочинністю передбачає вирішення чисельних теоретико-правових проблем.

Підвищення ефективності судово-експертних досліджень у практиці розкриття, розслідування та попередження злочинів пов'язується, принаймні, з двома обставинами. По-перше, вчасним освоєнням експертними установами та фахівцями досягнень науки і техніки, по-друге, вмінням і високопрофесійним використанням експертних знань у кримінально-процесуальній діяльності.

У той же час як минула, так і  теперішня практика свідчать про  те, що пізнавальний потенціал експертизи не завжди своєчасно і плідно використовується. При цьому “зовнішньою” перешкодою нерідко виступають проблеми процесуально-правового або організаційного характеру. Але, по суті, консерватизм у подоланні цих перешкод полягає, головним чином, у відсутності належного теоретичного обґрунтування, що не завжди дозволяє вчасно усвідомити необхідність прийняття відповідних рішень.

Експертна діяльність являє собою  вид юридичної діяльності, вона має  особливості, властиві їй як специфічному різновиду діяльності.

Важливою особливістю експертної діяльності є її дослідницький характер. Робота експерта над кожною експертизою, на конкретному місці події - це, по суті, самостійне дослідження проблеми, пізнання істини. Подібні в деяких загальних рисах об'єкти експертного дослідження індивідуальні і потребують щоразу нових прийомів і методів дослідження, нових знань, умінь і навичок в оцінці виявлених ознак. Чим більшим запасом прийомів, методів і засобів володіє експерт, тим вище його професійна майстерність.