Проведення судових експертиз в Україні

За характером предмета або галуззю спеціальних знань су- 
дові експертизи поділяються, майже аналогічно поділу судових експертиз на класи з деталізацією на роди: криміналістичні судові експертизи та їх різновиди; медичні та психофізіологічні та їх різновиди; інженерно-транспортні і т. д.

Залежно від характеру завдань і методів дослідження судові експертизи поділяються на:  ідентифікаційні (для встановлення індивідуальної тотожності); класифікаційні (для класифікації об'єкта дослідження, встановлення його групової належності, виду, роду); діагностичні (для встановлення стану об'єкта, його властивостей, встановлення можливості провадження об'єктом певної дії тощо); ситуаційні (пов'язані з дослідженням об'єкта, його ознак і властивостей залежно від конкретної ситуації та обстановки на місці події); змішані (найбільш розповсюджені).

Залежно від черговості (послідовності) проведення виокремлюють експертизи: первинні (за якої об'єкт досліджується вперше); повторні призначаються в разі необґрунтованості висновку в первинній експертизі або коли висновок суперечить іншим матеріалам справи чи породжує сумнів у його правильності). Це має місце тоді, коли висновок суперечить іншим доказам, що містяться в матеріалах справи; під час проведення експертних досліджень застосовувалися методи, які не відповідають досягненням сучасної науки; експертом із суб'єктивних причин досліджувалися не всі представлені джерела (суб'єктивна неповнота дослідження); експерт не володіє спеціальними знаннями для дослідження наданих об'єктів (некомпетентність). Повторні судові експертизи призначаються з іншим складом експертів.

За обсягом проводжених досліджень судові експертизи 
поділяються на: основні (висновки яких охоплюють основний комплекс питань, які вимагали експертного дослідження); додаткові (ними вирішуються питання, які з об'єктивних причин не входили до переліку основної експертизи або доповнюють чи уточнюють відповіді основної). Призначається тоді, коли висновок основної було визнано об'єктивно неповним або недостатньо зрозумілим.

Залежно від кількісного складу експертів експертизи поділяються на: одноособові (проводяться одним експертом); комісійні (проводяться групою експертів однієї галузі спеціальних знань). Призначається для вирішення достатньо складних питань або коли мають місце різні думки з будь-якого питання. Складається спільний висновок, а коли не дійшли згоди, то кожний з них складає свій висновок окремо (ч. 8 ст. 101). Судово-психіатрична експертиза завжди комісійна (не менше трьох експертів-психіатрів).

За складом використаних спеціальних знань: однорідні (такі, під час провадження яких використовуються спеціальні знання з галузі однієї науки); комплексні (використовуються декілька різних, але суміжних галузей спеціальних знань). За згоди експертів складається спільний висновок, з указівкою на те, в чому конкретно полягала роль кожного фахівця. Кожен експерт вправі підписати спільний висновок повністю або лише ту частину його, яка відображає хід і результати проведених ним особисто досліджень. Якщо експерти не дійшли згоди, кожний з них складає свій висновок.

Залежно від місця проведення: такі, що проводяться в експертних установах; такі, що проводяться поза межами експертних установ.

Очевидною є класифікація за сферою використання (хоча її і не викладено у літературі). Відповідно до неї судові експертизи можна поділити залежно від виду судочинства, в якому вони використовуються: кримінального, цивільного, господарського, адміністративного.¹⁶

 

 

 

1.4. Система судово-експертних  установ в Україні

 

Зважаючи на те що судова експертиза є невід'ємною частиною суспільного життя взагалі та судового процесу зокрема, вона потребує належної організації.

Ця потреба реалізується у відповідних  нормативно-правових актах, які ухвалюються  державними органами, що мають на це повноваження. В Україні до таких  органів належать Верховна Рада України, Міністерство юстиції, Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки та інші.

У цих документах визначаються ті установи, на які покладається обов'язок проведення судової експертизи; установлюються порядок призначення та проведення експертизи, права, обов'язки та відповідальність учасників даного процесу, документи, якими оформляється процес проведення експертизи, проблеми та задачі, які вона вирішує; з'ясовуються питання фінансового та інформаційного забезпечення процесу проведення експертизи та ін.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу», судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані  установи, а також у  випадках і на умовах, визначених законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи  Міністерства  охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства   внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних,  судово-медичних  і судово-психіатричних експертиз.

Крім того, судово-експертна діяльність (яка до 2000 року підлягала ліцензуванню) може здійснюватись на підприємницьких  засадах поза спеціалізованими експертними установами, а саме: спеціалістами інших відомств (на підставі спеціального дозволу - ліцензії), а також громадянами за разовими договорами. Це може мати місце у випадках, коли судові експертизи конкретних видів у державних експертних закладах України або конкретного регіону не виконуються; коли такі експертизи в державних експертизних закладах виконуються, але штатні експерти завантажені проведенням інших експертиз або відсутні в потрібний момент (відпустка, хвороба, неукомплектованість штату) і можуть почати дослідження тільки через певний час, а справа не терпить зволікання; коли слідчий чи суд хочуть призначити експертизу конкретній особі - відомому спеціалістові в конкретній сфері спеціальних знань, фаховість якого - поза конкуренцією тощо.

Скасування ліцензування судово-експертної діяльності, що була зафіксована в Законі України «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності», привело до того, що до сфери судової експертизи приєдналася велика кількість експертів-підприємців. Вони, з одного боку, надають допомогу в забезпеченні правосуддя додатковою кількістю експертиз за кримінальними і цивільними справами, а з другого, їх дослідження без належного нагляду з боку Міністерства юстиції можуть заподіяти шкоди інтересам правосуддя.

Тому, у відповідності до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 30.12.97 p., основними завданнями Мін'юсту є організація експертного забезпечення правосуддя, формування державного замовлення на науково-дослідні роботи в галузі судової експертизи, контроль діяльності підвідомчих науково-дослідних інститутів судових експертиз, координація роботи відповідних державних органів з питань розвитку судової експертизи, контроль за судово-експертною діяльністю і ведення Реєстру атестованих судових експертів. Органи дізнання, досудового слідства і суди зобов'язані доручати проведення судових експертиз переважно фахівцям, внесеним до цього Реєстру.

На сьогодні в Україні  створені і функціонують науково-дослідні інститути судових експертиз  Міністерства юстиції України в Києві, Харкові, Одесі, Львові, Донецьку, Дніпропетровську, Сімферополі, Науково-дослідний центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності, а також філії в Севастополі, Полтаві, Черкасах, Тернополі, Луганську, Миколаєві, Чернігові, Вінниці. Інститутами здійснюється науково-дослідницька та науково-методична робота. Колективи інститутів запропонували ряд нових експертних методик та методів дослідження. Експертами захищені кандидатські та докторські дисертації.

Відділення та лабораторії більшості з названих судово-експертних установ міністерства юстиції провадять усі традиційні та нетрадиційні криміналістичні експертизи, а також судово-бухгалтерські, автотехнічні, будівельно-технічні, товарознавчі, ґрунтознавчі, біологічні та багато інших видів.

Експертні установи Міністерства охорони  здоров'я України складаються  із судово-медичних бюро та судово-психіатричних  відділень, які є майже в кожному  обласному центрі. У цих експертних установах проводять дослідження трупів і живих осіб, криміналістичні експертизи речових доказів, судово-хімічні, біологічні та багато інших експертиз.

МВС має свою структуризовану мережу експертних установ у державі (в Києві та в кожній області України). У міністерстві існує Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр (ДНДЕКЦ). При УМВС в областях діють обласні науково-дослідні експертно-криміналістичні центри (НДЕКЦ). При міських і районних відділах внутрішніх справ діють експертно-криміналістичні відділення, групи експертів або експерти. Також діють Науково-дослідні експертно-криміналістичні центри при головних управліннях МВС України на транспорті: Управління МВС України на залізничному транспорті у Києві, регіональні управління на Донецькій залізниці (м. Донецьк), на Львівській залізниці (м. Львів), на Одеській залізниці (м. Одеса), на Південній залізниці (м. Харків), на Південно-Західній залізниці (м. Київ), на Придніпровській залізниці (м. Дніпропетровськ).

Експерти центрів проводять  різні види експертиз і досліджень, беруть участь у проведенні слідчих дій як спеціалісти. 

Систему експертних установ СБУ також побудовано з урахуванням адміністративно-територіального поділу України. До центрального апарату СБУ входить науково-експертний криміналістичний відділ із відділеннями криміналістичних експертиз і криміналістичної техніки. В обласних центрах діють криміналістичні групи. Спеціалісти експертної служби СБУ проводять більшість криміналістичних і деякі інші види судових експертиз.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ. ПИТАННЯ ПРИЗНАЧЕННЯ І ПРОВЕДЕННЯ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ В УКРАЇНІ

2.1. Процесуальні та  організаційні питання призначення

 і проведення судових експертиз

2.1.1. Процесуальний порядок  провадження експертизи

 

Порядок призначення судових  експертиз та експертних досліджень, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів визначаються Кримінальним процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Митним кодексом України, Законами України "Про судову експертизу", "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи та Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз¹⁷.

Експертизи та дослідження  проводяться експертними установами, як правило, за зонами регіонального обслуговування. За наявності обставин, що зумовлюють неможливість або недоцільність проведення експертизи в установі за зоною обслуговування, особа або орган, які призначають експертизу, зазначивши відповідні мотиви, можуть доручити її виконання експертам іншої установи.

Підставою проведення експертизи є  звернення сторони кримінального  провадження або доручення слідчого судді чи суду (ст. 242 КПК).

Підставою проведення експертного  дослідження є письмова заява (лист) замовника (юридична або фізична особа) з обов'язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв'язанню, а також об'єктів, що надаються. У випадках, передбачених законодавством, експертною установою надсилається рахунок вартості робіт за проведення досліджень.¹⁸

Згідно ч.2. ст. 332 КПК суд має  право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно  від наявності клопотання, якщо суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності; під час судового розгляду виникли підстави, передбачені частиною другою статті 509 КПК.

До ухвали суду про доручення  проведення експертизи у випадках, передбачених ч.1 ст. 332, включаються питання, поставлені перед експертом учасниками судового провадження, судом. Суд має право не включати до ухвали питання, поставлені учасниками судового провадження, якщо відповіді на них не стосуються кримінального провадження або не мають значення для судового розгляду, обґрунтувавши таке рішення в ухвалі.¹⁹

Згідно положенням ст. 243 КПК, сторона  обвинувачення залучає експерта за наявності підстав для проведення експертизи, у тому числі за клопотанням  сторони захисту чи потерпілого; сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов'язкової.

Експерт може бути залучений слідчим  суддею за клопотанням сторони захисту  у випадках та в порядку, передбачених статтею 244 КПК: у разі відмови слідчого, прокурора в задоволенні клопотання сторони захисту про залучення експерта особа, що заявила відповідне клопотання, має право звернутися з клопотанням про залучення експерта до слідчого судді.

У клопотанні зазначається короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання; правова кваліфікація кримінального правопорушення; виклад обставин, якими обґрунтовуються доводи клопотання; експерт, якого необхідно залучити, або експертна установа, якій необхідно доручити проведення експертизи; вид експертного дослідження, що необхідно провести, та перелік запитань, які необхідно поставити перед експертом.

До клопотання також додаються  копії матеріалів, якими обґрунтовуються  доводи клопотання та копії документів, які підтверджують неможливість самостійного залучення експерта стороною захисту.

Слідчий суддя за результатами розгляду клопотання має право своєю ухвалою  доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам, якщо особа, що звернулася з клопотанням, доведе, що для вирішення питань, що мають істотне значення для кримінального провадження, необхідне залучення експерта, проте сторона обвинувачення не залучила його з об'єктивних причин; вона не може залучити експерта самостійно через відсутність коштів чи з інших об'єктивних причин.

При задоволенні клопотання про  залучення експерта слідчий суддя  у разі необхідності має право  за клопотанням особи, що звернулася з клопотанням про залучення  експерта, вирішити питання про отримання  зразків для експертизи відповідно положень статті 245 КПК: у разі необхідності отримання зразків для проведення експертизи вони відбираються стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею; у випадку, якщо проведення експертизи доручено судом, відібрання зразків для її проведення здійснюється судом або за його дорученням залученим спеціалістом.