Проведення судових експертиз в Україні

- не розголошувати без дозволу сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду відомості, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням обов'язків, або не повідомляти будь-кому, крім особи, яка його залучила, чи суду про хід проведення експертизи та її результати;

- повідомити в письмовій  формі особу або орган, яка призначила експертизу, про неможливість її проведення, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були отримані;

- з'явитися на виклик  особи або органу, яка призначила експертизу, для надання роз'яснень чи доповнень з приводу проведеної експертизи або причин повідомлення про неможливість її проведення;

- заявити самовідвід  за наявності передбачених законом обставин;

- з дозволу особи або органу, яка призначила експертизу, проводити окремі дослідження в присутності підозрюваного, обвинуваченого, підсудного та інших осіб у випадках, передбачених законодавством.

Судовому експерту забороняється³¹:

- проводити експертизу без письмової вказівки керівника (заступника) експертної установи, керівника структурного підрозділу, за винятком експертиз, доручених йому безпосередньо органом дізнання, слідчим, після огляду, у якому він брав участь як спеціаліст, а також експертиз, які проводяться під час судового розгляду;

- використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки та пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб;

- зберігати матеріали по кримінальних, цивільних та господарських справах, а також речові докази й документи, що є об'єктами експертизи, поза службовим приміщенням;

- використовувати для обґрунтування висновків відомості або матеріали, які отримані з джерел не процесуального характеру;

- самостійно збирати додаткові матеріали, необхідні для проведення експертного дослідження;

- вирішувати питання, які виходять за межі його компетенції;

- проводити експертизу без письмової вказівки керівника, за винятком проведення експертизи в суді;

- вибирати вихідні дані  для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно;

- розголошувати без дозволу прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання, суду дані, що стали йому відомі під час проведення експертизи, та повідомляти її результати будь-кому, крім особи (органу), що призначила експертизу;

- вступати у не передбачені порядком проведення експертизи контакти з особами, якщо такі особи прямо чи побічно зацікавлені в результатах експертизи.

За відмову без поважних причин від виконання покладених обов’язків або за дачу свідомо неправдивого висновку експерт несе кримінальну  відповідальність за статтями 384, 385 КК.

За злісне ухилення від  явки до органів дізнання та досудового слідства або суду експерт несе адміністративну відповідальність,

За допущені порушення під час  проведення експертизи, що не тягнуть за собою кримінальної чи адміністративної відповідальності, експерт може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

 

2.1.4. Тактика підготовки, призначення та проведення судових  експертиз

 

Перш ніж призначити експертизу необхідно усвідомити: чи потрібні для вирішення питань які виникли  в ході розслідування спеціальні знання і чи є необхідність використати ці спеціальні знання в такій процесуальній формі, як експертиза.

Перед судовою експертизою ставляться питання щодо таких типових обставин³²:

− причинного зв’язку між явищами;

− часу, напряму дії, швидкості, послідовності та інших параметрів досліджуваних процесів (процесу пострілу, зламу тощо);

− властивості і стан досліджуваних  об’єктів (справності і придатності  для пострілу вогнепальної зброї, бухгалтерського  обліку на підприємстві);

− родової приналежності, родової та індивідуальної тотожності.

В організацію експертизи входить  також підготовка необхідних документів та об’єктів для дослідження.

Підготовка до призначення та проведення судової експертизи передбачає п'ять етапів³³:

− підготовку матеріалів для дослідження (речові докази, жива особа, труп або його частини тощо);

− отримання порівняльних зразків для дослідження (матеріальні об’єкти, що надаються експерту для порівняння з об’єктами, які ідентифікуються або діагностуються). Це можуть бути зразки почерку, відбитки пальців рук, зліпки зубів, взуття, проби крові, слини, зразки шрифту друкарської машинки, які використовуються в процесі проведення експертиз як порівняльні матеріали при дослідженні рукописів, предметів з відбитками рук, ніг, зубів, паперів та інших об’єктів, які надаються експерту для дослідження. В ст. 245 КПК України вказано, що в разі потреби слідчий має право винести постанову про вилучення або відібрання зразків почерку та інших зразків, необхідних для експертного дослідження. У цьому разі отримання зразків для порівняльного дослідження є процесуальною дією, яка полягає в отриманні порівняльних матеріалів для експертного дослідження. Для відібрання або вилучення зразків слідчий може використовувати допомогу спеціаліста. Про відібрання зразків складається протокол.

− обрання моменту  призначення експертизи (вибір моменту призначення експертизи передбачає визначення її місця у системі інших слідчих (судових) дій. Визначення часу призначення експертизи пов’язано з особливостями розслідуваного злочину, слідчою ситуацією, наявністю або відсутністю необхідних матеріалів для призначення експертизи);

− визначення мети та конкретних завдань експертного дослідження, формулювання питань експерту (предмет експертизи — це ті обставини, які можуть бути з’ясовані в процесі експертного дослідження, фактичні дані, які встановлюються на основі спеціальних знань та дослідження матеріалів справи, перед експертом можуть бути поставлені тільки такі питання, для вирішення яких необхідні наукові, технічні або інші спеціальні знання);

− вибір експертної установи або експерта (здійснюється в залежності від виду експертизи, об’єктів дослідження та питань, що підлягають вирішенню. В Україні існує розгалужена мережа спеціалізованих судово-експертних установ та відомчих служб з різних галузей знань, які були розглянуті вище. В більшості випадків, проведення експертизи доручається цим установам, а іншим особам — лише при неможливості проведення експертизи в експертній установі чи службі).

За загальним правилом судова експертиза повинна бути призначена своєчасно. Своєчасність призначення експертизи забезпечується плануванням цієї слідчої (судової) дії.

Визначаючи момент призначення  експертизи, необхідно враховувати³⁴:

1) властивості та стан об’єктів  експертного дослідження;

2) необхідність та можливість  отримання порівняльних зразків; 

3) особливості експертного дослідження  (складність, наявність відповідних  методик, час проведення тощо);

4) слідчу ситуацію.

Вибір моменту призначення експертизи передбачає визначення її місця у системі інших слідчих (судових) дій. Призначення та проведення експертизи зумовлені тактичними міркуваннями. Визначення часу призначення експертизи пов’язано з особливостями розслідуваного злочину, слідчою ситуацією, наявністю або відсутністю необхідних матеріалів для призначення експертизи.

Предмет експертизи — це ті обставини, які можуть бути з’ясовані в процесі  експертного дослідження, та фактичні дані, що встановлюються на основі спеціальних  знань і дослідження матеріалів справи. Предмет експертизи визначається питаннями, поставленими перед експертом, слідчим або судом.

Відповідно до закону перед експертом  можуть бути поставлені лише такі питання, для вирішення яких необхідні  наукові, технічні або інші спеціальні знання. Існують типові переліки питань щодо різних видів експертиз при розслідуванні тих або інших категорій злочинів. Однак такі переліки є орієнтуючими.

Питання експерту повинні відповідати  таким основним вимогам³⁵:

1) не виходити за межі спеціальних  знань експерта і не мати  правового характеру;

2) бути визначеними, конкретними  та короткими; 

3) мати логічну послідовність; 

4) характеризуватися повнотою та  мати комплексний характер.

Питання експертові повинні бути чіткими, що не допускають двоякого тлумачення. Неприпустимі питання як правового характеру, так і не відповідної компетенції даного експерта.

Вибір експертної установи здійснюється з урахуванням виду експертизи, об’єктів дослідження та характеру питань, які підлягають вирішенню. В Україні існує система судово-експертних установ, в яких проводяться судові експертизи. При проведенні експертизи поза експертною установою в постанові або ухвалі про призначення експертизи вказується конкретний спеціаліст, якому доручається проведення експертизи.

Планування процесу проведення експертизи здійснюється безпосередньо в експертній установі, якій доручено проведення експертизи. Метою планування є організація роботи експертів.

Об'єкти, що направляються на експертизу, ретельно впаковуються й опечатуються. На впакуванні робиться відповідний напис, засвідчуваний підписами понятих. Для проведення порівняльного аналізу з метою встановлення тотожності або визначення джерела походження об'єктів слідчий (суд) повинен підготувати порівняльні матеріали, зразки.

Експертиза повинна призначатися негайно, як тільки будуть зібрані необхідні об'єкти й матеріали, що містять інформацію про умови виявлення й вилученні об'єктів, їхній характеристиці. У випадку призначення експертизи поза експертною установою слідчий у порядку підготовки повинен з'ясувати, хто з фахівців потрібного профілю більше підходить до виконанню завдання, його компетентність, кваліфікацію, незацікавленість наприкінці справи. При особистій бесіді обговорюється план дослідження, методи, можливі результати. Фахівцеві роз'ясняються його права й обов'язки. В експертній установі ця процедура є обов'язком керівника.

 

2.2. Стадії (процес) експертного  дослідження

 

При всьому різноманітті експертних методик, що застосовуються при проведенні різних видів експертиз, експерти в своїй більшості, спираються на загальні принципи та підходи. Так, при вирішенні ідентифікаційних завдань процес експертного дослідження складається з наступних основних стадій³⁶:

• попереднє дослідження об’єктів (експертний огляд);

• роздільне дослідження об’єктів (аналіз);

• експериментальне дослідження об’єктів;

• порівняльне дослідження об’єктів експертизи (синтез);

• оцінка результатів дослідження;

• формування висновку експерта;

• складання висновку експерта і фототаблиці.

Попереднє дослідження починається з вивчення постанови про призначення експертизи. Далі експерт звіряє наявність отриманих для дослідження об’єктів, що вказані в постанові про призначення експертизи; з’ясовує питання, що поставлені перед експертом; потім переходить до ознайомлення з обставинами справи (фабулою), що викладені в постанові та експертному огляду представлених об’єктів. Якщо матеріалів недостатньо або вони не придатні для ідентифікації, експерт оповіщає про це слідчого (суддю) і зазначає, які додаткові матеріали необхідно надати. Попередня стадія завершується складанням плану дослідження.

Роздільне дослідження. На цій стадії об’єкти-оригінали та об’єкти-сліди вивчаються нарізно. Сукупність ознак на кожному з них окремо вивчають, фіксують і після встановлення аналізують. Головне завдання на цій стадії – виявити максимальну кількість ідентифікаційних ознак, притаманних для кожного об’єкту, правильно проаналізувати сліди-відображення та з’ясувати закономірність механізму їх слідоутворення.

Експериментальне  дослідження. Експериментальне дослідження спрямоване на виявлення і отримання стійких індивідуальних властивостей та ознак на об’єкті пошуку, які згодом засвідчать процес позитивного чи негативного порівняльного дослідження.

У ході експериментального дослідження важливо не лише отримати порівняльні зразки, але й виявити, зафіксувати індивідуальні ознаки, що дають можливість експерту внутрішнього упевнитися в їх стійкому відображенні, їх придатності для порівняльного дослідження.

Порівняльне дослідження. На цій стадії зіставляють одноіменні ідентифікаційні ознаки об’єктів – виявляють їх збіги чи розбіжності. Порівняльне дослідження повинно бути всебічним і детальним. Отож, зіставляються в деталях не лише помітні, найбільш характерні, а й всі виявлені на стадії роздільного дослідження ідентифікаційні ознаки. При цьому використовують різні вимірювальні прилади: лупи, лінійки, штангенциркулі, мікрометри, порівняльні пристрої та інші технічні засоби. Порівняння здійснюється трьома способами: зіставленням; сполученням; накладанням³⁷.

Оцінка результатів  дослідження. На цій стадії відбувається аналіз результатів вивчення ідентифікаційних ознак, виявлених під час порівняння досліджуваних об’єктів або слідів на них. Оцінка виявленої сукупності спільних чи розбіжних ознак – чи не найвідповідальніша стадія всієї роботи. Від правильної оцінки будуть залежати висновки експерта, тобто підсумок усієї виконаної роботи.