Шпаргалка по "Історії"

107.Чи  позначилася участь царської  Росії у 1 св.війні на госп.Укр

Україна в планах воюючих держав.Участь у війні  відповідала інтересам панівних класів Росії, їх політичним партіям. Війна  руйнувала економіку України. Вже  в перші місяці військових дій на Україні було закрито понад 400 промислових підприємств, а протягом 1915—1917 рр. — понад 1400. Обсяг промислового виробництва скоротився на ЗО—75%, розвалювався транспорт. Зростали ціни. Не вистачало продовольчих продуктів, знизилася продуктивність праці. Державні витрати перевищували прибутки в 1914 р. — на 39%, у 1915 р. — на 74%, у 1916 р. — на76%.У с/г скоротилися посівні площі, знижувалася товарність селянського господарства, не вистачало людей.Війна принесла величезні збитки. Борги Росії збільшилися в два рази. 
Все це викликало невдоволення мас. В Україні протягом першого року війни відбулося понад 100 страйків, в яких брало участь до 13 тис. осіб. Страйки охопили Катеринослав, Харків, Миколаїв. Керівництво ними на крупних заводах здійснювали підпільні соціалістичні організації. У 1916 р. на підприємствах України відбулося 218 страйків, в яких брало участь понад 193 тис. робітників (1/6 страйкарів Росії).Отже, в період з 1900 р. по лютий 1917 р. в економічному, соціальному і політичному розвитку України відбулися докорінні зміни. Перехід промислового капіталізму в імперіалізм загострив боротьбу проти феодальних пережитків, яка привела до революції 1905—1907 pp. Революційний рух в Україні тісно був переплетений з національно-визвольним. Хоча революція зазнала поразки, причини, які призвели до неї, продовжували існувати і в наступні роки, набувши особливого загострення під час Першої світової війн;!." У державі склалася революційна ситуація. Лютнева буржуазно-демократична революція повалила самодержавство.

108

Найбільш сприятливі умови для розвитку господарства після завершення світової війни мали США. Сюди перемістилися центри фінансового життя, промислового і сільськогосподарського виробництва. В 1920 роках країна виплавляла 60% світового виробництва чавуну і сталі, видобувала 66,8% нафти. Незважаючи на те, що економічна криза 1921 р. дещо пригальмувала розвиток економіки, протягом 20-х р. нарощуються темпи виробництва. Така ситуація була зумовлена великими поставками американських товарів в Європу, яка інтенсивно відбудовувала зруйноване війною господарство.

Високими темпами  розвивалися нові галузі виробництва: автомобільна, літакобудівна, хімічна, електротехнічна, виробництво танків. Великих успіхів було досягнуто у справі організації і планування, автоматизації і механізації виробництва. Дедалі більшого поширення в промисловості набирає кон-вейєрна система. Інтенсифікація виробництва

за системою Тейлора надала можливість американським  фірмам значно підвищити продуктивність праці.

У 20-ті роки посилюється  концентрація виробництва. Велика кількість дрібних і середніх підприємств поглинається великими корпораціями. На початковому етапі така концентрація мала позитивні результати: зростала продуктивність праці, знижувалася собівартість продукції. Але в деяких галузях промисловості це вело до монопольного становища виробника, який диктував ціни на сировину і готові вироби.

Складаються сприятливі умови для розвитку сільського господарства. Високий рівень промисловості забезпечив аграріїв достатньою кількістю техніки і мінеральних добрив. За десятиліття чисельність тракторів збільшилась з 246 тис. до 920 тис., вантажних автомобілів — з 139 тис. до 900 тис., комбайнів з 4 тис. до 61 тис. Інтенсивність сільського господарства була дуже високою. Американський фермер виробляв ст

109.

Економічний розвиток європейських країн у 20-х роках  значно відрізнявся від США. В найбільш сприятливому становищі була Великобританія, хоча в роки світової війни вона зазнала значних людських втрат (750 тис. осіб загинуло і 1,5 млн. було поранено) і втрат засобів виробництва (торгового флоту - близько 40%). За роки війни випуск промислової продукції скоротився на 20%. Під час війни імпорт у порівнянні з експортом зріс удвоє. Зовнішній борг становив 1150 млн. ф.ст., внутрішній - до 6,6 млрд. ф. ст.

Незважаючи на таке складне становище, Англія мала певні позитиви: як країна-переможниця  у війні вона домоглася значної частки репарацій. До Великобританії відійшло кілька німецьких колоній, ще більше зміцнились її позиції в Африці й на Близькому Сході. Все це сприяло пожвавленню господарського життя. У промисловості сталися структурні зміни. Набирали ходи нові галузі промисловості: автомобілебудування, авіаційна, електротехнічна, хімічна. В той же час повільними темпами зростало виробництво металу, вугілля. У особливо важкому стані було кораблебудування. Загальний обсяг виробництва промисловості наприкінці 20-х років ледь перевищував довоєнні показники.

110. Проблеми  сплати репарацій Німеччиною  і боргів союзниками США дуже загострилися. Термін дії «плану Дауеса» закінчувався в 1929 р., але він не визначав ані остаточної суми репарацій, ані періоду їхньої сплати. Союзники-переможці ще в 1929 р. створили «комітет експертів» на чолі з американським банкіром Юнгом, який виробив новий репараційний план. «План Юнга» після гострих суперечок був затверджений на Гаазькій конференції 12 держав і почав діяти з січня 1930 р.

«План Юнга»  встановлював загальну суму репарацій  Німеччини (в 1921 р. визначалося 132 млрд марок, тепер — 113,9 млрд марок). Остаточний термін їхньої сплати встановлено до 1988 р. Розмір щорічних репарацій зменшувався на 20 % — до 2 млрд марок. Змінено порядок збирання репарацій — тільки за рахунок непрямих податків і залізничних прибутків (без облігацій з концернів). Були ліквідовані всі види контролю над Німеччиною, засновано Базельський банк міжнародних розрахунків (замість репараційної комісії).

«План Юнга»  становив продовження «плану Дауеса»  й передбачав певну систему сплати боргів: Німеччина торгує з Радянським Союзом, сплачує репарації європейським союзникам, а ті, у свою чергу, сплачують борги Сполученим Штатам.

111. Визначіть  характерні риси розвитку господарства  в 20-30 рр. ХХ ст. у Франції.

Франція зазнала значно більших витрат у війні, ніж Англія: на фронтах загинуло 1,3 млн. і 2,8 млн. чоловік було поранено, зруйновано близько 10 тис. підприємств, знищено половину торгового флоту; загальні витрати становили 134 млрд. зол. франків. Союзникам Франція заборгувала більш як 60 млрд. франків. Та все ж Франція залишилась однією з провідних країн світу. Вона отримала значні репарації і висо-корозвинуті індустріальні райони Ельзас і Лотарінгія, німецькі та турецькі колонії, понад 8 млрд. золотих марок у вигляді натуральних поставок лісу, цементу, вугілля тощо. Крім того,

уряд виділив на відбудову  зруйнованих районів 100 млрд. франків. Це дало змогу не лише відбудувати, а й звести нові та модернізувати  старі підприємства.

Перебудова промислової  структури мала свої особливості. Якщо в США і Англії структурна перебудова супроводжувалася уповільненням або застоєм традиційних галузей, то у Франції структурні зміни сприяли розвитку як традиційних, так і нових галузей промисловості. Важливе значення для стабільного розвитку мали створені державні координуючі органи — Національна економічна рада і Вища залізнична рада. Поряд з державними чиновниками до її складу входили також великі підприємці. Своєрідну регулюючу роль відігравав заснований урядом банк "Національний кредит".

Характерною рисою промислового розвитку Франції в 20-х роках було збереження великої кількості малих підприємств, на яких працювало від 1 до 10 робітників, більшість торгових підприємств і сільськогосподарських ферм не використовували найману працю. Французькі бізнесмени продовжували вкладати кошти не в промисловість, а в цінні папери — у 1929 р. прибутки від вкладень у цінні папери втроє перевершували прибутки від промисловості.

Сільське господарство розвивалося повільними темпами, загальний  обсяг його виробництва на кінець 20-х років майже не зріс у порівнянні з довоєнним рівнем.

112. У  чому полягають причини та  особливості світової економічної  крзи п. 30-х рр. ХХ ст.?

Восени 1929 р. в ка¬піталістичному  світі розпочалася глибока економічна криза, яка справила величезний вплив  на економіку багатьох країн і міжнародні відносини. По суті сталася економічна катастрофа в капіталістичному світі.

Економічна криза 1929–1933 pp. виявилася світовою. Вона порушила всі міжнародні економічні зв’язки, призвівши до масового скорочення промислового виробництва, інших галузей економіки майже всіх держав. Почалася вона в США восени 1929 p., далі в Латинській Америці, Західній Європі, інших країнах Азії та Африки.

За причинами виникнення й характером це була типова криза  відносного перевиробництва – результат загострення суперечності між суспільним характером виробництва і приватним способом присвоєння його прибутків. Але світова економічна криза 1929-1933 рр. не являла собою просте циклічне повторення попередніх. Вона мала свої характерні особливості.

Це була найбільша  й найглибша в історії економічна криза. Світове капіталістичне виробництво  в середньому знизилося на 45%, торгівля – на 56%. Такого всесвітнього економічного потрясіння людство не знало ні раніше, ні після того періоду.

Криза 1929-1933 рр. як ураган захопила всі капіталістичні та колоніальні країни. Жахлива катастрофа вразила майже всі галузі виробництва, відкинула його назад на З0-35 рр., призвела до зростання масового безробіття – роботу втратили понад 40 млн. ч., у тому числі 17 млн. ч. – у США, 7,5 млн. ч. – у Німеччині, 4 млн. ч. – в Англії, 3 млн. ч. в Японії тощо.

113. Охарактеризуйте  етапи здійснення "Нового курсу"  президента Ф.Рузвельта. в чому  їх соціальна спрямованість?

Ф. Рузвельт, виступаючи 4 березня 1933 р. під час інаугурації, заявив, що економічна криза має не міжнародні аспекти (на цьому наполягали республіканці), а внутрішні причини, зажадав надання виконавчій владі широких повноважень для ведення війни проти лиха, наче це в країну “прийшов зовнішній ворог”.

Реалізація “Нового курсу” відбувалась у декілька етапів. Уряд Ф. Рузвельта приступив до проведення цілої серії надзвичайних заходів. 9 березня 1933 р. була скликана спеціальна сесія Конгресу, робота якої продовжувалась більше трьох місяців.

У першу, чергу  був наведений порядок у фінансово-валютній області. 6 березня 1933 р. згідно розпорядження президента були закриті усі банки країни для переобліку, був введений жорсткий контроль за міжнародною фінансовою діяльністю, був заборонений експорт золота, а долар був приведений до золотого номіналу. 10 березня 1933 р. банки США були відкриті. Були надані державні субсидії “здоровим” банкам. 2 тис. банків було оголошено банкрутами.

Наступними кроками  з боку нової адміністрації була заборона вільного продажу валюти. Усіх громадян зобов’язали обміняти золото на паперові гроші. За ухилення від виконання цього розпорядження була загроза 10 років тюрми і штрафу в 100 тис. доларів. Одночасно держава гарантувала вклади тим громадянам, що мали їх до 5 тис. доларів. Відміну “сухого закону” (13 березня 1933 р.) також було здійснено в інтересах зміцнення фінансової системи країни.

114. Що  передбачав  німецький шлях виходу  з економічної кризи в 30-х  рр. ХХ ст.?

115. Економічна  теорія монополістичної конкуренції  – Е.Чемберлін.

Провідна ідея економічної теорії Е. Чемберліна полягає в тім, що в процесі монополізації виробництва виникає нове явище, не властиве ринковим ситуаціям чистої конкуренції та чистої монополії. Воно є результатом синтезу цих ситуацій і породжує монополістичну конкуренцію, яка відрізняється від уже відомих форм тим, що дає можливість контролювати як пропозицію, так і попит.

Чемберлін обгрунтував  нове уявлення про поведінку суб'єктів  ринкових відносин за умов монополізації. Він стверджував, що типовим для сучасного ринку є поєднання конкуренції й монополії й увів поняття «монополістичної конкуренції». Це поняття знаменувало відмову від традиційних в економічній науці поглядів на конкуренцію й монополію як на альтернативні поняття і від відповідного пояснення ціноутворення або категоріями конкуренції, або категоріями монополії. «Ми, навпаки, уважаємо, що більшість економічних ситуацій є складними явищами, котрі включають і конкуренцію, і монополію», — писав він.

Чемберлін формує нові теоретичні уявлення про функціонування ринкової економіки. Він доводить, що конкурентна боротьба точиться як між ринками, так і всередині цих ринків, а отже, форма конкуренції змінюється якісно, поширюється в іншу площину. Зрозуміло, що попит і пропозиція за цих умов втрачають свою об'єктивність і значною мірою визначаються суб'єктивними чинниками, оскільки попитом, як і пропозицією, можна маніпулювати за допомогою цілеспрямованої політики виробника і продавця. Тому проблеми врівноважування суспільної економіки пересуваються, за Чем-берліном, на макрорівень.

116. Економічна  теорія недосконалої конкуренції  – Д.Робінсон.

Дж. Робінсон формулює теорію недосконалої конкуренції, згідно з  якою монополія впливає лише на ринкове  співвідношення попиту і пропозиції, створює можливість впливу на ціни з метою регулювання рівноваги, але не в силі зупинити дію ринкових механізмів. Е. Чемберлін формулює теорію монополіс¬тичної конкуренції, стверджуючи, що внаслідок розвитку монопо¬лій відбувається диференціація продуктів та ринків, тому цінова конкуренція отримує нові стимули. 
Конкуренція як така за олігополії зберігається, але в особливих формах: її функції, зокрема стимулювання й врівноважування економіки, обмежуються, що призводить до часткової втрати конкурентного ефекту. Тому Робінсон називає її недосконалою конкуренцією.

Механізми й форми  недосконалої конкуренції за олігополії Робінсон розкрила досить докладно. В її праці визначаються такі форми конкуренції, як лідерство в цінах, «витрати плюс», угоди виробників і постачальників у рамках галузі, державні обмеження. Звертається увага на практику «цінової дискримінації» за допомогою поділу ринку збуту того самого товару на сегменти з різним рівнем цін. Розглядається практика «знімання вершків» шляхом організації покупців у групи за рівнем їхньої купівельної спроможності.

117. Економічні  погляди Дж.М.Кейнса.

У своїх наукових творах він розглядає широке коло проблем, зокрема, проблеми теорії ймовірності, монетарної економіки, наслідки мирної угоди, укладеної після першої світової війни. Проте його головною працею є «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей» (1936 p.), про яку Дж. Гелбрейт у свій час писав, що «вона є абсолютно незрозумілою, погано написаною та передчасно опублікованою».Кейнс значно розширив рамки дослідження, роблячи спробу розглянути національне капіталістичне господарство в цілому, оперувати переважно агрегатними категоріями — споживання, нагромадження, заощадження, інвестиції, зайнятість, тобто величинами, котрі визначають рівень та темпи зростання національного доходу. Та головним у методі дослідження Кейнса було те, що, аналізуючи сукупні народногосподарські величини, він прагнув встановити причинно-наслідкові зв'язки, залежності та пропорції між ними. Це поклало початок такому напрямку економічної науки, який сьогодні називають макроекономічним.Кейнс намагався показати, що механізм автоматичного зрівнювання попиту та пропозиції, що на ньому грунтується неокласична теорія, є утопією.Відповідно до концепції Кейнса «ефективний попит» є тотожним національному доходу, який витрачається на споживання й нагромадження, тобто складається з особистого та виробничого попиту. Перший — це витрати суспільства на споживчі блага, другий — на інвестиції (капітальні блага).

118. НЕП  в Україні. Форми і методи  господарювання.

На X з'їзді РКП(б) в березні 1921 р. Ленін переконав делегатів прийняти рішення про заміну продрозкладки натуральним продподатком. Було покладено початок системі заходів, які згодом назвали новою економічною політикою (неп).Неп зумовив певні успіхи й у внутрішній політиці. Було припинено масові розстріли. Влада проголосила амністію повстанцям і членам некомуністичних партій. Українським 
політичним емігрантам гарантувалося вільне повернення в Україну. 
Водночас не слід ідеалізувати і перебільшувати значення непу. Він не означав повного повернення до ринкової економіки. У 1922 р. Ленін заявив на XI з'їзді РКП(б), що відступ закінчено. Незважаючи на послаблення партійно-державного контролю, система управління економікою залишалася, по суті, командно-адміністративною. Політичні репресії, хоч і в менших масштабах, тривали і в роки непу.

119. У  чому полягають особливості та  економічні наслідки індустріалізації 20-30 рр. в Україні.

Процес індустріалізації в Україні в основному збігався із загальносоюзними тенденціями, але  мав і свої особливості.

Особливості процесу  індустріалізації в Україні. Вони зумовлені  широким спектром природних багатств, спеціалізацією промисловості республіки, структурою розміщення продуктивних сил.

120. У чому полягають особливості  та економічні наслідки колективізації 20-30 рр. в Україні?

122.

економіка країн світу в роки 2 св.війни

 У роки війни в більшості країн господарство занепало або розвивалося, орієнтуючись на задоволення лише воєнних потреб. Єдиною державою, що не лише не зазнала краху, а навпаки, виявилася в 1945 p. сильною державою, були США. 
Людські втрати Великобританії в роки другої світової війни порівняно з іншими країнами невеликі — 245 тис. чол. вбитих, 278 тис. чол. — покалічених. Дуже постраждала її економіка. Державний борг збільшився з 7247,3 млн ф. ст. у 1939 p. до 23 741,9 млн. ф. ст. у 1945 p., зменшилися золоті та валютні запаси. Загальні втрати Великобританії оцінюються в 7300 млн ф.ст.У 1939—45 pp., налагодили масове виробництво літаків, танків, гармат, інших видів зброї та боєприпасів. Імпорт сировини, інших стратегічних матеріалів надходив до Британських островів з перебоями.  В 1944 p. видобуток кам'яного вугілля порівняно з 1938 p. знизився більше ніж у 4 рази, залізної руди — у 12,4 раза. Виробництво с/г продукції скоротилося наполовину.  
Франція до 1939 p. була однією з найрозвиненіших держав світу. . У роки другої світової війни Франція втратила вбитими 1100 тис. чол., було знищено 2100 тис. будинків, пошкоджено 253 тис. ферм, 195,5 тис. промислових підприємств. Рівень промисловості в 1944 p. порівняно з довоєнним становив 38%. Виробництво продукції с/г зменшилося в 2 рази. 600 тис. французів фашисти вивезли на каторжні роботи до Німеччини. Більшість шахт, електростанцій, суднобудівних заводів було зруйновано. Франція втратила весь торговий і військовий морський флот. Розпадалася французька колоніальна система. Національна валюта (франк) девальвувалася. Війна завдала Франції великих збитків, що оцінювалися у 1440 млрд довоєнних 
франків. 
Німеччина, головний винуватець другої світової війни, зазнала більших втрат, ніж США та всі західноєвропейські країни разом узяті. Ще з середини 30-х років гітлерівська адміністрація вела відкриту тотальну підготовку до війни. Нагромаджувалися запаси продовольства, стратегічних матеріалів. Було запроваджено карткову систему на харчові продукти і промислові товари широкого вжитку. Восени 1939 p. запаси зерна становили 6,5 млн т, жирів — 500—600 тис. т, цукру — 1600 тис. т. Державний борг дорівнював 60 млрд марок.Німеччина виробляла в 2 рази більше стратегічних матеріалів, ніж Великобританія і Франція разом узяті. У виплавці алюмінію (194 тис. т) вона обійшла США і Канаду, зайнявши перше місце у світі. З 1933 по 1939 p. літакобудування зросло у 23 рази. На 1 липня 1939 p. машинний парк країни складався з 2 млн автомобілів. У результаті другої світової війни зазнав серйозних руйнувань механізм міжнародних валютних відносин. Так, уже під час війни розподіл запасів золота в розвинених країнах набув ще більш нерівномірного характеру, ніж у довоєнні роки.Крім того, у деяких країнах за роки війни великою мірою зросла державна заборгованіст.ь

123.Міжнародно валютно- фінансові інституції виникли в 1944.

 Відбудова  та стабілізація світового фінансового  господарства здійснювалася за  допомогою так званої Бреттон-Вудської системи, яка почала формуватися ще у 1944 р.(міжнародна фінансова конференція, у роботі якої брали участь 45дійсних й асоційованих членів ООН, а також міністри фінансів 16 країн) з укладення перших валютних угод. Угоди передбачали міжнародну корекцію фіксованих курсів нац.валют. У 1971р. було впроваджено систему керованих зміннихкурсів нац.валют(до 2.5%).Систему зміцнювали 2 міжнародні інституції – МВФ та М(Вс.)БРР.

Міжнародний валютний фонд було ств. в американському м.Бреттон-Вудс у 1944р., з 1947р. відкрито штабквартири у Вашингтоні та Парижі, до його складу входить 5 департаментів, що аздійснюють діяльність у –Європі, Азії, Африці,Зах.півкулі та на Середньому Сході. У МВФ співпрацюють 170 країн світу. Статутний капітал цієї фінансової установи становить 15 млрд. дол.

        Основними напрямами діяльності  МВФ є:

• розвиток міжнародної торгівлі;
• надання фінансової допомоги;
• валютне співробітництво (встановлення та регулювання валютних курсів).

Міжнародний  (Всесвітній)  банк реконструкції  та розвитку здійснює свою діяльність 3 1945 року (штабквартира у Вашингтоні). Ця фінансова інвестиційна інституція, керівництво якою здійснюється радою керуючих, директоратом та президентом. Щороку відбуваються сесії ради. Об’єдную 155 країн-членів банку. Основними напрямами діяльності  М (Вс.) БРР є:

• надання фінансової допомоги на компенсаційній основі;
• здійснення міжнародних інвестиційних проектів у галузях енергетики, транспорту та зв’язку.

127 Причини посилення ролі ТНК  у розвитку міжнародних економ  звязків Найбільш загальною причиною виникнення транснаціональних корпорацій є інтернаціоналізація виробництва і капіталу на основі розвитку продуктивних сил, що переростають національно-державні межі. Інтернаціоналізація виробництва і капіталу набуває характеру експансії господарських зв'язків через створення найбільшими компаніями численних відділень за кордоном і перетворення національних корпорацій на транснаціональні. Вивіз капіталу стає найважливішим чинником у формуванні і розвитку міжнародних корпорацій. До конкретних причин виникнення ТНК слід віднести їх економічну ефективність, обумовлену великими масштабами виробництва у низці галузей. Жорстка конкуренція, необхідність вистояти в конкурентній боротьбі сприяють концентрації виробництва і капіталу в міжнародному масштабі. В результаті стає виправданою діяльність в глобальних масштабах, з'являється можливість понизити витрати виробництва і отримати надприбуток.У зарубіжній економічній літературі можна зустріти безліч визначень міжнародних монополій: багатонаціональні корпорації, інтернаціональні корпорації, транснаціональні компанії, глобальні компанії і ін. Так, відомий західний маркетолог Ф. Котлер по організаційних принципах виділяє два основних види міжнародних компаній[5, с.38]. :1. Транснаціональні корпорації -- це національні монополії із закордонними активами. Їх виробнича і торгово-збутова діяльність виходить за межі однієї держави. Філії і дочірні компанії за кордоном мають відносно самостійні служби виробництва і збуту готової продукції, научно-дослідницьких розробок, послуг споживачам і ін. В цілому, вони складають єдиний крупний виробничий комплекс з правом власності над акціонерним капіталом тільки представників країни-засновника. В той же час філії і дочірні компанії можуть бути змішаними підприємствами з переважно національною участю країни базування.2. Багатонаціональні корпорації -- це, власне, міжнародні корпорації, які об'єднують національні компанії низки держав на виробничій і науково-технічній основі. З погляду міжнародного права ознаками багатонаціональних корпорацій є: 1) наявність багатонаціонального акціонерного капіталу; 2) існування багатонаціонального керівного центру; 3) комплектування адміністрації іноземних філій кадрами, що знають місцеві умови. Останнє, до речі, властиво і багатьом ТНК. Взагалі, межі між цими двома групами міжнародних компаній вельми рухомі, можливий перехід однієї форми в іншу.З моменту появи міжнародні корпорації поступово виробляли стратегічну лінію своєї поведінки. До основних її ознак можна віднести:1) забезпечення свого виробництва іноземною сировиною;2) закріплення на зарубіжних ринках через мережу своїх філій;3) розміщення виробництва в тих країнах, де витрати виробництва нижчі, ніж в країні базування;4) орієнтація на диференційовану виробничо-торгівельно-фінансову діяльність.Деякі фірми, що володіють ознаками транснаціональних корпорацій, з'явилися дуже давно. Деякі крупні фірми існують вже не одне сторіччя. Проте в основному формування транснаціональних корпорацій відноситься до 60-х років ХХ сторіччя.З часу свого виникнення міжнародні корпорації зазнали значну еволюцію. Перше покоління сучасних міжнародних корпорацій представляли головним чином так звані колоніально-сировинні транснаціональні корпорації. В ході першої світової війни і післявоєнний період набрали силу ТНК, що спеціалізувалися на виробництві озброєнь. На цьому етапі розвитку ТНК не робили такого істотного впливу на світову економіку і відповідні їй світові господарські зв'язки. Загальне число міжнародних монополій на початок 40-х років XX століття не перевищувало 300.З початку 50-х років міжнародні корпорації починають активні дії із завоювання світових ринків. Цьому сприяла політика лібералізації міжнародних економічних зв'язків, поява на політичній арені багатьох держав, що звільнилися, світовий споживчий попит, що ріс і інші чинники. Бурхливий розвиток міжнародних корпорацій, як по їх кількості, так і по масштабах і об'ємах діяльності сприяв тому, що вони придбали особливе значення і роль в міжнародній економіці. Транснаціоналізация діяльності компанії проходить через ряд етапів.На першому етапі закордонна господарська діяльність практично мало впливає на положення компанії в цілому. Вона тільки починає розгортати закордонну економічну діяльність, як правило, у формі експорту. На цьому етапі компанія юридично прив'язана до однієї держави.На другому етапі закордонна господарська діяльність набуває відносної самостійності. Діяльність компанії за кордоном вступає в складну систему взаємозалежностей зі всіма іншими сторонами діяльності компанії, спонукає проводити якісні зміни в діяльності компанії в цілому. Центр міжнародної діяльності переміщується з експорту на закордонне виробництво. Відбувається відділення закордонної діяльності від діяльності на внутрішньому ринку. Це знаходить віддзеркалення в організаційній структурі компанії. Компанія набуває рис міжнародної.На третьому етапі росте роль закордонної діяльності компанії. Внутрішній ринок втрачає приоритет і стає в один ряд з багатьма зовнішніми ринками. Саме на цьому етапі компанія стає дійсно міжнародною зі всіма вищепереліченими ознаками. Названі три етапи є типовими для процесів інтернаціоналізації бізнесу у всіх країнах, починаючи з США. Виключно важливу роль в механізмі функціонування сучасних ТНК грають банківські і фінансові інститути. Процеси інтернаціоналізації і глобалізації світової економіки, гостра конкурентна боротьба, у фінансовій сфері сприяли формуванню і розгортанню діяльності транснаціональних банків (ТНБ). Характер ТНБ визначається, по-перше, тим, що це найбільші банки, що грають домінуючу роль на своїх національних ринках. По-друге, в їх діяльності висока частка міжнародних операцій, залежність від зовнішнього ринку; по-третє, здійснення ними міжнародних операцій відбувається через розвинену мережу тісно зв'язаних один з одним закордонних відділень; по-четверте, ТНБ -- це гігантські системи фінансового капіталу, здатні надавати багатообразні послуги клієнтові; по-п'яте, між ТНБ існує тісна взаємозалежність, переплетення їх капіталів і інтересів. Багато злиянь відбуваються між фірмами і транснаціональними корпораціями, що надають останнім консультаційні, транспортні послуги, зв'язок. Такі злиття сприяє формуванню глобальних мереж в різних сферах економіки. Транскордонні злиття і поглинання відбуваються переважно між фірмами, що базуються в розвинених країнах.Істотною межею діяльності міжнародних компаній є диверсифікація їх виробництва і послуг. Кількість і характер тих, що входять в ТНК підприємств визначаються головним чином економічною доцільністю. Маючи в своєму розпорядженні могутню виробничу базу, ТНК проводять таку виробничо-торгівельну політику, яка забезпечує високоефективне планування виробництва, товарного ринку. Планування здійснюється в рамках материнської компанії і розповсюджується на дочірні фірми. Транснаціональними корпораціями здійснюється динамічна політика в області капіталовкладень і науково-дослідницьких робіт в національному і міжнародному масштабі.Таким чином ми бачимо, що процеси транснаціоналізації йдуть вже давно. Почалися вони кілька сторічч тому і продовжуються тепер усе стрімкіше. Дослідження процесів інтерналізації виробництва та послуг почав ще Адам Сміт і Давід Рікардо розглядаючи міжнародну торгівлю як двигун інтернаціоналізації і интеграції світових економік. Потім вчені продовжували вивчати ці процеси форміруючи з часом теорію транснаціоналізвції. Дж. Мілль, а потім Дж. Кейнс розробили теорію руху капіталів. Економісти Е. Домар та Дж. Гелбрейт розвили теорію ТНК, а Вернон розробив теорію життєвого циклу продукту.Внесли свої внески і інші вчені, яки допомогли сформуватися теоретично такому поняттю як міжародний рух капіталів і транснснаціоналізація. Вивіз капіталу стає найважливішим чинником у формуванні і розвитку міжнародних корпорацій для яких характерна наявність закордонних активів і дочірніх підприємств. ТНК пройщли еволюцію від колоніально-сировинних до сучасних фірм, які вкладають багато коштів в НДОКР. Характерною рисою є також їх зв'язок з ТНБ. Дуже характерною рисою для ТНК є також диверсифікація виробництва і послуг.

128.Наслідки плану маршала

У стратегії підйому  західноєвропейської економіки  не останнє місце приділялося  відновленню й відновленню основних виробничих фондів. Була намічена досить інтенсивна програма розвитку основного  капіталу. На 1948-1951 рр. планувалося витратити  від 2 до 3 млрд.$ на відновлення й розвиток заводів з виробництва заліза й стали, 3-5 млрд.$ - на машини й устаткування для шахт, 3-4 млрд. $ - на сільськогосподарські машини.

Початі наприкінці 40- х – початку 50- х рр. інвестиції суттєво підвищили конкурентоспроможність європейського экспорту на зовнішніх ринках. Істотним фактором економічних досягнень Західної Європи став ефективний розподіл зусиль між розвитком традиційних і новітніх технологій.

Завдяки Плану було досягнуто  наступне:

- ВВП у Європі підвищився на 32.8%, від 119 мільярдів в 1947 році до 159 мільярдів в 1951 році. - Промислове виробництво зросло на 40% у порівнянні з довоєнним рівнем; обсяг сільськогосподарської продукції - на 11%. - До 1953 року обсяг європейської торгівлі підвищився на 40%.

План Маршалла досягся своєї мети підвищити продуктивність, стимулювати економічний ріст і сприяти розвитку торгівлі. Він підвищив рівень життя й зміцнив економічні, соціальні й політичні структури країн-учасниць. Він зміцнив політичну стабільність у регіоні й зробив великий внесок в обмеження поширення комунізму

Допомога за планом Маршалла офіційно припинилася 31 грудня 1951 року. Однак план Маршалла і його принципи самодопомоги заклали основи для  продовження допомоги іноземним  державам, що є ключовим елементом зовнішньої політики США. План Маршалла створив нову атмосферу співробітництва, взаємодопомоги й підтримки у відносинах між Західною Європою й Сполученими Штатами. Він дозволив створити сильний і міцний союз НАТО. Завдяки цим результатам він вважається найуспішнішою ініціативою зовнішньої політики в історії США.

129 Як позначилася  реалізація  плану Доджа –  макартура  на відбудові господарської  ЯпонійПрограму, аналогічну плану Маршала, було розроблено для Японії Дж. Доджем — радником командувача окупаційними військами генерала Д. Макартура.

Ця програма передбачала розробку та реалізацію ряду заходів, спрямованих на повернення від мілітаризму до лібералізації господарської системи та запуску механізму вільної конкуренції, за які отримала назву «зворотного курсу». З метою реалізації цієї програми були проведені надзвичайно важливі реформи, що забезпечували розвиток підприємницьких структур, необхідних для успішного функціонування ринкового господарства. Серед найголовніших реформ слід, перш за все, згадати розпуск дзайбацу — компаній, які утримували акції вертикальних концернів (холдингів), за рахунок чого відбувалася демонополізація економіки. Акції пущено у вільний продаж; з-під контролю холдингів, таким чином, вийшло багато фірм, на місці «надмонополій» утворилися нові фірми. Завдяки прийнятому в 1947 р. антимонопольному закону отримали правовий захист свобода торговельних угод та доступ до джерел фінансування.

Дуже важливу  роль у повоєнній відбудові японської  економіки мала аграрна реформа (1947—1950 рр.), яка передбачала викуп поміщицьких земель державою і наступний перепродаж їх селянам. В умовах гіперінфляції земельні ділянки (не більше 1 га) дісталися селянам майже задарма. За рекомендацією керуючого Детройтським банком Дж. Доджа в 1950 р. було здійснено радикальну бюджетну реформу, відповідно до якої було запроваджено принципи суворого збалансування статей бюджету та його бездефіцитності, що дозволило зупинити інфляцію та зняти контроль над цінами.

Перетворення  передбачали структурну перебудову економіки. Створюється багатогалузевий комплекс сучасних переробних галузей, які б враховували забезпечення експорту та заміщення імпорту. Було також забезпечено поєднання механізмів ринкового господарства з державною підтримкою приватного нагромадження, виходячи з принципу пріоритетів, які мінялися з розвитком структурної перебудови. Так, якщо в 50-ті роки пріоритет надавався базовим галузям (металургія, хімія, гідроенергетика, суднобудування), то на початку 60-х — автомобільній промисловості, нафтопереробці та нафтохімії, а наприкінці 60-х — електроніці. Структурна перебудова проходить надзвичайно високими темпами: в 1955—1970 рр. норма валового нагромадження наближалася до 35% і була найвищою серед розвинутих країн світу.

Прийнята ще в 1946 р. Конституція Японії передбачала заборону мати країні власну армію, що, практично, позбавляло Японію воєнних видатків у бюджеті, а це надзвичайно позитивно вплинуло на її економіку.

Дуже важливим фактором «японського дива» є  запровадження в країні сучасних методів управління та організації праці: колективні форми стимулювання та відповідальності, систему довготривалого та довічного найму, просування по службі «за старшинством» та ін.

130. 130 Визн особливості та закономірності господарського розвитку США у 40 -80 рр ХХст  

У 40-50 рр. реалізувалися дві економічні програми - «Справедливий курс трумена» та програма Д. Ейзенхауера.

Значний вплив  на економічний розвиток країни мала війна з Кореєю (1950-1953 рр.). Фінансові  вклади в промислове виробництво  зросли на 30 млрд. дол. , в ядерну енергетику – на 5 млрд.дол. Обсяги випуску промислової продукції зросли на 37%, а виробництво військової техніки – у середньому в 5 разів.

60-ті роки  ознаменовані у світовому господарстві  активними урбанізаційними процесами  і розвитком науково-технічного прогресу. Швидкий хід відбудови господарства, інтеграція Європи зумовили різке зростання ВНП (у цілому 3,2 %) та його ролі у світовому господарстві (приріст ВНП у Франції становив 4,9 %, Німеччині-8,6 %, Японії-8,2 %.

Зростає конценрація  та інтенсифікація виробництва . Важливою складовою економічної політики цього періоду була реалізація програми «нових рубежів» президента Дж. Кенеді.

До основних її складових потрібно віднести:

• стабілізацію цін;
• стимулювання темпів економічного зростання та підтримку ринкової рівноваги;
• регулювання бюджетно-кредитної сфери;
• збільшення заробітної плати (3 1 до 1,75 дол. за годину);
• утримання безробіття на рівні 4 %;
• заплановане зростання ВНП не менше 5 % на рік.

У 1962-1964 рр. у  США відбулася чергова циклічна криза.

Структурні диспропорції призвели до нової циклічної кризи, що розпочалася 1969 року.

Після переходу до влади президента Р.Ніксона, влітку 1971 року, починається реалізація чотириступеневої «нової економічної програми».

Щорічне зростання  інфляційних процесів привело до часткової заміни кейнсіанської концепції консервативним варіантом «Рейганоміка» державного регулювання економіки.

Заходи уряду  сприяли структурній перебудові економіки та обновленню основного  капіталу. Позначалося стійке зростання  платоспроможного попиту. Відбулася стабілізація кредитно-грошової системи за рахунок низького рівня долара порівняно з іншими валютами.

131. 131 В изначіть особливості розвитку Великобританіїу 40-80р. Великобританія розвивалася до кін 70-х р, але перебувла у складному становищі. З одного боку швидко розвивалися гігантські тмонополії в передових галузях вир-ва, які диктували умови на ринку та здійснювали серйозний вплив на внут та зовн політику урядових кіл країни. З іншого- збільшувався державний сектор економіки, що охоплював в основному старі традиційні галузі господарства, його продукція не біла достатньо конкурентно спроможною, тому що повільно прилаштовувалася до новин НТП.

79р. уряд  консерваторів  очолила М. Тетчер, яка запропонувала  нову радикальну економічну програму, яка в історію ввійшла під назвами «Неоконсерватизм» або «Тетчеризм». Ідеологічною основою програми були такі елементи: 1) сприяння вільному підприємництву, 2) розвиток особистої ініціативи, 3) проповідування крайнього індивідуалізму, 4) повернення сусп-ва до («Вікторіанських цінностей»).

«Неоконсерватизм» або «Теччеризм» підтвердив, що капіталдістична  система є гнучкою, здатною пристосовуватися до змін соц-економ умов, модернізовуватися.

132132 особливості розвитку Франції 40 -90 роки1944 р. перехідний уряд Ш. де Голля розпочав відбудову французького господарства на основі розвитку державного монополістичного капіталізму. З цією метою розпочалася широкомасштабна націоналізація. Було проведено націоналізацію гірничодобувної, газової, авіаційної енергетики, банків, страхових компаній, ощадних кас тощо. Розширювалися права прфспілок в управлінні виробництвом. На підприємствах,де кількість працюючих становила 50 осіб, створювалися так звані «комітети підприємств».

З 1958 реалізовується економічна програма ш. де Голля. Вона передбачала:

1. здійснення лінії індустріального імперативу
2. перетворення НТП у виробничу силу
3. структурну перебудову промисловості на користь новітніх галузей
4. розвиток державно-монополістичного капіталізму
5. відміну державного екон. планування

133.Господ.розвиток  Німеччини у 40-80.Реформац.політика  Ерхарда

Повоєнна відбудова  німецького господарства здійснювалася  на основі участі в плані Маршалла та реалізації екон. програми Людвіга  Ерхарда.

Так за перші  роки реалізації плану Німеччина  отримала від США > 2 млрд. доларів.

Програма Л. Ерхарда  грунтувалася їдея створення соціального  ринкового гшосподарства. У соціальній ринковій економіці рушійною силою  суспільного благополуччя й потяг  людини до покращення умов власного життя.Ерхард вважав, що ринкова економіка функціонує в вийняткових умовах свободи. Основними рушійними силами у відродженні країни він визначав вільну приватну ініціативу і конкуренцію у поєднанні з активною роллю держави в госп.житті. Одним із найважл. елементів соц.ринкового госп.вважався дрібний та середній бізнес.рехсмарок та впровадження дойчмарок.

Господарська  реформа одночасно поєднувала грошову  реформу та реформу цін.Ств.твердої  власної валюти розпочалося із відміни  дії 

Характерною рисою  госп.Нім.є збереження майже 2 млн.дрібних та середніх підприємств.

136.Повоєнне кейсіанство А. Хансен

1.Е.Хансен у  праці «Економ цикли і нац.  дохід» формує  динамічну теорію  економ.циклічності. Було розроблено 4 моделі економ.циклів: малі цикли(2-3р.), великі(6-13р), будівельні(17-18р), вікові(50і більш.).Він вивів повну формулу сукупного ефективного попиту.Ця формула відображає суттєві зміни, які відбул.в макроеконом.системах у повоєнний період у зв язку з формуванням змішаних економ.систем.

2.П.Самуельсон  склав підручник «економікс».Цінність та унікальність цієї книги – втілення у собі кращих досягнень різних напрямів світ.економ.думки сучасності.Він зазначає, що після 1с.в.полтекономія з одного боку далеко просунулась у розв.економ ситуації, але з іншого-не виробила розвиненої макроеконом.моделі.

3.Дж.робінсон  очолида ліве кейнсіанство.Наукові  праці- «Нариси з тнорії зайнятості  », «економ теорія недосконалої  конкуренції», та ін.Важливою складовою  теорією є вчення про технічний  прогрес.розгляд.3 типи тех.прог :нейтральний,  капіталзберігальний та капіталовмісткий.також вивела умови «золотого віку», тобто ідеальні умови економ.розвитку, які викладені у праці «нагромадження капіталу»

137Повоєнний  неолібералізм Хаєк

Ф.Хайєк у  працях «Конституція свободи», «Право, законодавство і свобода »він обгрунтовує концепцію спонтанного ринку. Ринок Хайєком інтерпретується як інформаційний механізм, що формує систему знань про економіку.ринок поширює знання через ціни зміниу попиту і пропозиції, рекламу.На його думку ринок здатний сам розподіляти ресурси, які раніше не були відомі на ділі.

В.Ойкен у  праці «Основи нац.економіки» доводить природне існування двох типів економіки: мінової та централізовано керованої.Він  також вирізнив 2 типи економ.устрою:1)природно-зростаючий-який утв. у процесі історичного розвитку без усвідомлення рішення;2)законодавчо встановлений-який утв. у результаті вкл. їхніх принципів до господарського законодавства.

138 Основні напрямки інституціоналізму  ВЕБЛЕН КоММонс

Технократичний  інституалізм – Т. Веблен. саме він  вперше досконоло обгрунтовує суспільство соціального партнерства. він підкреслює  зростаючу роль інжинерно-технічної інтелигенції. зявляється «технократія» в економіці.

юридичний інституалізм – дж. Коммонс. у праці «Правові основи капіталізму» обмінні відносини  він інтерпретує як правові. Основною економічною категорією є юридичне поняття угоди. Угода включає:

1. наявність конфлікту
2. наявність взаємодії
3. розвязання

139 Основні напрямки інституціоналізмуМітчел

Емпіріостатичний  – О. Мітчел. У праці «Лекції  про типи екон. теорії» він поєднує економію із психологією та соціологією. Обгрунтовує необхідність державного регулювання економії через  прогнозоване рекомендоване планування.

Мітчел сприяв формуванню нової економічної науки  – економетриси.

Індустріально-технологічний – Дж. Гелбрейт. У праці «Нова індустріальна держава» він обгрунтовує ідеї постійної трансформації 7політичної системи, ідеї про зміну влади ринку рішеннями менеджерів.

140 Визначіть загальні особливості  розвитку господарства країн  світу в 40-90 рр. ХХ ст..

У повоєнний  період у результаті соціально-економічних  перетворень у провідних країнах  світового господарства сформувався  принципово новий тип економічних  взаємовідносин основних соціальних прошарків  суспільства. Суспільство соціального  партнерства має такці осн. Риси 1масове виробництво споживчих товарів, значна частина яких доступна всім прошаркам населення, у тому числі і через систему довгострокового криту.2 подолання антагонізму між працею та капіталом через володіння акціями корпорацій 3 забезпечення та розвиток приватної власності як основного економічного інституту 4 наявність конкуренції та механізмів ринкового ціно утворення разом з існуванням антимонопольного законодавства 5 збереження переважно державного регулювання економіки та соціальної сфери 6  інституційне забезпечування рівності економічних прав  та стартових можливостей 7 реалізація соціальних програм з метою досягнення соціальної згоди та захисту «слабких гуп»

141Кейнсінізм Загальний економічний аналіз Дж. Кейнса з'явився слідством вперше тоді проведеного, такого, що став тепер уже звичним, ділення науки на мікро- і макроекономіку. Про нетривіальність нового підходу свідчить хоч би той факт, що багато помилок економістів докейнсианской епохи виникали з їх спроб дати мікроекономічні відповіді на макроекономічні питання. Наприклад, на основі теорії ціни пояснювати рівень зайнятості. велика система, що складається з малих підсистем - фірм, домашніх господарств - в цілому є вже не просто великою фірмою або великим домашнім господарством, а щось якісне інше. Але очевидним це зробив Кейнс. Він показав, що економіка країни в цілому не може бути адекватно описана в термінах простих ринкових відносин. Кейнсу належить відкриття того, що чинники, керівники “великою” економікою, не є просто збільшеними, версією чинників, керівників поведінкою її “малих” частин. Відмінність між макро- і мікросистемами зумовлює різницю в термінах і методах аналізу. Кейнс відмінність від багатьох своїх послідовників не дотримувався нормативного погляду на економічну теорію. Адже саме тенденція розглядати її як керівництво до дії в економічній політиці і додає якийсь негативний відтінок терміну “кейнсианство”. Власна точка зору Кейнса із цього приводу була цілком визначена: “Теоретична економіка не призначена для того, щоб давати поради, негайно застосовні в політиці. Це скоріше метод, чим доктрина, апарат мислення, техніка обдумування, що допомагає тому, хто опанував цим методом, робити коректні висновки”.

142 М. Фрыдман – основ монетаризму

М. Фрідмен нобелівський лауреатза дослідження в галузі споживання  історії і теорії грошей Монетаризм уведений у сучасну літературу Карлом Брудером у 1968р. Монетаристи вважають, що осн причиною ынфляцыъ э надлишок грошовоъ маси . Для лыквыдування інфляції монетаристи пропонують1строго контролювати зростання грошового обігу  2 проводити жорстку грошово кредитну політику застосовуючи правило рівномірного приросту грошової маси 3 проводити стабільну фіксальну політику 4 ліквідувати дефіцит держбюджету для забезпечення бюджетної рівноваги 5застосовувкати методи шокової терапії

143 трансформаційні й та глобалізацій  ні теорії

Глобалізація  – це вільне переміщення капіталу, його повне панування. Панування  капіталу в глобальному масштабі утвердило одну мету – одержання  прибутку, Г. Мюрдаль у своїй праці «Світова економіка . Проблеми і перспективи « обґрунтував та дав практичні рекомендації щодо зміцнення економ зв’язків між розвиненеми країнамита державам. Що розвиваються, з метою згладження конфлікту між ними. Особл. Вплив на теорії трансформації економіки та суспільства мала діяльн П Друк ера Він створив нову науку-менеджмент, теорію організації і розвитку гучного, швидкого, перебудованого, ефективного та динамічного виробничого колективу великої корпорації, в осн. якої лежить не фактор виробництва, а фактор продуктивності.А Тофлер розробив 1  теорію розриву з минулим, теорію третьої хвилі та зрушення влади .Белл розробив теорію індустріально-технологічного суспільства  основною проблемою індустріального суспільства є підпорядкування економ.функцій політичному порядку.

144. 145 у полягають проблеми господарського розвитку України  у період повоєнної відбудови

Осн зусилля  в період повоєнної відбудови  та економ ічного розвитку були зосереджені  на паливно-енергетичній , металургійній  та машинобудівній галузях, транспорті .У роки першої повоєнної п’ятирічки відроджувалися металургія .  У повоєнні роки Прикарпаття перетворилося у визначений індустріальний центр. До кінця1950 р промисловий потенціал було відроджено . Укра стала провідною індустріальною країною Європи: 1 виплавка чавуну була найбільшою 2 видобуток вугілля дорівнював Німеччині Частка промисл виробн України в СРСР переважала Урал  НЕГАТИВНЕ в с/г та фінансово-грошовій сист. 14,01 1947р радянським урядом була прийнята постанова «грошова реформа . старі гроші протягом одного тижня обмінювали на нові 10:1. С\Гне могло наростити продукції із-за відсутності техніки дост к-сті робочої сили, виснаженість людей після війни.

, 147Становище  госпдарства Украъни 80-90р ХХ  ст,

У 70 – 80 рр. Україна була індустріаліно розвиненою республікою. Структура питомої ваги окремих галузей промисловості мала такий вигляд: електроенергетика становила 3,2 %, паливна промисловість – 5,7 %, чорна металургія – 11 %, машинобудування та металообробка – 30,7 %, легка промисловість – 18,6. Провідна роль належала галузям важкої промисловості, легка промисловість, що виробляла товари широкого народного вжитку, займала четверте місце. Проте з виробництва сталі та чавуну на душу населення Україна займала одне з перших місць у світі. Суттєвим фактором розвитку всього промислового комплексу вважалася енергетика з перевагою енергії, що виробляли теплоелектростанції

Україна задовольняла свої потреби у вугіллі на 80 %, у газі – на 20 – 25 %, у нафті  – на 10 – 12 %. Дефіцит палива ліквідовувався за рахунок поставок з інших республік. У нафтогазовому комплексі республіки були введені в дію 26 нафтових і газових родовищ. За обсягом виробництва чавуну і сталі Україна поступалася тільки Японії, США та Росії. До металургійного комплексу входило 270 підприємств, у тому числі – 16 металургійних, 15 коксохімічних, 8 трубних, 3 феросплавних, 15 заводів кольорової металургії, 21 гірничорудне підприємство. Серцевиною індустріального комплексу України було машинобудування. На його частку припадало близько третини всієї промислової продукції.

Хімічна індустрія  республіки включала 20 підгалузей. З 1961 до 1985 року виробничі фонди виросли  майже в 7 разів, валовий випуск продукції  в 11 разів. Галузь розвивалася екстенсивним шляхом.

Харчова промисловість  України включала 20 підгалузей і 70 виробництв. У 1966 – 1980 рр. було введено в експлуатацію 116 нових та реконструйовано 620 старих підприємств (11 цукрозаводів, 32 м’ясокомбінати, Полоцький маслоекстраційний, Нижньогірський консервний заводи, Дніпропетровська та Тростянецька кондитерські фабрики).

148. Осн тенденції розвитку україни на сучасному ерапі.

На даному етап розвитку у промисловому комплексі  України відбуваються якісні зміни, що формують осн на довгострокову перспективу. Промисловість поступово нарощує обсяги виробництва . 1 Реформування валютно-фінансової сист.  2.формування податкової системи, яка забезпечує інтереси держави. 3 докорінні зміни економ  та галузевої структури господарств з орієнтацією на потреби ринку .Але тенденції не набулще стійкого характеру.

149.Радянська  економічна думка Чаянов Кондратьєв.

О. Ч. у св працях запропонував оригінальний варіант  організаційного плану селянькогоплану  селянського господарства. У праці  «До питання про некапіталістичних  систем господарства» він спробував «метамерію» економ систем , де робить висновок про можливість співіснування 5-ти економ систем через ринок і ціни.

М кондратьєв розробив концепцію змішаних форм впливу на економіку з боку держави, торговельно-підприємницьких  структур, місцевих органів влади , окремих селянських господарств. Він висунув вимоги ринкової перевірки методів державної політики, ідею тісного зв’язку та рівноваги аграрного  та індустріального секторів економіик