Шпаргалка по "Історії"

19. Суть римського колонату. Колонат – система стосунків між власниками землі та колонами на основі рентно-орендних відносин. В основі колонату лежить право дрібної та великої оренди перцелл. Колони віддавали одну третину врожаю і відробляди 6 днів панщини, виконували державні повинності. Колони поступово стають особисто вільними, але через борги потрапляють у залежність від власника. Колонпт сприяє розвитку патронажу. Едиктом імператора Валентина І від 371 р було оформлено спадкове закріплення колонів за маєтком. Змінюється статус колоній – пре карій стає спадковим, не обумовлюється угодою. Отже докорінно змінюються виробничі та поземельні відносини, які сприяють формуванню в надрах античного суспільства ранньофеодальних стосунків.

20. причини занепаду Риму та  ек наслідки.Причини: різке скорочення рабів, високі ціни на них, низькопродуктивна праця, зменшення рентабельності латифундій, обмеження абсолютної влади над рабами.

Наслідки: натуралізація господарства, розорення і декласація селян, агроризація господарства, дестабілізація грошової системи.

21. Форми та основні види податків  в первісну добу та у античномо  світі. Визначається поняття прямого та непрямого оподаткування. До прямих податків відносили поземельний податок у розмірі 10 відсотків, податок на нерухоме майно, податок на рухоме майно та рабів, подушний податок, п’ятивідсотковий податок зі спадщини; до непрямих: одновідсотковий податок із обороту, чотиривідсотковий под. із обороту при торгівлі рабами, п’ятивідсотковий податок на звільнення рабів, акциз на торгівлю сіллю, п’ятивідсотковий митний збір, податок на промисел.Незаміжні жінки підлягали оподаткуванню в розмірі одного відсотка від їхнього майна та звільнялися від нього з моменту вступу в шлюб, а народження дитини давало батькам нові пільги.

22. екон думка Античного світу. Ксенофонт (444—354 рр. до Р.Х.) — афінський аристократ, філософ, автор трактатів «Економікос» та «Кіропедія», в яких він виступав як ревний прихильник та захисник натурального господарства, базованого на праці рабів. Особливо звеличував він сільське господарство, намагаючись показати у своїх творах, що добробут країни залежить лише від землеробства, саме воно виступає в нього як головна господарська форма. Щодо ремісництва та торгівлі, то Ксенофонт засуджує їх. Водночас Ксенофонт досить високо ставить заняття ремеслом у домашньому господарстві для задоволення власних потреб, коли воно поєднується із землеробством. З переходом від натурального господарства до грошового видатки держави різко збільшилися. Величезними були видатки на будівництво громадських споруд, на влаштування храмових святкувань та ігор. Джерелом доходів держави були мита на імпортовані товари, податки від нерухомості, різного роду конфіскації, але коштів, як правило, не вистачало. На цьому тлі поглиблюється соціальне розшарування, середній клас зникає, держава, за словами Платона (348—229 рр. до Р.Х.), розпалася на дві половини — багатих і бідних, які жили разом, але були ворожими одні до одних. відомі праці — «Держава» та «Закони», в яких автор пропонує докорінне реформування родини, держави та економічного ладу. Малюючи ідеальну державу, Платон ділить її населення на три класи, перші два з яких (філософи та воїни) повинні забезпечувати суспільні інтереси і не повинні мати власності та займатися господарською діяльністю;Їхнє матеріальне забезпечення повинно мати суспільний характер. Третій клас повинен забезпечувати потреби перших двох та власні(землероби, ремісникита купці).У «Законах» Платон пропонує оновлену модель ідеальної  держави, розвиваючи та конкретизуючи свої аргументи щодо засудження лихварства, обгрунтування провідної ролі землеробства порівняно з ремеслом та торгівлею.  Вчення про господарські відносини між людьми в Аристотеля поєднується з ученням про суспільство. Метою поєднання людей у суспільство він вважає досягнення якомога більшого людського щастя, а для здійснення цієї мети існують такі суспільні групи, як громада та держава.Аристотель вбачає центр господарського життя у домашньому господарстві, яке повинно забезпечувати себе всім необхідним, а те, чого не вистачило, можна отримати через «справедливий обмін» з сусідами. Величезною заслугою Аристотеля було те, що він першим виявив певні категорії економічної науки про багатство, про виробництво, про гроші, обмін і капітал. Так, багатством він вважав певну кількість продуктів, необхідних для споживання родиною та державою. Аристотель сформулював поняття «справедливої ціни», твердячи, що справедливою є та ціна, яка встановлюється за обопільною добровільною угодою учасників обміну, які не є монополістами.Важливе місце в Аристотеля належить ученню про власність. Він вважає приватну власність цілком такою, що відповідає людській натурі.  У слід за Платоном він намагається намалювати «ідеальну державу», таку, яка б примирила суперечності між класами. Населення цієї держави мало ділитися на п'ять класів: 1) землеробів 2) скотарів та 3) ремісників  4) торговців 5) найманих робітників та рабів.

23. основні ознаки феодальної  аграрної системи. Ознаки: монополія феодалів на землю, умовний характер землеволодіння, пов'язаний з виконанням військово-адміністративної служби, наявність васально-сенйоріальної системи, наявність різних форм ренти, панування натурального господарства, зростання ролі індивідуальних виробничих навичок.

24. Як відбувалася еволюція класичних  феодальних відносин у Франції.У 7 ст зявляється аллод – спадковий наділ частини продуктивної общинної землі, закріплений у приватну власність. Аллод передавався у спадщину не тільки синові, а й родичам.Земля могла вільно відчужуватися. Захоплення селянських аллодів призвело до добровільного переходу останіх у васальну залежність до феодалів. При цьому втрачалася воля, а земля ставала довічною власністю феодала, складалися прекаріальні відносини.

У 8-10 ст зявляється бенефіцій – умовна форма землеволодіння, що надавалася в по життєве користування за умови виконання військової служби. Поступово бенефіцій перетворюється у лен – спадкове землеволодіння дрібних феодалів, на основі чоо завершилося формування феодальної вотчини – сеньйорії.

25. Особливості розвитку аграрного  сусп. в  Англії. В Англії в 8-10 ст пануючою формою власності стає бокленд.На правах бокленду король передавав села або цілі округи, що йому належили рицареві чи ленд-лорду. Але земля не ставала приватною власність. У кінці 9-10 ст у ході військових реформ К. Мартелла прискорився процес феодалізації поземельних стосунків. Відбувається скорочення вільних селян. З’являються селяни-віллани, які сплачували ренту і відробляли  панщину, селяни-котери – залежні селяни без землі. У ході комутації ренти віл ланів та котерів перетворюють у копигольдерів та переводять на грошовий оброк.Таким чином в Англії існувало, в основному, общинне землеволодіння із значною частиною особисто вільного населення.

26. Розвиток с/г у країнах Європи  в епоху феодалізму.

Панування натур /г (все що виробляю споживаю). Франція- зявляєтья аллод- спадковий наділ, закріплений у приватну власність, земля могла вільно відчужуватись. Англія-пануючою формою власності став бокленд-право на землю міг мати як феодал так і селянин одночасно. В карїнах Європи розвивається цехове ремесло, торгівля, зокрема морська.

27. Аграрна революція у Візантії. Що таке митрокомія? Слов’янське вторгнення у 7-8 ст у Візантію здійснило справжній аграрний переворот. На зміну колонату приходить вільна суспільна община. Основною виробничою одиницею стає митрокомія – вільна сусідська община з широким самоуправлінням та з правом приватної власності на землю. Община стала також адміністративною одиницею і платила податки державі. Поряд з общиною існувало і рабство.

28. В чому полягає суть државного  феодалізму у Візантії? Із 10 ст македонська династія сприяє прискоренню розвитку феодалізму. За прийнятими законами великий землевласник ставав членом общини, що сприяло захопленню общинних земель. Але основною формою експлуатації селян залишалася податкова система. Землевласники користувалися податковим імунітетом. Податки із селян передавалися в розпорядження феодала, що становило частину його доходу.

Починаючи з 11 ст візантійський уряд запроваджує  систему «кормління», так званих проній. Пронія – довічне з правом успадкування надання земель за умови  здійснення військової служби. Завдяки  проніям була створена система військово-податкових ділянок, на яку спирався адміністративний устрій Візантії.

29. В чому полягає суть німецького  феодалізму?

У 10-11 ст нім община починає дробитися. Формується спадковий  наділ – аллод. Земля стає предметом  купівлі-продажу. Особливістю аграрних відносин було те, що тут не селяни отримували землю від феодала, а феодальна вотчина освоювала вільне село. Селяни поступово втягувалися в залежність, з’являлися селяни змішаного типу. Велике феодальне землеволодіння не утвердилося навіть у 10 ст над общинним. Німецькі феодали мали значно менше прав над селянами, ніж французькі. У 13 ст починається процес викупу селян із феодальної залежності.

30. Феодальні відносини в Україні. Феодальні відносини у Київській Русі ще не були визначальними і ще тривалий час зберігалася міцна патріархальна сусідська громада (община), що можна пояснити багатьма причинами, зокрема й наявністю вільних земель, куди мали можливість перейти селяни. З розвитком феодального землеволодіння виникає та набирає поширення така його форма як вотчина — спадкова феодальна власність на землю, яка виникає в результаті жалування князем землі боярам і визначалася як безумовне володіння землею за необмеженого розпорядження нею. Також відбувається процес одержавлення, окняжіння общинних земель, земля стає власністю князя.

31. Причини виникнення та суть  фільваркової системи на Україні? Через уведення законодавства Річі Посполитої соціально-ек відносини докорінно змінилися. Змінюється характер землеволодіння. Відбувається повне закріпачення селян. Усі землі стають власністю короля та передаються польській шляхті. Саме це і було причинами виникнення фільварків. Фільварок – багатогалузеве господарство, засноване на кріпацькій праці селян та зорієнтоване на потреби внутрішнього та зовнішнього ринку. Відбувається диференціація селянської верстви. Селяни державні – мали право власності і платили данину. Селяни тяглові – жили у феодала і відробляли панщину, без права переходу. Селяни службові – об’єднувалися у сотні; ремісники, рибалки були заможними і мали власних селян. Панські селяни – кріпаки.

32. Особливості розвитку феодальних  відносин на Укр в лит-польську  добу. Литовські князі та польські королі вважали українські землі своєю власністю. Вони роздавали їх на право та на ліво з правом експлуатації селян. З розвитком феодального землеволодіння найчастіше був пов’язаний  процес потупового покріпачення селянства. У Литві остаточне закріплення селян було фіксовано Литовським статутом 1588р. За селянами залишалося лише право володіти рухомим майном, необхідне для виконання повинностей.

„Устава на волоки” - це земельна реформа, за якою вся земля  селян вимірювалась та поділялась на волоки (20 га). Саме за волоком закріплювалися всі повинності що їх несли селяни. На основі цієї реформи було створено фільваркові господарства.

33. Які основні селянські верстви сформув на Укр в період аграрного суспільства? Селяни державні – мали право власності і платили данину, могли переходити на незаймані землі. Селяни тяглові – жили у феодала і відробляли панщину, без права переходу. Селяни службові – об’єднувалися у сотні; ремісники, рибалки були заможними і мали власних селян. Панські селяни – кріпаки.

34. Охарактеризуйте розвиток міст  та ремесла у Київській Русі. У Київській Русі 13—15 % населення мешкали у містах і се-иищах, яких нараховувалося близько 240. Але тільки 74 міста мали населення близько 4—5 тис. чол. Серед міст вирізнявся Київ, де мешкали 35—40 тис. чол. На той час це було одне з найбільших міст Європи. Міста Київської Русі були як центрами ремесла і торгівлі, так і адміністративно-військовими. Вони виникали на торговельних перехрестях та водних транспортних шляхах. На шляху «із варяг у греки» були розташовані такі стародавні міста, як Київ, Любеч, Чернігів, Смоленськ, Новгород та ін. Пізніше великі київські князі почали споруджувати міста-фортеці на нових землях з метою захисту від зовнішніх ворогів, для торгівлі з народами, які завоювали. Міста ставали адміністративними, торговельними, ремісничими центрами, саме в них надавали перевагу для будівництва своїх дворів князі та бояри.

У 6-14 ст на території України переважала реміснича промисловість. Серед  найбільш розвинених ремесл потрібно виділити – залізоробне, гончарне, ювелірне, будівельне, склоробне. Міське ремесло відрізнялося від сільського складністю, розгалуженістю, вироби – якістю. Існувало понад 60 видів ремесл. Існувало 3 категорії ремісників – сільські, вотчинні, міські.

35. Як розвивалася внут і зовн  торгівля на Укр в добу середньовіччя? Відбувається відокремлення ремесла від землеробства, формується товарне виробництво, внутрішній товарообмін. Через Укр проходить Моравський, Хозарський, Східний шляхи. Тісні зв’язки існують з Візантією.Розвивається активна торгівля зі сходом і арабами через волзький болгар.  Торги відбуваються практично у всіх містах. У великих містах торгівля велася щоденно, у менших – у певні дні тижня.

36. Фінансова система на Укр. 5-15 ст. З розвитком торгівлі формується і грошова система. Існувала «кунна» грошова система. За Володимира Великого зявляється карбовані монети – золотники і срібляники.  Наприкінці 13 ст срібний злиток одержав назву карбованець. У 14 ст досить широко використовується арабська грошова монета. В умовах роздробленості нац. Грошова монета посідає другорядне місце. Основне і постійне становище було за празьким грошем, польською гривнею. У 15 ст зявилися векселі, кредит, застава, іпотечна система, лихварство, створюються банківсько-торговельні доми.

37. Основні центри  європ. Середньовіч  торгівлі, їх спільні риси та  відмінності.

Основним  центрами європ. Морської торгівлі були : півн .Італія(формуються перші банки, обєднуються у компанії і гільдій торговці та лихварі, у 15 ст зявляється кочовий фінансовий ринок., Венеція,Генея, Піза, Флоренція(обєднання банкірів Альбертіні, медичі), Другим центром стає Півн. Європа. У 14-15 ст. Формується торговельний союз до якого входили також Рига, Гданськ, В.Новгород.КупціГанзи користувалися привілеяим. Гамбург, Бремен, Брбмен , Лондон- перепродаж худоби, шкір сукна, льону, хутра, солі, лісу, оливи тощо.

38. Охарактеризуйте середньовічне  місто і ремесло, та наслідки комунальних революцій. У кінці 11 ст. Відбувається виділення ремесла з феодального натурального господарства. Утворення середньовічних міст визначалося зростанням продуктивних сил, розвитком товарного господарства та обміну, концентрацією зайнятого в ньому населення у окремих населених пунктах. Відроджується старі римські ремісни чі міста та формуються нові. Вотчинні ремісники переводилися на оброк і покидали феодалів. Феодали також сприяли формуванню міст. У руках сеньйра зосереджувалася вся повнота влади- суд, фінанси, він присвоював значну частину міських доходів.

Намагання сеньйорів отримати від міст якомога  більше вигоди зумовило комунальний  рух, який у 13 ст. Переріс у хвилю  комунальних революцій з метою  завоювання незалежності і самоуправління. У результаті боротьби складлися різні типи міст, зокрема: міста-держави, міста-комуни, вільні міста, імперські міста, а також відповідні системи міського самоврядування, закріплені юридично у вигляді магдебурзького права, саксонського дзеркала, швабського дзеркала та ін. Більшість міст були аристократичними демократичними суспільними осередками. Ремесло у містах мало простий товарний характер. Зберігався дрібний характер виробництва. До певного часу цехова організація захищала монополію міських ремісників, створювала умови для розвитку продктивних сил, сприяла поглибленню спеціалізації, півищенню кваліфікації рпостого товарного виробництва. Розвиток ремесла зумовлює активізацію торгівлі. У Ломбардії(Італія) формуються перші банки, обєднуються у компанії і гільдії торговці та лихварі.