Шпаргалка по "Історії"

1.Охарактеризуйте основні періоди історії світового господарства.Періодизація – це визначення певних хронологічно послідовних етапів у господарському розвитку суспільства.й до сьогодення немає спільного погляду навіть стосовно виділення основних підходів до періодизації. Формаційний(лінійний)підхід ґрунтувався на моделі К.Маркса, в основу якої було покладено спосіб виробництва як сукупність виробничих відносин і продуктивних сил. Існує також так званий плюралістичний підхід, який, навпаки, призводить до втрати моменту єдності всесвітньо-історичного процесу, а сам цей процес розглядається як механічна сукупність ізольованих культурно-історичних умов.Існує також нелінійний, цивілізаційний підхід. Поряд з уже зазначеними підходами, можна виділити такі напрямки розв’язання проблеми періодизації ек.історії: 1)підхід, в якому історія ек.розглядається як піднесення від нижчого до вищого рівнів її розвитку. Представники: - С.Десницький вирізняв чотири стадії економічного розвитку1) первісний, або мисливський (у т.ч. збиральництво); 2) скотарство; 3) рільництво; 4) комерцію.– Ф.Ліст виділив 5 стадій (стадія дикунства, скотарська, рільницька, рільницько-мануфактурна, рільницько-мануфактурно-комерційна); - Мечников виділтв 3 стадії (річковий період, середземноморський-Середньовіччя, океанський-Новий та Новітні часи). – Бруно Гільдебранд – 3 послідовні стадії(натуральне гос-во, грошове гос-во, кредитне гос-во). – К.Бюхер виокремив 3 стадії(замкнутого дом.гос-ва, стадію міського гос-ва, стадію н/г).-В.Ростоу виділяє 6стадій(традиційне сус-во, створення передумов для зрушення, стадія зрушення, або промисловий переворот, стадія наближення до зрілості, стадія, що забезпечує високий рівень масового споживання, пошук способів якісного поліпшення життєвих умов людини). 2)теорії історичного кругообігу, або циклічності історико-економічного розвитку сус-ва. Дж.Віко у культурній традиції кожного з народів виділяє 3 типи часу (релігійна доба-період дикунства, злиднів, безсловесного існування, коли людська фантазія обожнювала сили природи; героїчна доба-людство вступає у суспільні, родинні стосунки; людська доба-запровадження формального правопорядку).

2. Напрямки життєдіяльності в палеоліт-мезоліт. Палеоліт(3 млн – 10 тис р до н е): підкорення вогню, побудова житла, самоусвідомлення себе і власної діяльності, винайдення мікролітів, пристосування до нових природно-кліматичних умов. Характер життєдіяльності людини – привласнюючий. Все це впливало на напрямки життєдіяльності. Напрямки – збиральництво, риболовство, мисливство.

Мезоліт (10-6 тис р до н е)   удосконалення знарядь праці, виникнення макролітів(сокира), винайдення водного транспорту (колоди), приручення диких тварин, Характер життєдіяльності людини – привласнюючий. Напрямки – риболовство снастями, річкове збиральництво.

3. Неолітична революція та її вплив на господарський розвиток первісного суспільства.  На межі 10-12тис.років до н.е. почався перехід від палеоліту до неоліту. Неолітична революція означає зародження нової форми гос-ва -виробничо-відтворювальної. Основними ознаками неолітичної революції є: 1)перехід від кочового до осілого гос-ва; 2)спеціалізація госп.дія-ті – від збиральництва до землеробства, від мисливства до тваринництва; 3)суб’єкт господарювання став власником вміння, не залежав від природи. Неол.революція та перехід до регулярного виробництва матеріальних благ сприяли перевищенню мінімально-необхідного рівня споживання і зростанню надлишкового продукту. Наявність надлишкового продукту, регулярність його отримання поряд із формуванням осіло-землеробських поселень були поштовхом до змін в організаційно-господарських відносинах первісного суспільства. З’являються перші історично сформовані соціальні інститути – поділ праці, сім’я, рід, плем’я, община, релігія, власність.

4. Причини руйнування первісного  суспільства.

Первісне суспільство  сформувалось внаслідок етногенезу- утворення народів, шляхом обєднання  племен. Формується цивілізоване суспільство, яке характеризується існуванням спільностей  людей з певною ієрархією, суспільним поділом праці, виникнення світогляду, деякої культури.

5. Значення Трипільської культури.    Особливе місце в господарській еволюції українських земель посідає Трипільська культура (VII—III тисячолітті до н.е.). Першим дослідником цієї культури був чеський археолог В. Хвойка, Отже, протоміста та протописемність дають підстави вважати Трипілля протоцивілізашєю, що зароджувалася паралельно з найдавнішими містами-державами Близького Сходу. Трип. Племена першими на території Укр вступили в добу використання металів, першими створили сонячний календар, господарство носило відтворювальний характер, формується наземний транспорт, у них сформувалася духовна культура та релігійні уявлення, зміцнювали екон зв’язки з ін. цивілізаціями. Трип культура заклала господарсько-екон традиції виробничої діяльності,етно-культурні особливості, філософсь-релігійні уявлення майбутнього словянського світу.

6. особливості Сх рабства.Сх рабство виникло в 4 тис до н е в Стародавньому Єгипті.Спочатку рабів використовували на важких фізичних роботах, пізніше їхні функції розширювалися. Раби традиційно належили  державі, джерелами рабства були: війни, борги; сх. Рабство не було класичним, основна сфера ек життя залишалася поза рабовласницьким виробництвом, використання рабської праці носило малопродуктний характер.

7. держ господарський комплекс Єгипту.Царське майно та господарство відрізнялося від госп інших. Фараони мали величезні земельні багатства, розпоряджалися землею на свій розсуд, він міг її подарувати, передати у спадок. Всі с/г роботи контролювала царська адміністрація основною галуззю господарського комплексу Єгипту є сільське господарство. Оскільки на півночі розвивалося в основному тваринництво, а на півдні - землеробство, то між цими областями виникає жвава торгівля. На поливних долинах ріки Ніл розвивалося землеробство. Іншою важливою галуззю господарства стало тваринництво. Єгиптяни навчилися виготовляти з міді ножі, сокири, наконечники стріл, посуд. Та найбільшим господарським досягненням Стародавнього Єгипту стала зрошувальна система землеробства.

8. Екон думка Єгипту. 1)«Повчання гераклопольського царя своєму синові Мерікара»- підкреслюється важливість і корисність влади та контролю за вир-м. 2)«Речення Іпусера», «Пророцтво Неферті» - про наслідки руйнації централізованої системи управління; 3)повчання Ахтая – увага до освіти і навчання.Головна мета джерел – обґрунтувати необхідність розвитку гос-ва на основі владного впливу держави, сис-ми держ.регулювання, атакож важливості цінності апрату управління бюрократії та держ.службовців.

9. Спільні риси та відмінності господ Межиріччя, Єгипту, Ст Індії та Китаю.

оВажливою галуззю  господ Єгипту було твариництво, яке  витіснило мисливсьво Єгиптяни вміли  обробьляти метали, виняйшли соху, ремісники  створювали виточений посуд, навчилися  виготовляти папірус і скло. До оснивних галузей життєдіяльност і належали зрошувальна система, землеробство, твариництво, обробка каменю, будівництво гідротехнічних споруд, лихварство, ювелірна справа, лляне ткацтво.

До основних галузей життєдіяльності Месопотамії  належали: іригаційне землеробство(зернові, льон, ггородина, садівництво, фініки) : ремесло -металургія, обробка каменю, торгівля.

В Індії використовували  залізні знаряддя праці, земмлероби на зрошувальних полях збирали по 2 врожаї на рік рису, пшениці, проса, льона, бавовни, льону, цукрової тростини. На відміну від інших країн сходу тут відбувається процес спеціалізації окремих районів. Спеціалізація сприяла товарообміну і грошового обігу.

Сёеред основних галузей  виробничої діяльності Китаю були: іригаційно-зрошувальне землеробство( рис, зернові, бавовна, пряннощі), металургія, ковальство, виробництво залізної зброї, гончарство, ткацтво, шовкове, юверлірна справа, будівництво.

10. ек думка Стародавнього Сходу.

Величезний вплив на формування звичаїв, традицій раціонального мислення мав Конфуцій (551—478 рр. до н. є.).Конфуцій проповідує первісні засади: багатий народ — багата держава; він заперечує розкіш, виступає за помірність споживання, збереження ритуалів, за серединний шлях, суворе і чесне виконання обов'язків, самовдосконалення.Ринкові відносини — торгівля, лихварство — підривали родоплемінний устрій і общину. Приватна власність не повинна бути культом — на перше місце Конфуцій ставить доброчинність, етику. Кожен має виконувати свої обов'язки. Великого значення конфуціанство надає родині, тому виникають родинний капіталізм, сімейний підряд.

11. еллінська господарська система,  античне рабство.

У І тис до н  е – першій половині І тис н  е па пд. Європи складається античне  рабство. Елементи традиційної патріархальної системи на основі боргового рабства переплітаються із використанням більш продуктивної праці рабів.

Вперше у світовій історії місто витісняє і підпорядковує  собі село. С\г є другорядним. Первинною  галуззю виробничої діяльності стає ремесло. До основних галузей господарства відносять торгівлю, гірничодобування, вироб кераміки, металургію, ткацтво. Утверджується виробнича спеціалізація в містах.

\У  с/г районах греки вирощують  високотоварні субтропічні культури, перш за все оливки і виноград, а також цитрусові, горіхи, тютюн. Серед зернових культивуються пшеницю, просо, ячмінь, кукурудзу, овес, жито. Основні землеробські райони — Фессалія, Македонія, Пелопоннес і острови. Вигінне скотарство (в основному в Епірі) має традиційний м'ясо-вовняний напрям (головним чином вівці і кози). На узбережжі і островах греки займаються мореплаванням, рибальством, добуванням молюсків. У багатогалузевій промисловості зайнята 1/5 населення, що працюють по найму. Розвинені народні ремесла і художні промисли — гончарна, ковальська справа, домашнє ткання, вишивка, килимоткацтво. В останні десятиліття зростає частка населення, зайната у сфері послуг, особливу у галузі туризму.

12. галузі та особливості розвитку у Греції. Вперше у світовій історії місто витісняє і підпорядковує собі село. С\г є другорядним. Первинною галуззю виробничої діяльності стає ремесло. До основних галузей господарства відносять торгівлю, гірничодобування, вироб кераміки, металургію, ткацтво. Утверджується виробнича спеціалізація в містах. С\г вирощує пшеницю, олію, виноградство.

13.   2 типи міст полісів у Греції. . У мі-стах-полісах крім повноправних громадян існували та Інші категорії населення, зокрема метки (іноземці), які прав на землю не мали і вимушені були займатися ремеслом та торгівлею, заняттями, які греки вважали негідними громадянина. полісний період (VIII — IV ст до н. е.), держави формуються тепер у вигляді полісів — дрібних суверенних утворень, із республіканським ладом. Крім того, розгортається грецька колонізація у Середземномор'ї і Північному Причорномор'ї, де греки засновують численні міста-колонії. Треба враховувати, що назва «Стародавня Греція» (або Еллада, як її називали самі греки) означає не єдину державу, а світ незалежних полісів, об'єднаних спільністю мови, релігії, культурних традицій, політичних і торгових зв'язків.Спарта – військова олігархічна держава. Спартанці вважали фізичну працю принизливою. Полонених перетворювали у рабів. У господарському відношенні була відсталою. Обмін слаборозвинений.

Афіни – аристократична держава. Існувало боргове рабство ремісників та землеробів із правом викупу. Раби – основна продуктивна сила в первинній галузі виробничої діяльності.

Аттика  – тиранія. Первинними галузями тут  є ремесло і торгівля. С\г –  другорядне. Раби – основна продуктивна  сила в ремеслі.

14. Охарактеризуйте товарообмін  та процес формування грошової  системи у античній Греції.

Колонізаційний  рух мав надзвичайне значення як для Греції, так і для розвитку праслов’янських племен. Колонії підтримували найтісніші зв’язки з метрополією. До Греції надсилалися напівфабрикати, продукти харчування, робоча сила, натомість поліси отримували золото, кераміку, вина, вироби ремесла. 

Грошові системи античності. Перші монети на території античної Греції з'явилися  у І тис. до н.е. Дослідники виділяють  острови Лесбос, Егіни, іракузи як найбільші центри поширення монетної справи. Причинами, що спричинили таку ранню появу монет, називають всезростаючий розвиток товарного виробництва і пожвавлення торгівлі.Стародавні монети карбувались з електру (сплав золота і срібла). На них не позначали номіналів, але відрізняли їх за зображенням, розміром, вагою. Монетних систем античності існувало досить багато: мілетська, фокейська, перська, егінська, евбейська, аттична, корінфська.

15. реформи С Тулія

Реформи римського  трибуна Сервія Тулія знищили пережитки патріархального рабства та сприяли формуванню класичної рабовласницької системи в Римі.  Можна стверджувати, що ці реформи створили новий державний устрій. Він ділить населення не за родовим, а за майновим цензом на 6 категорій. Вся римська територія була поділена на 21 трибу. Боротьбаа землю веде до формування великого землеволодіння.

16. римська класична рабовласницька  система.

Становлення ринкових відносин між містом та селом зумовило формування рабовласницького маєтку двох типів – вілли і латифундії. Вілла – основний тип господарства з земельним наділом 25-100 га. Латиф – велике господарство, майно якого оцінювалося в 1 млн сестерціїв. Раби ставали основною виробничою силою в усіх галузях господарської діяльності.

17. соц.-ек структура ранньої Рим. Імперії.

Певні поземельні привілеї мали представники нобілітету, торговці, лихварі та римські легіонери. Нобілі – володіли почесним привілеєм  наділення землею із фонду агер паблікус. Вершники – колишня елітарна кіннота, поступово перетворилася в купців, лихварів. Розорені селяни ставали пауперами, яких налічувалося близько 300 тис.

Рим став світовим центром грошових операцій, торговельних угод. Формуються: банкіри, посередники, маклери.

18. підйом у розвитку с\г Ст  Риму у ІІ-І ст. до н е. У ІІ-І ст. с\г переживало піднесення. У межах рабовласницького сектору сільськогосподарське виробництво отримало нову спрямованість, яка визначала дрібнотоварний характер римсько-італійської економіки. Розвинута система рабства дозволила перейти від дрібного до більш великого централізованого виробництва.