Збереження прагматики iнтернет-мовлення у перекладi

Коли ми говоримо про прагматичний потенціал, то маємо на увазі здатність тексту впливати на реципієнта, визивати в нього інтелектуальну або емоційну реакцію на повідомлення, яке передається [6, с. 210].

Зазначаючи прагматичні функції  Інтернет-мовлення, слід виділити наступні.

Однією з головних прагматичних функцій Інтернет-мовлення є принцип  економії часу. Як зазначає Горшунов О. В.: “Принцип економії – це прагматичний принцип породження акронімів та абревіатур, викликаний потребою відновити (раціоналізувати) матеріальну оболонку, пов’язаний з фактором утилізації та направлений на отримання економної вигоди (створення компактної дублюючої оболонки).  Як принцип, він направлений на економію зусиль та часу.”

Для прагматичного принципу економії, що полягає в “стисненні” матеріальної оболонки слова, пов’язано, зазвичай, з частотою вживання лексичної одиниці в мові. Таким чином, прагнення використання скорочених одиниць знаходиться в прямій залежності від частоти їх використання. Якщо даний об’єкт згадується доволі часто, економніше надати йому деяке значення. Так, в Інтернеті найчастіше люди спілкуються на загальноприйняті теми, де постійно йде використання загальновживаних слів та фраз. Тому, не дивно, що Інтернет-мовлення насичене абревіатурами та акронімами [37].

Абревіатури та акроніми Інтернет-мовлення відіграють важливу прагматичну роль: скорочена словоформа виділяється незвичною формою і попадаючи у поле зору виявляє більш сильніший прагматичний ефект, ніж звичайне, у порівнянні з ним слово.

Таким чином, ідея мовної економії Інтернет-мовлення полягає в компресії засобів вираження емоцій та в швидкості надходження інформації, тобто в підвищенні комунікативної насиченості Інтернет-мовлення.

Виходячи з цього, можна визначити  і другу прагматичну функцію  Інтернет-мовлення – це експресивний вплив на реципієнта. Як зазначалось вище, різноманітні скорочення  Інтернет-мовлення відіграють у цьому плані важливу комунікаційну роль. Інший засіб експресивного впливу на реципієнта – це різноманітні графічні символи. Такими є емотікони, або як ще їх називають смайли (англ.. smile – усмішка) – символи, які відображають емоційний стан людини: любов, злість, розпач, веселий настрій, незрозумілість тощо. Таким чином, спілкуючись, людям не потрібно,  як коментар до репліки, додатково описувати свої почуття та враження ( так, якщо людина ставить риторичне питання, яке в усній мові виділяється інтонацією, треба лише поставити відповідний емотикон в кінці речення). Так, емотікони в кінці речення повною мірою відображають емоційний підтекст написаного, впливаючи, таким чином на реципієнта. Часто можна побачити, що люди спілкуються лише одними смайлами, які заміняють цілі фрази. Таким чином можна, навіть,  говорити про дві прагматичні функції даних графічних символів Інтернет-мовлення: по-перше, – це економія часу, а, по-друге, – експресивний вплив на реципієнта, де один графічний символ виражає стільки експресії, скільки б на письмі виразилось у декількох реченнях.

Іншою характерною особливістю  Інтернет-мовлення є те, що його учасниками є люди різного віку та різних соціальних категорій, де, під час спілкування в Інтернеті, зберігається повна анонімність його учасників. Таким чином, спілкуючись, люди повною мірою можуть виразити свої думки та почуття, впливаючи на реципієнта, та не обмежуючись у жанрах спілкування так, як це існує в реальному житті, де суспільство поділене на класи.

Третьою прагматичною функцією Інтернет-мовлення є прагнення учасників Інтернет-мовлення виділитись та засекретити свою мову. Щодо функції виділення серед  інших соціальних груп, то з цим можна погодитись, оскілки Інтернет-мовлення є, дійсно, своєрідним та зовсім не схоже на будь-які інші види мови. Але щодо функції засекречення, то, з одного боку, з цим певною мірою можна погодитись, оскільки людина, не знайома з особливістю Інтернет-мовлення, ніколи не зрозуміє зміст його тексту. Так, підлітки спілкуючись в чатах та на форумах, створили спеціальну абревіатуру “PAW”, яка означає “батьки дивляться”, тобто дає сигнал реципієнту не писати нічого зайвого. Але, з іншого боку, навряд чи початковою метою Інтернет-мовлення була мета засекретити мову. Інтернет-мовлення було створене як раз через економію часу і лише стало візитною карткою її користувачів.

Четвертою прагматичною функцією Інтернет-мовлення є подання змісту висловлювання, для якого існують численні правила і, навіть, була створена власна назва нетикет. Так, згідно нетикету, в чатах та форумах існує обмеження на введення кількості символів в тексті, щоб спілкування не перетворилось в суто монологічне. Також нетикет вимагає спілкування суто англійською мовою у міжнародних чатах та форумах, що проявляє поважне ставлення до реципієнта.

Таким чином можна побачити, що Інтернет-мовлення виділяється особливими прагматичними функціями з-поміж  інших видів мовлення. Головною ознакою  Інтернет-мовлення є те, що існуючи в письмовому вигляді, воно потребує такого ж вираження експресії, що і усна мова, але своїми графічними засобами, створюючи, таким чином, особливі прагматичні функції Інтернет-мовлення.

Так, здійснення прагматичного впливу на одержувача інформації складає найважливішу частину будь-якої комунікації. Встановлення необхідного прагматичного відношення реципієнта перекладу до повідомлення, яке передається, в значній мірі залежить від вибору перекладачем мовних засобів, які він використовує під час створення перекладу тексту. Вплив необхідності відтворити прагматичний потенціал оригіналу на хід і результат перекладацького процесу та прагнення забезпечити бажаний вплив на рецептора перекладу називається прагматичним аспектом або прагматикою перекладу [6, с. 211].

Центральною фігурою перекладацького  процесу є фігура перекладача, яка  повина брати до уваги  всі фактори, що впливають на процес перекладу  для того, щоб відтворити прагматичний потенціал тексту оригіналу.

Щоб зберегти прагматичний потенціал Інтернет-мовлення при перекладі, перекладач повинен бути обізнаний з реаліями Інтернету.

Так, щоб усвідомити, які саме фактори та явища впливають на процес перекладу, слід розглянути структуру акта перекладної комунікації з прагматичної точки зору.

Процес перекладної комунікації  починається не з аналізу тексту оригіналу перекладачем, як стверджують більшість дослідників, а значно раніше – з появи в одного із комунікантів певної комунікативної інтенції.

Комунікативна інтенція з'являється  під впливом деякої потреби, що виникає в результаті взаємодії оточуючого середовища, в процесі життєдіяльності комуніканта, як результат залучення людини в процеси, що відбуваються навколо нього та з ним. Так поява Інтернету створила нові види комунікації, такі як чати, форуми, ICQ, електронні листи тощо. Ці потреби можуть бути задоволені за допомогою створення мовного відтворення – тексту.

 Отже, наступний етап акту комунікації – створення тексту. Вид потреби, а отже і вид комунікативної інтенції, визначає особливості тексту, його зміст та форму. Тобто, людина говорить і пише в даних умовах так, як це необхідно для найбільш повної реалізації комунікативної мети, яку вона поставила перед собою. Як результат, в різних ситуаціях спілкування створюються різні тексти, що відрізняються один від одного своїми жанровими характеристиками, мовним матеріалом, що використовується, які існують у неповторній єдності форми та змісту. Як пише Брандес О. П.: «Кожен мовний жанр – це певна модель утворення думки. Це певна знакова система, у якій діють свої, відмінні від інших жанрів, правила сполучень, комбінацій і взаємодій знаків». Так, текст Інтернет-мовлення відрізняється від тексту художнього твору, так само як кожний з цих двох текстів відрізняється від тексту наукової статті не тому, що так забажав автор тексту, або в нього просто так вийшло, а тому що кожний з цих текстів здатний виразити певну комунікативну інтенцію.

Лише за такою будовою тексту (з точки зору форми та змісту), а не будь-якою іншою, комунікативна  інтенція може бути виражена. Створений для реалізації певної комунікативної інтенції, текст наділяється певними функціями. Як правило, завжди можна виділити для даного тексту основну, або домінантну функцію. Це та функція, яка була передбачена автором тексту в процесі його творення. Текст Інтернет-мовлення виконує функцію швидкої комунікації в режимі on-line.

В загальному значенні домінантна функція  тексту полягає в створенні певного комунікативного ефекту, тобто в створенні певного прагматичного впливу на одержувача тексту.

Наступний етап акту комунікації –  сприйняття створеного тексту одержувачем. В умовах міжмовної комунікації, спочатку створений текст потрапляє  до перекладача, а отже, неодмінним етапом перекладної комунікації  є етап аналізу тексту оригіналу  перекладачем.  З точки зору прагматики метою аналізу тексту є  з'ясування, тобто для чого був створений текст, яка була комунікативна інтенція творця тексту, яку потребу цей текст задовольняє, тобто яку домінантну функцію він виконує [9, с. 143-146].

Однією з основних прагматичних проблем  є проблема тих дій, які застосовує перекладач, щоб викликати в одержувачів перекладу бажану реакцію. Як пише В. Н. Комісаров: «Умова успішної комунікації – орієнтація на одержувача, не виконується простим відтворенням особливостей оригіналу, а повинна особливо забезпечуватись під час створення переклад тексту. Виконання таких дій — суть прагматичної адаптації  тексту, тобто приведення тексту в таку форму, що максимально полегшує його сприйняття та сприяє наданню відповідного комунікативного ефекту. Тут мається на увазі зміна тексту, внесення додаткової інформації у вигляді пояснень, додавань, коментарів, або опущення незрозумілої для одержувача тексту перекладу і  комунікативно нерелевантної інформації, або заміна незрозумілої інформації більш зрозумілою, передачу контамінированого мовлення іноземців, або зміни, пов'язані з необхідністю дотримання жанрово-стилістичних норм, існуючі  в мові перекладу відносно текстів даного функціонального стилю тощо [6, c. 228].

Таким чином, до основних прагматичних функцій Інтернет-мовлення належить функція економії часу, експресивний вплив на реципієнта, правила дотримання етикету та  прагнення виділитись. Розглядаючи прагматику Інтернет-мовлення, слід, також, звернути увагу на переклад лексичних одиниць Інтернет-мовлення, оскільки воно являє собою мовлення окремої групи, яке включає в себе вищезазначені характеристики, а тому при перекладі перекладач повинен досконало ознайомитися зі специфікою Інтернет-мовлення, її характерними особливостями, щоб створити адекватний переклад тексту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

Особливості передачі прагматичного  значення лексичних одиниць мовлення користувачів Інтернету

 

 

1. Збереження прагматичного потенціалу лексичних одиниць  Інтернет-мовлення у перекладі

 

 

Збереження та передача прагматичного значення тексту та усіх лексичних одиниць, з яких він складається, входить до основних завдань перекладача, який прагне зробити адекватний переклад. З цього випливає, що способи та засоби передачі прагматичного значення лексичних одиниць є найважливішою задачею перекладача.

Таким чином, у процесі перекладу  перед перекладачем постає питання: яким спосіб перекладу використати, щоб повною мірою зберегти прагматичний потенціал тексту? Вирішенням цієї проблеми займалась ціла кагорта дослідників-перекладознавців.

Так, Казакова Т. А. рекомендує наступні способи перекладу: частковий, вибірковий, повний, дослівний, семантичний та комунікативно-експресивний переклади.

Оскільки наша задача полягає саме у збереженні прагматики при перекладі Інтернет-мовлення, доцільно використовувати комунікативно-прагматичний спосіб перекладу. Комунікативно-прагматичний повний переклад здійснюється для перекладу текстів, що мають загальне соціокультурне значення,  зміст яких  призначений для масового реципієнта [3, c. 17-18].

Щодо перекладу окремих лексичних  одиниць, з урахуванням її прагматичного  значення, на нашу думку доцільно використати  способи перекладу, запропоновані  В’ячеславом Карабаном.

 

Відомий дослідник виділяє кілька способів перекладу лексичних одиниць, але для перекладу Інтернет-лексем ми вважаємо за потрібне виділити наступні способи перекладу лексичних одиниць, які доцільно використовувати для перекладу Інтернет-мовлення:

1. Транскодування – спосіб перекладу, коли звукова та/або графічна форма слова вихідної мови передається засобами абетки мови перекладу.

            Розрізняють чотири види транскодування: 1) транскрибування,           2) транслітерація, 3) змішане транскодування, 4) адаптивне транскодування.

2. Калькування (дослівний або буквальний переклад) – прийом перекладу нових слів, коли відповідником простого чи (частіше) складного слова вихідної мови в цільовій мові обирається, як правило, перший за порядком відповідник у словнику .
3. Контекстуальна заміна – це така перекладацька трансформація, в наслідок якої перекладним відповідником стає слово або словосполучення, що не є словниковим відповідником і що підібрано із зрахуванням контекстуального значення слова, яке перекладається, його контексту вживання та мовленнєвих норм і традицій мови перекладу.
4. Смисловий розвиток – прийом контекстуальної заміни, коли в перекладі використовується слово, значення якого є логічним розвитком значення слова, що перекладається.
5. Антонімічний переклад – заміна форми слова або словосполучення на протилежну, а зміст одиниці, що перекладається, залишається в основному подібним.
6. Описовий переклад – це такий прийом перекладу нових лексичних елементів вихідної мови, коли слово, словосполучення, термін чи фразеологізм замінюється в мові перекладу словосполученням, що адекватно передає зміст цього слова (словосполучення) [4, c. 18-36].