Труднощі перекладу фразеологічних одиниць в романі «Над прірвою в житі»

 

 Широке (наскільки це можливо) й достатнє  використання екстралінгвістичних  даних перебуває у згоді з  тезою М. Толстого про "необхідність  опори на екстралінгвістичну  ситуацію". Особливо це важливо  при аналізі деяких етнофразем, де важко чи неефективно застосовувати  моделювання. 

 

 

 

4. Детермінація поняття «Фразеологічні одиниці».

Термін  «фразеологічна одиниця» по відношенню до терміну «фразеологія» як до дисципліни, що вивчає відповідні засоби мови, не викликає заперечень. Але він неточний як позначення самих мовних засобів, які  є об'єктом фразеології; достатньо  порівняти співвідношення сталих термінів: фонема - фонологія, морфема - морфологія, лексема - лексикологія (пор. фразема - фразеологія).

 У навчальній і науковій літературі робилися спроби визначити поняття фразеологічного об'єкта. Дається, наприклад, таке визначення: «готовий цілий вираз з відомим та даними заздалегідь значенням називається   фразеологічним зворотом, або ідіоми ». Ознаки фразеологічних зворотів: пряме значення, переносне значення, багатозначність, емоційна насиченість.

Фразеологічний  зворот - це відтворювана мовна одиниця  з двох або більше ударних слів, цілісна за своїм значенням і  стійка у своєму складі і структурі.

 При цьому виділяються такі ознаки: відтворюваність, стійкість складу і структури, сталість лексичного складу. Наявність мінімум двох слів у складі одиниці, стабільність порядку слів, непроникність більшості фразеологічних зворотів.

«Ідіома» є однією з різновидів ФЕ: «ідіоматичні словосполучення - це своєрідні вираження певних мов. Є за своїм вживання цілісним і єдиним за змістом, звичайно не піддаються точної передачі на інші мови і потребують при перекладі замін схожою стилістичного забарвлення ».

 Л.А.  Булаховський вважає, що ідіоми  слід відрізняти від ФЕ [11, c.248], Р.А. Будагов ототожнює ідіоми з фразеологічними зрощення.

 Професор  А.А. Реформатський всі види  невільних словосполучень називає  лексікалізованнимі поєднаннями  і підводить під загальне поняття  ідіоми.

 Проф. С.І. Ожегов вважає, що набуття єдиного сенсу і несуттєвість синтаксичного зв'язку слів для значень цілого і роблять словосполучення фразеологічної одиницею, в якій цілісність значення панує над синтаксичною роздільністю.

 Таким  чином, ФЕ є відтворюване в  мові стійке лексико-граматичне  єдність слів з внутрішніми  залежностями між  частинами,  які поєднуються. Тому і класифікація  ФЕ повинна ґрунтуватися на  внутрішніх "відносинах між частинами,  що характеризують структуру  і, перш за все є показниками  стійкості; таким же, тобто структурним,  може бути певною мірою і  метод вивчення ФЕ.

 Визначення  ФЕ повинно бути засновано  на наступних положеннях: звукова  матерія мови є субстанція  його змін у мові; лінгвістичні  об'єкти, підводиться під поняття  ФЕ, є об'єкти матеріального світу,  що існують незалежно від нашої  свідомості; фразеологічні об'єкти  розуміються як первинне, а відносини  між об'єктами - як вторинне; компоненти  цих об'єктів розуміються як  первинне, а відносини між компонентами - як вторинне; внутрішні залежності (або відношення) між частинами  ФЕ є строго логічні фігури, абстрактні від відносин між  явищами дійсності і відображають  ці відносини; значення ФЕ так  само, як і значення слова, розуміється  як соціально узагальнене відображення  істотних властивостей цілого  класу однорідних предметів чи явищ дійсності, закріплене за певної звукової оболонкою.

 З урахуванням зазначених основних положень можна дати таке визначення ФЕ.

Фразеологічної  одиницею називається існуюча в  мові на даному етапі його історичного  розвитку постійна комбінація словесних  знаків: гранична і цілісна; відтворювання в мовленні її носіїв; заснована на внутрішній залежності членів; складається мінімум з двох суворо певних одиниць лексичного рівня, що знаходяться у відомій послідовності; граматично організована за існуючими моделями словосполучень чи речень.

 У  вищезгаданому визначенні підкреслюється, що фразеологічні об'єкти є одиниці мовної системи. За формою вираження і змісту вони відомі носіям мови, що володіє його системою, або можуть стати відомими за певних умов. Це граничні і цілісні константні комбінації словесних знаків. Їм властива відтворюваність і вжиткового в одному, декількох чи у всіх стилях літературної мови.

 Зрозуміло,  таке обмеження, як приналежність  ФЕ тільки до літературної  мови як вищій формі загальнонародної  мови, має враховуватися, виходячи  з цілей і завдань складання  фразеологічного словника літературної  мови , адже за межами фразеології літературної мови існує безліч фразеологічних об'єктів, властивих народним говорам, професійним діалектам і жаргонам, і, звичайно, всі ці об'єкти належать російській мовній системі, а проте стилістична оцінка деяких ФЕ в літературній мові обмежує їх вживання в стилях літературної мови.

 До  складу ФЕ входять якісно-визначені  одиниці лексичного рівня в  їх відомих словоформах; мінімум  два слова (службових чи знаменних)  чином фрази чи стійку фразу. 

 ФЕ  властива певна послідовність  лексичних елементів - часто стабільний або вільний порядок слів. Стійкість ФЕ заснована на обмеження у виборі змінних у порівнянні зі свободою вибору змінних в теоретично можливе еквіваленті ФЕ. Різні види залежності між членами ФЕ визначають їх як постійні або змінні на різних рівнях  мовної структури.

 Граматична  організованість за моделями  словосполучень чи пропозицій  дозволяє розмежувати ФЕ на  фраземи і стійкі фрази. 

 Єдиний  комбінаторне значення ФЕ знаходиться  в різних відносинах до значень  слів у її складі. Це значення  є стабільним відносно означуваного  або виражається чи перебуває в стабільному відповідно з предметами і явищами дійсності як денотатами, по відношенню до яких ФЕ є детонаторами.

 

1. Фразеологізми як особливий вид лексики.

Термін  «фразеологія» має два значення:

розділ  мовознавства, шо вивчає стійкі сполучення слів, їхній склад, будову та значення;

сукупність  стійких сполучень слів — фразеологічних одиниць певної мови.            

Стійке  сполучення двох і більше слів, яке  в процесі мовлення відтворюється  як готова словесна формула і звичайно являє собою семантичну цілість, називається фразеологічною одиницею, або фразеологізмом. У мові фразеологізми  функціонують нарівні з окремими словами і становлять частину  її лексики.

 Фразеологізм  складається не менше як із  двох слів — компонентів, причому  як складники в ньому виступають  не лише повнозначні, а й  службові слова: багатіти думкою, камінь спотикання, збити з пантелику, загнати на слизьке, стріляти з гармат по горобцях, як на сповіді, не за горами, з душею.

Серед мовознавців  поки шо немає єдиної думки, які мовні  утворення слід зараховувати до фразеологізмів. Очевидно, слід розрізняти фразеологізми  у вузькому розумінні (власне фразеологізми, або фразеологізми) і в широкому розумінні (фразеологічні вирази).

Власне  фразеологізми своїм лексичним  значенням рівнозначні окремим  словам або словосполученням: бути на сьомому небі — почуватися щасливим; брати за душу — розчулювати; робити з мухи вола — перебільшувати; мокрим рядном накрити — лаяти; права рука — найближчий помічник; мороз іде поза спиною — страшно; як сніг на голову — зненацька. Вони характеризуються образністю і водночас нерозкладністю лексичного значення, співвіднесеністю його з певним цілісним сигніфікатом. Наприклад, у реченні: «Треба ж до такої міри втратити глузд, щоб повірити, начебто можна чинити такі речі — палити, топтати чужу землю, нищити народ і потім сухим вийти з води» (Ю. Бедзик) фразеологізм «сухим вийти з води» викликає в уяві лише образ води та сухого одягу як натяк, але повністю й чітко усвідомлюється як поняття «уникнути покарання».

Для власне фразеологізмів властиве певне емоційно-експресивне  забарвлення. Наприклад, прислівник «тривожно» лише констатує стан людини, тим часом фразеологізм «коти шкребуть на серці» має ще й виразне конототивне забарвлення, викликає певні емоції: Ніби все правда і правильно, а десь на серці коти шкребуть (В. Собко).

У фразеологічних виразах слова більшою мірою, у власне фразеологізмах, зберігають своє індивідуальне значення. Самі фразеологічні вирази, як правило, позбавлені певного емоційно-експресивного забарвлення. Але вони, як і власне фразеологізми, функціонують у мовленні як готові, усталені поєднання двох або більше слів.

 Фразеологія  формувалася протягом століть,  акумулюючи в собі життєвий  досвід народу. У фразеологізмах  найбільшою мірою виявляється  національна специфіка мови, вони  становлять найобразніше частину  її лексики. Фразеологізми з  однієї мови на іншу, як правило,  дослівно не перекладаються.

 

 

2. Діапазон обсягу фразеології.

Установилося  два погляди на обсяг фразеології, які чітко підсумував О. Ожегов у  праці "Про структуру фразеології" (1974): фразеологія в широкому розумінні  і фразеологія у вузькому розумінні. До фразеології в широкому розумінні  традиційно відносять прислів'я, деякі  приказки, крилаті вислови, "різні  стійкі змеханізовані вирази, штампи та народно-розмовні кліше (традиційні формули вітань, побажань, запрошень), дотепні каламбури" (Ф. Медведєв). Фразеологам добре відомі слова  М. Шанського: будь-який мовний утвір, яким би він щодо розміру, структури й  значення не був, є фразеологізмом, "якщо він надслівний і відтворюваний"[59, c.160]. Услід за М. Копиленком і 3. Поповою, зазначає Т. Шев'якова, фразеосполученням (ФС) називається "будь-яке номінативне сполучення лексем (від так званих вільних до ідіом)" [61, c.40]. Розшифровуючи дещо загальну дефініцію, вона називає такі ознаки фразеосполучень, як цілісність номінації ФС, семантичну самостійність, стійкість їх складу, не виключаючи варіювання й факультативності компонентів ФС, а також регулярність уживання не менше ніж у двох різних мовленнєвих жанрах, для термінологічних ФС — регулярне вживання в певній термінологічній сфері [61, с.42]. Зважаючи на дефініцію — предметом вивчення фразеології є стійкі сполучення двох і більше слів, що створюють семантичну цілість і відтворюються в процесі мовлення як готові словесні формули, — Л. Скрипник, наприклад, до фразеології відносить прислів'я (згода будує, а незгода руйнує); приказки (вивести на чисту воду); лексичні ідіоми (власне фразеологізми: пекти раків); традиційні формули, як-от: формули вітань (скільки літ, скільки зим), усталені формули припрошування, запрошення до столу (ласкаво просимо), формули побажань, віншувань (від краю до краю усім добра бажаю), формули прокльонів (бий би її трясця), узвичаєних відповідей на певні запитання, прохання ("Як поживаєш? — А так! Жию — хліб жую"), формули дражніння (заплач, Матвійку, дай копійку), каламбурні сполуки (тринди-ринди коржі з маком); усі перераховані групи народно-розмовних кліше авторка об'єднує терміном примовки ; крилаті вислови (оживуть степи, озера, Т. Шевченко); складені терміни (атомна енергія) [49, c.280]. Подібної думки про обсяг фразеології дотримуються й деякі інші вчені, наприклад Н. Бабич.

Проте навіть таке розуміння обсягу фразеології  не вичерпує того, що підводиться під  поняття "фразеологія в широкому розумінні", оскільки, наприклад, за О. Єфімовим, "фразеологія звичайно починається там, де вільне лексичне значення слова заступається фразеологічно-зв'язаним". Згідно з таким розумінням, обсяг  фразеології стає безмежним: фразеологічна  зв'язаність властива для більшості  лексем — "немає слів абсолютно  вільних за сполучуваністю" (О. Ожегов).

Значно  чіткіше друге розуміння обсягу фразеології: їй властиві певні структурні особливості; семантика ФО співвідносна з семантикою слова; поряд з окремими словами ФО слугують засобом побудови речень або є елементами речень. Тоді до фразеології у вузькому розумінні  увійдуть:

1)  метафоризовані  сполуки різної структури й  походження: сушити голову, до схід сонця, вітер у голові (кого), до сьомого ноту, крик моди, ні в тин ні в ворота [9, c.54], ("Якийсь він такий, прости біг, ні в тин, ні в ворота...", А. Іщук);

2)  метафоризовані  професійні словосполучення: на живу нитку (з мовлення кравців), закласти фундамент (з мовлення будівельників), скласти зброю (з мовлення військових), питома вага (з мовлення фізиків)[14, c. 864];

3)  компаративні  фразеологізми, які постали на  основі порівняльних словосполучень  чи речень: як корова язиком злизала, мов на долоні, наче в усі [19, c.284]. Вони часто вживаються зі словами фразеологічного оточення, які до складу компаративізмів не входять. Найчастіше це дієслова (боятися як вогню) та прикметники (схожий як дві краплі води, "Фросинка була, як дві краплини води, схожа на Степку...", М. Зарудний). Лексикографічно подібні сполуки розробляються за формулою "фразеологічний зворот + зі сл. + слово (слова) фразеологічного оточення": як за своїм оком, зі сл. доглядати, дивитися тощо — дуже старанно, дбайливо, постійно і т. ін.; як (мов, ніби і т. ін.) осика на вітрі, зі сл. тремтіти, затремтіти тощо [10, с.2000];

4)  допустові  фразеологічні одиниці, найчастіше  структурно оформлені за участю  допустового сполучника «хоч»  та дієслова наказового способу  (хоч водою розливай, хоч око вийми, "Удень ще сяк-так.., а притюпає ніч — хоч вий по — вовчі”, Григорій Тютюнник); проте – хоч у пекло, хоч з мосту та в воду, хоч би де;

5)  сполучення  повнозначного слова зі службовим  (зі службовими): з-під поли, на кістках (чиїх), не за горами;

6)  метафоризовані  крилаті вислови різного походження: справно цифра, синій птах, буря в склянці води;

7)  метафоризовані  дериватами, тобто еліптичні (вилучені) частини ширших усталених висловів: піймати синицю в руку ( краще синиця в руках, ніж журавель у небі), кувати залізо — куй валізо, поки гаряче.