Труднощі перекладу фразеологічних одиниць в романі «Над прірвою в житі»

 

ЗМІСТ

ВСТУП....................................................................................................3

Розділ 1.

Етнокультурний простір мовної картини світу…………….…….. ...6

1. Специфіка етнокультури як багатофункціональної системи….6
2. Етнолінгвістика, її об’єкт та предмет. Етнолінгвістика в колі інших наукових галузей та лінгвістичних дисциплін.……...........................12
3. Вербалізація етнокультурної інформації через фразеологічні одиниці………………………………………………………………………...15
4. Детермінація поняття фразеологічної  одиниці ………………17
1. Фразеологізми як особливий вид лексики………………20
2. Діапазон обсягу фразеології……………………………...22
3. Лінгвоетнічні ознаки фразеологізмів …………………...28
5. Класифікація фразеологізмів…………………………………...40
1. Семантична класифікація………………………………...44
2. Генетична класифікація…………………………………..46
3. Функціональна класифікація. …………………………...47

Висновки до Розділу 1………………………………………………..47

Розділ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ (на основі роману Д.Д.Селінджера «Над прірвою у житі»)….48

2.1. Труднощі перекладу фразеологічних  одиниць в романі «Над прірвою  в житі».………………………………………………………………48

2.2. Класифікація фразеологічних  одиниць (на основі твору Д.Д.  Селінджера «Над прірвою у житі»).…………………………………………51

2.3. Аналіз прийомів перекладу  (на основі роману Д.Д. Селінджера  «Над прірвою в житі»).……………………………………………………….53

Висновки до Розділу 2………………………………………………..61

ВИСНОВКИ...........................................................................................61

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................63

 

ВСТУП

Мова  – це дзеркало навколишнього світу, яка відображає дійсність і створює  свою картину світу, специфічну й  унікальну для кожної мови і, відповідно, народу, етнічної групи, мовного колективу, що користується даною мовою як засобом  спілкування.

Універсальні, загальні закони людського мислення не заперечують, а навпаки, підтверджують  існування конкретних етнічних мовних картин світу, специфіку сприймання кожним народом навколишнього світу  й відображення цього сприймання в певних комплексах понять та у  відповідних психолінгвальних діях.

Актуальність  роботи полягає у потребі контрастивного порівняння лексики англійської та української мов з метою виявлення етномовної специфіки. Подібні дослідження, вкрай необхідні для перекладацької роботи, і є недостатніми в українському перекладознавстві. Опрацювання лексичного матеріалу та створення довідників має за мету сприяти праці українських перекладачів зумовлена тим, що на даний час відбувається чергове глобальне реформування норм у сучасній мові. В сьогоденні широко  використовується формування фразеологічних зворотів з звичних або незвичних поєднань слів. Фразеологія - одне з самих яскравих і дієвих засобів мови. Метафоричність, емоційність, експресивність - всі ці якості фразеологічних одиниць надають мові образність і виразність.

 Мета дослідження полягає у з’ясуванні ролі етнокультурного компонента при перекладі фразеологізмів та аналізі особливостей  фразеологічних одиниць при перекладі.

Для досягнення даної мети було поставлено та послідовно вирішено у ході дослідження такі завдання:

1. Дати  визначення терміну фразеологізми,  їх класифікацію.

2. Дослідити  особливості вживання фразеологічних  одиниць (на основі твору Джерома  Селінджера «Над прірвою у  житі»).

3. Систематизувати  наявні підходи до розгляду  етнокультурних особливостей фразеологізмів  та визначити теоретичні засади  опису значення етнокультурно-маркованих  фразеологізмів з позицій когнітивної  семантики.

4. Дослідити  особливості перекладу фразеологічних  одиниць відповідно до етнокультурних  особливостей.

Предметом дослідження є фразеологічні одиниці англійської мови, їх структура, семантика, особливості та основні ознаки (на основі твору Джерома Селінджера «Над прірвою у житі»).

Об’єктом дослідження є англомовні фразеологізми та їх переклад.

Матеріал дослідження складають художні тексти англійською мовою «Над прірвою в житі» американського письменника Джерома Селінджер та його український переклад виконаний Олексієм Логвиненко. У процесі написання даної роботи були використані праці українських (О. О. Селіванова, А. П. Пономарьов , Л. Г. Скрипник , О. С. Юрченко , А. О.Івченко, Ф. П. Медведев та ін.), російських ( Т. В. Шев’якова , М. М. Шанський, Булаховський Л. А. , В. В. Кунін , А. М. Бабкін, В. В. Виноградов та ін.) та іноземних ( Ш. Баллі, І. Лепешау та ін.) науковців.

У процесі  дослідження використовувалися  такі методи: метод пошуку,  структурний, квантитативний, типологічний методи, описовий метод, як допоміжні використовуються методи компонентного, трансформаційного, стилістичного і порівняльного аналізу, а також лінгвокультурологічний аналіз для виявлення етнокультурно-маркованих фразеологічних одиниць.

Теоретичне значення роботи визначається тим, що її основні положення та висновки курсової роботи сприяють уточненню дефініції фразеологічної одиниці, з’ясуванню основних її ознак як одиниці мови, її лексико-семантичної структури,  дослідження основних класифікацій фразеологізмів відповідно до різних критеріїв, що покладені в їхню основу.

Практичне значення отриманих результатів і висновків полягає в тому, що аналіз фразеологічних одиниць як етнокультурних маркерів в мовній картині світу дозволить більш глибше і змістовніше вивчити питання мовознавства, які не вирішені повністю, положення даної роботи можуть знайти практичне застосування у дослідженнях в галузі лінгвокультурології.

У вступі розкрито суть наукової проблеми етнокультурної маркованості фразеологічних одиниць, обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано мету та завдання курсової роботи, визначено матеріал та методи дослідження, його теоретичне значення та практичну цінність.

У першому розділі розглядається фразеологія як наука, основні теоретичні засади, її ознаки, особливості класифікації фразеологічних одиниць.

У другому розділі фразеологічні одиниці досліджуються та порівнюються при перекладі, визначаються особливості етнокультури та її вплив при перекладі.

У загальних  висновках підводяться підсумки проведеного дослідження, формулюються його результати та окреслюються перспективи  подальших наукових дослідів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Етнокультурний простір мовної картини світу .

1. Специфіка етнокультури як багатофункціональної системи

 

Специфіка предмета потребує розгляду властивих  йому явищ на перетині різних наук, щоб  визначити їх функціональну взаємодію  в цілісності буття народу.

Загальновідомим фактом існування  етнічної культури є постійне зменшення  її питомої ваги в системі національної культури, набування нею в кожну  історичну епоху залежності від  соціально-культурних потреб часу нових  функцій або різної ієрархії цих  функцій. До того ж слід мати на увазі те, що окремі елементи української етнокультури в історично нових умовах набувають різного значення, більше чи менше цінуються усталені, постійні і майже незмінні елементи етнокультури.

Завдання соціокультурологічно мислячого  країнознавця полягає не тільки у  визначенні характеру контексту  як такого, що сприяє або ж мало сприяє чи не сприяє збереженню і розвитку етнокультури, а й у тому, щоб  визначити міру буття етнокультури в житті сучасників, у системі  їх загальної культури.

Різнобарвність та динамічність сучасного  міжетнічного буття, складання нових  форм взаємин між людиною і  суспільством на основі пріоритету загальнолюдських цінностей і національних традицій зумовлює зміну усталеної парадигми щодо національної культури, потребує нових поглядів до багатьох чинників і вимірів людського існування, зосередження уваги на етнічній специфіці культури. Вагоме місце в системі  країнознавства посідають сьогодні дослідження культури, вивчення етнопсихологічних рис або ментальних культурних арехетипів та стереотипів, тобто усього того, що пов’язане з поняттям народної культури, або етнокультури.

Жодна зі сфер духовної діяльності не в змозі  повніше відбити укоріненість конкретного  етносу в його конкретно-просторовому бутті, ніж етнокультура, адже вона концентрує в собі етнічні парадигми  буття людей, виявляє в побуті життя цілий комплекс етнокультурних рис народу.

Саме  етнокультура і рівень її функціонування в соціокультурному, просторово-часовому вимірі створює подвійне буття «для етносу» і «для всіх», зумовлює включеність  етнокультурних цінностей у всесвітній контекст, сприяє самозбереженню етносу за умов етнічної асиміляції.

Етнокультура  як феномен етнічного буття посідає  в системі їх взаємовідносин визначальне  місце, адже концентрує в своїй діяльності різноманітний спектр прояву етнічних ознак, інтегрує, зберігає, відтворює  і, певним чином, трансформує набутки різних сфер діяльності конкретного народу, які накопичуються протягом історичного часу певною спільнотою.

Етнокультура  — це складна, специфічна форма вияву  життєдіяльності українського етносу. На думку В. Лісового, регулятивні  структури (архетипи і стереотипи), витворені найдавнішими міфами, у  яких закодовані особливості світосприймання  і світорозуміння українського народу, не є незмінними. Вони зазнають зворотного впливу тих інновацій та засвоєнь, які були здійсненні на їх основі, унаслідок  чого відбувається своєрідне делегування  регулятивних функцій від найдавніших  структур до нових.

Етнокультура  створює не тільки почуття кровної, а й духовної спорідненості, сягаючи  найістотніших глибин міфологічної, естетичної та моральної етнічної чуттєвості.

Етнічна свідомість формується під впливом  чинників етнічної культури, способу  життя етнічної спільності. Кожна  культура має свій витвір етнокультури, своє уявлення про неї.

В етнокультурну  входять такі складові, які інтегруються між собою, утворюють етнокультуру. Насамперед перша група чинників утворює матеріальну сферу культури (народна архітектура, вбрання, різні  види творчої діяльності (ужиткові) тощо), друга група чинників пов’язана  зі сферою духовної діяльності народу (мова, усна народна творчість у  різних гранях прояву, народне мистецтво  тощо), третя група чинників пов’язана з феноменом найскладнішим і остаточно невизначеним: менталітет або етнопсихологічні риси етносу.

Етнокультура виконує комунікативну, пізнавальну, знаково-символічну, опредметнюючу (знаками є всі зразки матеріальної і духовної культури), відтворювальну (забезпечення фізичного існування етносу через відносини між природою і людиною) функції.

Культура  існує не поза людьми, а в людях, у їх здатності до розуміння і  сприйняття оточуючого світу, і в  тому числі своєї етнокультури, бо кожна з етнічних культур має  свої особливості в структурах сприйняття і розуміння простору, часу, кольору, звуку…

Стабілізуючою етнос і його культуру основою  є система традицій, свого роду колективна пам’ять, що акумулює між  поколіннями етнокультурну інформацію. Не випадково, що Й. Г. Гердер спробував  виявити зв’язок між традиційним  надбанням культури й умовами людського буття, які втілюються в мові, звичаях, мистецтві. При цьому традиція регулює не лише рівень інформації, необхідний для відтворення етносу, а й ступінь етнічних запозичень. Цей механізм не може допустити того, щоб у структурі етносу переважали чужорідні компоненти, а з запозичених такі, що не сприймаються як свої, національні. Традиція — це досвід, накопичений у вигляді системи стереотипів активної людської діяльності, стереотипів уявлень про них і засобів їх визначення або символізації.[57, c.102]

Регулювання етнокультурної інформації відбувається за допомогою етнічних стереотипів (зафіксовані у свідомості людей  духовні надбання, емоційно забарвлені образи передають знання, котрі втілюють у собі елементи опису, оцінки, тобто  стандартизований образ). Це усталені форми етнічної поведінки, так би мовити, її штампи, шаблони, а до певної міри і зразки, вироблені багатовіковим  досвідом народу й усталені в його культурі.

Зміст етнокультурного  стереотипу, на думку Л. Н. Гумільова, зводиться до культурної норми в  широкому розумінні слова, яка поєднує  стильові особливості життя, одягу, житла, спілкування. Стереотип як норма  має властивість узагальнювати  ці особливості в якусь цілісність, спроможну сприймати форму етнічного розуміння, що на рівні етнічної свідомості сприймається як узагальнення «ми».