Детермінізація як ознака сучасної китайської технічної термінології 58 Висновки до Розділу

Висновки до розділу І

 

В Розділі І дослідження було розглянуто термінознавство як науку про терміни, його появу, історичне становлення, сучасний стан і актуальні проблеми, зазначили провідних науковців, що зробили значний внесок у справу дослідження терміну, займалися і займаються актуальними теоретичними і прикладними проблемами термінознавства.

Термінознавство було визначено як розділ лінгвістики, що вивчає спеціальну лексику з точки зору її типології, походження, форми, змісту і функціонування, а також вживання, впорядкування і створення. Таокж були розглянуті головні сучасні напрямки досліджень в межах термінознавства (теоретичне, прикладне, загальне, галузеве, типологічне, порівняльне, семасіологічне, ономасіологічне, історичне, функціональне та когнітивне) та визначені ключові поняття термінознавства, як то термінополе, терміносистема та термін.

Вивчивши різні точки зору провідних термінознавців на питання визначення терміну «термін», ми прийшли до висновку, що найбільш слушним вдається визначення І.С.Квитка: «Термін — це слово чи словесний комплекс, що співвідноситься з поняттям певної організованої галузі пізнання (науки, техніки), що вступає у системні відносини з іншими словами та словесними комплексами і утворює разом з ними в кожному окремому випадку та в певний час замкнену систему, що характеризується високою інформативністю, однозначністю, точністю та експресивною нейтральністю» [цит за 41; 72]. Також були проаналізовані функції науково-технічного терміну, особливості значення термінів, що відрізняють їх від загальновживаної лексики, вимоги до ідеального терміну та проблематика вивчення та систематизування термінів.

В Розділі були розглянуті теоретичні питання утворення нових термінів, проаналізовані головні прийоми термінотвору (термінологічного словотвору), а також їх інтерпретації в різних дослідників та визначено, що . головними прийомами термінотвору є терміностворення (тобто утворення нових слів-термінів), термінологізація (семантична конверсія слів власної мови з їх переходом до розряду термінів) та термінозапозичення (запозичення готових термінів із різних лексичних баз чужої мови). Окремим явищем термінозапозичення можна вважати калькування, оскільки певні його ознаки дозволяють віднестись до нього як до окремого прийому термінотвору, інші ж ознаки незаперечно співвідносять калькування із прийомом запозичення.

Данні дослідження щодо прийомів термінотворення представлені в узагальнюючій схемі [цит за 7; 53]:

 

 

 

 

 

Схема 2

Класифікація термінотворчих прийомів

Загальні теоретичні питання термінознавства, розглянуті в Розділі І дослідження, створюють базу та підводять підґрунтя до подальшого багатостороннього аналізу терміносистеми технічної лексики в сучасній китайській мові.

 

 

РОЗДІЛ ІІ. ЗАСОБИ НОМІНАЦІЇ В СИСТЕМІ ТЕХНІЧНИХ ТЕРМІНІВ СУЧАСНОЇ КИТАЙСЬКОЇ МОВИ

 

 

2.1. Розробка питань технічної термінології в сучасній китайській лінгвістиці

 

Розвиток науки та техніки, появлення нових галузей знань завжди супроводжуються численним появленням нових термінів. Тому термінологія – одна з самих рухливих, швидкорослих та багатозмінних сфер мови.

Створена в ХІХ столітті потрійна типологічна класифікація мов багато в чому слугувала свого роду моделлю мовного розвитку. Три типологічні схеми – ізоляція, аглютинація, флективність, з одного боку, характеризували існуючі різновиди мов, з іншого боку, вони як би символізували свого роду сходи, етапи розвитку мов: найдревніший та найпростіший тип – ізоляція, наступний за ним – аглютинативний, а далі – тип флективний.

Сьогодні відомо, що ізоляція (та атрибути ізоляції – аморфність, кореневий характер та моносилабізм) не протистоїть аглютинації та флексії. За нашими сучасними уявленнями, ізоляція є спосіб зв’язку слів в реченнях та словосполученнях в умовах невиразності в словах власними ресурсами їх відношень до інших слів. У рамках ізоляції може існувати аглютинація (частіше), та флексія (нечасто). [15; 35]

Отже, сучасна китайська мова – ізолююча (не аморфна, не коренева, не моно силабічна), яка володіє аглютинативною морфологією, а в ряді південних та центральних діалектів – за свідченням китайських вчених – флективною та флективноподібною морфологією.

Щодо термінотворчих процесів, китайська наука історично не приділяла уваги не тільки процесам термінотворення, але і взагалі словотворчим процесам. Натомість, ретельна увага китайських науковців була привернута до правил написання тих чи інших ієрогліфів – як в комплексі, так і кожної черти окремо [15; 23]. Тому першими термінами, які потрапили в коло зору китайських вчених-лінгвістів були назви черт та ключів, які входять до складу того чи іншого ієрогліфу, а також терміни, які мали відношення до філософських вчень (категорій), але також основним питанням досліджень були принципи написання того чи іншого ієрогліфу та зв'язок написання з сакральним змістом тієї чи іншої філософсько-релігійної категорії.

Така ситуація зберігалася впродовж усієї доби Класичного Китаю. Розвиток термінознавства в КНР розпочався з середини 50х рр..ХХ ст.. Китайське термінознавство розвивалося на грунті та під впливом радянської лінгвістичної школи. Воно полягало в суто механічному запозиченні термінології, принципів дослідження та базових понять та надбань радянських науковців. Саме у той час зявилися праці Шен Янг, Сю Льетуна, Хуан Шуин, Тан Аошуаня які давали визначення терміну, а також зробили спробу проаналізувати види термінів за функціональними стилями мовлення та галузями діяльності людини.

На основі аналізу їх праць можна вивести уніфіковане трактування дефініції «термін» в китайському термінознавстві – «штучно створені чи пристосовані для цих цілей слова для означення специфічних реалій науки, техніки, медицини тощо». [3]

Зв’язок процесу словотворення з суспільними змінами – найпряміший. До 1979 р. багато нових слів відображали реалії тодішнього міського та сільського життя, озброєного протистояння між КПК та гомінданом; після утворення Китайської Народної Республіки на передній план висунулися питання економічного та політичного будівництва, що не могло не знайти свого відображення в мові.

Внаслідок нетривалості радянсько-китайської дружби, дослідження термінів в той період не отримало великого розвитку. Культурна революція справила негативного впливу на розвиток китайського термінознавства, оскільки більшість науковців було знищено як таких, що «присвятили свої життя іноземним наукам».

Сьогодні китайське наукове термінознавство знаходиться в стадії становлення. Найбільш відомими в цій галузі є праці професора китайської медицина Бай Ци, присвячені питанням уніфікації китайських медичних термінів, та Ван Яна, об’єктом дослідження якого є семантика філософських та релігійних термінів китайської мови. Окремо стоять дослідження Лі Же, яка в своїх працях досліджує загальнотеоретичні аспекти функціонування сучасної китайської мови.

Також слід зазначити, що сьогодні спостерігається процес відставання процесів термінотворення від розвитку наукового та технічного прогресу. Особливо технічні зявляються в країні набагато швидше, ніж мова встигає підбирати слова для їх означення. Тому на сьогодні технічну термінологію в китайській мові можна вважати лише відносно внормованою – одна і та ж технічна реалія може мати різні назви на різних виробничих підприємствах.

 

 

2.2. Класифікація технічних термінів китайської мови

 

Терміни складають частину тезаурусу (від грец. thesaurus – запас) – понятійного апарату галузі знань. Вони є важливим інструментом професійної діяльності, так як у них точно описана теорія та методологія будь-якої професії. Тож професійний успіх багато в чому залежить від успішного оволодіння термінологічною системою професії.

Глубинна ознака термінів дозволяє відділити їх від інших одиниць мови та розчленити всю різноманітність термінів. Цією глибинною ознакою термінів є позначення ними загальних понять. Оскільки існує декілька типів загальних понять, можуть бути виділені й різні типи термінів. Як було зазначено в параграфі 2.1., сучасна китайська наука термінознавства знаходиться в стадії становлення. Тому доцільно проілюструвати питання класифікації технічних термінів китайської мови користуючись загальновживаним в європейській науці категоріями.

Відомо, що типологія є основою класифікацій. В цьому значенні описана тут типологія термінів – розмежування термінів за найважливішими ознаками – представляє собою власне термінознавчу класифікацію термінів. Основою ж усіх наступних класифікацій служать різноманітні окремі ознаки термінів – змістовні, формальні, функціональні, внутрішньо- та позамовні. Всі ці класифікації можуть бути пов’язані з тими науками та галузями знань, в яких вони використовуються.

Першою класифікацією термінів за замістом, яка використовується переважно в філософії, є ділення на терміни спостереження та теоретичні терміни. За термінами спостереження стоять класи реальних об’єктів, а за теоретичними термінами – абстрактні поняття, які звичайно залежать від певної теорії, концепції. Таке ділення є достатнім для рішення термінологічних проблем філософії (філософії науки), але для рішення філософських проблем терміноведення доводиться робити більш подрібнену класифікацію, оскільки ступінь абстрактності понять, які позначаються теоретичними термінами: від філософських категорій до загальнонаукових та спеціальних наукових понять. [12; 79]

Терміни спостереження:

技术人员 – техперсонал

工艺师 - Технолог

预防检修 - Профілактичні заходи

Теоретичні терміни

操作 – технологія

非定额 – ненормованість

外伤病 - травматизм

Другою класифікацією термінів за змістом – по об’єкту назви – є розподілення їх за галузями знань чи діяльності, чи інакше кажучи, за спеціальними сферами. Перелік цих сфер щодо технічних термінів може бути узагальнено представлений наступним чином: технічна наука (技巧水平高个 - технічний взірець, 科学技术进步 - науково-технічний процес), власно техніка (车 -машина, 飞机 - літак), виробництво (设备 - обладнання, 水冷却 - процес водного охолодження). Основуючись на цій схемі, можна сформулювати перелік рубрик, які входять до класифікації термінів за областю знань.

У сфері  виробництва та техніки функціонують технічні терміни. Це одиниці мови, які означають машини, механізми, інструменти, операції. Технічні терміни відрізняються від наукових, перш за все меншою залежністю від концепцій людей, які їх використовують, хоча така залежність і існує. У наш час технічні терміни нерідко проникають  і в власне наукові видання.

Класифікація термінів за об’єктом назви всередині окремих галузей знання є найбільш детальною класифікацією термінів.

Третя змістовна класифікація термінів – за логічною категорією того поняття, яке позначується терміном. Виділяються терміни предметів (卡车 - вантажівка, 集合 - феросплави), процесів (冷却 - охолождення, 凝结 згущення), ознак (暖的- підігрітий, 高技术的- високотехногологічний), властивостей (弯曲的 - гнучкий, 软的 - мякий), величин та їх одиниць (分钟的转数 - оберти на хвилину, 焦耳 - джоуль).

Лінгвістичні класифікації термінів основані на ознаках термінів як слів чи словосполучень певної мови. [12; 139-142]

Класифікація за змістовною (семантичною) структурою дозволяє виділити однозначні та багатозначні терміни, тобто такі, які мають два або більше значень в рамках однієї терміносистеми.

Однозначні

成本 - – собівартість

产量– об'єм виробництва

出产– виробляти

工业– промисловість

 

Багатозначні

汽油 – 1) Бензин

     2)Змазка

重 – 1)Високий

2) Важливий

     3) Центральний 

З точки зору семантики виділяються терміни – вільні словосполучення (赔本– нести збитки, 省电– економити електричну енергію) та стійкі (у тому числі фразеологічні) словосполучення (金本位– золотий стандарт, 还盘– зустрічна пропозиція).

Класифікація термінів за формальною структурою є дуже подрібненою. Перш за все, виділяються терміни-слова (车- транспорт, 放 - переміщати). Далі виділяються терміни-словосполучення (水龙 - шланг, 蜡烛 - свічки (для машини)).

В залежності від мови-джерела розрізняють терміни первинні, запозичені, гібридні.

З точки зору приналежності термінів до  частин мов розрізняють терміни-іменники, прийменники, дієслова, прислівники. Розрахунки показують, що термінів – назв об’єктів у процентному співвідношенні набагато більше, ніж термінів – назв ознак. [12; 158]

Класифікація термінів за авторством відображає соціологічний підхід до термінів. Відому в цьому плані колективні та індивідуальні терміни.

За сферою використання виділяються універсальні (для багатьох споріднених областей), унікальні (для однієї області) та концепциально-авторські терміни; наприклад, лінгвістичні терміни можуть позначати явища, які характерні для всіх мов (фонетика), для однієї чи декількох мов чи тільки для одного підходу. [28]

Для кожної епохи створюються історико-лексикологічна класифікація термінів, у якій фігурують терміни-архаїзми, терміни-неологізми. Ця класифікація дуже тісно пов’язана з вище приведеною класифікацією термінів за об’єктом назви. Неологізмів більше в терміносистемах, які формуються. Архаїзми характерні для концепцій тих терміносистем, які уходять у минуле в у зв’язку з ростом наукового знання та виявленням застарілості деяких наукових поглядів. Однак, оскільки терміни залишаються в мові як її лексичні одиниці (хоча і детермінологізовані), вони можуть відроджуватися у складі нових терміносистем або в новому значенні при розвитку терміносистеми. [12; 176]

У зв’язку з тим, що терміни виконують прикладну функцію як інструменти пізнання і як засоби фіксації наукового чи технічного знання, вони піддаються уніфікації та закріплюються в тій чи іншій формі у якості рекомендованих чи стандартизованих. На цій основі будується класифікація термінів за нормативністю – ненормативністю, яка включає в себе терміни, які знаходяться в процесі стандартизації (які стандартизуються), які піддаються стандартизації (стандартизовані), відхилені в процесі стандартизації (недопустимі); які знаходяться в процесі упорядкування (рекомендовані), які піддалися упорядкуванню, паралельно допустимі, відхилені в процесі упорядкування. До цього слід додати, що в сфері науки та техніки існують терміни, нормативність яких є обов’язковою. Як правило, ці терміни є інтернаціональними; принаймні, їх семантика піддається нормалізації рішеннями міжнародних організацій.