Детермінізація як ознака сучасної китайської технічної термінології 58 Висновки до Розділу

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП

 

Термінологічна лексика становлять значну частину лексичного складу як сучасної української мови, так і інших мов світу, зокрема сучасної китайської мови. Терміни – найдинамічніша частина лексики, оскільки бурхливий розвиток різноманітних галузей науки і техніки зумовлює збагачення і вдосконалення термінологічних галузевих систем. Без вивчення складу термінологічної лексики і змін у ній неможливо зрозуміти загальні закономірності розвитку лексичної системи мови. В останні десятиліття дослідження та стандартизація національної термінології набувають особливої актуальності.

Протягом останніх років у вітчизняному і зарубіжному мовознавстві активно розробляються загальна теорія термінознавства і питання, що стосуються окремих терміносистем. З’явилися праці, присвячені дослідженню термінологій різних галузей знання і діяльності людини, зокрема економічно-правової (Г.Пастернак), електротехнічної (Л.Козак), медичної (Н. Цісар), пожежно-технічної (О.Кучеренко), науково-технічної (О.Іващишин, Т.Михайлова), програмування (А.Ніколаєва), фінансової (О.Винник) та ін. Проте недостатньо вивченими залишаються термінології типологічно неспоріднених з українською мов, однією з яких є китайська. Внаслідок стрімкого пожвавлення торгових та економічних зв’язків між нашою державою та КНР, взаємозапозичення передових технологій щодо технічного обладнання та активізації процесу запрошення українських фахівців технічних спеціальностей на роботу в КНР, особливої уваги науковців вимагає китайська технічна термінологія.

Досліджувана термінологія – це визначена сукупність словесних знаків, що відображає систему технічних понять і відношень між ними.

Актуальність пропонованої магістерської роботи зумовлена необхідністю теоретичного осмислення стану та розвитку сучасної національної термінології Китаю, кожної з її підсистем, зокрема технічної термінології. Означена термінологія як цілісна система дотепер не була об’єктом комплексного лінгвістичного аналізу в українській фаховій літературі.

Об’єктом дослідження є сукупність технічних термінів сучасної китайської мови як відкритої системи мови.

Предмет дослідження – лексико-семантичні параметри мовних одиниць сучасної китайської технічної термінології.

Мета роботи – з’ясувати склад та системну організацію сучасних китайських технічних термінів шляхом їхнього комплексного структурно-семантичного аналізу.

Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання наступних завдань:

1. уточнити базові поняття термінознавства з огляду на реалії китайської науки про терміни;
2. визначити джерела та засоби формування сучасної китайської технічної термінології;
3. описати структурні типи технічних термінів сучасної китайської мови;
4. надати характеристику особливостям функціонування технічної термінології китайської мови як відкритої системі мови.

Джерела фактичного матеріалу. Для аналізу відібрано 1 000 технічних термінів, дібраних із загальномовних словників різного типу, довідників і підручників.

Методи дослідження. У магістерській роботі застосовано:

• описово-аналітичний метод із метою найповнішого узагальнення і класифікації мовних фактів;
• зіставно-порівняльний метод, який дає змогу виявити спільне й відмінне в семантичних зв’язках між технічними термінами й номенами;
• метод дефініційного і компонентного аналізу задля дослідження плану змісту мовних одиниць у сучасній китайській технічній термінології, уточнення їхньої семантичної структури.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній:

а) уточнено базові поняття термінознавства термін, термінологічне словосполучення, термінологія, термінологічне поле, термінознавство в європейській фаховій літературі та з огляду на реалії китайського наукового мовознавства;

б) до аналізу залучено мовний матеріал, який дотепер не був об’єктом спеціального лінгвістичного вивчення у вітчизняній фаховій літературі;

в) схарактеризовано склад сучасної китайської технічної термінології;

г) описано структуру, джерела та шляхи формування технічних термінів сучасної китайської мови;

ґ) застосовано методику компонентного аналізу для вивчення семантики технічної термінології сучасної китайської мови.

Теоретичне значення магістерської роботи полягає у збагаченні вітчизняного наукового простору додатковими відомостями щодо спеціальної лексики сучасної китайської мови, розробленні актуальних питань теорії терміна, уточненні базових понять термінознавства з огляду на реалії мовознавчої традиції Китаю, виявленні сучасних термінотвірних тенденцій в аналізованій лінгвістичній системі. Проведений аналіз китайської технічної терміносистеми може бути підґрунтям для розв’язання дискусійних питань термінотворення. Застосування компонентного аналізу для вивчення семантики технічних термінів та уточнення їх дефініції має значення для подальших досліджень у цій галузі.

Практичне значення дослідження пов’язане з тим, що його результати можуть бути використані в лексикографічній роботі (укладання термінологічних словників), навчальному процесі під час розроблення й викладання спецкурсів з термінознавства. Подані в роботі спостереження й узагальнення будуть корисними для подальшого внормування китайської технічної термінології на сучасному етапі її розвитку.

Апробація отриманих результатів. Основні результати дослідження доповідалися автором під час наукових та науково-практичних конференцій «Проблеми сходознавства в Україні» (Харків, 2011), «Сучасні проблеми та шляхи їх вирішення в науці, транспорті, виробництві та освіті ‘2011» (Одеса, 2011) та «Актуальні тенденції сучасного сходознавства» (Харків, 2012). За матеріалами дослідження опубліковано статті:

1. Темін як лексична категорія // Проблеми сходознавства в Україні: Матеріали VIII Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Харків, 2011. – С. 17-18.
2. Особливості термінологічної лексики в китайській мові // Сборник научных трудов SWorld. Материалы международной научно-практической конференции «Современные проблемы и пути их решения в науке, транспорте, производстве и образовании 2011». – Выпуск 4. Том 8. – Одесса, 2011. – С.54-56.
3. Відмінності у трактуванні поняття «термін» в китайській та українській мовознавчій традиції // Актуальні тенденції сучасного сходознавства: Матеріали II Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Харків, 2012. – с 137-139.

Робота має традиційну структуру. Складається з 3 Розділів, 9 параграфів, містить 2 таблиці та 2 схеми. Загальний обсяг роботи - 71 сторінка.

РОЗДІЛ І. ТЕРМІНОЛОГІЧНА ЛЕКСИКА ЯК ОБ’ЄКТ ЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

 

 

1. Термін як частина спеціальної лексики мови

 

Системне вивчення проблем термінології, визначення її місця у структурі мови є одним з актуальних завдань лінгвістики. Терміни з’являються не лише тоді, коли починає розвиватись наука, теоретичне знання. У всі часи будь-яка професія, будь-який вид трудової діяльності людини народжував систему слів, які вважалися професійними, а. згодом, лягли в основу термінологічної системи будь-якої мови. Також багато слів загальновживаних, нетермінологічних, в професійній мові здобувають значення і функції термінів. Використання термінів представниками однієї й тієї ж професії забезпечує адекватне спілкування в процесі спільної діяльності та впливає на ступінь її ефективності.[1; 4]

Термін будь-якої галузі знання та людської практики, зокрема технічної, виражає спеціальне професійне поняття (наукове, технічне, соціально-культурне), якщо він використовується в умовах спеціальної професійної комунікації: в письмових текстах або розмові спеціалістів. Функціонуючи в художніх творах або в умовах повсякденного спілкування, термін має повсякденне або загальне тлумачення.

Термінології мають велику історію, але поняття термін сформувалось в Європейській науці лише на початку XX ст. Сучасні лінгвістичні дослідження ґрунтуються на комплексному міждисциплінарному підході. Розв’язання теоретичних проблем щодо визначення особливостей і природи термінів як знаків спеціальних понять, виявлення дериваційного потенціалу термінологічної лексики, вивчення загальних тенденцій розвитку терміносистем постійно перебуває у центрі уваги дослідників. [9; 4]

Комплексний підхід до вивчення різних аспектів термінології знайшов втілення в наукових працях Б.М.Головіна, С.В.Гриньова, З.І.Комарової, Д.С.Лотте, З.М.Осипенко, Н.Б.Скуловіна, A.B.Суперанської, В.М. Підвойного та інших. Проте певні уявлення щодо процесів і особливостей термінологічної номінації, зіставні аспекти терміносистем, ознаки терміна як особливого знака не знайшли достатнього освітлення в науковій літературі і потребують подальшого вивчення.

Термін - це слово, або словосполучення, котре має спеціальне значення, виражає та формує професійне поняття та застосовується в процесі ознайомлення та засвоєння наукових та професійно-технічних об’єктів та відносин між ними. Слово-термін - це завжди результат та знаряддя професійного мислення та спеціально-професійного спілкування. [6; 158]

Лінгвістичне вивчення термінів довгий час здійснювалось в рамках лексикології. В науці існувала думка про обов’язкову однозначність термінів, їх системність, впорядкованість, до термінів ставились вимоги краткості, обов’язкового дефінірування.[10; 15]

Говорячи про термінологію, лінгвісти, як правило, розрізняють:

• Науку про терміни (в цьому відношенні дедалі популярнішим стає термін «термінознавство»)
• Загалом всю фахову лексику у складі певної мови (ми говоримо, наприклад, «термінологія української мови», «термінологія турецької мови», «німецька термінологія», тощо)
• Спеціальну лексику, що обслуговує певну галузь науки чи техніки (наприклад лінгвістична термінологія, термінологія обчислювальної техніки)

Така багатозначність не в останню чергу зумовлена тим, що для кожної термінологічної одиниці визначена точка координат як у мові в цілому, так і в субмові (фаховій мові) зокрема.

Наприкінці 60-х було запропоновано розмежувати значення цього терміна та ввести нове поняття термінознавство. [13; 151]

Термінознавство - наука, що вивчає спеціальну лексику з точки зору її типології, походження, форми, змісту і функціонування, а також вживання, впорядкування і створення.

Таким чином, зберігши за терміном термінологія значення сукупності слів та словосполучень, які виражають спеціально-професійні поняття, термінознавством назвали дисципліну, предметом котрої є термінології різних областей професійної діяльності людини.

Початок термінознавства як науки пов’язан із ростом ролі науки в житті суспільства у 30-40-х роках XX століття, який вивів проблему дослідження терміну і термінології до ланки найбільш важливих питань загального мовознавства і розпочав процес виділення термінознавства в окрему наукову дисципліну, із своїм предметом і методами дослідження. В цей період з’являються праці Д.С.Лотте, присвячені відбору та стандартизації термінів, дослідження Г.О.Винокура про специфіку термінологічного словотвору, праці О.О. Реформатського та ін.

В наступні роки увага лінгвістів до проблем термінології тільки посилюється. Треба відмітити, що ріст інтересу до вивчення терміну припадає на 60-70-ті роки XX століття. У працях провідних російських вчених Д.С. Лотте, Г.О. Винокура, О.О. Реформатського та ін. були надані визначення найважливішим поняттям сучасного термінознавства, котрі досліджуються новою генерацією вчених, серед яких: Б.Н. Головин, A.C.Герд, С.В.Гриньов, Б.Ю.Городецький, В.П. Даниленко, Т.Л.Канделаки, Л.А.Капанадзе, Я.А. Климовицький, В.М.Лейчик, А.И.Моисеев, Р.Г. Петровский, В.В. Раскин, та ін. Питаннями класифікації та систематизації термінів уперше стали займатися американські вчені, серед яких можна виділити С. Райта і В. Адама. Особливе значення мають праці зарубіжних дослідників Л.Ольшкі і Е.Вюстера, оскільки обидва вчені зробили великий внесок у розвиток термінознавства у питаннях однозначності терміну, навколо котрих досі ведуться дискусії. їх дослідження мають великий методологічний вплив на розвиток сучасного термінознавства [27; 156-161].

В наш час розробкою теоретичних проблем термінознавства займається ряд національних шкіл - австрійсько-німецька, франко-канадська, російська, чеська - що відрізняються підходами і аспектами розгляду спеціальної лексики. Провідною за масштабами та значущістю досліджень є російська школа.

Наразі в термінознавстві виділяється низка самостійних напрямків дослідження. В першу чергу слід виділити теоретичне термінознавство, яке вивчає закономірності розвитку та застосування спеціальної лексики, та прикладне термінознавство, що ґрунтується на теоретичному і розробляє практичні принципи і рекомендації щодо усунення недоліків термінів і термінологій, їх опису, оцінки, редагування, впорядкування, створення, перекладу та застосування. Поруч з теоретичним і прикладним виділяються декілька більш вузьких галузей сучасного термінознавства, як то: загальне, галузеве, типологічне, порівняльне, семасіологічне, ономасіологічне, історичне, функціональне та когнітивне (гносеологічне) термінознавства.

Загальне термінознавство вивчає найбільш загальні властивості, проблеми та процеси, які відбуваються в спеціальній лексиці, а часткове чи галузеве терміноведення займається вивченням спеціальної лексики та понять окремих галузей знань конкретних мов. Типологічне термінознавство займається порівняльним дослідженням особливостей окремих термінологій з метою установлення загальних властивостей термінологій та особливостей окремих термінологій, який зумовлений характером, який відображає галузі знання. Порівняльне термінознавство займається порівняльним дослідженням загальних властивостей спеціальної лексики різних мов, наприклад, російської та англійської. Семасиологічне термінознавство займається дослідженням проблем, пов’язаних зі значенням (семантикою) спеціальних лексем, зміненням значень та все можливими семантичними явищами – полісемією, омонімією, синонімією, антонімією, гіпонімією та ін. [30; 13]