Господарський процес

Порядок сплати судового збору.

Стягнення судових витрат.

Процесуальні строки в господарському судочинстві.

Види процесуальних строків і принципи їх застосування, в. Встановлення, обчислення та закінчення процесуальних

й.

, Відновлення та продовження процесуальних строків.

!,1, Склад судових витрат

іржава за рахунок судових витрат певним чином компенсує на утримання судової системи і забезпечення здійснення правосуддя, оскільки кошти зокрема судового збору іуються на забезпечення здійснення правосуддя, зміцнення

матеріально-технічної бази судів, включаючи створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційної системи, веб-порталу судової влади, комп'ютерних локальних мереж, сучасних систем фіксування судового процесу, придбання та обслуговування комп'ютерної і копіювально-розмножувальної техніки, впровадження електронного цифрового підпису. З іншого боку, судові витрати виконують також превентивну та штрафну функції, адже за загальним правилом компенсація таких витрат здійснюється за рахунок сторони, дії або бездіяльність якої викликали потребу у судовому захисті прав та інтересів, а тому є одним із негативних наслідків для правопорушника. Водночас значний розмір судових витрат є способом запобігти необгрунтованим позовам, тобто усунути зловживання процесуальними правами. І

Судовими витратами € судовий збір, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказії) у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката та інша І витрати, пов'язана з розглядом справи. Перелік таких витрат не < І вичерпним. Як свідчить узагальнення судової практики До інших! витрат у розумінні ст. 44 ГПК України відносяться, зокрема, суми, якії підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (ст. ЗОЇ ПІК України). До інших витрат можна також віднести витратні понесені особами, що не є учасниками судового процесу, у зв'язку іі наданням документів або матеріалів у порядку ст. 38 ГПК Українці витрати на проведення огляду і дослідження письмових та речовм* доказів у місці їх знаходження у порядку ст, 39 ГПК України. І

5.2. Порядок сплати судового збору

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення І звільнення від сплати встановлюються Законом України від 08 лишЛ 2011 року «Про судовий збір» та Інструкцією про порядок обчислення та справляння судового збору, затвердженою наказом іністерства фінансів України від 07 липня 2012 № 811. У вирішенні итань, пов'язаних зі сплатою та поверненням сум судового збору и розгляді справ господарськими судами, останніми мають аховуватися відповідні положення названої Інструкції в частині, о не суперечить Закону.

Судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за дання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, ви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими ставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви о видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення етейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним ■дом України; за видачу судами документів.

Вирішуючи питання щодо сплати судового збору, необхідно овувати наступне:

Одним з реквізитів позовної заяви є ціна позову, яку вказує ивач і з якої обчислюється судовий збір. Якщо позивачем у заяві наведений обґрунтований розрахунок ціни позову або його не ано до позовної заяви, остання підлягає поверненню заявникові підставі п. З ч. 1 ст. 63 ГПК України. Якщо судовий збір сплачено становленому порядку і розмірі за позивача (заявника) іншою

ою, господарський суд повинен виходити з того, що судовий фактично надійшов до державного бюджету, і отже, немає тав для повернення позовної заяви за мотивом сплати судового ру неналежною особою.

У разі якщо позивач на підставі ч. 4 ст. 22 ГПК України до Іняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог і не тив судовий збір зі збільшеної суми, господарський суд повинен Пути з позивача суму недоплаченого судового збору в доход " авного бюджету. Якщо позивач завищив ціну позову, або у

есі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський іідмовив у стягненні певних сум, судовий збір у цій частині не ртається. З питань сплати судового збору в іноземній валюті варто керуватися Постановою Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції». Так, відповідно до вказаної Постанови та Закону України «Про судовий збір» ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами. У разі подання позову про стягнення національної валюти України - еквіваленту іноземної валюти ціна позову визначається в національній валюті України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову. За змістом згаданого припису п. 4 ч. 1 ст. 55 ГПК України у разі подання до господарського суду позову про стягнення іноземної валюти обов'язковим є зазначення еквіваленту в національній валюті України (гривнях). Виходячи з останнього й визначається сума судового збору, що сплачується з позовної заяви у національній валюті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачено раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, ;і не на день подання позову.

У разі об'єднання господарським судом в одне провадження кількох справ відповідно до ч. 1 ст. 58 ГПК України, а також у випадках подання позовної заяви кількома позивачами до одного або кількох відповідачів судовий збір обчислюється з загальної суми позову і сплачується позивачами пропорційно долі вимог кожного і них. Сплата усієї суми судового збору одним позивачем у цьому рамі неможлива, за винятком випадків, коли позивачі претендують іш один і той же предмет позову.

У випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так емайнового характеру судовий збір підлягає сплаті як за ставками, тановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, тановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового рактеру. Наведене стосується об'єднання в одній позовній

ві вимог майнового і немайнового характеру, зв'язаних між 'ою підставами виникнення або поданими доказами (ст. 58 сподарського процесуального кодексу України, наприклад, про ~нання недійсним правочину (господарського договору) та про ребування переданого за ним майна.

У ст. 5 Закону «Про судовий збір» визначені, зокрема, адки, коли окремі органи, здійснюючи надані їм законодавством новаження, звільняються від сплати судового збору як позивачі

відповідачі. Якщо ж згадані органи звертаються до господарського ■у не у зв'язку з виконанням своїх повноважень, вони зобов'язані ачувати судовий збір у загальному порядку.

Оскільки треті особи, які заявляють самостійні вимоги на дмет спору, відповідно до ст. 26 ГПК України користуються усіма вами і несуть усі обов'язки позивача, обов'язок сплатити судовий р з заяви про вступ у справу або про перегляд судового рішення в ляційному чи касаційному порядку, або про його перегляд за овиявленими обставинами покладається також і на них. Треті

и, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, гіають або залучаються до участі у справі без сплати судового ру. Проте у разі вчинення ними окремих дій, що мають юридичне чення, наприклад подання заяви про перегляд рішення юдарського суду, на них покладається обов'язок сплатити ©вий на загальних підставах. У випадках здійснення “одарським судом заміни сторони її правонаступником за илами ст. 25 ГПК України судовий збір сплачується онаступником або стягується з нього господарським судом,

~ воно не було сплачене первісним позивачем, і Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій і виключно через установи банків чи відділення зв'язку.

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява) оплачується.

У разі безготівкового перерахування судового збору з рахунку платника відповідальний виконавець установи банку зобов'язаний на лицевій чи зворотній стороні останнього примірника платіжного доручення, який видається платнику, зробити відповідний напис (помітку) про зарахування судового збору до державного бюджету. Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском круглої печатки кредитної установи з зазначенням дати виконання платіжного доручення. Відсутність відповідних реквізитів не є підставою для повернення позовної заяви, апеляційної (касаційної) скарги або заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без розгляду, оскільки платіжне доручення вважається достатнім доказом сплати судового збору, якщо воно не повернуте Державним казначейством України. Якщо позивач сплатив збір готівкою, то у такому разі не передбачено вчинення кредитною установою будь-яких написів, крім встановлених формою квитанції. У цьому випадку до позовної заяви додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж.

Оскільки однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження судового збору до державного бюджету України, господарський суд у разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування судового збору до державного бюджету може і повинен витребувати від позивача або особи, що подала апеляційну (касаційну) скаргу чи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відповідне підтвердження територіального органу казначейства, якому судовий збір перераховано, про що зазначається в ухвалі про порушення провадження у справі або про прийняття апеляційної (касаційної) скарги до провадження чи прийняття заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. На відміну від інших документів, що додаються до позовної и, платіжні документи подаються до господарського суду тільки ригіналі. Ксерокопії чи фотокопії платіжних документів не уть бути доказом сплати судового збору.

Судовий збір сплачується до територіальних органів Державного ачейства України. Платники судового збору у платіжних ченнях на перерахування збору до державного бюджету повинні ку «одержувач» зазначити найменування територіального органу ачейства за місцем знаходження платника та номер рахунка, й відкритий казначейству в установі банку.

Якщо стороною не подано доказів сплати судового збору у овленому порядку та розмірі або документів, що свідчать про нення від його сплати, заява до розгляду не приймається, і одарський суд з посиланням на п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України в'язаний повернути її заявникові без розгляду. З цих же підстав ртаються позовні заяви з платіжними дорученнями на рахування судового збору не до державного бюджету України, повернення позовної заяви виноситься ухвала. Однак, на мою ку, вказана норма ГПК України є неконституційною, оскільки у х випадках суддя повинен прийняти позовну заяву, а під час среднього розгляду справи встановити строк на усунення таких ліків, в порядку п. З ст. 65 ГГІК України (щодо виклику суддею ставників сторін для уточнення обставин справи).

У випадках коли господарським судом розглядається декілька в за позовними заявами одного і того ж позивача, останній має о сплатити судовий збір за їх розгляд одним платіжним ментом, який долучається господарським судом до однієї зі в. У решті справ робиться відмітка про суму судового збору, ченого за розгляд справи та зазначається номер справи, в якій одиться платіжний документ. Така ж відмітка робиться у ах в разі повернення судового збору.

Зазначений порядок подання доказів сплати судового збору нен бути дотриманий і в тих випадках, коли збір сплачується за іача (заявника) іншою особою.

5.3. Стягнення судових витрат

Загальні засади вирішення питання про розподіл судових витрат:

Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Якщо розбіжності між сторонами вирішені частково на користь однієї із сторін і частково на користь другої сторони, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, розподіляються між обома сторонами з урахуванням кількості та змісту прийнятих господарським судом пропозицій кожної із сторін.

У разі винесення господарським судом ухвали про затвердження мирової угоди між сторонами (п. 7 ч. 1 ст. 80 ГПК України), в якій сторони дійшли згоди, у тому числі і стосовно розподілу судових витрат, суд має право затвердити цю угоду, якщо вона не суперечить законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. У таких випадках суд у своєму рішенні повинен навести зміст цієї угоди.

У разі коли господарський суд на підставі п. З ст. 83 ГПК' України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судових витрат зі справи, у тому числі і сум судового збору за подання заяви про перегляд рішення в апеляційному або у касаційному порядку або перегляд його за нововиявленими обставинами, здійснює сподарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними авилами розподілу судових витрат