Господарський процес

Примусове виконання судових рішень забезпечує їх сталість, рантує здійснення справ, визнаних рішенням господарського суду, і ^конання підтверджених ним обов'язків. Виконавче провадження - | стадія господарського процесу, в якому спеціальні органи держави ^вадять примусове здійснення справ суб'єктів господарювання, які тверджені рішенням господарського суду. Як стадія господарського процесу виконання судових рішень здійснюється в процесуальній формі, та порядок діяльності органів виконання заздалегідь приписаний законом. Зацікавленим особам забезпечена можливість брати участь у виконавчому провадженні, при цьому їм надані певні процесуальні права.

Чітке і своєчасне виконання всіх рішень господарського суду робить діяльність його органів ефективною. Саме тому провадження по виконанню судових рішень має важливе значення і за своєю суттю є заключною стадією господарського процесу з конкретної справи.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України (ст. 115 Г1Ж України). Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Пред'явленням наказу до виконання порушується виконавче провадження.

Провадження по виконанню рішень будь-якого юрисдикційного органу має важливе значення в механізмі захисту прав. Помилки, які допущені на цьому заключному етапі захисту права, можуть звести нанівець попередню діяльність правоохоронного органу і призвести до зворотнього результату - порушення суб'єктивних прав сторін, які сперечаються. Тому примусове здійснення порушеного або оспорюваного права знаходиться під контролем суду, одночасно г заключною стадією провадження в юрисдикційному органі.

Виконання рішення господарських судів регламентуються нормами Господарського процесуального кодексу України, Законом України від 21 квітня 1999 року «Про виконавче провадження» іа іншими нормативно-правовими актами.

Необхідно відрізняти примусове виконання рішенні господарського суду відносно боржника від стадії виконавчого провадження, яка складається з низки процесуальних дій, зокрема видачі наказу, який може і не бути подано до виконання у зв'я іку || добровільним виконанням рішення; видачі дубліката наказу, якщЯ| останній втрачено; відстрочки, розстрочки, зміни одного способу Щ порядку виконання іншим, повороту виконання рішення та інщ|І азвані дії пов'язані з виконанням рішення незалежно від того, яким ином воно виконується - добровільно чи примусово.

Вказані дії мають одну мету - реальне забезпечення захисту ійсно порушеного або оспорюваного права. Вони становлять амостійну і заключну стадію господарського процесу. Норми, які гулюють провадження в господарському суді, становлять амостійний інститут господарського процесуального законодавства.

У виконавчому провадженні беруть участь державні та інші гани й посадові особи, до компетенції яких входить примусове конання рішень господарського суду, і сторони (стягувач і ржник).

Згідно із Законом України від 21 квітня 1999 року «Про конавче провадження» примусове виконання рішень в Україні кладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи ганів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України 24 березня 1998 року «Про державну виконавчу службу» имусове виконання рішень здійснюють державні виконавці “онних, міських (міст обласного значення), районних у містах ілів державної виконавчої служби та інші органи, організації і садові особи, які здійснюють виконавчі дії у випадках, едбачених Законом «Про виконавче провадження».

Виконання рішення господарського суду провадиться на ставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (ст. 116 К України). Наказ може бути видано на виконання не тільки ення, але й постанови господарського суду. Наказ видається гувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням нної сили.

У разі повного чи часткового задоволення первісного і трічного позовів накази про стягнення грошових сум видаються їмо по кожному позову. Взаємний залік сум не проводиться, Виконання рішення господарського суду здійснюється, як ило, за участю сторони, на користь якої воно винесено. Накази стягнення грошових сум разом із рішенням видаються увачеві або надсилаються йому рекомендованим чи цінним

листом. Накази про стягнення грошових сум до бюджету надсилаються або видаються господарським судом місцевим органам податкової служби для виконання у встановленому порядку через установи банку. Решта наказів виконується державними виконавцями. Якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів, або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом (ст. 116 ГПК України).

Згідно зі ст. 117 ГПК України у наказі господарського суду мас бути зазначено'.

найменування господарського суду, номер справи, дата прийняття рішення, дата видачі наказу та строк його дії;

резолютивна частина рішення;

найменування стягувача і боржника, їх адреси, номери рахунків у банках.

Якщо рішенням господарського суду встановлюється відстрочка або розстрочка виконання, в наказі зазначається, з якого часу починається перебіг строку його дії.

Виданий стягувачеві наказ може бути пред'явлено до виконання не пізніше трьох місяців з дня прийняття рішення, ухвали, постанови або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки виконання судового рішення або після винесення ухвали про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання. У цеп строк не зараховується час, на який виконання судового рішення було зупинено (ст. 118 ГПК України).

У процесі виконання судового рішення сторони можуть уклас ти мирову угоду. Мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу (с і. 121 ГПК України).

11.2. Учасники виконавчого провадження, їх права та

обов'язки

Учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Прокурор бере участь у виконавчому провадженні у випадку здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді та відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа за його заявою.

Для проведення виконавчих дій державний виконавець за еобхідності залучає понятих, працівників органів внутрішніх справ, редставників органів опіки і піклування, інших органів та установ у орядку, встановленому Законом України від 21 квітня 1999 року Про виконавче провадження».

При виконанні рішень судів та ухвал про зміну органів правління та посадових осіб підприємств, установ, організацій езалежно від форми власності можуть залучатися виключно рацівники органів внутрішніх справ. Залучення інших осіб у роцесі виконання таких рішень не допускається.

Сторонами у виконавчому провадженні виступають стягувач боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є ізична або юридична особа, визначена виконавчим документом, виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів. жен з них щодо іншої сторони має право брати участь у конавчому провадженні самостійно або доручити участь у конавчому провадженні одному із співучасників.

У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної іціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона ють право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її авонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його гпу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони її и б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, власне ім'я чи по батькові (для фізичної особи), державний виконавець за наявності підтверджуючих документів своєю постановою, яка затверджується начальником відділу, змінює назву сторони виконавчого провадження.

Сторони можуть реалізовувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов'язаний вчинити певні дії особисто.

Неповнолітні та особи, визнані судом недієздатними, реалізують свої права та виконують обов'язки, пов'язані ч виконавчим провадженням, відповідно до вимог закону. У разі якщо стороною виконавчого провадження є особа, визнана судом безвісно відсутньою, державний виконавець своєю постановою залучає до участі у виконавчому провадженні особу, яка є опікуном її майна.

Участь юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом, або черсі представників юридичної особи. Повноваження представника повинні бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.

Представниками у викон