Господарський процес

7.5. Прийняття судового рішення та права суду при сненні правосуддя (порядок прийняття рішення, оголошення ІЩня та його розсилання, набрання ним законної сили), ла як процесуальний документ

Всі господарські суди, які виступають в якості судів першої ЦІЇ, приймають рішення і ухвали. Суди апеляційної й Ійиої інстанцій приймають постанови і ухвали.

Важливим судовим актом місцевого господарського суду - суду

першої інстанції є рішення. Його значення полягає в тому, що воно < основним актом правосуддя, який приймається після розгляду і вирішення справи по суті (задоволення позову, відмова у позо їй повністю або частково) (ст. 82 ГПК України).

Рішення господарського суду - це акт суду першої інстанції, яким суд на підставі достовірно встановлених при судовому розгляді фактів в суворій відповідності з нормами процесуального і матеріального права вирішує справу по суті, тобто задовольни позовні вимоги повністю або відмовляє в їх задоволенні.

Поняття рішення розкривається через низку притаманних йому ознак. Рішення: акт органу судової влади; це акт правозастосувания, і який містить у собі одночасно наказ і підтвердження. Наказ в рішенні і господарського суду є виявленням владного характеру рішений господарського суду, підтвердження в рішенні віддзеркалює усунення і господарським судом спору про право і констатації наявносі і матеріально-правових відносин, суб'єктивних прав і обов'язкін Рішення господарського суду як правозастосовуючий акт виступає и якості акту індивідуального піднормативного регулювання; < процесуальним актом - документом, оскільки виноситься в певній формі й у визначеному законом порядку, повинен мати вказані у законі зміст і реквізити.

Значення рішення полягає в тому, що воно припиняє спір про право, оскільки він розглянутий по суті і закінчує судочинство по справі, воно відновлює законність, порушену однією зі сторін, впорядковує відносини господарського обороту.

У випадках, коли спір сторін не вирішується по суп, господарський суд виносить ухвалу (ст. 86 ГПК України). На відміну від рішення, ухвала господарського суду виноситься і по окремих питаннях, які виникають в період розгляду спору. Постанови господарського суду приймаються за наслідками перегляду судами апеляційної інстанції судових рішень господарського суду, які не набрали законної сили, та судами касаційної інстанції судових рішень господарського суду, які набрали законної сили.

Рішення господарського суду з конкретної справи - це передусім акт, який владно підтверджує наявність або відсутність спірного правовідношення, його конкретний зміст, і, таким чином, спірне правовідношення перетворюється у безспірне, яке, належить примусовому виконанню. Саме з моменту винесення рішення господарського суду і набрання законної сили можливість примусового здійснення суб'єктивного права, яке підтверджується судом, перетворюється в дійсність.

Матеріально-правові наслідки рішення господарського суду настають внаслідок того, що рішення санкціонує конкретні відносини, абстрактне вираження якого дано у нормі права. Рішення господарського суду, незалежно від того, задоволений позов або в ньому відмовлено, не змінює своєї суті акта захисту права. Якщо позов задовольняється, то право, яке оспорювалось відповідачем, належить примусовому виконанню (здійсненню). Якщо у позові відмовлено, відповідач звільнюється від відповідальності й зобов'язання виконання, якого вимагав позивач. Таким чином, рішення господарського суду перешкоджає новій спробі позивача домагатися примусового виконання зобов'язання відповідача, відсутність якої встановлено рішенням господарського суду, оскільки В силу закону позивач не має права вдруге звертатися до 'осподарського суду з тотожнім позовом. Правове значення рішення уду полягає також у тому, що раніше спірні правові відношення ісля прийняття рішення набувають суворої визначеності, сталості, атеріально-правової обов'язковості.

Значення й сутність рішення господарського суду визначаються равовою природою органу, який виносить це рішення. Таким чином, шення господарського ' суду є актом захисту порушеного або порюваного права сторін. Рішення господарського суду як авозастосовчий акт та одночасно акт судової влади повинно повідати певним вимогам, які формуються в законі та випливають суті рішення господарського суду. При цьому вимоги до рішення рактеризують і його зміст, і порядок його прийняття, оскільки ;ливими є зміст, форма й порядок прийняття рішення подарського суду. Згідно зі ст. 82 ГПК України, господарський суд приймає рішення при вирішенні господарського спору по суті, тобто при задоволенні позову чи при відмові у позові частково або повністю.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті. Суддя, не згодний з рішенням більшості складу колегії суддів, зобов'язаний підписати рішення і має право викласти письмово свою окрему думку, яка долучається до справи, але не оголошується.

Під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу. Під час перебування в нарадчій кімнаті суддя не має права розглядати інші судові справи. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення рішення у нарадчій кімнаті.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом. Зокрема, рішення господарського суду має грунтуватися на повному з'ясуванні таких питань: Чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі? Якими доказами вони підтверджуються? Чи не виявлено в процесі розгляду справи фактичних обставин, що набули суттєвого значення для вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин? Яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи? Яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення господарського спору?

Рішення господарського суду ухвалюється іменем України І складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин (ст. 84 ГПК України). У вступній частині вказуються найменування господарського суду, номер справи, дата прийняття рішення, найменування сторін, ціна позову, прЬвшца судді (суддів), представників сторін, прокурора та інших осіб, які брали участь у засіданні, посади цих осіб. Описова частина має містити стислий виклад вимог позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін та їх представників, інших учасників господарського процесу, опис дій, виконаних господарським судом (огляд та дослідження доказів і ознайомлення з матеріалами безпосередньо в місці знаходження). У мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято імення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, а якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, ким господарський суд керувався, приймаючи рішення; грунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення. езолютивна частина має містити висновок про задоволення позову о про відмову в позові повністю чи частково по кожній заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або настання якихось обставин (умовне рішення).

При задоволенні позову в резолютивній частині вкачуються йменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з ї здійснено стягнення грошових сум або яка зобов'язана виконати ^повідні дії, сірок виконання цих дій, а також строк сплати шових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення; мір сум, що підлягають стягненню (основної заборгованості за еріальні цінності, виконані роботи та надані послуги, неустойки, афу, пені та збитків, а також штрафів, передбачених у п.п. 4 і 5 ст. ВЗ ГПК України); найменування і номер рахунка, з якого ягають стягненню грошові суми; найменування майна, що ' ягає передачі, і місце його знаходження (у спорі про передачу на); найменування, номер і дата виконавчого або іншого мента про стягнення коштів у безспірному порядку (у спорі про ання цього документа як такого, що не підлягає виконанню), ж сума, що не підлягає списанню.

У спорі, що виник при укладанні чи зміні договору, в тивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

В резолютивній частині рішення вказується про визнання договору (його частини) недійсним, коли господарський суд визнає недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. При задоволенні заяви про визнання акта недійсним у резолютивній частині вказується найменування акта й органу, що його видав, номер акта, дата його видання, чи визнається акт недійсним повністю або частково (в якій саме частині). В резолютивній частині рішення вказується також про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.

Якщо у справі беруть участь кілька позивачів і відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них. При розгляді первісного й зустрічного позовів у рішенні вказуються результати розгляду кожного з позовів. Прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення господарський суд повідомляє, коли буде складено повне рішення. Рішення суду, яке містить вступну та резолютивну частини, підписується всім складом господарського суду і додається до справи. Повне рішення повинно бути складено у строк не більше п'яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду спраші апеляційним господарським судом, (ст. 85 ГПК України).

Повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом і повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді (ст, 87 ГПК України).

За загальним правилом господарський суд, який прийняв рішення, не має права його змінити або скасувати. Лише у випадках, прямо зазначених у господарському процесуальному законодавстві, судові рішення можуть бути виправлені тим самим господарським судом, який прийняв рішення. Способами виправлення недоліків рішення, яких припустився господарський суд, та виправлення допущених господарським судом помилок є відповідно прийняття додаткового рішення, ухвали та роз'яснення й виправлення рішення, ухвали.

Згідно зі ст. 88 ГПК України суддя має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь у господарському процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо:

-з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення;

-не вирішено питання про розподіл судових витрат або про повернення державного мита з бюджету.

Зазначений перелік є вичерпним. Прийняття додаткового рішення здійснюється, як правило, тим самим суддею (складом суду), що приймав первісне рішення. Додаткове рішення, ухвала можуть бути оскаржені.

Суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх зміст, а також за заявою Сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, хвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення ст. 89 ГПК України). Про роз'яснення рішення, ухвали, а також про иправлення описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала.

Ухвали господарського суду - це судові господарські акти, які іиймає господарський суд, що не вирішують спір сторін по суті - на Ідміну від рішення. Ухвали господарського суду вирішують певні тання, які виникають у процесі розгляду справи, її виникнення, ху й припинення.

Ухвали господарського суду відрізняються за своїм характером і наслідками. За правовими наслідками відрізняються ухвали, які виносяться в процесі розгляду справи, що забезпечують розвиток господарського процесу, та ухвали, якими закінчується розгляд спору без винесення рішення по суті. Останні - ухвали про припинення провадження по справі й залишення позову без розгляду (ст. ст. 80, 81 ГПК України). З прийняттям цих ухвал господарський процес припиняється без розгляду справи по суті. Це і є форма закінчення справи без розгляду.

Ухвали господарського суду за їх змістом також розділяються на види. Відмінність зазначених ухвал від усіх інших полягає в тому, що вони припиняють можливість подальшого руху справи, є єдиними ухвалами, які виносяться по справі, що мають значення судового рішення. Підготовчі ухвали приймаються до розгляду справи по суті й вирішення її у судовому засіданні. Цими ухвалами вирішуються окремі питання процесуального характеру, які виникають при порушенні справи, поданні позову та підготовці матеріалів справи до судового розгляду - відмова у прийнятті позовної заяви (ст. 62 ГПК України), прийняття позовної заяви (ст. 64 ГПК України) тощо.

При підготовці справи до судового розгляду багаточисельні дії судді можуть бути реалізовані у вигляді низки ухвал про залучення до участі у процесі третіх осіб, витребування доказів, залучення іншого відповідача та інше.

У стадії вирішення справи по суті господарський суд приймає ухвали, які сприяють винесенню законного й обгрунтованого рішення, спрямовані на захист прав і законних інтересів сторін і допомагають ходу процесу і його руху. Це ухвали про відкладення розгляду справи (ст. 77 ГПК України) і про зупинення провадження у справі (ст. 79 ГПК України).

Є ухвали, які виносяться вже після розгляду справи по суті, Зокрема, ухвала про виправлення судового рішення (ст. 89 ГПК України). Є ухвали, які спрямовані на забезпечення виконання рішення суду, - це ухвали з питань забезпечення позову (ст. 67 ГПК України).

У стадії виконання рішення господарський суд приймає ухвали про видачу дубліката наказу (ст. 120 ГПК України), про відстрочку або розстрочку виконання, зміну способу та порядку виконання рішення (ст. 121 ГПК України) та інші,

В ухвалі вказуються питання, по якому вона виноситься, мотиви, за якими суд дійшов своїх висновків, та висновок з питання, яке розглядалось. Зміст ухвали аналогічний змісту рішення, вона 'також складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Згідно зі ст. 86 ГПК України ухвала має містити: