Господарський процес

Вищий господарський суд України є вищим судовим органом господарських судів України у здійсненні правосуддя в господарських відносинах.

До його складу входять судді, обрані на посаду судді безстроково, з числа яких призначаються голова суду та його заступники.

У Вищому господарському суді України утворюються палати. Судову палату очолює секретар судової палати, який призначається з числа суддів цього суду. Рішення про утворення судової палати, її вклад, а також про призначення секретаря судової палати Приймаються зборами суддів Вищого господарського суду України Пропозицією голови суду. Секретар судової палати організовує роботу відповідної палати, контролює здійснення аналізу та узагальнення судової практики у справах, віднесених до компетенції ДіДати, інформує збори суддів Вищого господарського суду України Яро діяльність судової палати.

У Вищому господарському суді України діє Пленум Вищого Господарського суду України для вирішення питань, визначених законодавством. Склад і порядок діяльності Пленуму Вищого ІвСподарського суду України визначаються Законом України від 07 червня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів». При Вищому господарському суді України утворена Науково- консультативна рада, статус якої визначається законодавством. Вищий господарський суд України має офіційний друкований орган та може бути співзасновником інших друкованих видань.

Вищий господарський суд України:

розглядає справи відповідної судової юрисдикції в касаційному порядку згідно з процесуальним законом;

у випадках, передбачених процесуальним законом, розглядає вправи відповідної судової юрисдикції як суд першої або апеляційної Інстанції;

аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову Практику;

надає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції та законів України у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; дає спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз'яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції;

здійснює інші повноваження, визначені законом.

Суддя Вищого господарського суду України здійснює судочинство в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом.

Голова Вищого господарського суду України:

представляє Вищий господарський суд України як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами, а також із судовими органами інших держав та міжнародними організаціями;

визначає адміністративні повноваження заступників Голови Вищого господарського суду України;

контролює ефективність діяльності апарату суду, вносить Голові Державної судової адміністрації України подання про призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;

видає на підставі акта про обрання на посаду судді чи звільнення судді з посади відповідний наказ;

повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України про наявність вакантних посад у Вищому господарському суді України в десятиденний строк з дня їх утворення;

вносить відповідно до законодавства пропозиції щодо утворення відповідних місцевих та апеляційних судів, зміни їх територіальної юрисдикції, а також щодо кількості суддів у них;

скликає Пленум Вищого господарського суду України; вносить на розгляд пленуму подання про призначення на посаду секретаря пленуму; виносить на розгляд пленуму питання та головує на його засіданнях;

інформує Пленум Вищого господарського суду України про стан правосуддя у відповідній судовій юрисдикції та практику вирішення окремих категорій справ;

забезпечує виконання рішень зборів суддів Вищого господарського суду України;

контролює ведення та аналіз судової статистики, організовує вивчення та узагальнення судової практики, дбає про інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення

Якості судочинства;

забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації суддів вищого спеціалізованого суду;

здійснює інші повноваження, визначені законом.

Голова Вищого господарського суду України з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

У разі відсутності Вищого господарського суду України його адміністративні повноваження здійснює один із заступників голови суду за визначенням голови суду, за відсутності такого визначення - заступник голови суду, який має більший стаж роботи на посаді судді, а в разі відсутності заступника голови суду - суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді.

Заступники Голови Вищого господарського суду України здійснюють адміністративні повноваження, визначені головою суду.

Пленум Вищого господарського суду України діє у складі всіх Суддів Вищого господарського суду України для вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням єдності судової практики у справах відповідної судової юрисдикції, та інших питань, віднесених до його повноважень законодавством.

Пленум Вищого господарського суду України:

призначає за поданням Голови Вищого господарського суду України з числа суддів Вищого господарського суду України та звільняє з посади секретаря пленуму Вищого господарського суду України;

узагальнює з метою забезпечення однакового застосування норм права при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції практику застосування матеріального і процесуального закону;

заслуховує інформацію про стан правосуддя у господарській судовій юрисдикції та практику вирішення окремих категорій справ;

приймає рішення про звернення до Верховного Суду України про направлення конституційного подання щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України;

затверджує Регламент Пленуму Вищого господарського суду України;

за результатами узагальнення судової практики дає роз'яснення рекомендаційного характеру з питань застосування судами законодавства при вирішенні справ господарської судової юрисдикції;

затверджує положення про Науково-консультативну раду Вищого господарського суду України та визначає її персональний склад;

визначає персональний склад редакційної колегії друкованого органу Вищого господарського суду України;

розглядає та вирішує інші питання, віднесені законом до його повноважень.

Пленум Вищого господарського суду України скликається Головою Вищого господарського суду України в разі потреби або на вимогу не менш як п'ятої частини від складу суддів Вищого господарського суду України, але не рідше двох разів на рік. Про день і час скликання Пленуму його учасники повідомляються не пізніш як за десять днів до засідання. У цей же строк надсилаються матеріали щодо питань, які виносяться на розгляд пленуму. Засідання Пленуму Вищого господарського суду України є повноважним за умови присутності на ньому не менше двох третин від складу Пленуму.

На засідання Пленуму можуть бути запрошені судді судів відповідної спеціалізації, представники органів державної влади, наукових установ, громадських організацій, засобів масової інформації та інші особи.

Постанови Пленуму приймаються відкритим голосуванням більшістю голосів членів Пленуму, підписуються головуючим на засіданні Пленуму та секретарем пленуму і публікуються в офіційному друкованому органі Вищого господарського суду України.

Секретар Пленуму Вищого господарського суду України організовує роботу секретаріату Пленуму, підготовку засідань Пленуму, забезпечує ведення протоколу та контролює виконання постанов, прийнятих Пленумом Вищого господарського суду України.

Науково-консультативна рада утворюється при Вищого господарського суду України з числа висококваліфікованих фахівців у галузі права для попереднього розгляду проектів постанов вищого спеціалізованого суду, підготовка яких потребує наукового забезпечення. Порядок організації та діяльності Науково - консультативної ради визначається положенням, що затверджується Пленумом Вищого господарського суду України.

1.5. Принципи господарського процесуального права

Принципи господарського процесуального права - це його фундаментальні положення, основоположні правові ідеї, які визначають таку побудову господарського процесу, що забезпечує винесення законних та обґрунтованих рішень. Значення принципів господарського процесуального права полягає в тому, що вони є орієнтиром у нормотворчій діяльності при вдосконаленні господарського процесуального законодавства; дозволяють господарському суду забезпечити правильне розуміння господарського процесуального законодавства та вірне його застосування згідно з дійсним змістом. Принципи знаходяться у певному взаємозв'язку, зумовленому різними факторами.

Система принципів господарського процесуального права - сукупність усіх принципів господарського процесуального права, їх взаємозв'язку та взаємозумовленості. В юридичній науці існують різні погляди на систему принципів, їх кількість, підстави їх класифікації. Найпоширенішим є поділ принципів господарського процесуального права за об'єктом регулювання на дві групи: судоустрою та судочинства.

Принципи господарського процесуального права виявляються як в окремих нормах загального змісту, так і в процесуальних нормах, які містять гарантії реалізації на практиці загальних правових приписів.

Принципи судоустрою - організаційні принципи, які визначають устрій господарських судів: здійснення правосуддя лише судом; незалежність суддів і підкорення їх тільки Конституції України і законові; гласність розгляду справ; державна мова судочинства; рівність учасників господарського процесу перед законом і судом; обов'язковість виконання рішень суду.

Принципи судочинства - принципи функціональні, які визначають процесуальну діяльність суду й учасників процесу: диспозитивність; доступність судового захисту прав і загальних інтересів; рівноправність сторін господарського процесу; змагальність; свобода надання ними своїх доказів І доведення перед судом їх переконливості; об'єктивна істина. Всі ці принципи знаходяться у взаємозв'язку, трапляється, що один і той самий принцип виступає і як організаційний, і як функціональний. Тому твердження, що немає тільки організаційних або функціональних принципів, правдиве, і такий поділ є досить умовним.

Особливе місце серед принципів господарського процесу займає принцип законності. Законність є основним принципом, притаманним для всієї системи українського права і, зокрема, господарського процесуального права. Оскільки господарський процес є формою захисту прав, законність у діяльності господарських судів означає повну відповідність всіх судових рішень і процесуальних дій суддів і учасників процесу, які здійснюються при вирішенні спорів, нормам матеріального і процесуального права. Цей принцип включає вимогу до суддів правильно застосовувати норми матеріального права і здійснювати процесуальні дії, керуючись законодавством України про судочинство в господарських судах. Коли міжнародними договорами України встановлено інші, ніж законом, правила, застосовуються правила міжнародного договору. У разі відсутності законодавства, що регулює спірні відносини, господарський суд застосовує законодавство, яке розглядає подібні відносини, а за відсутності такого законодавства господарський суд виходить із загальних засад та змісту законодавства.

 

1.6. Особливості організації господарського судочинства

В зарубіжних країнах нині переважна більшість спорів, які випливають з цивільно - правових господарських правовідносин, стає об'єктом третейського розгляду. Разом з тим, в більшості європейських країн третейський Суд ще зовсім нещодавно істотно обмежувався як форма вирішення спорів. Зокрема, в Італії до прийняття закону про арбітраж у 1983 році діяло правило, відповідно до якого сторони не могли відмовитися від підвідомчості суперечки італійському судові шляхом Передання суперечки на вирішення арбітражу за кордоном, за винятком спорів між іноземцями або іноземцем та італійцем, що не є резидентом Італії (ст. 2 ЦПК Італії). До цього моменту іноземці так само не мали права бути арбітрами на території Італії. Розвитку арбітражу в Італії перешкоджала також традиційна поширеність медіації (arbitrate irrituale), коли арбітр міг лише намагатися досягти мирової угоди сторін (transazione). Арбітраж у вузькому значенні (arbitrate rituale), хоча й регулювався ЦПК України, застосовувався винятково для вирішення спорів, що випливають з договорів із казною. Крім того, тривалий час регулювання оподаткування в цій сфері ставило в нерівне положення третейський механізм вирішення спорів порівняно з державним правосуддям. Сучасних рис арбітраж В Італії дістав з набранням чинності закону 1994 року, що визначив принципи автономії арбітражного застереження і «компетенції компетенції» арбітражу. Крім того, цим законом передбачалася перерва плину терміну позовної давності зверненням до третейського іуду і відповідальність арбітрів за збитки, заподіяні сторонам тим, що рішення не було ухвалено впродовж передбаченого терміну, за необґрунтоване відмовлення арбітрів від виконання своїх функцій, і також низку інших положень.