Автор работы: Пользователь скрыл имя, 12 Декабря 2014 в 19:43, курс лекций
Поняття та предмет юридичної деонтології.
Завдання та принципи юридичної деонтології.
Історичні джерела юридичної деонтології.
Документи про стандарти юридичної професії.
У всіх підрозділах слідства є слідчі, старші слідчі, слідчі з особливо важливих справ, старші слідчі з особливо важливих справ.
Розрізняються наступні аспекти діяльності слідчого: соціальний, комунікативний,організаційний.
Соціальний аспект заключається в подоланні злочинні діянь; притягнення до відповідальності винних у вчиненні злочинів; захисту прав потерпілих.
Слідчі втілюють справедливість у соціальні відносини; забезпечують стабільність суспільного розвитку; захищають справедливість. Вони знаходяться на передньому краю боротьби зі злочинністю.
Комунікативний аспект заключається в тому, що слідчі спілкуються з людьми щоб отримати необхідну інформацію; входять в контакт з людьми різних професій, а для цього їм необхідно мати психологічні знання, багато чого вміти і розбиратися, бути комунікабельними.
Організаційний аспект заключається в тому, що слідчий має добре організувати та спланувати свою роботу щодо кожної кримінальної справи, яка знаходиться в його провадженні.
Він має спланувати які слідчі дії і коли проводити. Найневідкладніші слідчі дії: огляд місця події, затримання підозрюваного, допити, обшуки, виїмки, освідування, призначення експертизи та інше.
Слідчий має зберігати таємницю в розслідуванні кримінальних справ. Все це та інше входить в організаційний аспект.
Контроль за роботою слідчих здійснюється відомствами, в яких вони працюють (прокуратурою, СБУ, ОВС, податковою міліцією). Контроль здійснюється також і учасниками процесу (обвинуваченими, потерпілими, захисниками).
Контроль за роботою слідчих здійснюється ЗМІ, партіями, рухами, народними депутатами. За всіма відомствами,які проводять розслідування справ здійснює нагляд прокуратура.
Тема 6.
Адвокатська діяльність
Адвокатська діяльність – це професійна діяльність адвоката, спрямована на захист прав, свобод та охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб.
Адвокатура (лат. advokatus dvocere – закликаю на допомогу). Адвокатура України – це добровільне професійне громадське об’єднання, покликане сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, надавати їм іншу юридичну допомогу.
Адвокатська діяльність важлива для громадян будь-якої держави. Це правова гарантія захисту прав людини, надання їй правової допомоги. Відносно правоохоронних органів, суду, адвокатура виконує контрольно-стимулюючу функцію. Участь адвоката змушує їх працювати більш якісно.
Важлива роль адвокатської роботи в системі економічних відносин, пов’язаних з розподілом спадщини або майна подружжя; приватизацією житла; невиконанням контрактів тощо. Виникають нові види юридичних послуг: розробка установчих документів; реєстрація юридичних осіб; правове супроводження ліцензування, договорів з нерухомістю; правове супроводження аудиту; допомога у поверненні боргів (колекторська діяльність).
Основними видами адвокатської діяльності є:
а) надання консультацій та роз’яснень з юридичних питань, в тому числі усних і письмових довідок щодо законодавства;
б) складання заяв, скарг та інших документів правового характеру;
в) посвідчення копій документів у справах, що вони ведуть;
г) здійснення представництва у суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами;
д) надання юридичної допомоги підприємствам, установам, організаціям;
є) здійснення правового забезпечення та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб;
ж) виконання обов’язків відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі досудового розслідування та інші (ст. 5 Закону України «Про адвокатуру»).
У проекті Закону України про адвокатуру передбачено, що адвокат надає правову допомогу у виді представництва і захисту прав, свобод та законних інтересів клієнта: у конституційному, цивільному, господарському, адміністративному та кримінальному судочинстві; у виконавчому провадженні та при виконанні вироку; у третейському суді, міжнародному комерційному арбітражі та інших органах для вирішення спорів; у іноземних або міжнародних судових та інших органах; перед органами державної влади та місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами.
Щоб отримати право на здійснення адвокатської діяльності особі слід:
а) бути громадянином України. Втрата громадянства України тягне за собою анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;
б) мати вищу юридичну освіту. Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії треба подати диплом державного зразка вищого навчального закладу зі спеціальності «Правознавство» або «Правоохоронна діяльність»;
в) мати стаж роботи за спеціальності юриста або помічника адвоката не менше двох років. Враховується і стаж роботи за спеціальністю юриста, набутий до отримання диплому про вищу юридичну освіту;
г) здати кваліфікаційні іспити. Особа має продемонструвати високий рівень теоретичних знань та вміння користуватися практичними навичками, а також застосовувати теоретичні знання на практиці;
д) одержати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. На час отримання свідоцтва не повинно бути перешкод, передбачених у ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», - судимість, робота у суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління;
є) прийняття присяги адвоката. Текст присяги адвоката чітко передбачений Законом України «Про адвокатуру». Її приймають шляхом підписання документа з текстом присяги.
Законом України «Про адвокатуру» передбачені такі принципи адвокатської діяльності:
а) принцип верховенства права. Суть даного принципу полягає у тому, що право має найбільший соціальний потенціал і значимість у системі регуляторів людської поведінки. Конституція надає важливе значення й іншим не правовим категоріям: моралі, традиціям, визнаючи їх основою для самоідентифікації нації та особи;
б) добровільність. Відповідно до положень Закону України «Про адвокатуру», адвокатура є добровільним професійним громадським об’єднанням, тому бути членом адвокатського об’єднання або вийти з нього, залежить лише від волевиявлення самого адвоката;
в) незалежність. Під час здійснення адвокатом своїх професійних прав та обов’язків недопустимі будь-які втручання. Відповідно гарантіями принципу незалежності у адвокатській діяльності є – заборона розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської діяльності; заборона будь-якого втручання в адвокатську діяльність (ст. 9,10 Закону України «Про адвокатуру»);
г) самоврядування адвокатського об’єднання. Цей принцип полягає у тому, що адвокати мають право за власною ініціативою створювати адвокатські об’єднання з метою здійснення адвокатської діяльності. Вони за власним волевиявленням обирають керівні органи, визначають їхні права та обов’язки, структуру та інші питання щодо функціонування адвокатського об’єднання;
д) демократизм. Демократичні засади адвокатської діяльності полягають у такому: право вільного вибору та свободи здійснення професійної діяльності; доступний порядок набуття статусу адвоката; забезпечення громадських інтересів та соціальних прав адвокатів; добровільний вибір організаційних форм здійснення адвокатської діяльності;
є) колегіальність. Під колегіальністю розуміється такий набір правил, який зумовлює прийняття важливих рішень групою осіб, кожна з яких несе персональну відповідальність за свою сферу діяльності;
ж) гуманізм. Це один з основних принципів адвокатської діяльності, основна ідея якого полягає у домінуванні невід’ємних природних прав і свобод людини;
з) гласність. Особливість даного принципу полягає в тому, що з одного боку, йдеться про відкритість діяльності адвокатського об’єднання, а з іншого – про збереження адвокатської таємниці;
і) конфіденційність. Надання правової допомоги неможливе без відвертих відносин, що виникають між адвокатом та клієнтом. Інформація, отримана від клієнта або про клієнта, не повинна бути розголошена. Конфіденційність інформації та її збереження є обов’язком адвоката. Крім того, адвокат зобов’язаний забезпечити принцип конфіденційності серед своїх помічників та членів технічного персоналу.
Участь адвоката у кримінальному процесі передбачена статтями 44-48, 61, 61-1 КПК України. Ст. 44. Захисник; ст. 45. Обов’язкова участь захисника; ст. 46. Відмова від захисника і його заміна; ст. 47. Порядок запрошення і призначення захисника; ст. 48. Обов’язки і права захисника; ст. 61. Обставини, що виключають участь у справі захисника; ст. 61-1. Усунення захисника від участі у справі.
Участь захисника у кримінальній справі – важлива гарантія захисту прав обвинуваченого. Права захисника: мати побачення з засудженим чи з особою, до якої застосовано примусові заходи медичного чи виховного характеру; до першого допиту підозрюваного чи обвинуваченого мати з ним конфіденційне побачення, а після першого допиту – такі ж побачення без обмеження їх кількості та тривалості; ознайомлюватися з матеріалами, якими обґрунтовується затримання підозрюваного чи обрання запобіжного заходу або пред’явлення обвинувачення, а після закінчення судового слідства – з усіма матеріалами справи; брати участь в судових засіданнях; виступати в судових дебатах; брати участь в засіданнях суду при апеляційному розгляді справи (більш детально див. ст. 48 КПК).
Участь адвоката в цивільному процесі передбачена ст. 38, 40, 42, 44 ЦПК України. Ст. 38. Участь у справі представника; ст. 40. Особи, які можуть бути представниками; ст. 42. Документи, що посвідчують повноваження представника; ст. 44. Повноваження представника в суді.
Участь адвоката в господарському процесі передбачена ст. 28 ГПК України (Представники сторін і третіх осіб).
Участь адвоката у адміністративному процесі передбачена ст. 56, 58, 59 Кодексу адміністративного судочинства України. Ст. 56. Представники; ст. 58. Документи, що підтверджують повноваження представників; ст. 59. Повноваження представника в суді.
Участь захисника при провадженні досудового розслідування і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції є обов’язковою:
а) у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років, - з моменту визнання особи підозрюваною чи пред’явлення їй обвинувачення;
б) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі тощо) не можуть самі реалізувати своє право на захист, - з моменту затримання особи чи пред’явлення їй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад;
в) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство – з моменту затримання особи чи пред’явлення їй обвинувачення;
г) коли санкція статті, за якою кваліфікуються злочин, передбачає довічне ув’язнення – з моменту затримання особи чи пред’явлення їй обвинувачення;
д) при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру – з моменту встановлення факту наявності у особи душевної хвороби;
є) при провадженні справи про застосування примусових заходів виховного характеру – з моменту першого допиту неповнолітнього або з моменту поміщення його до приймальника-розподільника.
У суді апеляційної інстанції участь захисника у вказаних вище випадках є обов’язковою, якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища засудженого чи виправданого.
Соціальні права захисника та його помічника врегульовано ст. 11 Закону України «Про адвокатуру». Адвокат та його помічник користуються правом на відпустку, на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування сплачуються відповідно до законодавства. Адвокат та його помічник мають право на надання їм усіх видів матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.