Лекции по "Юридична деонтологія"

• всебічне утвердження верховенства права;
• зміцнення правопорядку;
• захист суспільних відносин від протиправних посягань.

Прокуратура – державний контрольно-наглядовий орган, який здійснює нагляд за додержанням і застосуванням законів на території України.

Функції прокуратури:

І. Основні функції:

1. Підтримання державного обвинувачення в суді.
2. Представництво інтересів громадянина або держави в суді.
3. Нагляд за органами розслідування і органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність.
4. Нагляд за місцями ув’язнення.

ІІ. Тимчасові функції:

1. Загальний нагляд.
2. Досудове слідство.

2. Принципи діяльності прокуратури

Принципи діяльності прокуратури – це основні положення, які закріплені в законі і виражають суть прокуратури.

Зокрема, в Конституції України, міжнародних договорах, конвенціях, ратифікованих Верховною Радою України, Законі «Про прокуратуру України», КПК, ЦПК, ГПК та інших.

В цих законах закріплені наступні принципи: централізації, незалежності, захисту прав громадян на засадах їх рівності перед законом, публічності (офіційності), гласності, єдності і законності.

Принцип централізації (ст. 6 Закону «Про прокуратуру України»). Органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України з підпорядкуванням прокурорів нижчого рівня вищим. На практиці це значить:

а) підпорядкованість прокурорів йде тільки по вертикалі, кожен прокурор нижчого рівня підпорядкований прокурору вищого рівня, а всі – Генеральному прокурору України;

б) цей принцип дозволяє забезпечити оперативне керівництво всією діяльністю прокуратури;

в) забезпечує можливість звертатись до вищого прокурора в необхідних випадках з вимогами і поданнями з питань здійснення прокурорського нагляду;

г) обов’язковість для всіх прокурорів наказів та інструкцій Генерального прокурора України;

д) порядок призначення прокурорів, присвоєння класних чинів;

є) кожен вищий прокурор відповідає за організацію роботи підпорядкованих йому прокурорів;

ж) кожен прокурор вищого рівня має право прийняти на себе повноваження підлеглого йому прокурора;

з) підпорядкований прокурор зобов’язаний діяти тільки в межах встановленої законом компетенції. Вийти за ці межі він може лише за дорученням прокурора вищого рівня і за умови, що він буде діяти за законом.

Принцип незалежності (ст. 6,7 Закону «Про прокуратуру України»). Органи прокуратури здійснюють свої повноваження на підставі законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об’єднань чи їх органів.

Вона гарантується тим, що:

а) втручання органів державної влади, ЗМІ, партій у діяльність прокуратури забороняється;

б) вплив у будь-якій формі на працівника прокуратури тягне за собою юридичну відповідальність;

в) звернення представників влади, посадових осіб з приводу конкретних справ, не можуть містити будь-яких вказівок або вимог щодо результатів їх вирішення;

г) ніхто не має права без дозволу прокурора або слідчого розголошувати дані перевірок і слідства до їх закінчення.

У Кримінальному кодексі України є розділ XV – злочини проти авторитету влади. Цілий ряд статей захищають діяльність прокуратури.

Ст. 343 КК – втручання в діяльність працівника правоохоронного органу (позбавлення волі до 4-х років); ст. 345 КК – погроза або насильство щодо працівника правоохоронних органів (позбавлення волі до 14-ти років);                ст. 347 КК – умисне знищення майна працівника правоохоронних органів (позбавлення волі до 5-ти років); ст. 348 КК – посягання на життя працівника правоохоронних органів (довічне ув’язнення); ст. 349 КК – захоплення працівника правоохоронних органів як заручника (позбавлення волі до                  15-ти років).

Принцип захисту прав громадян на засадах їх рівності перед законом.

Прокуратур захищає громадян незалежно від: національного чи соціального походження; мови; освіти; ставлення до релігії; політичних переконань; соціального чи майнового стану.

Принцип публічності (офіційності).

Прокуратура вживає заходи до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили; поновлення порушених прав, притягнення до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Більш повно він висвітлений в ст. 4 КПК України: «Суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов’язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання».

Обов’язки прокурора:

1. Порушити кримінальну справу, розслідувати (доручити слідчому), якщо йому стало відомо про злочин, незалежно від прохання потерпілого.
2. З’ясувати всі обставини справи.
3. Передати справу до суду і підтримувати обвинувачення.
4. Якщо не погодиться з вироком – подати апеляцію, касацію.
5. Вжити заходи до виконання судових рішень.

Винятки – справи публічного, приватно-публічного обвинувачення (ст. 27 КПК); звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим (ст. 8 КПК).

Принцип гласності.

Прокуратура діє гласно, інформує органи державної влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення. Це має значення для підвищення дієвості діяльності прокуратури, профілактики правопорушень.

Принцип єдності.

Прокуратура України становить єдину систему. У ст. 32 КПК вказується:

«Прокурор» - Генеральний прокурор України, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області, прокурор міста Києва, районний, міський прокурор, військовий прокурор, транспортний прокурор та інші прокурори, прирівняні до прокурорів областей, районних або міських прокурорів, їх заступники і помічники, прокурори управлінь і відділів прокуратур, які діють у межах своєї компетенції.

Кожен прокурор виступає як представник єдиної системи прокуратури. На всіх прокурорів розповсюджується єдині принципи діяльності, єдине законодавство (цей принцип діє у всіх сферах на всіх рівнях).

Принцип законності.

Це вимога нормативного характеру, яка зобов’язує прокурорів точно і неухильно виконувати закони України (ст. 4 Закону «Про прокуратуру України», ст. 8 Конституції України та ст. 5 КПК України).

 

3. Участь прокурора в якості учасника судового процесу.

Згідно ст. 129 Конституції України та ст. 264 КПК основними засадами судочинства є підтримання державного обвинувачення в суді прокурором.

Прокурор бере активну участь у дослідженні доказів: перший вносить клопотання, робить заяви, заявляє відводи; перший допитує, задає питання підсудним, потерпілим, свідкам; відкриває судові дебати та надає міркування з приводу застосування кримінального закону і міри покарання.

Участь прокурора в суді обов’язкова крім:

• справ приватного обвинувачення (ст. 27 КПК);
• відмови прокурора від обвинувачення (ст. 264 КПК);

Підтримуючи обвинувачення прокурор керується вимогами закону, внутрішнім переконанням та матеріалами справи.

 

 

 

 

4. Зміст роботи прокурора

Прокурори вивчають та узагальнюють показники стану правопорядку, результати роботи інших правоохоронних органів і роблять з них висновки, пропозиції.

Вивчають матеріали конкретних справ, які знаходяться у провадженні органів дізнання і слідства.

Підписують і затверджують обвинувальні висновки; вимагають для перевірки документи і матеріали.

Особисто перевіряють державні установи, організації.

Здійснюють прийом громадян, розглядають скарги юридичних і фізичних осіб.

Видають розпорядження щодо усунень порушень закону тощо.

 

5. Контроль за здійсненням прокурорської діяльності

Контроль здійснюється в трьох рівнях: зовнішньо-функціональному; внутрішньо-системному; громадському.

Зовнішньо-функціональний контроль здійснюється Верховною Радою України, перед якою Генеральний прокурор України звітує за діяльність прокуратури не менше ніж один раз на рік.

Внутрішньо-системний контроль покладається на Генерального прокурора України, колегії, прокурорів областей, міст. В прокуратурі діють атестаційні комісії, якими один раз на 5 років проводиться атестація прокурорів.

Громадський контроль проявляється у висвітленні діяльності органів прокуратури у ЗМІ,  контролю з боку партій, рухів, громадських об’єднань, у запитах народних депутатів.   

 

      

 

 

Тема 5.

Слідча діяльність

 

1. Поняття слідчої діяльності.
2. Завдання досудового слідства.
3. Принципи здійснення слідчої діяльності.
4. Суб’єкти слідчої діяльності.
5. Функціональні аспекти діяльності слідчого.
6. Контроль за роботою слідчих.

 

1. Поняття слідчої діяльності

Слідча діяльність – це окремий вид практичної правничої діяльності. Діяльність слідчого - невід’ємна частина судової діяльності, а також невід’ємна частина діяльності прокуратури.

Досудове слідство – самостійна частина кримінального процесу. Це діяльність органів слідства, що здійснюється у встановленому КПК порядку, з метою виявлення злочинів,  розслідування кримінальних справ та вирішення завдань кримінального судочинства.

Слідча діяльність -  це вид соціальної практики, який полягає в пізнанні подій протиправного характеру за допомогою законних засобів, включаючи примусові у випадку вчинення протидії слідству.

 

2. Завдання досудового слідства

Основні завдання: розкриття злочинів; виявлення і притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у вчиненні злочину; підготовка матеріалів справи до суду; профілактика злочинів (виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів).

Є ще низка завдань: охорона прав фізичних і юридичних осіб; встановлення істини у кримінальній справі; недопущення притягнення до кримінальної відповідальності невинних осіб; реабілітація необґрунтовано притягнутих до кримінальної відповідальності; забезпечення відшкодування збитків; забезпечення обвинуваченому права на захист; виховання правосвідомості громадян тощо.

Характерні риси слідчої діяльності:

а) основне призначення слідчої діяльності – розслідування злочинів;

б) слідча діяльність чітко регламентована КПК, але в прийнятті рішень слідчий незалежний;

в) слідчий має владні повноваження (на затримання, арешт, примусовий привід);

г) діяльність слідчого емоційно напружена;

д) слідча діяльність передбачає елементи творчості (в ході пошуку істини).

 

3. Принципи здійснення слідчої діяльності

Принципи (основні положення, які закріплені в законі і виражають суть слідчої діяльності): законність, гласність, етичність, плановість, незалежність, гуманізм та інші. 

Принцип законності. Це вимога нормативного характеру, яка зобов’язує слідчих точно і неухильно виконувати закони України (ст. 8 Конституції України та ст. 5 КПК України). Згідно з цим принципом слідчі діють в межах закону, будь-які відступи від норми закону забороняються.

Незалежність слідчого полягає в тому, що він самостійно приймає рішення щодо затримання підозрюваного; кваліфікації злочину; обрання запобіжного заходу; притягнення особи як обвинуваченої; зупинення чи відновлення слідства; направлення справи до суду та інші.

Якщо слідчий не згоден з вказівкою прокурора про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину і обсяг обвинувачення, про направлення справи до суду або про закриття справи слідчий вправі подати справу прокурору вищого рівня з письмовим викладом своїх заперечень. В цьому разі прокурор або скасовує вказівки прокурора нижчого рівня, або доручає провадження слідства в цій справі іншому слідчому.

4. Суб’єкти слідчої діяльності

До органів слідства належать: слідчі прокуратури (загальної, військової, природоохоронної, транспортної), слідчі органів внутрішніх справ, слідчі органів безпеки, слідчі податкової міліції.

Слідчі дії можуть здійснювати також органи дізнання: міліція, податкова міліція, органи безпеки, органи прикордонної служби, органи державного пожежного нагляду, митні органи, начальники установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профілакторіїв, начальники органів управління Військової служби правопорядку у ЗСУ, командири військових частин, командири кораблів під час походу за межами України, капітани морських суден, командири підрозділів Державної спеціальної служби транспорту.