Лекции по "Юридична деонтологія"

Юридична деонтологія

Тема 1. Предмет та основні поняття

 

1. Поняття та предмет юридичної деонтології.
2. Завдання та принципи юридичної деонтології.
3. Історичні джерела юридичної деонтології.
4. Документи про стандарти юридичної професії.

 

1. Поняття та предмет юридичної деонтології

Деонтологія з грецької - наука про належне. Як належить вести себе юристам в тій чи іншій ситуації, в тому чи іншому випадку. Мудрі люди говорять, що юристам краще відпустити на волю 100, а деякі навіть 1000 винних ніж засудити одного не винного.

Френсіс Бекон  (англ. філософ і юрист XVII ст.) писав «Один                            несправедливий вирок приносить більше горя ніж численні злочини вчинені приватними особами: останні псують лише струмки, тоді як не справедливий суддя псує все джерело».

Юридична деонтологія – це наука про обов’язки юриста, про кодекс його професійної поведінки, правила поведінки. Вживається у широкому і вузькому розумінні. У вузькому розумінні – наука про застосування загальних норм моралі у діяльності юриста.

У широкому – наука, що аналізує психологічні, політичні, естетичні та етичні і звичайно моральні вимоги, які регламентують ставлення юриста до – клієнта, своїх і чужих колег, до всіх оточуючих.

Особливістю юридичної деонтології є те, що вона характеризує правознавство крізь призму юридичної професії і діяльності юриста, якому постійно необхідно вирішувати складні проблеми – життя, свободи, честі людей. А це потребує – напруги моральних сил, розуміння міри відповідальності перед клієнтом і врешті решт перед суспільством. А для цього потрібно знати психологію, політику, етику, естетику і багато всього іншого.

Предмет юридичної деонтології – це звід правил, якими має користуватись юрист. Це система правових, політичних, психологічних, етичних норм, що визначають режим спілкування юриста з людьми, взаємовідносини з клієнтами і його поведінкою.

Є загальна юридична деонтологія, нормативна юридична деонтологія та спеціальна юридична деонтологія.

Загальна юридична деонтологія – включає основні аспекти характеристики належного, обов’язкового в повсякденній поведінці юриста при виконанні ним своїх службових функцій (функції це напрямки його діяльності).

Нормативна юридична деонтологія - обґрунтовує практичні, моральні рекомендації, нормативні приписи (рос. предписание) до юриста будь-якої спеціалізації.

Спеціальна юридична деонтологія – висвітлює специфічні, деонтологічні особливості конкретних спеціальностей правників (адвоката, прокурора, слідчого, суддю, нотаріуса, юрисконсульта) їх професіограми. Наприклад:

• Кодекс деонтології національної поліції Франції
• Етика поліцейського ФРН
• Кодекс честі працівників ОВС України
• Морально-етичний кодекс поліцейського США
• Кодекс правил здійснення діяльності адвокатів Європейського співтовариства та інше.

 

2. Завдання та принципи  юридичної деонтології

Завданням юридичної деонтології є:

а) розкрити значення професійного обов’язку, відповідальності юриста у правничій діяльності;

б) визначити систему правил і вимог до юристів в їх взаєминах з клієнтом;

в) виявити, за яких умов конкретні взаємини можуть бути здійснені.

Принципи юридичної деонтології –  «основні положення які закріплені в нормативних актах і виражають суть юридичної деонтології. Це – принцип пріоритету людини її прав, гуманності, законності, істинності, плюралізму, професійно-правової активності.

Принцип гуманності – означає поважне ставлення до конкретної людини з урахуванням її прав, індивідуальних особливостей, законних інтересів, уміння поставити себе на місце клієнта і подивитись на ситуацію з його позиції.

Принцип законності – містить вимогу до юриста при формуванні власних норм поведінки, керуватись засадами, нормами чинного законодавства. Здійснюючи нагляд за дотриманням законів юридичними та фізичними особами самим дотримуватися законів. Поєднаний із справедливістю та сумлінністю він виключає корисливість.

Принцип істинності – передбачає встановлення у кожній справі цілковитої достовірності. У  пошуках істини юрист має бути – чесним перед усім перед собою, продумано і зважено здійснювати службово-професійні дії, добирати юридичні факти, виключати недомовки двозначності.

Принцип плюралізму – виявляється у толерантності до – ідеологічних уподобань клієнта, політичної чи релігійної переконливості, партійної належності, соціального стану.

Принцип професійно-правової активності означає цілеспрямовану діяльність юриста – у реалізації своєї компетенції у межах правових норм, - уміння виявити ініціативу, самостійність,- взяти відповідальність на себе, - здатність швидко і обґрунтовано прийняти ефективне рішення.

Юридична деонтологія входить до системи юридичних наук об’єднаних під назвою правознавство (їх більше 50). У класифікації юридичних наук їх відносять до теоретико-історичних, оскільки:

1. Основою її вивчення є правова  культура юриста.

2. Вона містить відомості необхідні  для всебічного пізнання закономірності юридичної діяльності слідчого, прокурора, судді….

3.  Створює теоретичні основи  для прикладних наук  (судової  психології, судової  етики, юридичної  конфліктології…).

4.  Збагачує теоретичні основи  юриспруденції, розвиває нові підходи в юридичній науці і практиці.

Мета юридичної деонтології – дати майбутньому юристу сучасні уявлення про обрану професію та основні установки на вивчення юридичних наук.

 

3. Історичні джерела  юридичної деонтології

«Деонтологія» як науковий термін вперше вжито англ.. філософом і юристом Ієремією Бентамом (1748-1832 рр.). Він написав працю «Деонтологія або наука про мораль» Мораль, вважав Бентам, можна математично обрахувати, а задоволення індивідуального інтересу слід розглядати як засіб забезпечення найбільшого щастя для найбільшої кількості людей». Законність, правопорядок – це найголовніше.

Бентам застосував термін «деонтологія» для позначення вчення про мораль у цілому. Пізніше деонтологію почали відокремленого як частину моралі. Як знання про належне, щодо окремої групи людей. Ще й досі деонтологією називають професійну етику медиків. Там дуже потрібні висока мораль,доброта, гуманізм. Ще Гіппократ писав про ідеал лікаря «Все що шукається в мудрості, все це є у медицини, а саме: зневага до грошей, сумління, скромність, простота в одязі, повага, рішучість…».

У середні віки писались такі твори як – Солярмський кодекс здоров’я, «Етика», «Канон лікарської науки» Ібн Сіни. В епоху відродження відомий німецький філософ, лікар, хімік, професор Базельського університету Парацельс (справжнє ім’я Пилип Ауреол Теофраст Бомбаст фон Гогенгейм (1493-1541) писав: «Сила лікаря в його серці, а найважливіша основа ліків – любов».

У 1949 році у Женеві прийнято Міжнародний кодекс медичної деонтології. З 60-х  років ХХ століття у вищих навчальних закладах України вже читається курс «Деонтологія». У 70-ті роки у юридичних ВНЗ бувшого СРСР починають викладати спецкурс «Вступ у юридичну спеціальність» перший навчальний посібник з’явився у Москві в 1976 році проф. Сергій Сергійович Алексєєв відмічав, що «право і законність – це інститути соціального життя, вони тісно пов’язані з мораллю, втілюють її ідеали та принципи. Специфіка юридичної роботи містить потенційну небезпеку професійної деградації особи, що виявляється в актах бюрократизму, формалізму, грубості, нелюдяності. Робота юриста впливає на долі людей, життя, здоров я, що споріднює професію юриста з професією лікаря. Особливо слід звертати увагу на етикет, правила ввічливості, такту, культури поведінки (Алексеев С.С. Введение в юридическую специальность, - М.: 1976. 161 с.).

У 1982 році Міністерство освіти СРСР затвердило «Кваліфікаційну характеристику юриста» де визначалася система вимог до знань та вмінь юриста.

Свою лепту вніс і професор Харківської юридичної академії Віктор Михайлович Горшеньов. У 1988 р. опублікував разом із Бенедиком І.В. навчальний посібник «Юридическая деонтология» де вони розглянули професію юриста у кількох аспектах: юрист як особа; юрист як політичний діяч; юрист як спеціаліст; юрист як носій високих моральних якостей; естетична культура юриста.

Про співвідношення права й моралі писали: В. Бородін, Л. Суворов,                 С. Сливка, О. Шмоткін, В. Молдован. Зокрема уже в 1983 році Валеріан Молдован читав курс «Професійна етика юриста» у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка. Опублікував наукові статті «Моральні засади у діяльності прокурора» у збірнику «Сучасні проблеми держави і права» (Київ, 1990 рік); «Етика взаємовідносин державного обвинувача з іншими учасниками процесу» (Донецьк, 2001 рік).

4. Документи про стандарти юридичної професії

 

1. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права. Прийнятий Ген.Асамблеєю ООН у 1966 р. Ратифікований Україною у 1973 р.
2. Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку» (документ ООН 1979 р.).
3. Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання. Документ ООН 1984 року.
4. Основні засади незалежності судових органів. Док. ООН 1985 р.
5. Декларація основних засад правосуддя для жертв злочину і зловживання владою. Док ООН 1985 р.
6. Основні засади, що стосуються ролі юристів. Док ООН 1990 р.
7. Декларація і програма виховання громадян у дусі демократії основаної на усвідомлення ними своїх прав та обов язків. Прийнята Кабінетом Міністрів Ради Європи 1999 р.
8. Міжнародний договір, Резолюція про комісара Ради Європи з прав людини. Будапешт 1999 р.
9. Деонтологічний кодекс. Страсбург 1988 р.
10. Основні засади етики поліцейської служби. Затверджені Парламентською Асамблеєю Ради Європи 1979 р.
11. Загальний кодекс правил для адвокатів країн європейського співтовариства.
12. Стандарти незалежності юридичної професії міжнародної асоціації юристів. Нью-Йорк 1999 р. та інші.

Більше детально див. у книзі С. Гусарєва і О. Тихомирова «Юридична деонтологія» У цій книзі ви можете знайти: список літератури за темою курсу; інтернет ресурси для юристів; бази законодавства; державні органи; міжнародні правові акти; каталоги юридичної інформації; юридичні організації; бібліотеки світу; юридичні видання; газети та журнали тощо.

Тема 2. Норми професійної поведінки правників*

 

1. Типові норми професійної підготовки юристів США (загальна характеристика).   
2. Обов’язки правника.
3. Сфера дії норм.
4. Взаємини «клієнт-правник».
5. Правник-консультант.
6. Обов’язок служіння pro bono publico.
7. Інформація щодо правничих послуг.

 

У темі 2 висвітлюються питання поведінки правників.  Зокрема, подаються Типові норми професійної поведінки, складені Американською Правничою Асоціацією та затверджені Палатою представників Американської Правничої Асоціації.  Дані матеріали не можуть розглядатися як надання правничої консультації з конкретних випадків. Етичні норми правничої практики демонструють відданість американських правників своїй професії і досягнення найвищих норм професійної компетенції.

 

1. Типові норми професійної підготовки юристів США                     (загальна характеристика)

Типові норми професійної підготовки правників США складені Американською правничою асоціацією у 1983 році з послідуючими доповненнями. Структура: ч. 1. Преамбула (висвітлюються обов’язки правника); ч. 2. Сфера дій норм; ч. 3. Термінологія.

У ч. 2 висвітлюються питання: «Взаємини «клієнт-правник»: компетентність; сфера представництва; дбайливість; надання і отримання інформації; гонорар; конфіденційність інформації; зіткнення інтересів;  

* Більш детально див.  Типові норми професійної підготовки правників. – К.: 1995., 77 с.

недопустимість надання правничих послуг; клієнт з обмеженою правоздатністю (дієздатністю); відмова від представництва; продаж правничої практики.

Правник: консультант; посередник; оцінка справи для використання її третіми особами.

Адвокат: зустрічні позови та спори; прискорення судового розгляду; щирість у ставленні до суду; чесність у ставленні до протилежної сторони та її адвоката; неупередженість і декорум суду; гласність судового розгляду; правник як свідок; спеціальні функції обвинувача; адвокат у процесуальних діях несудового характеру.

Угоди з особами, які не є клієнтами: правдивість у заявах на адресу інших осіб; обмін інформацією з особою, яку представляє інший адвокат; стосунки з особою, яка не представлена адвокатом; дотримання прав третіх осіб.