Звіт з виробничої практики у бюджетній установі

Чз	=	(414 х 7)+[(414 - 97)х1 + [414 - 264 + 155) х 4 ] – 13 + 12]	=	356
		12

 

 

 

За спеціальним фондом

1) денне відділення (осіб):

 

Чд	=	(286 х 7)+[(286 - 47)х1 + [286 - 47 + 109) х 4 ] – (43+17) + 43]	=	301
		12

 

 

1) заочне відділення:

 

Чз	=	(438 х 7)+[(438 - 175)х1 + [438 - 176 + 99) х 4 ] – (14+22) + 39]	=	398
		12

 

 

 

Аналогічно розрахуємо цей показник на 1 січня 2013 року.

За загальним фондом:

1) денне відділення:

 

Чд	=	(407 х 7)+[(407 - 106)х1 + [407 - 106 + 205) х 4 ] – (18+7) + 24]	=	430
		12

 

 

 

1) заочне відділення  відповідно:

 

Чз	=	(304 х 7)+[(304 - 97)х1 + [304 - 97 + 110) х 4 ] – 10 + 6]	=	300
		12

 

 

 

За спеціальним фондом

1) денне відділення:

 

Чд	=	(331 х 7)+[(331 - 28)х1 + [331 - 28 + 94) х 4 ] – (33+18) + 18]	=	353
		12

 

 

 

1) заочне відділення:

 

Чз	=	(364 х 7)+[(364 - 66)х1 + [364 - 66 + 72) х 4 ] – 4 + 24]	=	361
		12

 

 

 

Таким чином, ми визначили, що обсяг фінансування Донецької філії УДУФМТ розраховуються на підставі оперативно-сітьових показників, які характеризують кількісні параметри діяльності філії та за допомогою нормативів видатків у розрахунку на певний кількісний показник, а  навели приклад розрахунку середньорічного контингенту студентів як за денною формою навчання, так і за заочною, як за загальним фондом, так і за спеціальним

 

3. ПОРЯДОК ТА ПРИНЦИПИ ФІНАНСУВАННЯ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ

 

Бюджетними установами та організаціями вважаються такі, що повністю або частково фінансуються за рахунок коштів бюджету (державного чи місцевого) і здійснюють свої видатки відповідно до кошторису як головного планового і фінансового документа. Під поняттям «фінансування» розуміють забезпечення бюджетних установ грошовими коштами для здійснення їхньої статутної діяльності. Останнім часом коло джерел фінансування бюджетних установ значно розширилося; крім коштів державного та місцевих бюджетів, бюджетні установи отримують грошові надходження у вигляді плати за надані послуги, гуманітарної допомоги, шефської (спонсорської) допомоги та ін. Джерела та адресність (призначення) фінансування мають для бюджетних установ досить важливе значення, оскільки визначають не тільки напрямки подальшого витрачання коштів, а й принципи фінансування.

Головні принципи бюджетного фінансування: — безповоротність надання коштів, тобто отримані бюджетною організацією кошти не повертаються до джерела фінансування, адже бюджетна організація не має; власних доходів дія повернення отриманих сум;

- цільове  призначення наданих коштів, тобто  отримані з бюджету кошти повинні витрачатися суворо відповідно до передбачених у кошторисі статей економічної класифікації видатків бюджетних установ;

- систематичний суворий контроль за використанням наданих коштів за їх цільовим призначенням здійснюють органи державного казначейства, місцеві фінансові органи, вищі розпорядники коштів, контролюючі органи;

- зв'язок обсягу фінансування з виконанням плану бюджетною установою, тобто бюджетна установа отримує кошти не під план (заплановані заходи), а відповідно до фактичного виконання плану. При цьому чергова сума надходжень грошових коштів повністю залежить від якісного та раціонального використання попередньо наданих коштів і дотримання установою фінансової дисципліни.

Поняття бюджетного фінансування тісно пов'язане з поняттям розпорядника коштів. Розпорядниками коштів є керівники різного рівня (від міністра до керівника установи), яким надано право розпоряджатися бюджетними асигнуваннями в межах сум, виділених на проведення відповідних заходів або здійснення відповідної діяльності. Залежно від ступеня підпорядкованості та обсягу наданих прав вони поділяються на головних та нижчих.

Головні розпорядники коштів:

— міністри та керівники інших центральних органів виконавчої влади (використання асигнувань з державного бюджету);

—керівники відділів обласних, міських, районних держадміністрацій (використання асигнувань з місцевих бюджетів відповідного рівня);

- голови сільських та селищних рад (використання коштів сільських та селищних бюджетів).

Головні розпорядники коштів мають право використовувати надані їм бюджетні кошти на утримання своїх установ, відповідні централізовані заходи у межах «свого» відомства, а також розподіляти їх між підвідомчими розпорядниками коштів.

Нижчі розпорядники коштів поділяються па розпорядників коштів другого і третього рівня (ступеня). До розпорядників коштів другого рівня належать такі керівники, які одержують кошти як на утримання своєї установи, так і для переказу безпосередньо їм підпорядкованим установам (розпорядникам коштів). Розпорядники коштів третього рівня отримують і використовують кошти тільки на утримання очолюваної ними установи (рис. 3.1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.3.1.Організаційна структура розпорядників бюджетних коштів

 

Відкриттю фінансування передує доведення обсягів асигнувань та затвердження кошторису видатків. Зазначена процедура здійснюється у такій послідовності (рис. 3.2):

1. Міністерство фінансів України  через Державне казначейство Доводить головним розпорядникам коштів обсяги асигнувань, що виділяються їм з бюджету.

2. Головні розпорядники коштів доводять нижчим розпорядникам коштів лімітні довідки про витрати з бюджету на наступний рік, які є підставою для складання єдиного кошторису доходів і видатків у частині використання бюджетних асигнувань.

3.розпорядники коштів усіх рівнів  складають кошториси доходів  і видатків, подають їх на затвердження  керівникам вищих органів, а потім  один примірник затвердженого  кошторису подають у відповідні органи Державного казначейства. При цьому головні розпорядники коштів щодо видатків державного бюджету у місячний термін після затвердження державного бюджету України на наступний рік подають зведений кошторис доходів і видатків до Головного управління державного казначейства. Загальна сума такого кошторису повинна відповідати сумі розпису доходів та видатків державного бюджету, затвердженого міністром фінансів.

 

Розпорядники коштів другого рівня (ступеня) подають зведений кошторис доходів і видатків у розрізі підвідомчих установ і територій до відділу обліку лімітів видатків та контролю територіальних управлінь Державного казначейства. При цьому обсяги доходів і видатків зазначеного розпорядника коштів за кошторисом звіряються з розписом видатків, одержаних від головного управління Державного казначейства.

Розпорядники коштів третього рівня подають зведені кошториси доходів і видатків до відповідних відділень Державного казначейства, де ці дані звіряють з розписом видатків, що доведені вищими органами Державного казначейства.

4. При настанні відповідного  бюджетного періоду та за наявності необхідних підстав органи Державного казначейства зараховують суми виділених асигнувань у передбачених кошторисом обсягах на реєстраційні рахунки установ, з яких останні можуть використовувати їх за призначенням.

Такий порядок фінансування бюджетних, установ через органи Державного казначейства України. Ті ж установи, які не перейшли па казначейське обслуговування, фінансуються за відомчою структурою.

При фінансуванні за відомчою структурою Головне управління Державного казначейства (ГУ ДКУ) перераховує бюджетні кошти на поточні бюджетні рахунки головних розпорядників коштів на підставі поданих останніми розподілів бюджетних коштів. При цьому Управління оперативно-касового планування видатків ГУ ДКУ відображає суму проведеного фінансування головного розпорядника коштів у картці обліку асигнувань. Головний розпорядник частину одержаних коштів перераховує розпоряднику коштів другого рівня, а останній — теж частину отриманих коштів перераховує нижчому розпоряднику коштів третього рівня (рис. 3.3).

Фінансування бюджетних установ за відомчою структурою здійснюється через поточні бюджетні рахунки в уповноважених відділеннях комерційних банків. При фінансуванні через територіальні органи Державного казначейства поточні рахунки бюджетних установ у комерційних банках закриваються, а натомість розпорядникам коштів відкриваються реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства (рис. 3.4).

Реєстраційні рахунки відкриваються у розрізі розділів бюджетної класифікації терміном на один бюджетний рік і щорічно поповнюються. Відкриття реєстраційних рахунків стає здійсненим фактом після письмового повідомлення про це розпорядника коштів. При зміні юридичної адреси бюджетної установи розпорядник коштів повинен упродовж одного тижня повідомити про зазначені зміни відповідний орган Державного казначейства.

Такі основні положення організації фінансування бюджетних установ за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджетів. Іншим джерелом отримання грошових коштів бюджетними установами є позабюджетні надходження, тобто грошові кошти, отримані від юридичних і фізичних, осіб як плата за надані послуги, реалізовану продукцію, виконані роботи, як гуманітарна, спонсорська, шефська допомога і т. ін. Такі кошти є додатковим джерелом фінансування бюджетних установ, витрачаються суворо за цільовим призначенням, плануються, зберігаються і обліковуються окремо, тому їх характеристика і порядок обліку будуть розглянуті в іншій темі.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.3.Система фінансування бюджетних установ за відомчою структурою

Кошти загального фонду бюджету

Кошти спеціального фонду

Рис 3.4. Розподіл рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. ПОРЯДОК ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ТА НОРМАТИВІВ.

 

Норми витрат характеризують обсяг витрат на одну розрахункову одиницю.

Залежно від бази розрахунку розрізняють узагальнені та постатейні нормативи. Узагальнені характеризують обсяг витрат з  усіх статей на певний виробничий показник.

Постатейні нормативи відображають норми  витрат у розрізі окремих статей.

Величина витрат на утримання Донецької філії Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі  визначається кошторисом.

Планування витрат за кошторисами — складова частина бюджетного планування. Воно відбиває певні економічні відносини між державою і філією з визначення обсягу фінансових ресурсів, що виділяються для виконання покладених на неї функцій.

Розроблення методології та організація робіт з планування покладені на Міністерство фінансів України. Обсяг витрат за кошторисом розраховує сама філія. При цьому за основу беруть показники економічного та соціального розвитку, виходячи з мережі та контингенту філії, тобто кількості студентів (показники прийому та випуску студентів).

При визначенні обсягу витрат за кошторисами використовують середньорічні показники, Їх розраховує сама філія виходячи з даних на початок планового року, які ми розглядали у попередньому розділі.

За економічним змістом нормування є методом планового впливу на склад і структуру витрат філії УДУФМТ. Воно забезпечує однаковий рівень задоволення однотипних потреб установи. Використовують матеріальні, фінансові та бюджетні норми.

Норма витрат — це величина витрат на розрахункову одиницю. Матеріальні норми ґрунтуються на кількості матеріальних цінностей, які витрачаються на одиницю виміру, наприклад, кількість електроенергії на 1 м3 площі.