Зарубіжний досвід акціонування і управління акціонерним капіталом

       Отже, назріла  необхідність термінового перегляду  ефективності використання запозичених  коштів, пошуку нових внутрішніх  джерел фінансування економіки. Інша проблема, що її необхідно розв'язати, – це структурна перебудова економіки, яка вважається реальним кроком до ринку і яку рекомендують провести міжнародні фінансово-кредитні організації. Зокрема, розширене фінансування України Міжнародним валютним фондом за програмою IFF, яке почалося в 2000 році й розраховане на три роки, в сумі близько 2,5млрд.дол. зобов'язує нашу країну спрямувати ці кошти на структурну перебудову.

       Пріоритети структурної перебудови визначили в програмі уряду "Україна – 2010. Проте, в цій програмі зазначені тільки загальні напрями, не підкріплені ні джерелами фінансування, ні будь-якими розрахунками.

На наш погляд, для забезпечення ефективної структурної перебудови необхідно прискорити темпи приватизації, що дасть змогу залучити у виробництво додатковий капітал, необхідний для розширення господарської діяльності. Більшість інвесторів, як національних, так і іноземних, зацікавлених у придбанні акцій наших флагманів економіки, які поки-що перебувають у власності держави, не даючи ніякого прибутку.

       Вартість державних активів в акціях, паях, частках становить понад 9млрд.грн., при цьому понад 80% статутних фондів не проіндексовано.     Загальновідомо, що акціонування дає можливість подолати обмеженість власних і позичених коштів для значних капітальних вкладів, а також для їх спрямування в найприбутковіші та найперспективніші галузі. Це і є реальним ринковим механізмом регулювання процесів суспільного виробництва.      Перетворення частки заощаджень населення в акції допоможе стримуванню інфляції, оскільки зменшиться тиск грошової маси на валютний ринок, ринок товарів і послуг, він переміститься на ринок недержавних цінних паперів.

       Важливо також і те, що акціонерне товариство є найзручнішою і найзрозумілішою для іноземних інвесторів формою спільної діяльності з вітчизняними підприємцями. Важливим при інвестуванні в акціонерне товариство є той факт, що до валових доходів емітента, не включаються суми коштів або вартість майна, котрі надходять платникові податків (емітенту) як прямі інвестиції або реінвестиції у корпоративні права. Прямою інвестицією згідно з цим законом є господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права емітовані такою юридичною особою.

        Отже, практично прямі інвестиції не підлягають оподаткуванню, що є додатковим стимулом вкладання коштів у акції суб'єктів господарювання. Водночас просто інвестиція у вигляді внесення коштів на розрахунковий рахунок підприємства невигідна, оскільки відразу оподатковується ПДВ – 20% і податком на прибуток 30%. І хоч як видно, такі інвестиції досить часто вимагаються при виконанні інвестиційних зобов'язань, які ще називають поповненням обігових коштів підприємства. Хоч акціонерне товариство може використати й запозичені кошти, проте підсумкові втрати на податках залишаються подібними.

         Такий порядок оподаткування інвестицій у вигляді внесення коштів на розрахунковий рахунок підприємства, на думку більшості фахівців, є стримуючим фактором, оскільки він штучно обмежує в додаткових джерелах фінансування і поповнення обігових коштів. Така практика оподаткування заведена у більшості країн із ринковою економікою, але ці країни, як правило, не потребують збільшення обсягів зовнішнього фінансування тому, що мають надлишок своїх ресурсів.

         Будь-які інвестори закономірно вимагають також гарантій, а вони, за інших рівних умов, достатньо надійні там, де вкладання капіталу підкріплене правами власності, в тому числі й спільної. Акціонерна форма підприємництва надає таку можливість, що в майбутньому на наш погляд, буде основним стимулятором надходження у вітчизняну економіку додаткових фінансових ресурсів.

        Не менш важливою проблемою в Україні є відсутність такого поширеного виду цінних паперів на світових фінансових ринках, як корпоративні облігації, що одночасно вважаються важливим і необхідним джерелом фінансування акціонерних товариств. Якщо протягом 2010-2012 років були зареєстровані емісії облігацій на загальну суму 117,1 млн. грн., то в 2013 році випуск різко скоротився і становив 8,19 млн. грн. Причини такої негативної тенденції ми вбачаємо ось у чому:

- через високу прибутковість облігацій внутрішньої державної позики значні фінансові ресурси, як вітчизняні, так і іноземні, вкладалися саме в цей вид цінних паперів;

- має місце фактична законодавча незахищеність інвесторів у цей вид цінних паперів;

- наявною є недостатня ліквідність облігацій;

- значно вищими за прогнозовані є темпи інфляції і постійне очікування фінансової кризи.

        Отже, нерозв'язаною проблемою, яка безпосередньо впливає на структурну перебудову і розвиток акціонерного підприємництва, є створення ринкової інфраструктури та її основної ланки – повноцінного фондового ринку. На сьогодні роль фондового ринку суттєво відрізняється від тої, яку він відіграє у ринковій економіці, а його сегмент, ринок акціонерного капіталу, не втілює головної мети акціонерного підприємництва – оптимального розподілу фінансових ресурсів із метою максимізації прибутку. Ефективність же прийнятих рішень в акціонерних товариствах не знаходить свого відображення у зміні цін на акції, що котируються на біржах, оскільки більшість підприємств в Україні не платить дивідендів і, як наслідок, не зростає попит на цінні папери і не збільшуються в перспективі обсяги торгів. До того ж податкова система України також не стимулює цього сегмента ринку.

         Аналізуючи проблеми, які виникли за час проведення ринкових реформ у нашій державі, ми дійшли висновку, що для їх успішного подолання необхідні кардинальні зміни у пріоритетних напрямах фінансово-економічних реформ. Зокрема, слід реально перебудовувати структуру економіки. При цьому необхідно переорієнтувати централізоване фінансування на підприємства з ризиковим капіталом, які, крім виробничої діяльності, займаються дослідженнями у сфері електроніки, нових матеріалів, біотехнологій, програмного забезпечення. Як переконує світова практика, такі підприємства є надійним джерелом економічного зростання в майбутньому.  

     Як законодавча, так і виконавча влада мають надавати пільги компаніям, що виробляють експортноспроможну високотехнологічну продукцію, а не тим, які займаються експортом сировини і напівфабрикатів.  

Наступним кроком у впровадженні реформ повинно стати вирівнювання в правах як національного, так і іноземного інвесторів, створення для них більш "прозорих ‘ правил гри на ринку. При цьому необхідно законодавчо відрегулювати діяльність акціонерних товариств, які є привабливою формою бізнесу для нерезидентів і фондових бірж, що зобов'язані обслуговувати цей сектор ринку. Для цього треба на певний строк звільнити від оподаткування будь-які операції з цінними паперами, зокрема скасувати утримання державного мита, податку на прибуток від операцій із цінними паперами.         

ВИСНОВКИ

        Основою комерційної діяльності будь-якого акціонерного товариства є акціонерний капітал, який, на нашу думку, складається із статутного капіталу, що дорівнює сукупній номінальній вартості випущених акцій, емісійного доходу та нерозподіленого прибутку.

 Акціонерний капітал може  виконувати такі функції:

• виступати об'єктом права власності;
• брати участь в емісії акцій;
• визначати ступінь участі засновника (акціонера) у розподілі прибутку;
• виступати джерелом одержання доходів; забезпечувати фінансування інвестиційних проектів;
• дозволяти акумулювати фінансові ресурси для налагодження та розширення виробництва;
• давати можливість використовувати ефект фінансового важеля;
• виступати надійним засобом захисту у випадку погіршення фінансово-господарського стану товариства;
• бути джерелом інвестування стратегічного або портфельного інвестора;
• виступати барометром ділової активності та економічним стабілізатором на фондовому ринку.

      Важливого значення у сучасних умовах набуває проблема формування оптимальної структури капіталу, яка б дала змогу звести до мінімуму середньозважену вартість капіталу і водночас підтримати кредитну репутацію фірми на рівні, що дозволяє залучати нові капітали на прийнятних умовах. Основними елементами прибутковості акції для інвестора є зростання курсової вартості акції та сума дивідендів на одну акцію. На наш погляд, перший елемент прибутковості акції вагоміший, оскільки стійка фінансова позиція емітента на ринку цінних паперів є гарантом зростання ринкового курсу акцій. Однак чимало аналітиків покладаються саме на дивіденди, коли вираховують справжню вартість акцій. Дивіденди є грошовим доходом акціонерів і певною мірою сигналізують їм про те, що підприємство, в акції якого вони вклали свої кошти, працює успішно. Тому кожне підприємство повинно вибирати свою суб'єктивну політику, виходячи передусім із притаманних йому особливостей. Аналітикам у процесі вибору оптимальної дивідендної політики необхідно розв'язувати завдання, пов'язані із максимізацією сукупного надбання акціонерів та ефективним фінансуванням діяльності підприємства.

      Об'єктом дослідження  виступає ПАТ „Аргус” яке виробляє лаки і фарби. Стратегія ПАТ „Аргус” націлена на стратегічне бачення випуску продукції підприємством для різних комплексів: машинобудівного, будівельного, меблевого, поліграфічного і для споживчого ринку.

У ПАТ „Аргус” відбувається зміна грошових коштів у сторону збільшення, на 1617 тис грн., або на 38,11% у 2014 р. порівняно з 2013 р. У структурі доходів відбулись наступні зміни: збільшення виручки від реалізації продукції на 8249 тис грн., або на 16,16% (частка даної статті у структурі доходів зменшилась на 4,08 пункти); збільшення величини інших операційних доходів на 2793 тис грн., або на 915,74% (їх частка у структурі доходів збільшилась на 4,35 пункти); збільшення інших фінансових доходів на 117 тис грн., або на 142,68% (їх частка зросла на 0,16 пункти); зменшення величини інших доходів на 199 тис грн., або на 59,94% (їх частка зменшилась на 0,43 пункти). Вищезгадані фактори спричинили збільшення загальної величини доходів підприємства на 10960 тис грн., або на 21,17%.

Розрахункові показники ліквідності є свідченням того, що ПАТ “Аргус” намагається своєчасно ліквідовувати борги. Це підтверджує коефіцієнт покриття, який у 2014 р. зріс на 0,56 пункти і одночасно перевищує критичне значення, тобто 1, як у звітному, так і у попередньому періоді. У підприємства не вистачає грошових коштів на покриття невідкладних зобов'язань.

      На базі багатофакторних формалізованих моделей діагностики банкрутства підприємства було досліджено подальший стан ПАТ “Аргус” з позиції прогнозування ймовірності подальшого існування підприємства на ринку. Згідно зазначених моделей ймовірність банкрутства ПАТ “Аргус” не перевищує 50% і з урахуванням динаміки показників поступово знижується

       Щоб приймати ефективне управлінське рішення керівництву ПАТ „Аргус” необхідні не тільки теоретичні знання, але і ґрунтовні навички практичних розрахунків з вмінням поєднувати логічну послідовність господарюючих подій з фінансовими відносинами, саме через прогноз і моделювання різноманітних економічних ситуацій.

       Ефективна результативність аналізу фінансової діяльності значною мірою залежить від можливості побудови адекватної системи однозначності інтерпретації результатів математичної та аналітичної обробки визначеної групи цільових показників з метою попередження та уникнення двозначності висновків, протиріч у поглядах окремих експертів щодо ідентифікації становища ПАТ „Аргус”.

       В цілому ефективність фінансової діяльності ПАТ „Аргус” значною мірою залежить від кваліфікованого управлінського складу, який здатен приймати оптимальні рішення, аналіз яких базується на комплексній оцінці діяльності підприємства.

       Процес нагромадження акціонерного капіталу у країнах Центральної та Східної Європи відбувався шляхом проведення приватизації, яка неоднаково впливала на інвестиційні процеси. У багатьох країнах вибрана модель приватизації визначала особливості та суперечності, характерні для перехідної економіки. Важливим чинником, що прискорював процес приватизації, був ступінь розвитку кредитних відносин та інститутів, що їх обслуговують. Акціонерний капітал в Україні утворився не шляхом залучення великих фінансових ресурсів. Його приватизаційна основа не стала джерелом капіталоутворення на новій технологічній базі. Процес акціювання в Україні відбувся не реальний, а радше показовий, і це не дало значних позитивних результатів у формуванні підприємств акціонерної форми власності у перехідний період. Недосконалість законодавчо-нормативної бази поставила акціонерні товариства не тільки у нерівні умови, а й навіть у невигідне положення щодо капіталоутворення і високопродуктивного функціонування. Податкова, фіскальна, кредитна політика також обмежували і обмежують можливості реалізації акціонерної форми господарювання.

          Важливе значення для забезпечення нормальної діяльності акціонерних товариств має ефективне функціонування фондового ринку, що здатен акумулювати та перерозподіляти акціонерний капітал. Активними учасниками ринкових відносин повинні стати громадяни України. Аналіз структури їхніх грошових доходів та видатків дає підстави зробити висновок, що існує нереалізований інвестиційний потенціал домогосподарств. Питома вага заощаджень та інвестицій у структурі видатків має тенденцію до зростання, що свідчить про позитивні зрушення у прирості заощаджень фізичних осіб.