Зарубіжний досвід акціонування і управління акціонерним капіталом

        Акціонерний капітал комерційного банку формується початково від випуску та розміщення акцій. У випадку продажу акцій за ціною, вищою за номінальну вартість, засновники (акціонери) банку одержують емісійний дохід, який є складовою частиною власного капіталу. Подальше зростання акціонерного капіталу відбувається як за рахунок капіталізації частки прибутку, так і шляхом додаткової емісії акцій. Зауважимо, що в цьому випадку акціонерним називається капітал, який належить акціонерному банку на правах власності, а отже, і його акціонерам.

Акціонерний капітал товариства - це капітал, сформований із статутного капіталу, що дорівнює сукупній номінальній вартості випущених акцій, емісійного доходу та нерозподіленого прибутку. Враховуючи економічну природу акціонерного капіталу, він виконує такі функції.

       Акціонерний капітал виступає об'єктом права власності. Виконуючи цю функцію, акціонерний капітал надає своїм власникам (акціонерам) повне право володіти, користуватися та розпоряджатися ним. Власникам акціонерного товариства в законодавчому порядку надане право бути єдиними розпорядниками належного їм капіталу. Акціонерний капітал бере участь в емісії акцій. Так, створений шляхом об'єднання внесків засновників початковий капітал розподіляється на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості. Процес емісії полягає у здійсненні чинним законодавством процедур та проходить кілька етапів. Залежно від кола інвесторів, на яких розраховується випуск акцій, останні поділяються на акції: а) що пропонуються для відкритого продажу, б) що пропонуються у порядку цільового продажу, в) що розміщуються серед засновників товариства.

         Акціонерний капітал дозволяє визначити ступінь участі засновника (акціонера) в прибутку (пропорційно його частці у статутному капіталі), управляти діяльністю акціонерного товариства шляхом внесення пропозицій для коректування напрямків фінансово-господарської діяльності товариства.

          Акціонерний капітал виступає джерелом одержання доходів - коштів для функціонування та розвитку акціонерного товариства.

          Акціонерний капітал може забезпечувати фінансування інвестиційних проектів. У випадку, якщо частину прибутку підприємство не розподілило у вигляді дивідендів, а інвестувало у нові проекти, то в майбутньому його прибуток збільшиться. Зміцнення фінансового стану фірми приведе до того, що її акції на ринку цінних паперів будуть котируватися за вищою ціною. Таким чином, майбутній прибуток збільшує вартість звичайних акцій і, відповідно, капітал акціонерів. З іншого боку, якщо у портфелі підприємства вже є готові реальні проекти, внутрішня ставка дохідності за якими значно перевищує середньозважену вартість капіталу, і такі проекти можуть бути реалізовані за відносно короткий період, тоді частка капіталізованого прибутку повинна суттєво зрости.

           Акціонерний капітал дозволяє акумулювати фінансові ресурси для налагодження та розширення виробничого процесу. У процесі формування політики розподілу прибутку її капіталізована частина (нерозподілений прибуток) може бути направлена на інвестування виробничого розвитку. Чистий прибуток, що залишається у підприємства після сплати всіх податків, обов'язкових платежів, зобов'язань тощо, може бути спрямований на задоволення потреб, які пов'язані зі зростанням обсягів виробництва, налагодженням технологічного процесу, вдосконаленням технології виробництва. Конкретно ці витрати носять характер капітальних вкладень у реконструкцію підприємств, придбання та монтаж сучасного обладнання, будівництво нових виробничих площ та ін.

        Акціонерний капітал дозволяє акціонерному товариству збільшувати обсяг залучених і позикових коштів - використовувати ефект фінансового важеля. У випадку виникнення непередбачуваних негативних ситуацій (втрати активів, отримання збитків) виступає надійним засобом захисту, який дозволяє без перебоїв здійснювати поточну господарську діяльність; у випадку, коли сформованих резервів недостатньо для покриття збитків, то вони покриваються за рахунок статутного капіталу (акціонерного капіталу), а не за рахунок залучених чи позичених коштів.

      Акціонерний капітал може виступати джерелом інвестування стратегічного або портфельного інвестора. Основними цілями стратегічного інвестора є придбання контрольного пакету акцій, контроль за усіма видами діяльності фірми, забезпечення майнових та немайнових прав та ін., тоді як портфельний або фінансовий інвестор дбає про збереження та приріст капіталу, одержання регулярного поточного доходу, йому не потрібен контрольний пакет акцій, він не вимагає контролю за діяльністю компанії та ринками збуту тощо.

        Акціонерний капітал виступає барометром ділової активності та економічним стабілізатором на ринку цінних паперів. Значна концентрація акціонерного капіталу на фондовому ринку дозволяє швидко знаходити найбільш ефективні напрямки та способи його використання. Безумовно, частина акціонерного капіталу спрямовується у прибуткові проекти, високодохідні фінансові інструменти, статутні фонди спільних підприємств. Однак, враховуючи властивість окремих сегментів фінансового ринку піддаватися певним кон'юнктурним коливанням, акціонерний капітал виступає стабілізатором ринкової активності.

1.2 Особливості організації  і функціонування фінансів акціонерного  товариства

        Організація функціонування фінансів акціонерного товариства базується на визначенні форм і методів ведення фінансової роботи у акціонерному товаристві, способів формування і використання фінансових ресурсів, встановленні контролю за їх кругообігом з метою одержання максимального прибутку при мінімальних витратах. Перелічені напрямки фінансової роботи лежать в основі фінансового механізму, який являє собою систему управління фінансами акціонерного товариства.

          Якщо фінанси по своїй суті - це об'єктивна економічна категорія, по скільки існує незалежно від волі людей, то фінансовий механізм частково об'єктивний, так як базується на об'єктивних економічних законах, а частково — носить суб'єктивний характер, по скільки залежить від державних рішень щодо виконання задач на тому чи іншому етапі її розвитку.

Організація взаємодії фінансових відносин досягається шляхом використання фінансових категорій, таких як прибуток, податки, оборотні кошти, амортизація, безготівкові розрахунки, та нормативів (рентабельності, платежів до бюджету), різного роду стимулів, санкцій та інших фінансових важелів.

При цьому сфера фінансових відносин акціонерного товариства включає такі типи відносин:

1) відносини між акціонерного  товариства і його засновниками;

2) відносини акціонерного  товариства з іншими підприємствами  і організаціями;

3) відносини всередині  акціонерного товариства;

4) відносини акціонерного  товариства з вищестоящою організацією  або всередині фінансово-промислових  груп, холдингів;

5) відносини акціонерного  товариства з фінансово-кредитною  системою.

Фінансові відносини між акціонерним товариством і його засновниками (власниками) виникають з приводу формування статутного капіталу, а саме:

- одержання коштів з  державного бюджету;

- емісії акцій;

- надходження пайових  внесків.

         Особливості формування статутного капіталу акціонерних товариств передбачені Законом України «Про акціонерні товариства». Акціонерні товариства формують свої статутні капітали за рахунок реалізації акцій шляхом відкритої передплати на них чи купівлі-продажу на фондовому ринку (це стосується публічних акціонерних товариств), або шляхом розподілу всіх акцій між засновниками без права розповсюдження акцій через відкриту передплату й купівлю-продаж на біржі (в приватних акціонерних товариствах). Порядок формування, збільшення та зменшення статутного капіталу акціонерного товариства викладений у розділі 2 цієї курсової роботи

         Джерела коштів, які використовуються на формування статутних капіталів акціонерних товариств, є спільними для всіх підприємницьких структур. До таких джерел належать:

- частина майна державних  підприємств, яка в процесі приватизації  передається громадянам України  безкоштовно;

- особисті збереження  громадян України;

- частина коштів населення, яка знаходиться на банківських  рахунках;

- кошти вітчизняних юридичних  осіб (за винятком державних підприємств), включаючи підприємства з іноземними  інвестиціями;

- кошти іноземних юридичних і фізичних осіб, без громадянства.

Фінансові відносини з іншими підприємствами і організаціями включають в себе відносини із постачальниками, покупцями, будівельно-монтажними і транспортними організаціями, поштою і телеграфом, зовнішньоторговельними та іншими організаціями, підприємствами, підприємствами та організаціями іноземних держав.

         Найбільш вагома за обсягом грошових платежів групою відносин є фінансові відносини підприємств один з одним, які пов’язані з реалізацією готової продукції і придбанням матеріальних цінностей для господарської діяльності. Роль фінансових відносин цієї групи первинна, оскільки саме в цій сфері матеріального виробництва створюється національний доход, підприємства одержують виручку від реалізації продукції і прибуток. Організація цих відносин здійснює безпосередній вплив на кінцеві результати виробничої діяльності. Але фінансові відносини цієї групи є однотипними для всіх підприємницьких структур, в тому числі і для акціонерних товариств.

          Фінансові відносини всередині акціонерного товариства включають відносини між філіалами, цехами, відділами, бригадами, а також відносини з робітниками і службовцями. Відносини між підрозділами акціонерного товариства пов’язані з оплатою робіт та послуг, розподілом прибутку, оборотних коштів та інше. Роль їх заключається у визначенні тих оптимальних стимулів і матеріальної зацікавленості, які б дали змогу досягти найвищих кінцевих результатів діяльності.

         Фінансові відносини акціонерних товариств з вищестоящими організаціями включають відносини з приводу утворення і використання централізованих грошових фондів, які в умовах ринкових відносин є об'єктивною необхідністю. Це стосується також фінансування інвестицій, поновлення оборотних коштів, фінансування імпортних операцій, наукових досліджень. Внутрішньогалузевий перерозподіл грошових коштів, як правило, на поворотній основі грає важливу роль і сприяє оптимізації коштів акціонерного товариства.

1.3 Оцінка інвестиційної привабливості акціонерних товариств

     Інвестиційна привабливість компаній в умовах переходу до ринкової економіки визначається рівнем ефективності фінансово-господарської діяльності, забезпеченням високих темпів зростання, підвищенням конкурентоспроможності продукції, зростанням ринкової ціни її акцій. Здійснювана фінансова політика повинна бути добре продуманою, збалансованою, орієнтованою не тільки на досягнення високих прибутків, а й на задоволення інтересів акціонерів та інвесторів. Останні, як правило, більше цінують стабільні прибутки, аніж доходи, одержані за рахунок високоризикових операцій.

            Ґрунтовне дослідження структури джерел коштів, ступеня залежності від зовнішніх кредиторів, оцінка ефективності виробничо-господарської діяльності дозволяють зробити висновок про доцільність інвестування у дане підприємство. Гарантом зростання курсової вартості акції є стабільність розвитку фірми, акціонерний капітал фінансового товариства та позитивні результати діяльності у минулому та поточному роках. Для більш повної характеристики надійності вкладень у цінні папери компанії чи фірми доцільно проаналізувати її фінансову звітність. Аналіз фінансового стану підприємства на основі аналізу звітності допомагає виявити слабкі місця у фінансових операціях, визначати спосіб найефективнішого вкладення коштів, накреслити основні напрямки діяльності компанії у майбутньому.

       На нашу думку, першим кроком аналізу фінансового стану компанії є попередній аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства, який передбачає детальну характеристику виробничих та фінансових показників.            На цій стадії можна зробити висновок про наявність майнового та фінансового потенціалу підприємства, вивчити структуру капіталу та джерела фінансування, структуру активів компанії, проаналізувати ліквідність її ресурсів, визначити конкурентоспроможність компанії.       Попереднє дослідження ґрунтується на аналізі даних фінансових звітів компанії за декілька попередніх та звітного років. В Україні фінансова звітність включає:

1) Баланс

2) Звіт про фінансові результати та їх використання

3) Звіт про фінансово-майновий  стан підприємства.

      Дані фінансової звітності допомагають аналітикам зрозуміти наскільки успішною була діяльність компанії в минулому, які перспективи одержання прибутку в майбутньому, на якій стадії розвитку вона знаходиться, які переваги даної фірми порівняно з іншими в рамках однієї галузі.

        Ефективність господарської і фінансової діяльності акціонерного товариства в умовах трансформації економіки визначається, в першу чергу, його фінансовим станом. Критеріями оцінки виступають показники рентабельності, фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності, ділової та ринкової активності. Запропонована методика оцінювання інвестиційної привабливості акціонерного товариства дозволить потенційному інвесторові проаналізувати на основі фінансової звітності за кілька попередніх років показники фінансового стану та зробити правильний вибір у придбанні акцій фінансово стійкої компанії.